Постанова

від 04.02.2025 по справі 1.380.2019.004758

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004758 пров. № А/857/15783/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Носа С. П.,

суддів Коваля Р. Й., Шевчук С. М.;

за участю секретаря судового засідання Демидюк О. В.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційні скарги Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Державного підприємства «Львіввугілля» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №1.380.2019.004758 (головуючий суддя Кедик М. В., м. Львів, повний текст рішення складено 21.05.2024) за позовом Державного підприємства «Львіввугілля» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2019 року Львівським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву Державного підприємства «Львіввугілля» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.05.2019 № 0005214813 (повністю), № 0005204813 (повністю), № 0005184813 на суму 11087083 грн, №0005174813 на суму 267 204,68 грн, № 0005164813 (повністю), №0005144813 (повністю), №0005154812 (повністю).

В обґрунтування вимог позовної заяви зазначено, що податковий орган безпідставно дійшов висновку про заниження позивачем доходу платника податків через непроведення списання кредиторської заборгованості, строк позовної давності якої минув. Так, по відповідних сумах кредиторської заборгованості були прийняті рішення судів щодо їх стягнення на користь кредиторів, які перебувають на примусовому виконанні в органах державної виконавчої служби. У зв`язку з чим, на думку позивача, підстав для списання кредиторської заборгованості немає. Позивач здійснював реальні та товарні господарські операції з рядом суб`єктів господарювання, що підтверджується необхідними первинними документами, які належним чином засвідчують факти здійснення відповідних операцій. Відтак, придбані в їх результаті товарно-матеріальні цінності не є безоплатно отриманою допомогою. У цьому контексті безпідставними є й висновки відповідача про завищення витрат, оскільки вони були здійснені в ході реальної господарської діяльності щодо придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт і послуг, необхідних для діяльності позивача. Зазначене в достатній мірі підтверджене відповідними первинними, розрахунковими та іншими документами. Відповідач безпідставно дійшов висновку про неправомірне включення до собівартості продукції вартості вугілля, списаного на загальновиробничі потреби впродовж неопалювального сезону. Списання вугілля в неопалювальний сезон обумовлене потребою його спалювання в котельнях із метою забезпечення гарячою водою підрозділів позивача (лазні, пральні), які не мають інших джерел гарячої води чи її підігріву. Податковий орган помилково дійшов висновку про несплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки така нерухомість є державною власністю та належить державі в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, а не ДП «Львіввугілля». Крім того, оскільки відповідне нерухоме майно складає комплекс виробничої бази, то як будівлі промисловості не підлягає оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Відповідачем було повторно нараховано штраф за несвоєчасну сплату сум самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що є неприпустимим і свідчить про притягнення платника податків до подвійної відповідальності за одне порушення. Висновки контролюючого органу про порушення ДП «Львіввугілля» норм закону щодо строків реєстрації податкових накладних і розрахунків коригування до них у Єдиному реєстрі податкових накладних є некоректними, позаяк позивачем було вчинено всі необхідні дії для їх реєстрації, що не відбулося своєчасно без його вини (через недосконалість роботи системи електронного адміністрування). Крім того, відповідачем було безпідставно застосовано до позивача штраф за нереєстрацію податкових накладних, хоча, в зв`язку з прийняттям змін до законодавства для стабілізації розрахунків на оптовому ринку електричної енергії, було продовжено строки для реєстрації податкових накладних, який на час податкової перевірки ще не сплив.