Рішення

від 21.05.2024 по справі 1.380.2019.004758

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2024 рокусправа № 1.380.2019.004758

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства Львіввугілля до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

У вересні 2019 року Державне підприємство Львіввугілля звернулося до суду з позовом, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 0005214813 (повністю), № 0005204813 (повністю), № 0005184813 на суму 11 087 083,00 грн, №0005174813 на суму 267 204,68 грн, № 0005164813 (повністю), № 0005144813 (повністю), №0005154812 (повністю).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021, позов задоволено.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 02.03.2023 касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволив частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 скасував, а справу № 1.380.2019.004758 направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

16.03.2023 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 21.03.2023 суддя прийняла до провадження справу 1.380.2019.004758.

Ухвалою, постановленою в підготовчому засіданні 13.09.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про заниження доходу платника податків через непроведення списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув. Так, по відповідних сумах кредиторської заборгованості були прийняті рішення судів щодо їх стягнення на користь кредиторів, які перебувають на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. У зв`язку з чим, на думку позивача, підстав для списання кредиторської заборгованості немає.

Також зазначає, що позивач здійснював реальні та товарні господарські операції з рядом суб`єктів господарювання, що підтверджується необхідними первинними документами, які належним чином засвідчують факти здійснення відповідних операцій. Відтак, придбані в їх результаті товарно-матеріальні цінності не є безоплатно отриманою допомогою. У цьому контексті безпідставними є й висновки відповідача про завищення витрат, оскільки вони були здійснені в ході реальної господарської діяльності щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг, необхідних для діяльності позивача. Зазначене в достатній мірі підтверджене відповідними первинними, розрахунковими та іншими документами.

Крім того, вважає, що відповідач безпідставно дійшов висновку про неправомірне включення до собівартості продукції вартості вугілля, списаного на загальновиробничі потреби впродовж неопалювального сезону. Списання вугілля в неопалювальний сезон обумовлене потребою його спалювання в котельнях із метою забезпечення гарячою водою підрозділів позивача (лазні, пральні), які не мають інших джерел гарячої води чи її підігріву.

Позивач вказує, що податковий орган помилково дійшов висновку про несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки така нерухомість є державною власністю та належить державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а не ДП Львіввугілля. Крім того, оскільки відповідне нерухоме майно складає комплекс виробничої бази, то як будівлі промисловості не підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

На думку позивача, відповідачем було повторно нараховано штраф за несвоєчасну сплату сум самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що є неприпустимим і свідчить про притягнення платника податків до подвійної відповідальності за одне порушення.

Позивач також зазначав, що висновки контролюючого органу про порушення ДП Львіввугілля норм закону щодо строків реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних є некоректними, позаяк позивачем було вчинено всі необхідні дії для їх реєстрації, що не відбулося своєчасно без його вини (через недосконалість роботи системи електронного адміністрування).

Крім того, позивач стверджує, що відповідачем було безпідставно застосовано до нього штраф за нереєстрацію податкових накладних, хоча, в зв`язку з прийняттям змін до законодавства для стабілізації розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, було продовжено строки для реєстрації податкових накладних, який на час податкової перевірки ще не сплив.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву від 24.04.2023 (вх. № 28703), у якому зазначає, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2014 по 31.01.2019, за результатами якої складено акт від 07.05.2019 № 96/28-10-48-14/32323256.

На порушення П(С)БО 15; пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ ВП «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля» занижено за 2016 р. фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних П(С)БО або міжнародних стандартів фінансової звітності, та який підлягає відображенню у р. 02 Податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2016 р. на суму 139 425 грн.

На порушення п. 5 П(С)БО 15 ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» занижено інші операційні доходи за рахунок невключення до даних доходів безповоротної фінансової допомоги у товарній формі за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 у сумі 10 470 грн.

У ході аналізу ЄРПН перевіркою не встановлено придбання TOB СТ «Іскра» поставленого товару, що свідчить, що ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» по взаєморозрахунках із TOB СТ «Іскра» допущено порушення норм пп. 134.1.1, п. 134.1 ст. 134 ПКУ, внаслідок чого занижено показник р. 2240 Звіту про фінансові результати «Інші доходи» на 61 567,50 грн.

Також встановлено, що ТОВ «СТ Іскра» та його постачальники не були виробниками реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливило його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ТОВ «СТ Іскра» та наступного за ними платника податків ВП «Управління «ЗАХІДВУГЛЕПОСТАЧ» ДП «Львіввугілля».

Відповідно до наданої під час ревізії інформації ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» впродовж 2015 року на внутрішньо-технологічні потреби шахти списано по обліку і використано вугілля в кількості 2 700 т, що на 30,0 т більше від затвердженої потреби у вугіллі, чим порушено п.6.3 вимоги Норм витрат від 16.01.2001, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 № 318, п.3.2 Статутів від 17.08.2011, від 24.11.2015 та від 13.06.2016 в частині виконання рішень і нормативних документів Уповноваженого органу управління та ч.3 ст.62 ГК України. Вказане порушення призвело до понаднормового списання вугілля на суму 35 724,0 грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ДП «Львіввугілля» на зазначену суму. Облік вугілля, яке використано на внутрішньо-технологічні потреби обліковується бухгалтерському рахунку 26 «Готова продукція» та списано бухгалтерським проведеннями 91 «Загальновиробничі витрати» Кт 26 «Готова продукція». Вищезазначене порушення призвело до заниження у бухгалтерському обліку фінансовій звітності ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» (форма № 1 «Баланс» (Звіт фінансовий стан) в 2015 році на суму 35 724,0 грн.

Також у ході перевірки встановлено завищення витрат в сумі 915 456 грн по безоплатно отриманих ТМЦ, у т.ч. по ВП «Шахта «Лісова», ВП «Шахта «Степова», ВП «Червоноградська» ДП «Львіввугілля».

