Рішення

від 22.05.2024 по справі 159/1038/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 159/1038/24

Провадження № 2/159/609/24

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області

під головуванням судді Бойчука П.Ю.,

розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» (м. Ковель, вул. Б. Хмельницького, 17) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заподіяної моральної шкоди, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з даним позовом.

Позов обґрунтовано тим, що з 2017 року позивач працювала лікарем - офтальмологом в Комунальному підприємстві «Ковельська поліклініка» Волинської обласної ради.

Відповідно до Наказу № 4Х-ОС/тр від 29.12.2023 року, позивач була звільнена з роботи, у зв`язку з відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Цим же наказом визначалась виплата грошової компенсації за 10 календарних днів щорічної основної відпустки, 7 календарних днів додаткової щорічної відпустки та вихідна допомога у розмірі середнього заробітку.

В день звільнення була надана копія наказу, видана трудова книжка та письмове повідомлення про нараховані належні суми, що підлягали виплаті.

Однак, у вказаний день не було здійснено будь-яких виплат та лише 27.01.2024 року були перераховані кошти в сумі 3550,00 грн., як заборгованість по заробітній платі за листопад місяць 2023 року.

Спору щодо нарахованих сум при звільнені немає.

Позивач вказує, що її середньомісячна заробітна плата за два місяці роботи вказана відповідачем у повідомлені про нараховані суми виплат при звільнені, де зазначено розмір вихідної допомоги при звільнені, яка виплачується виходячи із середньомісячної заробітної плати та становить 10000,00 грн.

Оскільки середньомісячна заробітна плата була визначена за два календарних місяці перед звільненням, тобто за листопад та грудень 2023 року, а в цих місяцях було 43 робочих дні, то середньоденна заробітна плата за кожний робочий день становить 465,11 грн.

Враховуючи, що на час подачі позовної заяви до суду відповідачем не проведено повний розрахунок з позивачем і затримка розрахунку в січні 2024 року становила 23 робочих дні, а в лютому 2024 року уже становила 15 робочих днів, а тому при п`ятиденному робочому тижні сума стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку становитиме 17674,18 грн.

Крім цього, позивач вказує, що внаслідок порушення відповідачем законних прав позивача, а саме невиплати їй заробітної плати, тобто порушення відповідачем конституційного права позивача на оплату праці, внаслідок чого було порушено звичний для позивача уклад життя, завдано моральних страждань, які виразилися в докладанні додаткових зусиль для утримання себе та своєї сім`ї, оскільки позивач розраховувала на заробітну плату та виплати, які законом передбачено у випадку такого звільнення з роботи.

Враховуючи характер та обсяг душевних і психічних страждань, яких позивач зазнала, характер немайнових втрат, тяжкість вимушених змін та пов`язаних з цим обставин, позивач оцінює моральну шкоду в розмірі 10000,00 грн., які, на думку позивача, будуть достатніми для сприяння відновлення порушених прав позивача.

На підставі викладеного, позивач просила суд стягнути з Комунального підприємства «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» на її користь заборгованість по заробітній платі за грудень 2023 року, компенсацію за невикористану відпустку, вихідну допомогу та середній заробіток за кожний день затримки розрахунку при звільнені в загальній сумі 43429,53 грн. Крім цього, позивач просила стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10000,00 грн. та судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 4500,00 грн.

Ухвалою судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 28.02.2024 року відкрито провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Крім цього, відповідачу визначено п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представником відповідача подано відзив на пред`явлений позов, з якого вбачається, що відповідач позовні вимоги не визнає.

Зокрема, представник відповідача вказує, що позивача, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України, 29.12.2023 року було звільнено з роботи. У день звільнення ОСОБА_1 видано трудову книжку та письмове повідомлення про нараховані суми виплат, де вказано загальну суму виплат при звільнені в розмірі 24283,14 грн.

Не погоджуючись з вимогами позивача, представник позивача вказує, що КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» повністю виплатило ОСОБА_1 належні суми при звільненні, а саме - виплачено та зараховано на картковий рахунок позивача 27.01.2024 року - 3550,00 грн., 20.02.2024 року - 20733,06 грн., що підтверджується відомостями про розподіл виплат.

