Рішення

від 15.05.2024 по справі 703/3005/22

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/3005/22

2/703/40/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 року м. Сміла

Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Криви Ю.В.,

за участю секретаря судового засідання Холодняк Л.П.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Смілянської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

встановив:

05 жовтня 2022 року Смілянська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .

Вимоги обґрунтовано тим, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 26 жовтня 1989 №387 «Про розподіл житла» ОСОБА_2 було надано 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Згідно повідомлення Смілянського відділку КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №42 від 31 травня 2022 року та інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 23 вересня 2022 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано. За інформацією сектору обліку, приватизації житла виконавчого комітету Смілянської міської ради документи на передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 не надходили. Тобто вказана квартира ніким не приватизована і належить до комунальної власності Смілянської міської територіальної громади.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаній квартирі, однак не проживає в ній більше 10 років та в добровільному порядку не знімається з реєстрації, позивач просив визнати його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, в судовому порядку.

Заочним рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року позов Смілянської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задоволено та визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 . Вирішено питання про розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_2 на користь Смілянської міської ради судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2481 грн. 00 коп.

Ухвалою Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 16 серпня 2023 року скасовано заочне рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 11 січня 2023 року, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. Відповідачу визначено строк для надіслання до суду відзиву на позовну заяву, позивачу для надання відповіді на відзив, третій особі для надання пояснень щодо позову.

Реалізуючи право на подання відзиву, у порядку ст. 178 ЦПК України, 30 серпня 2023 року представником відповідача адвокатом Сухомудренком Б.В. через підсистему «Електронний суд» надіслано відзив на позовну заяву, у якому останній просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Узагальнені доводи та заперечення наведені у відзиві представника відповідача зводяться до такого.

Так, представник відповідача вважає, що орган місцевого самоврядування в особі Смілянської міської ради та його посадові особи, під час збирання доказів та при зверненні до суду із вказаним позовом про визнання одинокого пенсіонера та соціально незахищеної людини ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житлом, грубо втрутилися в особисті права останнього, гарантовані нормами національного законодавства та міжнародно-правовими актами. Вказує, що порядок збирання доказів та подання їх до суду є сумнівним та, на його думку, свідчить про безпідставне (свавільне в розумінні ЄСПЛ) втручання у права ОСОБА_2 , його особисте та приватне життя. При цьому зауважив, що факти, які відображені у вказаних документах, відповідачем не заперечуються, окрім відомостей щодо ненадходження документів про приватизацію житла. Водночас зауважив, що підстави та порядок отримання таких доказів позивачем є невідомими, хоча деякі із документів містять інформацію з обмеженим доступом та згода відповідача на обробку його персональних даних не надавалась.

Представник відповідача також зазначив, що до матеріалів позовної заяви долучено акт від 14 лютого 2022 року про те, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_2 . Одночасно стороною відповідача згідно даних порталу «Судова влада України» з`ясовано, що Смілянським міськрайонним судом здійснювався розгляд цивільних справ про стягнення з ОСОБА_2 боргу з централізованого теплопостачання як з користувача житла ( справа № 703/2955/20 - судовий наказ від 29 вересня 2020 року); про стягнення з нього боргу за централізоване постачання теплової енергії як користувача послуг (справа № 703/3090/22 - судовий наказ від 01 листопада 2022 року); про стягнення боргу за централізоване водопостачання та водовідведення як користувача послуг (справа № 730/2254/15-ц - судовий наказ від 27 квітня 2015 року); про стягнення боргу за послуги з централізованого теплопостачання (справа № 703/617/14-ц; судовий наказ від 28 лютого 2014 року). Вказане, на переконання представника відповідача свідчить про те, що той факт, що ОСОБА_2 все ж є користувачем житлово-комунальних послуг за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того вказує, що судовий наказ у справі № 703/3090/22 про стягнення з ОСОБА_2 боргу з оплати послуги теплопостачання теплової енергії на опалення житла від 01 лютого 2022 року був направлений судом саме за місцем його проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане поштове відправлення було отримане ОСОБА_2 особисто 05 січня 2023 року, що свідчить про факт його перебування у вказаному житлі та користування ним. Окрім того, з ОСОБА_2 , як із споживача комунальних послуг, стягувалася їх вартість та заборгованість, що, на думку представника, спростовує факт непроживання ОСОБА_2 у займаному ним житлі.

