Рішення

від 08.05.2024 по справі 370/1453/23

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08000, Київська область, смт. Макарів, вул. Димитрія Ростовського, 35

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" травня 2024 р. Справа № 370/1453/23

Макарівський районний суд Київської області у складі

головуючого судді Косенко А.В.,

із секретарем судового засідання Некращук Я.А.,

за участю

представник позивача ОСОБА_1 ,

представник відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у смт Макарів Київської області справу за первісним позовом

ОСОБА_3 в особі представника, адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича, до ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя,

та зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя, -

в с т а н о в и в:

У червні 2023 року представник позивача ОСОБА_3 - адвокат Корзаченко В.М. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, посилаючись на те, що ОСОБА_3 перебувала в шлюбі з ОСОБА_4 з 05 вересня 2009 року по 28 січня 2021 року.

За час перебування у шлюбі, а саме 17 липня 2018 року, сторонами були придбані за договорами купівлі-продажу дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0228 га з цільовим призначенням: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер: 3222788300:02:008:0001 та площею 0,2500 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222788300:02:008:0002.

Після розлучення позивачка з відповідачем не можуть дійти згоди щодо розподілу спільного майна подружжя, зокрема зазначених земельних ділянок.

На підставі викладеного, представник позивача просив суд визнати вищевказані земельні ділянки спільною сумісною власністю подружжя, здійснити їх поділ та визнати за позивачкою по частині земельних ділянок, залишивши у власності відповідача інші частини земельних ділянок, здійснити розподіл судових витрат.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 03 липня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 19.10.2023 на 11 год. 30 хв., яке відкладалось.

07 листопада 2023 року представник ОСОБА_4 , адвокат - Тетяна Тюменцева подала зустрічний позов до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя.

В обґрунтування позовних вимог за зустрічним позовом адвокат - Тетяна Тюменцева зазначає, що ОСОБА_4 перебував в шлюбі з ОСОБА_3 з 05 вересня 2009 року по 28 січня 2021 року.

За час шлюбу, з дозволу Відповідача Позивачем було укладено Договори купівлі - продажу двох земельних ділянок за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0228 га з цільовим призначенням: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер: 3222788300:02:008:0001 та площею 0,2500 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222788300:02:008:0002.

Зазначені вище Договори купівлі-продажу земельних ділянок укладалися в інтересах сім`ї та з дозволу Позивача.

Вартість зазначених вище земельних ділянок визначається розпискою від 17.07.2018 року виданої представником Продавця, ОСОБА_5 на загальну суму 8000.00 (вісім тисяч доларів США).

В період укладання Договору купівлі-продажу ОСОБА_3 не перебувала у трудових відносинах та не отримувала особистого доходу. ОСОБА_4 хоч і перебував у трудових відносинах, але разом не мали достатнього доходу для здійснення купівлі земельних ділянок загальною вартістю 8000,00 (вісім тисяч доларів США).

В період 2018 року Позивач та Відповідач проживали однією сім`єю та вели спільне господарство.

Відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 12 листопада 2008 року за адресою АДРЕСА_2 , Позивач має частку у розмірі 1/4 у спільній частковій власності при загальній площі нерухомості (квартири) розміром 90.5 кв.м.

Крім того, разом з Позивачем та Відповідачем проживає неповнолітня дитина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи зазначене, Позивачем та Відповідачем приймається рішення про купівлю земельної ділянки, як перспектива мати в майбутньому власне відокремлене майно.

Тому, ОСОБА_4 для здійснення купівлі-продажу земельних ділянок, було виконанно укладення ряд боргових договорів, а саме:

Було укладено з ПАТ «Альфа-Банк» Договір про надання кредиту № 501042052 від 09.07.2018 року на суму 55 000,00 грн (п`ятдесят п`ять тисяч гривень 00 копійок). На умовах 33 % річних строком до 09.07.2022 року.

Заборгованість перед ПАТ «Альфа-Банк» (його правонаступників) по Договору про надання кредиту № 501042052 від 09.07.2018 року погашена в повному розмірі.

А також, ОСОБА_4 було отримано кошти 08.07.2018 року від ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яка являється матір`ю Відповідача на загальну суму 3500,00 (три тисячі п`ятсот доларів США) на підставі Розписки строком на 1,5 (півтора) року.

Враховуючи, що ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) є матір`ю ОСОБА_4 , кошти ОСОБА_4 повертав, але не слідкував за розписками про повернення коштів.

