Постанова

від 22.05.2024 по справі 484/255/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

22.05.24

22-ц/812/758/24

Провадження №22-ц/812/758/24

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2024 року м. Миколаїв

Справа № 484/255/24

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Шаманської Н.О.,

суддів: Лівінського І.В., Яворської Ж.М.,

за участюсекретаря Колосової О.М.,

переглянувши в апеляційному порядку цивільну справу

за позовом

ОСОБА_1

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»

про розірвання договору оренди земельної ділянки

за апеляційною скаргою

Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких»

на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене суддею Маржиною Т.В., 11 березня 2024 року в приміщенні цього ж суду, повний текст рішення складено 11 березня 2024 року,

у с т а н о в и в:

16 січня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» (далі ТОВ «Агрофірма Корнацьких») про розірвання договору оренди.

В обґрунтування позову зазначав, що йому на праві власності належать земельні ділянки з кадастровими номерами 4825481800:01:000:1434 площею 1,3184 га, 4825481800:01:000:1441 площею 0,0171 га, 4825481800:01:000:1421 площею 0,2299 га, 4825481800:03:000:0715 площею 2,7879 га, а всього 4,3533 га, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області. На даний час земельна ділянка (пай) площею 4,78 умовних кадастрових га перебуває в користуванні ТОВ «Агрофірма Корнацьких» на підставі договору оренди земельної частки (паю), укладеного 28 грудня 2009 року між ним та відповідачем строком на 50 років, зареєстрованого 2 березня 2010 року в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді за № 10. Зазначеним договором передбачено, що орендар повинен вносити оренду плату щорічно до 26 грудня того року, за який здійснюється розрахунок. Проте орендна плата за 2017-2021 роки була сплачена відповідачем лише у 2022 році, а за 2022 рік у 2023 році після його неодноразових звернень з вимогою сплатити орендну плату. За таких обставин вважає, що відповідач систематично суттєво порушував свої зобов`язання за договором, не сплачував вчасно орендну плату протягом 2017-2021 років.

Посилаючись на викладене, позивач просив розірвати договір оренди земельної частки (паю) від 28 грудня 2009 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких».

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 26 лютого 2024 року позов задоволено. Розірвано договір оренди земельної частки (паю) укладений 28 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких», зареєстрований 2 березня 2010 року в Книзі записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді за № 10. Розподілено судові витрати.

Рішення суду мотивовано тим, щоє доведеним факт систематичного порушення зобов`язань, яке полягає у несвоєчасній сплаті відповідачем орендної плати за 2017-2021 у строк, передбачений договором оренди землі.

В апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма Корнацьких», посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідачем на виконання підпункту 2.2 пункту 2 договору оренди земельної частки (паю) сумлінно нараховував орендну плату. Проте, позивач з 2017 року в порушення умов підпункту 2.3 пункту 2 та пункту 3 договору створював умови щодо дострокового розірвання договору.

Крім того, TOB «Агрофірма Корнацьких» вживалися заходи щодо отримання позивачем орендної плати шляхом надсилання листа ОСОБА_1 про нарахування орендної плати. Крім того, TOB «Агрофірма Корнацьких» у 2022 року було здійснено опублікування у засобах масової інформації оголошення щодо отримання орендної плати орендодавцями TOB «Агрофірма Корнацьких».

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача вважав її такою, що не підлягає задоволенню, а її доводи не обґрунтованими. Доводи апелянта про відсутність можливості у ТОВ «Агрофірма Корнацьких» провести виплату орендної плати в період 2017 2022 років вважав безпідставними.

Представник зазначала, що за відсутності доказів вчинення відповідачем дій направлених на своєчасну виплату орендної плати в 2017-2021 роках та доказів навмисного ухилення позивача від її отримання, суд першої інстанції вірно дійшов висновку про наявність юридичних підстав для розірвання спірного договору земельних ділянок.

У судове засідання сторони не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином ( а.с.102, 102 зворот ).

Від представника відповідача надійшла заява про розгляд апеляційної скаргу без участі представника ТОВ «Агрофірма Корнацьких» ( а.с.90).

У зв`язку з цим апеляційний суд розглядав справу у відсутність сторін, відповідно до ч. 2 ст. 372 УПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судовогорішення в межах доводів та вимогапеляційної скарги,колегія суддів вважає, що апеляційнаскарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 успадкував після смерті свого батька ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) із земель, що перебували в колективній власності КСП «Світанок» в с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, яка належала спадкодавцю на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії МК № 0035471, виданого Первомайською райдержадміністрацією 10 липня 1996 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 10 липня 1996 року за реєстровим номером 1401 (а.с.8).