Таким чином, на переконання сторони відповідача, твердження позивача про втрату ОСОБА_2 права користування житловим приміщенням не відповідає дійсним обставинам та спростовуються наявними матеріалами.

Окрім того, за твердженням представника відповідача, законність отримання позивачем у справі доказу у вигляді акту про непроживання від 14 лютого 2022 року є сумнівною,оскільки зміст указаного акту явно суперечить тим доказам, які подаються відповідачем. У вказаному акті зазначено, що ОСОБА_2 у вищевказаній квартирі зі слів сусідів відсутній тривалий час. При цьому зі змісту акту не відомо, який саме термін часу покладено в основу твердження про відсутність ОСОБА_2 у квартирі протягом тривалого часу.

Також представник відповідача зазначив, що відомості викладені в листі-повідомленні голови ОСББ «Вулик» від 12 липня 2022 року (а.с. 13) про те, що ОСОБА_2 не проживає у своєму житлі більше 10 років також не відповідає дійсності. Оскільки вказана інформація повністю спростовується відомостями вказаними у довідці про склад сім`ї № 89 від 27 квітня 2015 року, яка видавалася цією ж особою на посаді голови ОСББ «Вулик», з якої вбачається, що ОСОБА_2 постійно мешкає і має право на приватизацію житла - квартири АДРЕСА_1 . Аналогічного змісту довідка видавалася головою ОСББ «Вулик» також 25 березня 2015 року.

Крім того, вказав, що у розпорядженні ОСОБА_2 наявний судовий наказ від 28 лютого 2014 року про стягнення з нього заборгованості та претензія-вимога, що були направлені за місцем його проживання та перебувають в його розпорядженні, що свідчить про факт отримання ним вказаних документів саме за місцем свого проживання.

Крім того за з пенсійних виплат ОСОБА_2 проводяться відрахування в порядку примусового виконання судових наказів про стягнення плати за користування комунальними послугами, що також підтверджує факт проживання ОСОБА_2 у спірному житлі.

Відтак, вважає, що в матеріалах справи відсутні допустимі докази, які б в достатній мірі підтверджували обґрунтованість позовних вимог, а докази, подані відповідачем ОСОБА_2 повністю спростовують твердження позивача про втрату ним права на користування житлом. На підставі наведеного, у задоволенні позову просив відмовити.

Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.

Ухвалою суду від 13 листопада 2023 року по справі було закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Окрім того зазначила, що рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради від 26 жовтня 1989 року №387 «Про розподіл житла» ОСОБА_2 було надано 1-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 . Вказує, що за інформацією Смілянського відділу КП «ЧООБТІ» від 31 травня 2022 року № 42 та інформації сектору обліку, приватизації житла право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано та документи на приватизацію вказаної квартири не надходили. Тобто, вказана квартира належить до комунальної власності. Згідно інформації голови правління ОСББ «Вулик» від 12.07.2022 №17 та акту від 14.02.2022 ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не проживає більше 10 років.

Крім того, вказує, що відповідно до інформації, наданої відокремленим структурним підрозділом «Смілянські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» споживання електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 за період з січня 2010 року по травень 2010 відсутнє, у період з червня 2010 по червень 2017 за вказаною адресою спожито по 1 - 2 кВт. год. протягом декількох місяців, а з липня 2017 року по 28 серпня 2023 року споживання електричної енергії взагалі відсутнє.

За інформацією КП «ВодГео» послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01 вересня 2012 року та у 2023 році за вказаною адресою не надавалися, лічильник обліку води відсутній.

На переконання представника позивача вказані обставини додатково підтверджують факт не проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 . Окрім того, вважає, що стягнення з ОСОБА_2 в судовому порядку заборгованості за житлово-комунальні послуги не підтверджує факт проживання останнього у вказаній квартирі, оскільки останній до цього часу є наймачем означеної квартири, а відповідно до ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

На підставі наведеного, представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі

В судовому засіданні представник відповідача адвокат Сухомудренко Б.В. проти задоволення позову заперечував та просив у задоволенні позову відмовити з підстав, що викладені ним у відзиві на позовну заяву. Також вказав, що представник позивача посилається на докази, що були подані лише в серпні 2023 року, тобто після розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав думку свого представника, просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, з приводу доводів представника позивача про відсутність відомостей щодо користування ним комунальними послугами, а саме послугами з надання електроенергії та водопостачання, відповідач пояснив, що газопостачання в його квартирі відключено, а послугами електрики він не користується, оскільки має незначні потреби в побуті, тому світлом та електричними приладами він не користується. Окрім того, пояснив, що мінімально використовує електроенергію, оскільки на даний час в державі існує дефіцит електроенергії.