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021, позов задоволено.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 02.03.2023 касаційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задоволив частково, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31.08.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2021 скасував, а справу № 1.380.2019.004758 направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005214813. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005204813. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005184813 частково у сумі 11087083 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005174813 частково у сумі 267 204,68 грн. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005154812. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань в користь Державного підприємства «Львіввугілля» 19 210 грн судових витрат.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивачем - Державним підприємством «Львіввугілля», подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення в частині відмовлених позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що позивач намагався виконати свій обов`язок з реєстрації податкових накладних, однак отримав відмову, що підтверджується копіями квитанцій. Оскільки позивач був позбавлений можливості здійснити реєстрацію податкових накладних в період за який проводилась перевірка, через технічну несправність системи «СЕА», він не може нести відповідальність за непроведення реєстрації таких накладних.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідачем - Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, також подано апеляційну скаргу, в якій висловлено прохання скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог цієї апеляційної скарги вказано, що контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.01.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.10.2014 по 31.01.2019, за результатами якої складено акт від 07.05.2019 № 96/28-10-48-14/32323256. За результатом перевірки встановлено, що ВП «Шахта Великомостівська» ДП «Львіввугілля» занижено за 2016 р. фінансовий результат до оподаткування, визначений у фінансовій звітності відповідно до національних або міжнародних стандартів фінансової звітності, та який підлягає відображенню у податкових декларацій з податку на прибуток підприємств за 2016 р. на суму 139 425 грн. В свою чергу, ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» занижено інші операційні доходи за рахунок невключення до даних доходів безповоротної фінансової допомоги у товарній формі за період з 01.01.2015 по 31.12.2018 у сумі 10 470 грн. Перевіркою не встановлено придбання TOB СТ «Іскра» поставленого товару, що свідчить, що ВП «ВТУ» ДП «Львіввугілля» по взаєморозрахунках із TOB СТ «Іскра» допущено порушення норм ПК України, внаслідок чого занижено показник звіту про фінансові результати «Інші доходи» на 61567,50 грн. Також встановлено, що ТОВ «СТ Іскра» та його постачальники не були виробниками реалізованих товарів, а відсутність реального (законного) джерела походження ідентифікованого товару (відсутність дійсного формування цього активу), унеможливило його рух за ланцюгом всіх платників податків, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних господарських операцій, зокрема до ТОВ «СТ Іскра» та наступного за ними платника податків ВП «Управління «ЗАХІДВУГЛЕПОСТАЧ» ДП «Львіввугілля». Відповідно до наданої під час ревізії інформації ВП «Шахта «Зарічна» ДП «Львіввугілля» впродовж 2015 року на внутрішньо-технологічні потреби шахти списано по обліку і використано вугілля в кількості 2 700 т., що на 30 т. більше від затвердженої потреби у вугіллі, чим порушено норми витрат. Вказане порушення призвело до понаднормового списання вугілля на суму 35 724 грн., чим завдано матеріальної шкоди (збитків) ДП «Львіввугілля» на зазначену суму. Також у ході перевірки встановлено завищення витрат в сумі 915 456 грн. по безоплатно отриманих ТМЦ, у т.ч. по ВП «Шахта «Лісова», ВП «Шахта «Степова», ВП «Червоноградська» ДП «Львіввугілля».