Відповідач вважає, що оскаржені податкові повідомлення-рішення винесені правомірно і підстав для їх скасування немає.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали, посилаючись на обставини, викладені в позові, просили суд позов задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Суд заслухав вступні промови представників позивача, представника відповідача, дослідив письмові докази та перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини та надав їм правову оцінку.

ДП «Львіввугілля» засноване на основі державної власності; зареєстроване розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації Львівської області від 17 січня 2003 року. Станом на січень-лютий 2019 року позивач перебував на обліку у Львівському управлінні Офісу великих платників податків ДФС.

У період з 31 січня 2019 року по 20 лютого 2019 року Офіс великих платників податків ДФС провів документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ 32323256) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 січня 2019 року, валютного за період з 01 січня 2015 року по 30 січня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 січня 2019 року.

За результатами такої перевірки складено акт від 07 травня 2019 року № 96/28-10-48-14/32323256, в якому контролюючим органом викладено відомості про порушення, допущені платником податків.

Так, в акті перевірки зазначено, що ДП «Львіввугілля» порушено:

- пп.134.1, 135.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), п.п.5, 7 наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку, п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 15 906 099 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 346 828 грн, за 2016 рік на суму 9 939 579 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2015 рік на суму 346 828 грн), за 2017 рік на суму 11 912 485 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2016 рік на суму 9 939 579 грн) та за 2018 рік в сумі 15 906 099 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2017 рік на суму 11 912 485 грн);

- пп. 198.1-198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 512 157,15 грн, в тому числі за травень 2015 на суму 6 000 грн, серпень 2015 на суму 3 750 грн, за вересень 2015 на суму 6 847 грн, за грудень 2015 на суму 11 558,83 грн, за грудень 2016 на суму 1 416,66 грн, за грудень 2017 на суму 14 175 грн, за березень 2018 на суму 2 253,33 грн, за червень 2018 на суму 13 338 грн та за грудень 2018 на суму 452 818,33 грн;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України здійснено несвоєчасну реєстрацію та нереєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- п.п. 46.1, 49.18.3, 266.7.5 ПК України в результаті неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017, 2018 роки;

- пп. 266.3.1, 266.5.1, 266.6.1, 266.7.5, абз.б пп.266.10.1 ПК України, у зв`язку з чим донараховано (збільшено) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 127 493,37 грн, в тому числі за 2015 рік 29 533,46 грн, за 2016 рік 33 413,06 грн, за 2017 рік 19 398,00 грн, за 2018 рік 45 148,85 грн;

У травні 2019 року ДП «Львіввугілля» подано податковому органу заперечення №7/824 до акта перевірки, однак таке відхилене.

Враховуючи виявлені порушення, на підставі акта від 07 травня 2019 року № 96/28-10-48-14/32323256, контролюючим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005214813, яким за грошовим зобов`язанням з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості застосовано до позивача штраф у сумі 510,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005204813, яким збільшено позивачеві суму грошових зобов`язань за основним платежем (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості) в розмірі 89 606,64 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 22 401,66 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005184813, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 451 854,00 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005174813, яким збільшено позивачеві суму грошових зобов`язань за основним платежем (податок на додану вартість) в розмірі 256 936,15 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 128 468,08 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005164813, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 86 758 951,92 грн. застосовано до позивача штраф 50% у сумі 43 379 485,96 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005144813, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 98 332,63 грн застосовано до позивача штраф 10% у сумі 9 833,28 грн, від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 4 559 173,14 грн штраф 20% у сумі 911 834,66 грн, від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 361 519,72 грн штраф 30% у сумі 108 455,92 грн, від 61 календарних днів на суму ПДВ 11 827 694,23 грн штраф 40% у сумі 4 731 077,69 грн, за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 17 936,81 грн штраф 50% у сумі 8 968,41 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005154812, яким за порушення строку сплати суми грошових зобов`язань з ПДВ у сумі 409 161,70 грн застосовано до позивача штраф 20% у сумі 81 832,34 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся із скаргою від 13 червня 2020 року №7/951 до ДФС, у якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005214813 повністю, № 0005204813 повністю, № 0005184813 частково на суму 10 918 233,00 грн, № 0005174813 частково на суму 181 886,60 грн, №0005164813 повністю, №0005144813 повністю, № 0005154812 повністю.

Однак рішенням від 19 серпня 2019 року №39898/6/999221404-02-29 Державна фіскальна служба України залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погодившись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Податковим кодексом України, Кодексом адміністративного судочинства України.

Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0005214813 від 29 травня 2019 року та № 0005204813 від 29 травня 2019 року у частині обов`язку ДП Львіввугілля нараховувати та сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, суд зазначає таке.

Відповідно до пп. 265.1.1 п. 265.1 статті 265 ПК України до складу податку на майно входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з пп. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як було зазначено в акті перевірки, станом на 01 січня 2015 року на балансі ДП Львіввугілля перебував об`єкт нерухомості адміністративний будинок площею 4849,5 кв.м у АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 травня 2006 року, видане на підставі рішення виконкому Сокальської міської ради № 171 від 26 квітня 2006 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10776456 від 29 травня 2006 року, реєстраційний номер 14864402, виданий ДКП Червоноградського міського бюро технічної інвентаризації.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлені порушення:

- неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до податкових органів за місцем знаходження об`єктів оподаткування за 2015 рік. 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік по вищезазначеному об`єкту оподаткування;

- необчислення та неперерахування сум податку на нерухоме майно за місцезнаходженням об`єктів (нежилої нерухомості) оподаткування, в результаті чого було донараховано (збільшено) грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно на суму 127493. 37 грн, в тому числі за 2015 рік 29533, 46 грн, за 2016 рік 33413,06 грн, за 2017 рік 19398 грн, за 2018 рік 45148,85 грн.