Як результат, ОСОБА_7 звернулася, в момент розгляду справи № 754/6532/21 про визначення місця проживання дитини, до Деснянського районного суду міста Києва (справа № 754/7096/21) про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за договором позики на загальну суму 3 639,52 (три тисячі шістсот тридцять дев`ять тисяч 52 центи) доларів США (стягнення основного боргу та штрафних санкцій).

Рішенням Деснянського районного суду міста Київ від 26.11.2021 року у справі № 754/7096/21 було вирішено стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_7 борг за Договором позики від 08.07.2018 року у розмірі 3100, 00 доларів США, що еквівалентно 83779,36 грн., 3% річних від простроченої суми заборгованості у розмірі 123,57 доларів США, що еквівалентно 3339,55 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 908,00 грн., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 10000, 00 грн

Постановою Київського апеляційного суду у справі № 754/7096/21 від 13.04.2022 року було постановлено зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 10 000,00 грн. на 8 857,00 грн.

Станом на дату розгляду даної справи № 370/1453/23 ОСОБА_4 має заборгованість, яка виникла за договором позики на загальну суму 96 883,91 грн (дев`яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят три гривень 91 копійок).

Крім того, адвокат Тетяна Тюменцева звертає увагу суду на те, що за період протягом 2018 року, особливо в період з 01.07.2018 року по 17.06.2018 року, ОСОБА_4 не вчиняв інші значні правочини крім як укладання Договорів купівлі-продажу земельних ділянок, що свідчить про те, що кошти отримані ОСОБА_4 в результаті укладання Договору про надання кредиту № 501042052 від 09.07.2018 року та Договору позики від 08.07.2018 року були використані ОСОБА_4 саме на купівлю зазначених земельних ділянок.

Тому, просить суд визнати кошти отримані ОСОБА_4 за договором позики розписки від 08.07.2018 року) від ОСОБА_7 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на суму 3 100,00 (три тисячі сто доларів США), як кошти, що були використані в інтересах сім`ї на укладання Договору купівлі - продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222788300:02:008:0001 посвідченого 17 липня 2018 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Руденко В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1525 та Договору купівлі-продажу земельної ділянки з кадастровим номером 3222788300:02:008:0002 посвідченого 17 липня 2018 року, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, Руденко В.О., зареєстровано в реєстрі за № 1522, та визнати їх спільною сумісною власністю подружжя та здійснити їх поділ; Заборгованість, яка виникла за договором позики (розписки від 08.07.2018 року) на загальну суму 96 883,91 грн (дев`яносто шість тисяч вісімсот вісімдесят три гривень 91 копійок), закріплена Рішенням Деснянського районного суду міста Київ у справі № 754/7096/21 від 26.11.2021 року та змінена Постановою Київського апеляційного суду у справі № 754/7096/21 від 13.04.2022 року розділити між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 порівно в рівних частинах; Стягнути частину ОСОБА_3 загальною вартістю 48 441,95 сорок вісім тисяч чотириста сорок одна гривня 95 копійок) на користь ОСОБА_4 . Судові витрати покласти на ОСОБА_3 .

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 20 грудня 2023 року вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя об`єднано в одне провадження із первісним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя та відкладено підготовче судове засідання на 04.03.2024 на 10 год. 00 хв., яке відкладалось.

Ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 04 березня 2023 року закрито підготовче провадження та призначено дану справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні 25.04.2024 року о 10 год. 00 хв.

31.01.2024 на адресу суду надійшов відзив представника позивача за первісним позовом - адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича на зустрічну позовну заяву.

В обґрунтування відзиву, крім іншого, зазначив, що вимоги зустрічного позову не підтверджені належними та допустимими доказами, а відтак є такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, вказав на те, що ОСОБА_3 , яка була дружиною відповідача на момент укладення договору позики від 08.07.2018 року, не давала письмової згоди на укладення ним договору позики на суму 3 500, 00 доларів США, що виходить за межі дрібного побутового. Лише сам факт перебування у шлюбі не є підставою для висновку, що кошти використані лише в інтересах сім`ї.