В подальшому, позивач як власник зазначеної земельної частки (паю) реалізував своє право на виділення її в натурі (на місцевості), отримавши у власність земельні ділянки: площею 1,3184 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1434, площею 0,0171 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1441, площею 0,2299 га з кадастровим номером 4825481800:01:000:1421, площею 2,7879 га з кадастровим номером 4825481800:03:000:0715, а всього, 4,3533 га, які розташовані в межах Кам`янобалківської сільської ради Первомайського району Миколаївської області (нині території Первомайської міської ради) та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.13-20).

Право власності на зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 зареєстрував 20 березня 2023 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.9-12).

28 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма Корнацьких» в особі генерального директора ОСОБА_3 укладено договір оренди земельної частки (паю) (далі договір), який було зареєстровано у Книзі записів реєстрації оренди земельних часток (паїв) по Кам`янобалківській сільській раді за № 10 від 2 березня 2010 року (а.с.21). Наведені обставини сторонами не оспорюються.

Відповідно до п.1 договору ОСОБА_1 передав, а ТОВ «Агрофірма Корнацьких» прийняло в оренду земельну частку (пай) розміром 4,78 умовних кадастрових гектарів, яка розміщена в межах земельної ділянки, закріпленої кадастровим планом земельних часток (паїв), переданих у користування ТОВ «Агрофірма Корнацьких», для сільськогосподарських потреб.

Цей договір було укладено строком на 50 років, починаючи з 1 січня 2010 року, зі сплатою орендної плати щорічно до 26 грудня року, за який здійснюється розрахунок по орендній платі. Орендна плата виплачується у грошовій формі у розмірі 3 % від грошової оцінки земельної частки (паю) (п.п.2.2, 2.3 договору), що в грошовому вигляді складає 1211 гривень 77 копійок.

З нотаріально посвідченої довіреності від 28 серпня 2003 року (а.с.46) вбачається, що ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ТОВ «Агрофірма Корнацьких», ОСОБА_3 та ОСОБА_6 користуватися та розпоряджатися належною йому на підставі сертифікату серії МК № 0035471 земельною часткою (паєм), у тому числі отримувати гроші та майно по укладеним договорам.

15 листопада 2021 року ТОВ «Агрофірма Корнацьких» надсилало позивачу листа за адресою, вказаною у договорі оренди (с. Кам`яна Балка Первомайського району Миколаївської області), з вимогою про отримання орендної плати за 2019-2020 роки. У листі було роз`яснено можливість надіслання позивачу орендної плати на його банківський рахунок.

Інформація з АТ «Укрпошта» про вручення (невручення) цього листа позивачу відсутня.

У 2022 році ТОВ «Агрофірма Корнацьких» здійснювало публікацію в місцевій загальнополітичній газеті Первомайського району Миколаївської області «Прибузький Вісник» (випуск №45 (14321) від 04 листопада 2022 року) про виплату з 26 жовтня 2022 року орендодавцям орендної плати за 2022 рік.

Відповідно до платіжних інструкцій від 9 лютого 2022 року №737-741 ТОВ «Агрофірма Корнацьких» перерахувало представнику позивача ОСОБА_5 за довіреністю від 28 серпня 2003 року кошти по сплаті орендної плати за а 2017 рік в сумі 3176 грн 14 к., за 2018 рік в сумі 3176 грн 14 к., за 2019 рік в сумі 3176 грн 14 к., за 2020 рік в сумі 3916 грн 10 к., за 2021 рік в сумі 2977 грн 29 к., на загальну суму 16421 грн 81 к. (а.с.47-51).

З відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків вбачається, що з 2017 року по 2022 рік відповідач лише нараховував, але не виплачував позивачу орендну плату. Лише у лютому 2022 року відповідач виплатив позивачу 27756 грн.02 коп. орендної плати за попередні роки. У грудні 2022 року відповідач нарахував, але не виплатив позивачу орендну плату в сумі 3698 грн.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Стаття 15 вказаного Закону, у редакції на час виникнення спірних правовідносин, регламентує, що, серед іншого, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

У статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України «Про плату за землю». Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Орендна плата може справлятися у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах. Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати. Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.