Водночас контролюючий орган зазначив про те, що на підставі первинних документів встановлено, що ДП Львіввугілля має право власності на зазначений об`єкт нерухомості на території Сокальської міської ради.

Крім того, відповідач у акті перевірки зауважив, що на підставі первинних документів встановлено, що ДП Львіввугілля не має ознаки неприбутковості підприємства та подає до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств, в такому разі податкова пільга щодо виключення нерухомого майна з об`єктів оподаткування податком не може поширюватись на нерухоме майно, речові права на яке має таке підприємство, а відтак підприємство було платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Суд встановив, що відповідно до п. 1.1 Статуту ДП Львіввугілля, затвердженого наказом Міненерговугілля України № 369 від 13 червня 2010 року, підприємство засноване на державній власності та належить до сфери управління Міністерства енергетики та вугільної промисловості України.

Відповідно до п. 4.1 Статуту майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно з п. 4.2 Статуту майно підприємства становлять виробничі і невиробничі засоби, а також інші цінності, вартість яких відображається в самостійному балансі підприємства.

Аналогічні положення містяться також і в новій редакції Статуту ДП Львіввугілля, що затверджений наказом Мінеконерго № 437 від 22 листопада 2019 року.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У силу вимог підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 "Будівлі промисловості", який: свою чергу включає підкласи: 1251.1 - "Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості", 1251.2 - "Будівлі підприємств чорної металургії", 1251.3 - "Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості", 1251.4 - "Будівлі підприємств легкої промисловості, 1251.5 "Будівлі підприємств харчової промисловості", 1251.6 - "Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості", 1251.7 - "Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості", 1251.8 - "Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості", 1251.9 - "Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне".

Крім цього, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2006 САА № 557242, виданого виконавчим комітетом Сокальської міської ради ДП «Львівугілля» має у власності нежитлові будівлі та споруди за адресою м. Сокаль, вул. Б.Хмельницького, 26 а саме: адміністративний корпус А-4, А-4 - 4849,5 кв.м.

Отже, будівлі промисловості, промислових підприємств (до яких належить Товариство) відповідно до правовстановлюючих документів, не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки ПКУ не містить обмежень щодо використання чи невикористання таких об`єктів.

За таких обставин належне позивачу нежитлове приміщення - відноситься до нежитлових приміщень групи «Будівлі промислові та склади».

При цьому, диспозиція п. «є» п.266.2.2. ст.266 ПК України сформульована таким чином, що виключає будівлі промисловості, з об`єктів оподаткування податком на нерухомість, незалежно від того, чи використовуються вони за призначенням у відповідному податковому періоді чи ні.

Щодо нездійснення позивачем списання кредиторської заборгованості по ряду грошових зобов`язань, строк позовної давності по яких сплив (з відповідними податковими наслідками, в тому числі збільшенням доходу), суд зазначає таке.

Відповідно до пп. «а» п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно п.п. «є» п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Суд встановив, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10 липня 2013 року у справі № 914/1839/13 стягнуто кошти на користь ТОВ «Заготпром» в сумі 58 075,88 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 квітня 2004 року у справі №4/740-21/92 стягнуто кошти на користь ТОВ «Заготпром» в сумі 45 044,62 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07 червня 2007 року у справі №4/2626-7/420 стягнуто кошти на користь ПП «Азалія» в сумі 38 929,42 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 травня 2015 року у справі № 914/899/15 стягнуто кошти на користь ТОВ «ТМ «Барвінок» в сумі 45 775,54 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2004 року у справі №4/2645-11/248 стягнуто кошти на користь ВАТ «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів» в сумі 27030,76 грн. Господарським судом Львівської області видано наказ від 08 лютого 2011 року №32/255(2010) про стягнення на користь ТОВ «Промінвестбанк» 691 957 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 лютого 2010 року у справі №4/4676-13/415 стягнуто кошти на користь ВК 76 Полицьке в сумі 13 500 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24 червня 2004 року у справі №4/1286-5/140 стягнуто кошти на користь ДП «Добротвірське монтажне управління» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» в сумі 21 622,03 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24 вересня 2013 року у справі № 914/3356/13 стягнуто кошти на користь ПАТ НАК «Надра України» в сумі 754 804,24 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 січня 2010 року у справі № 22/113 стягнуто кошти на користь ТОВ «Інженерінг» в сумі 4 000 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 грудня 2012 року у справі №5015/4591/12 стягнуто кошти на користь ТОВ «НВК «Техно-Сиз» в сумі 30 224,16 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 січня 2004 року у справі №4/4356/27/40 стягнуто кошти на користь ДП «Галкотлосервіс» ЗАТ «ДЕЗ «Інтермприлад» в сумі 11 411,05 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03 червня 2004 року у справі № 4/916/15/141 стягнуто кошти на користь ТОВ «Квазар» в сумі 4 200 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17 лютого 2015 року у справі № 905/3347/14 стягнуто кошти на користь ТОВ «Донецьквуглепрохідка» в сумі 1 390 429,55 грн.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції 01.11.2013 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2013 у справі № 914/3356/13.

Державний виконавець відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції 01.11.2013 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2013 у справі № 914/3356/13.

Старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 07.03.2013 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 14.06.2004 у справі № 4/916/15/141.

Старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 14.03.2013 поновив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 12.03.2004 у справі № 4/4693-23/295.

Старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 14.03.2013 поновив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 21.06.2004 у справі № 4/1163-7/136.

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 26.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 30.08.2004 у справі №4/41749-13/215.

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 26.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 02.08.2004 у справі №4/4676-13/415.

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 26.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 07.05.2004 у справі №4/740-21/92.

Головний державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 22.04.2019 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 08.02.2011 у справі № 32/255(2010).

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 27.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 23.10.2008 у справі № 22/190.