Переконливих та достатніх доказів на підтвердження того, коли та на які цілі відповідач витратив отримані за розпискою грошові кошти, суду надано не було. Відповідачем лише доведений той факт, що 17.07.2018 року ним було придбано 2 земельні ділянки. Проте відсутні докази, що підтверджують його посилання, що саме на придбання цих ділянок були використані кошти у розмірі 3 500,00 доларів США, отримані від позивачки. Крім того, вказав на те, що зі змісту п. 11 Договору купівлі-продажу однієї земельної ділянки, ціна цієї земельної ділянки погоджена сторонами договору у розмірі 10 480,00 грн., а згідно з п. 11 Договору другої земельної ділянки погоджена у розмірі 112 000,00 грн. Отже за договорами купівлі-продажу земельних ділянок від 17.07.2018 року відповідач, як покупець, мав сплатити продавцеві земельних ділянок кошти у національній валюті. І як вбачається з положень п. 12 Договорів за кожним договором обумовлена у договорі ціна у гривні була сплачена продавцеві. Разом з тим, стверджуючи про використанні при розрахунку за землю 3 500,00 доларів США, відповідач не надав доказів того, що після отримання за договором позики коштів у валюті і до моменту укладення договорів купівлі-продажу він їх обміняв на гривню. Крім того, за курсом НБУ 8 000,00 доларів США станом на 17.07 2018 року було еквівалентно 209 654,70 грн. Така сума коштів, зазначена у розписці, значно перевищує договірну ціну земельних ділянок, що зазначена у договорах купівлі-продажу.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі та проаналізувавши норми діючого законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 321 ЦК України закріплює конституційний принцип непорушності права власності, передбачений ст. 41 Конституції України. Він означає, що право власності є недоторканим, власник може бути позбавлений або обмежений у його здійсненні лише відповідно і в порядку, встановлених законом.

Поняття, зміст права власності та його здійснення закріплено у статтях 316, 317, 319 ЦК України, аналіз яких свідчить, що право власності має абсолютний характер, його зміст становлять правомочності власника з володіння, користування і розпорядження належним йому майном. Забезпечуючи всім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Згідно з ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 372 ЦК України встановлено, що у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Подружжя вважається сім`єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв`язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім`ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім`ї має одинока особа. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Згідно зі статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

При цьому конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Статтею 61 СК України передбачено - об`єктами права спільної сумісної власності подружжя можуть бути будь-які речі, за винятком тих, які виключені з цивільного обороту. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором - є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно із ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Згідно із ст. 68 СК України - розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Частинами першою, четвертою статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток.

Норми у статтях 57, 60 СК Кодексу України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Судом встановлено, що 05 вересня 2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві було зареєстровано шлюб ОСОБА_8 з ОСОБА_4 . Після реєстрації шлюбу прізвище чоловіка « ОСОБА_9 , дружини ОСОБА_9 », що підтверджується відповідним свідоцтвом серії НОМЕР_2 (а.с.8).

Від подружнього життя сторони по справі мають неповнолітнього сина, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с.9).

Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 січня 2021 року у справі № 754/10105/20, шлюб зареєстрований 05.09.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у місті Києві між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було розірвано (а.с.16).

17 липня 2018 року, сторонами були придбані за договорами купівлі-продажу дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0228 га з цільовим призначенням: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер: 3222788300:02:008:0001 та площею 0,2500 га з цільовим призначенням «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222788300:02:008:0002 (а.с.10-15).

Вартість вказаних земельних ділянок була визначена пунктами 11 вказаних Договорів та складала відповідно 10 480,00 гривень і 172 000,00 гривень.

Вказані обставини, сторонами не заперечувались, підтверджуються наявними у матеріалах справи письмовими доказами.

Представник Відповідача за первісним позовом вказує на те, що ОСОБА_4 визнає придбання спірних земельних ділянок сторонами у справі під час їх перебування у шлюбі, в інтересах сім`ї.

Натомість ОСОБА_4 зазначає, що в період укладання Договорів купівлі-продажу ОСОБА_3 не перебувала у трудових відносинах та не отримувала особистого доходу у зв`язку з чим вони разом не мали достатнього доходу для здійснення купівлі земельних ділянок загальною вартістю 8000,00 (вісім тисяч доларів США). Враховуючи зазначене, Позивачем та Відповідачем було прийнято рішення про купівлю земельної ділянки, як перспектива мати в майбутньому власне відокремлене майно. Тому, ОСОБА_4 для здійснення купівлі-продажу земельних ділянок, було виконанно укладення ряду боргових договорів, що описані вище.