Відповідачем надіслано до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому висловлено прохання відмовити в задоволенні даної апеляційної скарги.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції свою апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Позивач явки уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча був належно повідомлений про дату, місце і час судового засідання.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 308 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» необхідно залишити без задоволення, апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків необхідно задовольнити частково, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлено, що ДП «Львіввугілля» засноване на основі державної власності; зареєстроване розпорядженням голови Сокальської районної державної адміністрації Львівської області від 17 січня 2003 року.

У період з 31 січня 2019 року по 20 лютого 2019 року Офіс великих платників податків ДФС провів документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Львіввугілля» (код ЄДРПОУ: 32323256) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 30 січня 2019 року, валютного за період з 01 січня 2015 року по 30 січня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування за період з 01 січня 2014 року по 30 січня 2019 року.

За результатами такої перевірки складено акт від 07 травня 2019 року № 96/28-10-48-14/32323256, в якому контролюючим органом викладено відомості про порушення, допущені платником податків.

Так, в акті перевірки зазначено, що ДП «Львіввугілля» порушено:

- п.п.134.1, 135.1 Податкового кодексу України (далі ПК України), п.п.5, 7 наказу Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку», п.10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246, п.20 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 15 906 099 грн, в тому числі за 2015 рік на суму 346 828 грн, за 2016 рік на суму 9 939 579 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2015 рік на суму 346 828 грн), за 2017 рік на суму 11 912485 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2016 рік на суму 9 939 579 грн) та за 2018 рік в сумі 15 906 099 грн (в тому числі від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2017 рік на суму 11 912 485 грн);

- п.п. 198.1-198.3 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 512 157,15 грн, в тому числі за травень 2015 на суму 6 000 грн, серпень 2015 на суму 3 750 грн, за вересень 2015 на суму 6 847 грн, за грудень 2015 на суму 11 558,83 грн, за грудень 2016 на суму 1 416,66 грн, за грудень 2017 на суму 14 175 грн, за березень 2018 на суму 2 253,33 грн, за червень 2018 на суму 13 338 грн та за грудень 2018 на суму 452 818,33 грн;

- п. 201.10 ст. 201 ПК України здійснено несвоєчасну реєстрацію та нереєстрацію податкових накладних та розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- п.п. 46.1, 49.18.3, 266.7.5 ПК України в результаті неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2015, 2016, 2017, 2018 роки;

- п.п. 266.3.1, 266.5.1, 266.6.1, 266.7.5, абз. «б» п.п.266.10.1 ПК України, у зв`язку з чим донараховано (збільшено) зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 127 493,37 грн, в тому числі за 2015 рік 29 533,46 грн, за 2016 рік 33 413,06 грн, за 2017 рік 19 398,00 грн, за 2018 рік 45 148,85 грн;

У травні 2019 року ДП «Львіввугілля» подано податковому органу заперечення №7/824 до акта перевірки, однак таке відхилене.

Враховуючи виявлені порушення, на підставі акта від 07 травня 2019 року № 96/28-10-48-14/32323256, контролюючим органом прийняті:

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005214813, яким за грошовим зобов`язанням з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості застосовано до позивача штраф у сумі 510 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005204813, яким збільшено позивачеві суму грошових зобов`язань за основним платежем (податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений юридичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості) в розмірі 89 606,64 грн і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 22 401,66 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005184813, яким зменшено позивачу суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 14 451 854 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005174813, яким збільшено позивачеві суму грошових зобов`язань за основним платежем (податок на додану вартість) в розмірі 256 936,15 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) в розмірі 128 468,08 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005164813, яким за відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 86 758 951,92 грн. застосовано до позивача штраф 50% у сумі 43 379 485,96 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005144813, яким за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму ПДВ 98 332,63 грн застосовано до позивача штраф 10% у сумі 9 833,28 грн, від 16 до 30 календарних днів на суму ПДВ 4 559 173,14 грн штраф 20% у сумі 911 834,66 грн, від 31 до 60 календарних днів на суму ПДВ 361 519,72 грн штраф 30% у сумі 108 455,92 грн, від 61 календарних днів на суму ПДВ 11 827 694,23 грн штраф 40% у сумі 4731077,69 грн, за відсутність реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних на суму ПДВ 17 936,81 грн штраф 50% у сумі 8 968,41 грн;

- податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005154812, яким за порушення строку сплати суми грошових зобов`язань з ПДВ у сумі 409 161,70 грн застосовано до позивача штраф 20% у сумі 81 832,34 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся із скаргою від 13 червня 2020 року №7/951 до ДФС України, у якій просив скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 травня 2019 року № 0005214813 повністю, № 0005204813 повністю, № 0005184813 частково на суму 10 918 233 грн, № 0005174813 частково на суму 181 886,60 грн, №0005164813 повністю, №0005144813 повністю, № 0005154812 повністю.

Однак рішенням від 19 серпня 2019 року №39898/6/999221404-02-29 Державна фіскальна служба України залишила скаргу позивача без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Згідно із ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом апеляційної інстанції здійснено перевірку висновків суду першої інстанції щодо відповідності дій відповідача вимогам ч. 2 ст. 2 КАС України, внаслідок чого суд апеляційної інстанції частково погоджується з такими та вважає за необхідне зазначити наступне.

Щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень № 0005214813 від 29 травня 2019 року та № 0005204813 від 29 травня 2019 року у частині обов`язку ДП «Львіввугілля» нараховувати та сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. 265.1.1 п. 265.1 статті 265 ПК України до складу податку на майно входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно з п.п. 266.1.1 п. 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до п.п. 266.2.1 п. 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Як було зазначено в акті перевірки, станом на 01 січня 2015 року на балансі ДП «Львіввугілля» перебував об`єкт нерухомості адміністративний будинок площею 4849,5 кв.м у м. Сокаль на вул. Богдана Хмельницького, 26, про що свідчить свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 24 травня 2006 року, видане на підставі рішення виконкому Сокальської міської ради № 171 від 26 квітня 2006 року та витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 10776456 від 29 травня 2006 року, реєстраційний номер 14864402, виданий ДКП Червоноградського міського бюро технічної інвентаризації.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом встановлені порушення:

- неподання податкових декларацій з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки до податкових органів за місцем знаходження об`єктів оподаткування за 2015 рік, 2016 рік, 2017 рік та 2018 рік по вищезазначеному об`єкту оподаткування;

- необчислення та неперерахування сум податку на нерухоме майно за місцезнаходженням об`єктів (нежилої нерухомості) оподаткування, в результаті чого було донараховано (збільшено) грошове зобов`язання з податку на нерухоме майно на суму 127493,37 грн, в тому числі за 2015 рік 29533, 46 грн, за 2016 рік 33413,06 грн, за 2017 рік 19398 грн, за 2018 рік 45148,85 грн.

Контролюючий орган зазначив, що на підставі первинних документів встановлено, що ДП «Львіввугілля» має право власності на зазначений об`єкт нерухомості на території Сокальської міської ради.

Крім того, відповідач у акті перевірки зауважив, що на підставі первинних документів встановлено, що ДП «Львіввугілля» не має ознак неприбутковості підприємства та подає до контролюючого органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств. В такому разі податкова пільга щодо виключення нерухомого майна з об`єктів оподаткування податком не може поширюватись на нерухоме майно, речові права на яке має таке підприємство, а відтак підприємство було платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Підпунктом «є» 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктом оподаткування, до яких віднесено будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.

У силу вимог підпункту 14.1.129 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі офісні (будівлі фінансового обслуговування, адміністративно-побутові будівлі, будівлі для конторських та адміністративних цілей), будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

До будівель промисловості відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промисловості», який: свою чергу включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості», 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії», 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості», 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості», 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості», 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості», 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості», 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро-фаянсової промисловості», 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».

Крім цього, визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 125) «Будівлі промислові та склади» належить клас (код 1251) «Будівлі промислові», який включає будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.05.2006 САА №557242, виданого виконавчим комітетом Сокальської міської ради ДП «Львівугілля» має у власності нежитлові будівлі та споруди за адресою м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26 а саме: адміністративний корпус А-4, А-4 - 4849,5 кв. м.

Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що «адміністративний корпус» не відноситься до будівель промислового призначення, як то фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.

Твердження суду першої інстанції про те, що належне позивачу нежитлове приміщення відноситься до нежитлових приміщень групи «Будівлі промислові та склади», апеляційний суд вважає помилковим, адже відсутні будь які ознаки здійснення в споруді за адресою м. Сокаль, вул. Б. Хмельницького, 26 промислового виробництва.

За таких обставин, апеляційний суд вважає податкові повідомлення-рішення №0005214813 від 29 травня 2019 року та № 0005204813 від 29 травня 2019 року законними та обгрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.

Щодо нездійснення позивачем списання кредиторської заборгованості по ряду грошових зобов`язань, строк позовної давності по яких сплив (з відповідними податковими наслідками, в тому числі збільшенням доходу), апеляційний суд зазначає таке.