Суд, врахувавши доводи сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, приходить до висновку, що позов Смілянської міської ради до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням підлягає до задоволення. При цьому суд виходить з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.1-4 ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.95 ЦПК України, письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами виник спір з житлових правовідносин.

Згідно архівного витягу з рішення виконавчого комітету Смілянської міської ради №387 від 26 жовтня 1989 року, яким затверджено спільне рішення адміністрації та профспілкового комітету радіоприладного заводу № 123 від 03 жовтня 1989 року про надання житла, вбачається, що ОСОБА_2 було надано житло, а саме 1-кімнатна квартира АДРЕСА_1 . (а.с. 7).

Відповідно до листа центру надання адміністративних послуг ОСОБА_2 значиться зареєстрованим у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 8, 25).

Згідно з листом Смілянського відділку КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» №42 від 31 травня 2022 року та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 310637643 від 23 вересня 2022 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с.9,10).

За інформацією сектору обліку, приватизації житла виконавчого комітету Смілянської міської ради № 26/16-09/2 від 15 вересня 2022 року документи на передачу у приватну власність квартири АДРЕСА_1 до сектору обліку, приватизації житла виконавчого комітету Смілянської міської ради не надходили (а.с.11).

Таким чином вказана квартира ніким не приватизована і належить до комунальної власності міста Сміла.

Згідно акту від 14 лютого 2022 року, складеного за участю голови правління ОСББ «Вулик» ОСОБА_4 , та жителів будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , вбачається, що наймач ОСОБА_2 тривалий час не проживає у квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 12).

Згідно повідомлення голови правління ОСББ «Вулик» Томяк Н.А. № 17 від 12 липня 2022 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі АДРЕСА_1 більше 10 років та має заборгованість по внескам на утримання будинку та прибудинкової території (а.с. 13).

За змістом статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше, як на підставі закону за рішенням суду.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Згідно із частиною четвертою статті 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

За змістом статті 396 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Відповідно до статті 379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Статтею 4 Житлового кодексу Української РСР визначено, що жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Згідно зі ст. 6 ЖК УРСР жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного або тимчасового проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.

Статтею 18 ЖК УРСР передбачено, що управління жилим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом, у межах, визначених власником.

Відповідно до підпункту 1 пункту «а» статті 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів місцевих рад належить, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Підпунктом 5 пункту «б» статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що до повноважень виконавчих органів міських рад належить облік відповідно до закону житлового фонду, здійснення контролю за його використанням.

За змістом ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам міст належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, у тому числі житловий фонд. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Стаття 71 ЖК УРСР встановлює загальні правила збереження жилого приміщення за тимчасово відсутніми громадянами. За змістом цієї статті при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.

Відповідно до статті 72 ЖК УРСР визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Аналіз статей 71, 72 ЖК УРСР дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: непроживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.

Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв`язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.

Процесуальний закон покладає обов`язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені ЖК УРСР строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.

Указана правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року в справі № 490/12384/16-ц (провадження № 61-37646св18), від 25 серпня 2020 року у справі № 569/12832/16-ц (провадження № 61-8622 св 19).

Судом на підставі доказів, наданих сторонами, встановлено, що квартира АДРЕСА_1 , в якій зареєстровано місце проживання відповідача, є об`єктом комунальної власності територіальної громади м. Сміла Черкаської області. Відповідач не проживає у квартирі тривалий час, який перевищує встановлений шестимісячний строк, протягом якого зберігається право користування житловим приміщенням.

Факт не проживання відповідача за зареєстрованим місцем проживання, об`єктивно підтверджується актом обстеження від 14 лютого 2022 року, складеного за участю голови правління ОСББ «Вулик» ОСОБА_4 , та жителів будинку ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 та повідомленням голови правління ОСББ «Вулик» ОСОБА_4 № 17 від 12 липня 2022 року.