Державний виконавець відділу ДВС Сокальського РУЮ у Львівській області 27.11.2012 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 17.06.2013 у справі № 914/1441/13.

З метою сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до п. 3.7 статті 3 цього Закону, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Крім того, Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 1 цього Закону).

У зв`язку з чим, з огляду на те, що з приводу кредиторської заборгованості позивача наявні судові рішення, якими в межах позовної давності вирішено питання про її стягнення, а також, відповідні судові рішення надалі перебувають на примусовому виконанні, правильними є доводи позивача про відсутність підстав для списання такої заборгованості як безнадійної.

Щодо надмірного включення до собівартості продукції вартості вугілля, списаного на загальновиробничі потреби, суд зазначає таке.

Шахтами списано вартість вугілля на загальновиробничі витрати в зв`язку з тим, що в неопалювальний сезон використовувалось вугілля для отримання теплової енергії на господарсько-побутові та санітарно - гігієнічні потреби, згідно з розрахунком норм витрат палива для котельні.

Вугілля на побутово-господарські потреби видавалось по лімітних картах в межах встановленого плану, під звіт матеріально-відповідальній особі і списувалось по актах виконаних робіт Актом на списання (форма 17). До форми 17 додається витяг з журналу подобового використання вугілля.

Відповідач при перевірці не врахував специфіку роботи шахти, якою передбачено щоденна цілодобова робота виробничих лазень та пралень (переться та сушиться спецодяг, миються працівники після кожної відпрацьованої зміни).

При цьому, на підприємствах не передбачено інших джерел підігріву води. Вугілля на власні потреби використовується згідно з Розрахунком норми витрати палива для котельні, який розраховується ВП «ШСМНУ» і затверджується на рік.

Розрахунки розроблені ВП «Шахтноспецмонтажно - налагоджувальним управлінням», погоджено головним механіком ДП «Львіввугілля» та затверджено директором шахти. До розрахунку норми витрати палива для котельні шахти передбачено:

Витрата теплової енергії на нагрівання повітря, що подається в стовбур (на шахтну калориферну установку).

Витрати теплової енергії на опалювання та вентиляції будівель та споруд.

Витрати теплової енергії на господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби.

Витрати теплової енергії на покриття втрат в теплових мережах шахти.

Отже вугілля на ВТП використовується щоденно, що підтверджується розрахунками норм витрат палива для котельні по ВП «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» на 2017- 2018 рр.

Крім того, зайво включені до собівартості рядок 2050 «Собівартість продукції» Звітів про фінансові результати за 2016-2018 рік вартість кондиційного вугілля в сумі 3 730 241 грн грн, не відповідає дійсності, так як рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) не включено вартість кондиційного вугілля використаного на ВТП, так як в цьому рядку включено собівартість реалізованого вугілля, а використання вугілля на ВТП не є реалізацією, отже вартість вугілля використаного на ВТП не впливає на фінансовий результат.

При формуванні виробничої собівартості шахта керується Галузевими методичними рекомендаціями з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, затвердженої наказом Міністерства вугільної промисловості України від 31 січня 2008 р. № 48, та п.11 П(С)БО 16.

Готова вугільна продукція - це продукти збагачення, які вироблені на збагачувальних фабриках з давальницької сировини та рядове вугілля, призначене для споживання без переробки на збагачувальних фабриках за умови не перевищення граничних норм якості.

Готова вугільна продукція включає:

- рядове вугілля (власного видобутку), відвантажене споживачам;

- рядове вугілля власного видобутку, використане на виробничо-технічні потреби (котли); продукти збагачення, отримані внаслідок переробки вугілля на збагачувальних фабриках на умовах давальницької сировини.

Товарна вугільна продукція - це готова вугільна продукція, вироблена та призначена для продажу. До її складу не включається готова вугільна продукція, що використана на виробничо-технічні потреби (котли).

Собівартість товарної (реалізованої) вугільної продукції - це готова вугільна продукція за виключенням собівартості вугільної продукції власного видобутку, яка спожита на виробничо-технічні потреби (котли) шахти.

Також в акті перевірки вказано про безпідставне використання вугілля в господарських цілях, а саме для обігріву приміщень після закінчення опалювального сезону.

Суд зазначає, що в літній період котельня працює з метою підігріву води для виробничих лазень та виробничої пральні спецодягу. Специфікою роботи гірничо-видобувного підприємства - шахти передбачена цілодобова робота виробничих лазень та пралень.

Вугілля на власні потреби використовується згідно з розрахунком норми витрати палива для котельні шахта «Великомостівська», який розраховується ВП «ШСМНУ» і затверджується на рік (п. 3 Витрати теплової енергії на господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреб).

Видача вугілля на власні потреби здійснюється згідно лімітних карт та дається під звіт матеріально-відповідальній особі. З-під звіту вугілля списується Актом на списання (форма 17). До форми 17 додається витяг з журналу подобового використання вугілля.

Суд встановив, що на ВП «Шахта «Лісова» встановлено три котли, один котел знаходиться в аварійному стані та не працює більше 20 років, відновити його немає можливості.

Витрати палива (вугілля) здійснюються на підставі Розрахунку витрат норм палива на котельні ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» на конкретний рік.

Розрахунок складається один раз на рік перед опалювальним сезоном.

Розрахунок витрат на опалення приміщень здійснюється на 191 добу на рік, на утримання калориферної установки 141 добу на рік, господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби шахти на 365 днів.

Представники позивача у судовому засіданні пояснили, що шахта працює в цілодобовому режимі. Відповідно підземні працівники після виїзду з шахти дають спецодяг у пральню, підігрів води якої проводився у 2016 року за допомогою котельні шахти неопалювальний період. Також працівники шахти після зміни приймають душ та користуються вмивальниками, підігрів води для даних потреб також проводились за допомогою шахтної котельні.