З врахуванням зазначеного, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заробітної плати за грудень 2023 року в сумі 10000,00 грн., компенсації за невикористану відпустку в сумі 5755,35 грн., вихідної допомоги в сумі 10000,00 грн. є безпідставна та повністю заперечується відповідачем.

Щодо стягнення середнього заробітку за кожний день розрахунку при звільненні в сумі 17674,18 грн. представник позивача зазначила наступні обставини.

29.12.2023 року, разом з ОСОБА_1 , було звільнено з роботи ще достатню кількість працівників. Сума коштів, необхідна для виплат працівникам при розрахунку при звільненні, станом на 29.12.2023 року, становила 278195,80 грн. Зважаючи, що КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» знаходиться в стадії реорганізації, фінансування зі сторони засновника - Волинської обласної ради проводиться в незначних розмірах, а вказана сума коштів, яка була необхідна для виплати при розрахунку звільнених працівників є досить значною. У день звільнення ОСОБА_1 на розрахунковому рахунку КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» була відсутня необхідна сума для виплати розрахунку.

Враховуючи вказані обставини, у КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» не було можливості здійснити виплату у день звільнення ОСОБА_1 всіх належних сум, проте такі виплати здійснені 27.01.2024 року та 20.02.2024 року.

Таким чином, на час подання позову до суду, заборгованість у КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» по виплатах, належних при звільненні ОСОБА_1 , відсутня.

Зважаючи на зазначені обставини щодо фінансування КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» та неможливості виплати у день звільнення позивача належних сум, а також те, що станом на день подання позову відповідач виплатив всю суму належних позивачу виплат при розрахунку під час звільнення, представник позивача просить суд врахувати вказані обґрунтування та зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення з КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн., представник відповідача вказує, що незначна затримка здійснення відповідачем розрахункових виплат позивачу була зумовлена недостатністю фінансування відповідача, який перебуває в процесі реорганізації та відсутністю достатніх коштів для здійснення виплат усім звільненим у період звільнення позивача працівникам. При цьому вказує, що позивач частину виплат отримала 27.01.2023 року, тобто через місяць після звільнення, а не протягом майже двох місяців, як це вказано ОСОБА_1 в позові.

Таким чином, представник відповідача вважає, що вимога позивача про стягнення моральної шкоди є безпідставною та необґрунтованою, а визначений в позові розмір не є еквівалентним відносно понесених позивачем моральних страждань, які зі сторони позивача не підтверджуються жодними письмовими доказами.

В заперечення позовних вимог в частині стягнення витрат, пов`язаних з наданням правничої (правової) допомоги у розмірі 4500,00 грн., представник відповідача зазначає, що визначений у позові розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним із даним позовом, оскільки дана справа не відноситься до категорії складних справ, позовна заява містить 3 сторінки, без особливих висновків та обґрунтувань, які б потребували особливих знань, значних зусиль та потраченого часу адвоката для її написання та підготовки матеріалів.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу до позовної заяви позивачем додано лише договір про надання правової допомоги. Інших документів, які б містили детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених витрат, позивачем не надано.

Враховуючи викладене, представник відповідача просила відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.

Представником позивача подано до суду відповідь на відзив відповідача, згідно якої визнає ту обставину, що, у зв`язку з виплатою заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку та вихідної допомоги, позовні вимоги в цій частині задоволено. Позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку, про стягнення моральної шкоди та судових витрат по сплаті судового збору та витрат на правову допомогу підтримує повністю та просить їх задовольнити.

Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, тому, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку про те, що позов підлягає до часткового задоволення.

Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що роботодавець зобов`язаний у день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, письмове повідомлення про нараховані та виплачені йому суми при звільненні (стаття 116) та провести з ним розрахунок у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Статтею 116 КЗпП України визначено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити неоспорювану ним суму.

Згідно вимог ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Порядок обчислення середньої заробітної плати затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (далі Порядок №100).