Відповідно до п.п. «а» п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Згідно п.п. «є» п.п.14.1.11 п.14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості.

Встановлено, що рішенням Господарського суду Львівської області від 10 липня 2013 року у справі № 914/1839/13 стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «Заготпром» в сумі 58 075,88 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 27 квітня 2004 року у справі №4/740-21/92 стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «Заготпром» в сумі 45 044,62 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 07 червня 2007 року у справі №4/2626-7/420 стягнуто з позивача кошти на користь ПП «Азалія» в сумі 38 929,42 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 травня 2015 року у справі №914/899/15 стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «ТМ «Барвінок» в сумі 45 775,54 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 05 жовтня 2004 року у справі №4/2645-11/248 стягнуто з позивача кошти на користь ВАТ «Володимир-Волинський комбінат молочних продуктів» в сумі 27030,76 грн. Господарським судом Львівської області видано наказ від 08 лютого 2011 року №32/255(2010) про стягнення з позивача на користь ТОВ «Промінвестбанк» 691 957 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 10 лютого 2010 року у справі №4/4676-13/415 стягнуто з позивача кошти на користь ВК 76 Полицьке в сумі 13 500 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24 червня 2004 року у справі №4/1286-5/140 стягнуто з позивача кошти на користь ДП «Добротвірське монтажне управління» ВАТ «Південтеплоенергомонтаж» в сумі 21622,03 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 24 вересня 2013 року у справі № 914/3356/13 стягнуто з позивача кошти на користь ПАТ НАК «Надра України» в сумі 754 804,24 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 12 січня 2010 року у справі № 22/113 стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «Інженерінг» в сумі 4 000 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 грудня 2012 року у справі №5015/4591/12 стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «НВК «Техно-Сиз» в сумі 30 224,16 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 20 січня 2004 року у справі №4/4356/27/40 стягнуто з позивача кошти на користь ДП «Галкотлосервіс» ЗАТ «ДЕЗ «Інтермприлад» в сумі 11 411,05 грн. Рішенням Господарського суду Львівської області від 03 червня 2004 року у справі № 4/916/15/141 стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «Квазар» в сумі 4200 грн. Рішенням Господарського суду Харківської області від 17 лютого 2015 року у справі №905/3347/14 стягнуто з позивача кошти на користь ТОВ «Донецьквуглепрохідка» в сумі 1390429,55 грн.

Таким чином, рішеннями господарських судів з позивача стягнуто заборгованість перед контрагентами за господарськими договорами.

Державний виконавець відділу державної виконавчої служби Сокальського районного управління юстиції 01.11.2013 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2013 у справі № 914/3356/13.

Державний виконавець відділу ДВС Сокальського районного управління юстиції 01.11.2013 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 08.10.2013 у справі № 914/3356/13.

Старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 07.03.2013 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 14.06.2004 у справі № 4/916/15/141.

Старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 14.03.2013 поновив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 12.03.2004 у справі № 4/4693-23/295.

Старший державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 14.03.2013 поновив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 21.06.2004 у справі № 4/1163-7/136.

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 26.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 30.08.2004 у справі №4/41749-13/215.

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 26.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 02.08.2004 у справі №4/4676-13/415.

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 26.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 07.05.2004 у справі №4/740-21/92.

Головний державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 22.04.2019 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 08.02.2011 у справі № 32/255(2010).

Державний виконавець відділу ПВР УДВС ГУЮ у Львівській області 27.11.2012 прийняв до виконання виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 23.10.2008 у справі № 22/190.

Державний виконавець відділу ДВС Сокальського РУЮ у Львівській області 27.11.2012 відкрив виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Львівської області від 17.06.2013 у справі № 914/1441/13.

З метою сприяння поліпшенню фінансового становища підприємств паливно-енергетичного комплексу, запобіганню їх банкрутству та підвищенню рівня інвестиційної привабливості було прийнято Закон України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу».