Отже, суд встановив використання позивачем вугілля на господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби при забезпеченні виробничої діяльності його підрозділів.

Щодо реальності та товарності господарських операцій із контрагентами позивача, суд зазначає таке.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

У періоді, що перевірявся, позивач мав господарські взаємовідносини із ТОВ Промбізнес люкс, ТОВ Восток-СК, ТОВ СТ Іскра, ТОВ ТПК Укрторгімпорт, ТОВ ТПК Лідер, ТОВ Європейська індустріальна спілка, ТОВ Лугенергозавод, ПП БК Будрем Плюс.

Факт виконання вищевказаних договорів підтверджується видатковими накладними, актами виконаних робіт, актами приймання-передачі, ТТН, накладними на доставку експедиторськими компаніями (Нова пошта), прибутковими ордерами, лімітними картками, дефектними актами, виписаними довіреностями на отримання ТМЦ, платіжними дорученнями про оплату за договорами тощо, які надані платником податків.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Промбізнес люкс.

Відповідно до протоколу засідання технічної ради ВП «Шахта «Великомостівська» від 29.07.2016 для забезпечення безаварійної роботи шахти та забезпечення вуглевидобутку рекомедовано директору шахти укласти договір на придбання клапанна СНТ 025.110, штовхача СНТ 01,040, гідро блоку 01.420 із ТОВ Промбізнес люкс.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ Промбізнес люкс (продавець) укладений договір купівлі-продажу товару від 29.07.2016 № 128, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у встановлені строки та на умовах визначених цим Договором інструменти для буріння порід або грунтів, взаємозамінювані та частини до них,/ з робочою частиною з матеріалів інших, ніж спечені карбіди металів чи з металокераміки (код ДКПП 016:2010 - 25.73.60-18.00), частини гідравлічного та пневматичного устаткування (код ДКГІП 016:2010 - 28.12.20-00.00) та частини машин і устаткований для гірничих робіт, робіт у кар`єрі та для будівництва (код ДКПП 016:2010 -28.92.6), інші подібні товари у відповідності до специфікацій до Договору, далі Товар, а Покупець зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти і оплатити такий Товар.

На виконання умов договору поставки ТОВ Промбізнес люкс виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 07.08.2016 № РН-8-07001 на суму 168 310,00 грн

На вказану суму складений прибутковий ордер від 08.08.2016 № 50/1.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням від 29.07.2016 № 992.

На виконання умов договору ТОВ Промбізнес люкс поставлено товар, що підтверджується експрес-накладними ТОВ Нова Пошта.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ Промбізнес люкс (продавець) укладений договір поставки продукції від 18.07.2016 № 79/74, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю товар, а саме запчастини до комбайнів, згідно із специфікацією, яка є невід`ємною частиною даного договору.

На виконання умов договору поставки ТОВ Промбізнес люкс виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 08.08.2016 № РН-8-08004 на суму 199 900,00 грн

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням від 29.07.2016 № 994.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ Промбізнес люкс (продавець) укладений договір поставки продукції від 27.07.2016 № 30-147, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю товар, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов договору поставки ТОВ Промбізнес люкс виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 09.08.2016 № РН-8-09002 на суму 199 900,00 грн

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням від 29.07.2016 № 996.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ ТПК Лідер.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ ТПК Лідер (продавець) укладений договір поставки продукції від 19.09.2017 № 17-1909, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю 42113170-6 роторне обладнання, згідно з замовленням, а покупець отримує товар і оплачує згідно з договором.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ ТПК Лідер (продавець) укладений договір поставки продукції від 19.09.2017 № 17-1909/1, відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю 14700000-8 пакет активного заліза 2ЕКВ4, згідно з замовлення, а покупець отримує товар і оплачує згідно з договором.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ ТПК Лідер (продавець) укладений договір поставки продукції від 19.09.2017 № 17-1909/2 відповідно до умов якого постачальник постачає покупцю 14710000-1 стрижень з кільцями 2ЕКВ4 (мідь), згідно з замовленням, а покупець отримує товар і оплачує згідно з договором.

На виконання умов договору поставки ТОВ ТПК Лідер виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 10.01.2018 № 2 на суму 40500,00 грн

На вказану суму складений прибутковий ордер від 10.01.2018 № 8.

На виконання умов договору поставки ТОВ ТПК Лідер виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 10.01.2018 № 1 на суму 40500,00 грн

На вказану суму складений прибутковий ордер від 10.01.2018 № 10.

На виконання умов договору поставки ТОВ ТПК Лідер виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 10.01.2018 № 3 на суму 40500,00 грн

На вказану суму складений прибутковий ордер від 18.01.2018.

На виконання умов договору поставки ТОВ ТПК Лідер виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 18.01.2018 № 11 на суму 49 200,00 грн

На вказану суму складений прибутковий ордер від 18.01.2018.

На виконання умов договору поставки ТОВ ТПК Лідер виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 18.01.2018 № 12 на суму 47 280,00 грн

На вказану суму складений прибутковий ордер від 18.01.2018 № 91.

На виконання умов договору поставки ТОВ ТПК Лідер виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 18.01.2018 № 13 на суму 48 000,00 грн

На вказану суму складений прибутковий ордер від 18.01.2018 № 94.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Європейська індустріальна спілка.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ Європейська індустріальна спілка (продавець) укладений договір поставки продукції від 13.06.2018 № 511 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати в обумовленні цим договором терміни у власність покупця товар, а саме : вкладиш поліуретановий ТЛ-32 (42120000-6) в кількості 2 штуки за ціною 533,33 гри. за штуку (без ІІДВ), обойма поліуретановий 1В-20 (42120000-6) в кількості 2 штуки за ціною 1350,00 грн. за штуку (без ПДВ), надалі Товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

На виконання умов договору поставки ТОВ Європейська індустріальна спілка виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 22.06.2018 № РН-0000081 на суму 4 519,99 грн

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням від 13.06.2018 № 484.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ПП БК Будрем Плюс.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ПП БК Будрем Плюс (продавець) укладений договір поставки продукції від 21.05.2018 № 30-270 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар по коду класифікатора 43600000-9, а покупець зобов`язується прийняти його і оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов договору поставки ПП БК Будрем Плюс виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 03.07.2018 № 15 на суму 44 200,00 грн.