Представник позивача за первісним позовом звертає увагу на те, що ОСОБА_3 , яка була дружиною відповідача на момент укладення договору позики від 08.07.2018 року, не давала письмової згоди на укладення ним договору позики на суму 3 500, 00 доларів США, що виходить за межі дрібного побутового. Також вказав, що в матеріалах справи відсутні докази використання ОСОБА_4 отриманих коштів за договором позики для придбання саме спірних земельних ділянок, які є предметом поділу за первісним позовом.

У свою чергу представник ОСОБА_4 , адвокат - Тетяна Тюменцева у відзиві просила суд відійти від засад рівності часток подружжя за обставин забезпечення інтересів неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не отримує аліменти на своє утримання.

Частиною першою ст. 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, спірні земельні ділянки були набуті (придбані) сторонами під час шлюбу, які на час укладення правочину були однією сім`єю, оскільки іншого судом встановлено не було.

Посилання представника Позивача за зустрічним позовом на те, що спірні земельні ділянки було придбано переважно за кошти ОСОБА_4 які останній взяв у борг, оскільки подружжя не мало достатнього заробітку для здійснення купівлі земельних ділянок загальною вартістю 8000,00 (вісім тисяч доларів США), які були повернуті частково позикодавцю ним особисто, суд вважає, що вказані твердження ОСОБА_4 не підтверджені жодним доказом, а вищевказані твердження містять лише суб`єктивний виклад обставин, а відтак суд не бере до уваги такі доводи.

Окрім того, суд також відхиляє вимогу з приводу відходу від засад рівності часток подружжя за обставин забезпечення інтересів неповнолітнього сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який не отримує аліменти на своє утримання, оскільки позивачем за зустрічним позовом не доведено існування обставин, за наявності яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірних земельних ділянок. Суд звертає увагу на те, що проживання дитини з позивачем за зустрічним позовом само по собі не є підставою для збільшення частки одного з подружжя. Наявність інших обставин, за яких можливе відступлення від засад рівності часток подружжя при поділі спірних земельних ділянок, стороною не доведено.

Крім того, суд враховує той факт, що в розумінні ст. 60 СК Кодексу майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Презумпцію спільності права власності подружжя на вказане майно, яке набуте ними в період шлюбу, відповідачем за первісним позовом під час розгляду справи не спростовано.

Враховуючи, що спірні земельні ділянки придбані за час шлюбу за спільні кошти подружжя та є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, суд вважає що наявні правові підстави для задоволення первісного позову в частині визнання за позивачем та відповідачем права власності по 1/2 частині. А відтак, не підлягає задоволенню вимоги позивача за зустрічним позовом.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про задоволення первісного позову повністю та відсутність підстав для задоволення зустрічного позову.

У відповідності до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути на користь позивача сплачений при подачі позову судовий збір у розмірі 1 073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 4, 11, 12, 13, 76, 77, 79, 81, 83, 89, 95, 100, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, ст.ст. 3, 57, 60, 70 СК України, суд, -

у х в а л и в :

Позовні вимоги за первісним позовом ОСОБА_3 в особі представника, адвоката Корзаченка Володимира Миколайовича, до ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя - задовільнити повністю.

Визнати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0228 га з цільовим призначенням: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер: 3222788300:02:008:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600562032227), яка зареєстрована 17.07.2018 року за ОСОБА_4 , спільною сумісною власністю подружжя та здійснити її поділ.

Визнати земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 га з цільовим призначенням: «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222788300:02:008:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600509132227), яка зареєстрована 17.07.2018 року за ОСОБА_4 , спільною сумісною власністю подружжя та здійснити її поділ.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,0228 га з цільовим призначенням: «01.03 Для ведення особистого селянського господарства», кадастровий номер: 3222788300:02:008:0001 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600562032227), залишивши у власності відповідача ОСОБА_4 іншу частину земельної ділянки.

Визнати за ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , право власності на 1/2 частину земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , площею 0,2500 га з цільовим призначенням: «02.01 Для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 3222788300:02:008:0002 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1600509132227), залишивши у власності відповідача ОСОБА_4 іншу 1/2 частину земельної ділянки.

Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 - 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Макарівський районний суд Київської області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 15.05.2024 року.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ; електронна пошта ІНФОРМАЦІЯ_5

ОСОБА_4 , адреса: АДРЕСА_3 .

Суддя А.В. Косенко