Відповідно до п. 3.7 статті 3 цього Закону, на строк участі підприємства паливно-енергетичного комплексу у процедурі погашення заборгованості підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо цього підприємства із стягнення заборгованості, яка виникла до 1 січня 2013 року, що підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів, та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, яка виникла до 1 січня 2011 року, і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України.

Крім того, Законом України «Про відновлення платоспроможності державних вугледобувних підприємств» встановлено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, підлягають зупиненню виконавчі провадження та заходи примусового виконання рішень щодо державних вугледобувних підприємств, які підлягають виконанню в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», знімаються арешти та заборони відчуження майна у таких виконавчих провадженнях, крім рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв`язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (стаття 1 цього Закону).

Оскільки по кредиторській заборгованості позивача наявні судові рішення, якими в межах позовної давності вирішено питання про її стягнення, а також, відповідні судові рішення надалі перебувають на примусовому виконанні, правильними є доводи позивача про відсутність підстав для списання такої заборгованості як безнадійної.

Щодо надмірного включення до собівартості продукції вартості вугілля, списаного на загальновиробничі потреби, апеляційний суд зазначає наступне.

Шахтами списано вартість вугілля на загальновиробничі витрати в зв`язку з тим, що в неопалювальний сезон використовувалось вугілля для отримання теплової енергії на господарсько-побутові та санітарно - гігієнічні потреби, згідно з розрахунком норм витрат палива для котельні.

Вугілля на побутово-господарські потреби видавалось по лімітних картах в межах встановленого плану, під звіт матеріально-відповідальній особі і списувалось по актах виконаних робіт Актом на списання (форма 17). До форми 17 додається витяг з журналу подобового використання вугілля.

Відповідач при перевірці не врахував специфіку роботи шахти, якою передбачена щоденна цілодобова робота виробничих лазень та пралень (переться та сушиться спецодяг, миються працівники після кожної відпрацьованої зміни).

При цьому, на підприємствах не передбачено інших джерел підігріву води. Вугілля на власні потреби використовується згідно з розрахунком норми витрати палива для котельні, який розраховується ВП «ШСМНУ» і затверджується на рік.

Розрахунки розроблені ВП «Шахтноспецмонтажно - налагоджувальним управлінням», погоджено головним механіком ДП «Львіввугілля» та затверджено директором шахти. До розрахунку норми витрати палива для котельні шахти передбачено включення: витрати теплової енергії на нагрівання повітря, що подається в стовбур (на шахтну калориферну установку); витрати теплової енергії на опалювання та вентиляцію будівель та споруд; витрати теплової енергії на господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби; витрати теплової енергії на покриття втрат в теплових мережах шахти.

Отже вугілля на ВТП використовується щоденно, що підтверджується розрахунками норм витрат палива для котельні по ВП «Шахта «Великомостівська», «Шахта «Лісова», «Шахта «Червоноградська» на 2017- 2018 рр.

Слід також зазначити, що зайво включена до собівартості в рядок 2050 «Собівартість продукції» звітів про фінансові результати за 2016-2018 роки вартість кондиційного вугілля в сумі 3 730 241 грн, не відповідає дійсності. В рядок 2050 «Собівартість реалізованої продукції» (товарів, робіт, послуг) звіту про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) не включено вартість кондиційного вугілля використаного на ВТП, так як в цьому рядку відображено собівартість реалізованого вугілля, а використання вугілля на ВТП не є реалізацією. Отже вартість вугілля використаного на ВТП не впливає на фінансовий результат.

При формуванні виробничої собівартості шахта керується Галузевими методичними рекомендаціями з обліку витрат на виробництво готової вугільної продукції, затвердженими наказом Міністерства вугільної промисловості України від 31 січня 2008 р. № 48.

Готова вугільна продукція - це продукти збагачення, які вироблені на збагачувальних фабриках з давальницької сировини та рядове вугілля, призначене для споживання без переробки на збагачувальних фабриках за умови не перевищення граничних норм якості.