На вказану суму складений прибутковий ордер від 13.09.2018 № 1937.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням № 1323.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ПП БК Будрем Плюс (продавець) укладений договір поставки продукції від 21.05.2018 № 30-271 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар по коду класифікатора 41124000-4, а покупець зобов`язується прийняти його і оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов договору поставки ПП БК Будрем Плюс виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 06.07.2018 № 8 на суму 42 600,00 грн

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням від 06.07.2018 № 1348 та № 1357.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Лугенергозавод.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ Лугенергозавод (продавець) укладений договір виконання робіт від 01.04.2016 № 30-75 відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку виконати за плату роботу з капітального ремонту ел. двигуна ЕКВЕА-200 в кількості 1 шт.

На виконання умов договору складений акти здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 198 000,00 грн.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням від 03.10.2016 № 1227.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ СТ Іскра.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ СТ Іскра (постачальник) укладений договір від 15.01.2016 № 12 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених ДП «Львівугілля «16.12.2015 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2016 році поставити товар у порядку та на умовах визначених цим договором, а саме 16.10.1 деревина, розпиляна чи розколота вздовж, розділена на шари або лущена, завтовшки більш ніж 6 мм; шпали дерев`яні до залізничних або трамвайних колій, не просочені, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товарі сплатити за нього узгоджену грошову суму.

На виконання умов договору поставки ТОВ СТ Іскра виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 02.12.2016 № 3 на суму 5616,00 грн, від 05.12.2016 № 5 на суму 5616,00 грн, від 05.12.2016 № 6 на суму 5616,00 грн, від 07.12.2016 № 8 на суму 5616,00 грн, від 09.12.2016 № 14 на суму 5366,40 грн, від 09.12.2016 № 15 на суму 5304,00 грн, від 15.12.2016 № 22 на суму 5616,00 грн, від 16.12.2016 № 23 на суму 5616,00 грн, від 20.12.2016 № 24 на суму 10852,75 грн, від 21.12.2016 № 26 на суму 10852,75 грн, від 21.12.2016 № 27 на суму 11232,00 грн, від 23.12.2016 № 31 на суму 5616,00 грн, від 23.12.2016 № 33 на суму 5616,00 грн, від 24.12.2016 № 35 на суму 14945,56 грн, від 24.12.2016 № 34 на суму 16487,02 грн.

На виконання умов договору складений акти прийому передачі лісоматеріалів від 01.12.2016, від 02.12.2016, від 05.12.2016, від 07.12.2016, від 08.12.2016, від 09.12.2016, від 15.12.2016, від 16.12.2016, від 21.12.2016, від 23.12.2016, від 24.12.2016.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням (Том 3, а.с 145-154).

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ СТ Іскра (постачальник) укладений договір від 25.01.2016 № 24 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених ДП «Львівугілля «16.12.2015 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2016 році поставити товар у порядку та на умовах визначених у договорі, а саме 02.20.1 деревина необроблена, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товарі сплатити за нього узгоджену грошову суму.

На виконання умов договору поставки ТОВ СТ Іскра виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 05.12.2016 № 4 на суму 11804,75 грн, від 007.12.2016 № 7 на суму 9805,56 грн, від 08.12.2016 № 11 на суму 10947,96 грн, від 13.12.2016 № 17 на суму 15 993,53 грн, від 14.12.2016 № 18 на суму 6663,97 грн, від 15.12.2016 № 21 на суму 10852,75 грн, від 20.12.2016 № 24 на суму 10852,75 грн, від 21.12.2016 № 25 на суму 8853,56 грн, від 21.12.2016 № 26 на суму 10852,75 грн, від 23.12.2016 № 32 на суму 10567,15 грн,

На виконання умов договору складений акти прийому передачі лісоматеріалів від 05.12.2016, від 07.12.2016, від 08.12.2016, від 13.12.2016, від 14.12.2016, від 15.12.2016, від 20.12.2016, від 21.12.2016, від 23.12.2016.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ Восток-СК.

Між ДП Львіввугілля (покупець) та ТОВ Восток-СК (постачальник) укладений договір поставки товару від 08.11.2016 № 316-11/17 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця матеріали, запчастини, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

На виконання умов договору поставки ТОВ Восток-СК виписана для ДП Львіввугілля видаткова накладна від 29.12.2017 № 35 на суму 12564,00 грн.

На вказану суму складений прибутковий ордер від 29.12.2017.

Суд зазначає, що всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом у України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з контрагентом.

При цьому, наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер. Необхідно зазначити, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Крім того, не є свідченням нереальності господарських операцій відсутність деталізації їх опису в первинних документах.

Подібні висновки міститься в постановах Верховного Суду від 20.03.2018 у справі № 804/939/16 (адміністративне провадження № К/9901/376/17), від 26.06.2018 у справі № 826/3006/14 (адміністративне провадження № К/9901/2453/18), від 27.11.2018 у справі № 826/11629/1 (адміністративне провадження №К/9901/50057/18) від 06.11.2018 у справі № К/9901/3443/18.

Посилання контролюючого органу на відомості про неможливість підтвердження походження товару у зв`язку з ненаданням позивачем сертифікатів якості на придбаний товару, суд відхиляє, оскільки ненадання позивачем до перевірки сертифікату відповідності не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

У постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 826/9061/17; від 12.03.2021 у справі № 200/6316/19-а зазначено, що сертифікат відповідності (якості) на товар не є документом бухгалтерського чи податкового обліку, а є лише документом, що посвідчує якість товару, а не факт проведення господарської операції, тому відсутність такого сертифікату сама по собі не може свідчити про відсутність господарської операції.