За положеннями статті 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно з частиною першою статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначенихЗемельним кодексом Українита іншими законами України.

Відповідно до пункту «д» частини першоїстатті 141 ЗК Українипідставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Статтями627,629 ЦК Українипередбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини другоїстатті 651 ЦК Українидоговір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що вказані положення закону, які регулюють спірні відносини, вимагають саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати, передбаченої договором, як підстави для розірвання договору оренди земельної ділянки, що вважається істотним порушенням умов договору, оскільки позбавляє орендодавця можливості отримати гарантовані договором кошти за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Частиною 1статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.545 ЦК України, яка визначає умови підтвердження виконання зобов`язання, прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі.

Норми статті 537 ЦК України регламентують, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі: 1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; 2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; 3) відсутності представника недієздатного кредитора. Нотаріус повідомляє кредитора у порядку, встановленому законом, про внесення боргу у депозит.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі №709/1089/17 (провадження №61-12745сво18) зроблено висновок, що: «застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, що значною мірою позбавляє того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду вже робила правовий висновок щодо поняття систематичності несплати орендної плати, що є підставою для розірвання договору. Так, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі №183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено висновок, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з вимогами статті 537 ЦК України боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса в разі: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку; відсутності представника недієздатного кредитора. Зазначена норма надає за певних умов право добросовісному кредитору вимагати свій обов`язок іншим шляхом, ніж надання орендної плати особисто орендодавцю. Однак, зазначені положення не свідчать про обов`язковість таких дій, а лише регламентують можливу поведінку орендаря та нотаріуса. Винна поведінка, яка є підставою для припинення правовідносин, кореспондується з обов`язком та небажанням його виконувати на умовах, визначених договором. Відсутність у договорі обов`язку перерахування коштів на депозит нотаріуса, крім визначеного законом лише такого права, та нездійснення орендарем таких дій, не може бути безумовною підставою для розірвання договору, а лише тягне за собою виплати цих сум. А тому не використання орендарем свого права на внесення орендної плати на депозит нотаріуса не може тлумачитися як невиконання ним зобов`язання, не може тлумачитись як систематична несплата орендної плати».

У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2022 року в справі №479/210/21 зазначено, що: «Верховний Суд звертає увагу на те, що сплата орендної плати є істотною умовою договору оренди, при укладенні якого орендодавець розраховує на отримання орендних платежів. Разом з тим, сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Оскільки позивач мотивувала позовні вимоги тим, що відповідачем не сплачено орендну плату за 2016-2019 роки, відтак, відповідач повинен був спростувати належними та допустимими доказами твердження позивача про несплату орендної плати. При цьому відповідач ці доводи не спростував, а, навпаки, пояснив, що орендну плату не платив, оскільки не знав, хто є спадкоємцем померлої. Разом з тим ці кошти і на депозит нотаріуса не були внесені».

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що за період з 1 кварталу 2007 року по 4 квартал 2015 року відповідач не нараховував та не виплачував позивачу орендну плату, про що свідчить інформація з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків. З 2017 року по 2022 рік відповідач лише нараховував, але не виплачував позивачу орендну плату. Лише у лютому 2022 року він виплатив за спірним договором оренди 27756 грн.02 коп. грн орендної плати за попередні роки, але не позивачу, а його представнику за довіреністю від 26.08.2003 року. У грудні 2022 року відповідач нарахував, але не виплатив позивачу орендну плату в сумі 3698 грн.50 коп.

Відповідно до вимог статей 76, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За правилами статті 89 ЦПКУкраїни суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 є правильним, оскільки дослідженими доказами доведено факт систематичного невиконання відповідачем обов`язку щодо сплати орендної плати.

Доводи апеляційної скарги про те, що несвоєчасна виплата орендної плати відбулася у зв`язку з неповідомленням ОСОБА_1 банківських реквізитів для перерахування орендної плати, не можуть бути прийняті до уваги, тому що товариство мало можливість вчинити необхідні дії відповідно до звичаїв ділового обороту у спірних правовідносинах, у тому числі надіслати орендну плату за місцем проживання орендодавця грошовим переказом.

За такого суд першої інстанції, проаналізувавши надані сторонами докази, повно та всебічно встановив обставини справи, правильно визначився з характером спірних правовідносин та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову, що в силу положень статті 375 ЦПК України є підставою для відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Корнацьких» залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 11 березня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: Н.О. Шаманська

Судді: І.В. Лівінський

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 22 травня 2024 року.