Абзацом 3 пункту 2 Порядку № 100 визначено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Наказом № 48-ОС/тр від 29.12.2023 року позивач ОСОБА_1 звільнена з посади лікаря-офтальмолога КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» у зв`язку з відмовою про продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці, на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Згідно письмового повідомлення про нараховані суми виплат, належні працівнику при звільненні № 1 від 29.12.2023 року, ОСОБА_1 нарахована загальна сума виплат при звільнені в розмірі 24283,14 грн.

Зазначений розмір нарахованих до виплат сум позивачем не оспорюється.

Відповідно до відомостей про розподіл виплат від 27.01.2024 року та відомостей про розподіл виплат від 20.02.2024 року, КП «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» повністю виплатило ОСОБА_1 належні суми при звільненні, зокрема виплачено та зараховано на картковий рахунок позивача 27.01.2024 року - 3550,00 грн. та 20.02.2024 року - 20733,06 грн.

Таким чином, на час звернення позивача до суду з даним позовом 21.02.2024 року належні їй суми при звільненні виплачені повністю, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.

Середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 29.12.2023 року по 20.02.2024 року розрахований позивачем в позовній заяві та становить 17674,18 грн.

Відповідач не спростував, що розмір такого заробітку є іншим.

Як зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 761/9584/15-ц від 26 червня 2019 року суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Враховуючи економічну ситуацію, пов`язану із військовою агресією іншої держави, специфіку роботи підприємства, приймаючи до уваги повне виконання відповідачем обов`язку по сплаті заборгованості, суд вважає необхідним зменшити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку до 5% визначеної суми. Тобто, до стягнення з відповідача підлягає 883,71 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача (без вирахування податків та обов`язкових платежів).

Позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 10000,00грн. підлягає до часткового задоволення.

Так відповідно до ст. 237-1 КЗпП України, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з нормами ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4)у приниженнічесті тагідності фізичноїособи,а такожділової репутаціїфізичної абоюридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Суд визнає доведеним той факт, що позивач, внаслідок невиплати на день звільнення належних їй сум, зазнала певних душевних переживань, страждань, які слід кваліфікувати як моральну шкоду.

Однак, зважаючи на термін прострочення виплати, розмір моральної шкоди, визначений позивачем, не можна вважати належним чином обґрунтованим.

Керуючись засадами розумності і справедливості, суд визначає розмір відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

В той же час, вимога позивача про стягнення з відповідача судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою, до задоволення не підлягає, оскільки понесення позивачем таких витрат не підтверджено документально.

Зазначення фіксованої суми в договорі про надання правничої допомоги, на що покликається представник позивача в своїй заяві-відповіді на відзив, жодним чином не свідчить про реальне понесення позивачем зазначених витрат.

Крім цього, оскільки позивач на підставі п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення заробітної плати, а суд даним рішенням відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги, то, в силу вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати по цій позовній вимозі покладаються на рахунок держави.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі у виді сплаченого позивачем судового збору в сумі 2422,40 грн. за позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та про стягнення моральної шкоди слід стягнути з відповідача на користь позивача.

Таким чином, з відповідача в користь позивача належить стягнути 2422,40 грн. судових витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 79-81, 141, 258, 259, 264, 265, 274, 279 ЦПК України, на підставі ст.ст. 23, 1167 ЦК України, ст.ст. 47, 116, 117, 237-1 КЗпП України,Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану»,суд -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Комунального підприємства «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» (м. Ковель, вул. Б. Хмельницького, 17) про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та заподіяної моральної шкоди, - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» (м. Ковель, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 13366010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 883 (вісімсот вісімдесят три) грн. 71 коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» (м. Ковель, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 13366010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1000 (одну тисячу) грн. 00 коп. у відшкодування заподіяної немайнової (моральної) шкоди.

Стягнути з Комунального підприємства «Ковельська поліклініка Волинської обласної ради» (м. Ковель, вул. Б. Хмельницького, 17, код ЄДРПОУ 13366010) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по справі в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

В задоволені решти вимог позову - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:П. Ю. БОЙЧУК