Тому ненадання позивачем у спірних правовідносинах сертифікатів якості товару не є доказом наявності складу податкового правопорушення.

Покликання контролюючого органу на відсутність основних фондів, матеріально технічних і технологічних можливостей для проведення відповідних обсягів робіт контрагентами не заслуговують на увагу, оскільки висновки про відсутність достатніх як трудових, так і матеріальних ресурсів контролюючим органом здійснено на підставі податкової інформації, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, проте така інформація носить інформативний характер та сформована фактично без дослідження первинних документів податкового обліку.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

Податкове законодавство України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу, відсутність за юридичною адресою на момент звірки тощо. У разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2018 у справі №К/9901/873/18, від 05.10.2022 у справі №640/18151/19.

Щодо посилання відповідача на те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу узагальненої податкової інформації, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Інформація з баз даних АІС Податковий блок та податкова інформація щодо контрагентів позивача, на яку посилався відповідач, не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів. Крім того, податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку.

Указана правова позиція міститься у судових рішеннях Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 816/166/15-а (№ К/9901/8403/18), від 27.03.2018 у справі № 816/809/17, від 15.06.2022 у справі № 420/4836/19.

Посилання відповідача на внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень ухвали судів у кримінальних провадженнях, які, на думку відповідача, доводять той факт, що контрагенти позивача задіяні у протиправному фінансово-економічному механізмі, мають ознаки фіктивності та проводять незаконні фінансові операції, суд відхиляє, оскільки відповідачем не доведено, що у вказаних кримінальних провадженнях ухвалено обвинувальні вироки щодо осіб, причетних до діяльності цих суб`єктів, та з висновками щодо спірних господарських операцій чи щодо пов`язаності цих суб`єктів з позивачем, або щодо причетності або обізнаності позивача з приводу незаконної діяльності цих суб`єктів.

Сам по собі факт того, що контрагенти позивача фігурують в досудових розслідуваннях, порушених за ознаками кримінального правопорушення, не є доказом протиправного формування витрат та податкового кредиту і не тягне за собою правових наслідків для позивача (постанова Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №826/18952/14).

Також у постанові від 10.03.2020 у справі №280/373/19 Верховний Суд дійшов висновку, що посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень, в яких фігурують підприємства контрагентів позивача суди попередніх інстанцій обґрунтовано не взяли до уваги, оскільки, по-перше, в зазначених кримінальних провадженнях відсутні вироки, а по - друге, відомості отримані під час досудового розслідування кримінального правопорушення, не відповідають вимогам належності на допустимості в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України та не є доказами при доведенні фактів допущення порушень вимог податкового законодавства платником податків.

Верховний Суд у постанові від 12.04.2018 по справі №808/2360/17 зазначає, що до винесення вироку в рамках кримінального провадження, пояснення чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві. Тобто, доказове значення в адміністративному процесі може мати виключно вирок суду в кримінальному провадженні, який набрав законної сили. Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 16.01.2018 у справі №2а-7075/12/2670, від 26.06.2018 у справі №808/2360/17.

Твердження податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування податкового кредиту. Водночас, у цій справі відповідачем не доведено, а судом не встановлено обставин, які б беззаперечно свідчили про неправомірність формування покупцем податкового кредиту з податку на додану вартість. Будь-яких обґрунтованих претензій до наданих позивачем під час податкової перевірки документів, їх змісту чи обсягу, контролюючим органом в цій справі не пред`явлено.

ГУ ДПС у Львівській області не подано і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення вказаним ТОВ розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Суд звертає увагу на те, що на момент здійснення спірних поставок Державне підприємство Львіввугілля та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Щодо застосування податковим органом до позивача штрафу за несвоєчасну сплату сум самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ, відповідно до декларації за серпень 2015 року, суд зазначає таке.

Як видно з матеріалами справи, штрафні санкції за вказане порушення були застосовані раніше до позивача відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0004804808 від 07.06.2018, № 0007174808 від 20.08.2018, № 0008754807 від 07.11.2018, № 0010494807 від 19.12.2018, які були складені за результатами камеральних перевірок.

Статтею 61 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 116.2 ст. 116 ПК України, за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, безпідставним є застосування до позивача одного й того виду штрафної (фінансової) санкції за те ж порушення.

Щодо застосування до позивача відповідальності за нездійснення реєстрації ПН/РК до податкових накладних, суд зазначає таке.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за період січень 2018-січень 2019 року. Крім того, станом на 18 квітня 2019 року не було здійснено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних (розрахунків коригувань) за період серпень 2015 року, січень 2018 року-січень 2019 року, в яких податок на додану вартість відмінний від нуля.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з підпунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (редакція норми у 2017 році).

У редакції 2015 та 2016 років норма Податкового кодексу України передбачала реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У разі порушення таких строків застосовували штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Отже з аналізу вказаних правових норм слідує, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків встановлених податковим законодавством.

За відсутність такої реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, передбачена відповідальність у вигляді накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній.

З матеріалів справи встановлено, що штраф за податковим повідомленням - рішенням

від 29.05.2019 № 0005164813, від 29.05.2019 № 0005144813, до позивача застосовано на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України у зв`язку з відсутністю реєстрації протягом граничного строку податкових накладних.

Згідно з розрахунком штрафу до вказаного податкового повідомлення - рішення штрафні санкції застосовано за відсутність реєстрації податкових накладних за період з 01.07.2015 по 31.12.1017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що з внесення змін Законом України Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні № 1797-VIII до ПК України (доповнено підпунктом 200.1-9) та у зв`язку з цим незабезпечення функціонування СЕА ПДВ з урахуванням таких змін, позбавило можливості позивача зареєструвати податкові накладні.