В свою чергу стороною відповідача не надано суду жодного належного і допустимого доказу, який би підтверджував факт проживання відповідача в означеній квартирі. При цьому, посилання відповідача на стягнення з нього в примусовому порядку заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг, як на доказ, що підтверджує факт проживання у вказаній квартирі, суд вважає необґрунтованим та таким, що суперечить чинному законодавству.

Надаючи оцінку вказаним обставинам, суд приходить до висновку, що посилання відповідача на стягнення з нього в примусовому порядку заборгованості з оплати наданих житлово-комунальних послуг на підтвердження факту проживання його у вказаній квартирі, є таким, що не заслуговує на увагу, оскільки вказані доводи не стосуються предмета доказування у даній справі та не впливають на висновки суду.

Так, згідно ст. 68 Житлового кодексу України наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 станом на день розгляду справи є наймачем квартири АДРЕСА_1 , відтак відповідно до положень ст. 68 Житлового кодексу України він зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Водночас, стягнення з відповідача в примусовому порядку заборгованості за надані житлово-комунальні послуги не підтверджує факт проживання останнього у вказаній квартирі.

Відповідно до повідомлення директора відокремленого структурного підрозділу «Смілянські енергетичні мережі» ПАТ «Черкасиобленерго» №156/27/2023 від 28 серпня 2023 року, вбачається, що споживання електричної енергії у квартирі АДРЕСА_1 за період з січня 2010 року по травень 2010 року відсутнє, у період з червня 2010 по червень 2017 року за вказаною адресою спожито по 1 - 2 кВт. год. протягом декількох місяців, а з липня 2017 року по 28 серпня 2023 року споживання електричної енергії взагалі відсутнє (а.с. 146).

Згідно повідомлення директора КП «ВодГео» №1294/01-10 від 28 серпня 2023 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_2 , послуги з водопостачання та водовідведення у період з 01 вересня 2012 року та у 2023 році не надавалися, лічильник обліку води відсутній (а.с.145).

Вказані обставини додатково підтверджують факт не проживання ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 , в якій більше десяти років не споживалися послуги з водопостачання та водовідведення, а також у вказаний період було відсутнє, або майже не споживалось електропостачання. Окрім того, за твердженням самого відповідача у вказаній квартирі також відключено і газопостачання.

Інші доводи сторін, які наведені у позові та відзиві на позов не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Відтак, наявність поважних причин, з якими чинне законодавство України пов`язує можливість збереження житлового приміщення за відповідачем ОСОБА_2 понад шість місяців, судом не встановлено.

Беручи до уваги вищенаведене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення позову про визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 141 ЦПК України.

За змістом ч.1,2 наведеної статті судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до платіжного доручення №660 від 04 жовтня 2022 року Смілянська міська рада сплатила 2481 грн. судового збору за звернення до суду з наведеним позовом.

Зважаючи на те, що позов підлягає до повного задоволення, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору на підставі ст.141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача.

Докази на понесення позивачем будь-яких інших судових витрат матеріали справи не містять.

На підставі наведеного, керуючись ст. 5, 7,12, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України,-

ухвалив:

Позовні вимоги Смілянської міської ради до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Виконавчий комітет Смілянської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Смілянської міської ради, адреса: Черкаська область, м. Сміла, вул. Незалежності, 37, код ЄДРПОУ 25874705, судові витрати по сплаті судового збору за подачу позову в сумі 2481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, учасник справи має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 22 травня 2024 року.

Сторони у справі:

Позивач: Смілянська міська рада Черкаської області, юридична адреса: вул. Незалежності, буд. 37, м. Сміла, Черкаський район, Черкаська область, код ЄДРПОУ- 25874705.

Представник позивача: Петренко Світлана Олександрівна, підстави представництва: виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Смілянської міської ради.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Представник відповідача: адвокат Сухомудренко Богдан Володимирович, адреса: АДРЕСА_3 , підстави представництва: доручення та довіреність Смілянського МЦ з надання БВПД від 11 травня 2023 року, а також свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000755 від 01 червня 2017 року.

Головуючий: Ю. В. Крива