Зокрема статтю 200-1 Податкового кодексу України було доповнено новим підпунктом 200-1.9, яким зокрема передбачено можливість для платників податків, які мають заборгованість з ПДВ, частково реєструвати податкові накладні.

Однак, суд зазначає, що вказані зміни стосувались виключно алгоритму розрахунку суми податку на яку платник може зареєструвати податкові накладні (надано право реєстрації податкових накладних при наявності боргу з ПДВ), а не обов`язку щодо реєстрації податкових накладних чи граничних термінів такої реєстрації.

Також суд зазначає, що не було скасовано і відповідальність за нереєстрацію податкових накладних.

Отже, незалежно від зміни з 2017 року алгоритму розрахунку суми податку, на яку платник може зареєструвати податкові накладні, платник податків зобов`язаний реєструвати податкові накладні в ЄРПН у строки визначені підпунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Крім того, суд звертає увагу, що зміни внесені Законом № 1797-VIII набрали чинності лише з 01 січня 2017 року, тоді як спірні правовідносини щодо нереєстрації податкових накладних охоплюють період починаючи з серпня 2015 року.

Суд зазначає, що на платника податку покладено обов`язок з реєстрації податкових накладних Єдиному реєстрі податкових накладних. У 2015 та 2016 роках така реєстрація мала бути здійснена не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою складання податкової накладної, у 2017 році: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

При цьому, позивачем не заперечуються обставини відсутності факту реєстрації податкових накладних за період з 01.07.2015 по 31.12.1017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Отже, з наведених вище мотивів суд зазначає, що відповідальність за невиконання чітко визначеного обов`язку щодо реєстрації податкової накладної протягом граничного строку не може бути нівельована чи поставлена в залежність від потенційної можливості реалізації в майбутньому наданого права на реєстрацію податкової накладної.

Щодо покликань позивача на порушення його права на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН внаслідок технічної неможливості реєстрації податкових накладних в ЄРПН з урахуванням пункту 200.1-9 статті 200.1 Податкового кодексу України, а також неналежне функціонування СЕА ПДВ, що підтверджено листом ДФС України від 26.04.2018 № 14575/6/99-99-12-03-01-15, суд зазначає таке.

Вказаним листом від 26.04.2018 № 14575/6/99-99-12-03-01-15, ДФС України зазначило, що наразі тривають роботи по доопрацюванню СЕА ПДВ в частині обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН з метою реалізації вимог пункту 200.1-9 статті 200.1 Податкового кодексу України.

Тобто вказаним листом повідомлено лише щодо доопрацювання СЕА ПДВ в частині реалізації вимог пункту 200.1-9 статті 200.1 Податкового кодексу України, а отже з вказаного листа не слідує, що СЕА ПДВ не працювала.

Суд зазначає, що покликання позивача на те, що ДП Львіввугілля намагалось здійснити реєстрацію податкових накладних, виписаних у вказані періоди, однак отримало відмови, що підтверджується копіями квитанцій, а вказана ситуація призвела до порушення права позивача, передбаченого п. 200-1.9 ст. 200-1 Податкового кодексу України на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН з 01.07.2015 по 31.12.2017, суд оцінює критично, оскільки встановлений факт відсутності реєстрації податкових накладних, жодних доказів того, що позивач здійснював спроби реєстрації податкових накладних у визначені граничні строки, що передбачені законодавством, матеріали справи не містять.

Позивачем не проведено реєстрацію податкових накладних, зокрема у період з липня 2015 року по грудень 2017 року.

Зокрема, відповідач звертає увагу на те, що ДП Львіввугілля за період перевірки, а саме серпень 2015 року, січень 2018 січень 2019 року підприємство проводило реєстрацію окремих податкових накладних та не реєструвало інші податкові накладні.

У постанові від 19.08.2021 Верховний Суд у справі № 520/11447/19 дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації ПН/РК в ЄРПН обумовлені тим, що сам позивач не надав належних та допустимих доказів наявності обставин щодо збоїв сервера ДФС України та протиправною бездіяльністю з боку податкового органу, так само як не пред`явлено суду доказів вжиття всіх залежних від Позивача заходів з метою своєчасного виконання свого обов`язку щодо реєстрації ПН/РК в ЄРПН та не обґрунтовано тривале зволікання з повторним направленням такої ПН/РК до реєстрації, так і у цій справі Позивач не надав до суду належних та допустимих доказів.

Щодо дослідження податкових накладних, то суд вважає, що в даному випадку йдеться не про дослідження господарських операцій у податкових накладних позивача, а про невиконання обов`язку позивача щодо реєстрації ПН/РК в ЄРПН, а тому досліджувати зміст ПН необхідності немає, а сам факт їх наявності не заперечується учасниками справи.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позивач не дотримався вимог чинного законодавства щодо обов`язку реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно з визначеними строками зазначеними у ПК України.

Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем дотримані не були, що в свою чергу зумовило необхідність звернення позивача за захистом свого порушеного права до суду. При цьому реальність господарських операцій доведена позивачем належними та допустимими доказами, а правомірність виставленого податкового повідомлення-рішення відповідач не довів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до вимог ст. 139 КАС України.

Керуючись статтями 6, 14, 242, 243, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

вирішив:

Позов Державного підприємства Львіввугілля (вул. Б.Хмельницького, 26, м. Сокаль, Львівська область, 80001) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул.. Стрийська, 35, м. Львів, 79003) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005214813.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005204813.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005184813 частково у сумі 11 087 083,00 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005174813 частково у сумі 267 204, 68 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005154812.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань в користь Державного підприємства Львіввугілля 19 210, 00 грн судових витрат.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 21.05.2024.

Суддя Кедик М.В.