Готова вугільна продукція включає: рядове вугілля (власного видобутку), відвантажене споживачам; рядове вугілля власного видобутку, використане на виробничо-технічні потреби (котли); продукти збагачення, отримані внаслідок переробки вугілля на збагачувальних фабриках на умовах давальницької сировини.

Товарна вугільна продукція - це готова вугільна продукція, вироблена та призначена для продажу. До її складу не включається готова вугільна продукція, що використана на виробничо-технічні потреби (котли).

Собівартість товарної (реалізованої) вугільної продукції - це готова вугільна продукція за виключенням собівартості вугільної продукції власного видобутку, яка спожита на виробничо-технічні потреби (котли) шахти.

Також в акті перевірки вказано про безпідставне використання вугілля в господарських цілях, а саме для обігріву приміщень після закінчення опалювального сезону.

Слід зазначити, що в літній період котельня працює з метою підігріву води для виробничих лазень та виробничої пральні спецодягу. Специфікою роботи гірничо-видобувного підприємства - шахти передбачена цілодобова робота виробничих лазень та пралень.

Вугілля на власні потреби використовується згідно з розрахунком норм витрат палива для котельні шахта «Великомостівська», який розраховується ВП «ШСМНУ» і затверджується на рік.

Видача вугілля на власні потреби здійснюється згідно лімітних карт та дається під звіт матеріально-відповідальній особі. З-під звіту вугілля списується актом на списання (форма 17). До форми 17 додається витяг з журналу подобового використання вугілля.

Так, на ВП «Шахта «Лісова» встановлено три котли. Один котел знаходиться в аварійному стані та не працює більше 20 років, відновити його немає можливості (згідно тверджень позивача).

Витрати палива (вугілля) здійснюються на підставі розрахунку витрат норм палива на котельні ВП «Шахта «Лісова» ДП «Львіввугілля» на конкретний рік.

Розрахунок складається один раз на рік перед опалювальним сезоном.

Розрахунок витрат на опалення приміщень здійснюється на 191 добу на рік, на утримання калориферної установки 141 добу на рік, господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби шахти на 365 днів.

Шахта працювала в цілодобовому режимі. Відповідно підземні працівники після виїзду з шахти давали спецодяг у пральню, підігрів води якої проводився у 2016 році за допомогою котельні шахти в неопалювальний період. Також працівники шахти після зміни приймали душ та користувались вмивальниками, підігрів води для даних потреб також проводився за допомогою шахтної котельні

Таким чином, позивачем здійснювалось використання вугілля на господарсько-побутові та санітарно-гігієнічні потреби при забезпеченні виробничої діяльності його підрозділів.

Щодо застосування податковим органом до позивача штрафу за несвоєчасну сплату сум самостійно визначеного та узгодженого податкового зобов`язання з ПДВ, відповідно до декларації за серпень 2015 року, апеляційний суд зазначає наступне.

Штрафні санкції за вказане порушення були застосовані раніше до позивача відповідно до податкових повідомлень-рішень № 0004804808 від 07.06.2018, № 0007174808 від 20.08.2018, № 0008754807 від 07.11.2018, № 0010494807 від 19.12.2018, які були складені за результатами камеральних перевірок.

Статтею 61 Конституції України гарантовано, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Згідно п. 116.2 ст. 116 ПК України, за одне податкове правопорушення контролюючий орган може застосувати тільки один вид штрафної (фінансової) санкції (штрафу), передбаченої цим Кодексом та іншими законами України.

Таким чином, безпідставним є застосування до позивача одного й того ж виду штрафної (фінансової) санкції за те ж порушення.

Щодо застосування до позивача відповідальності за нездійснення реєстрації ПН/РК до податкових накладних, апеляційний суд зазначає наступне.

У ході проведеної перевірки встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних за період січень 2018-січень 2019 року. Крім того, станом на 18 квітня 2019 року не було здійснено реєстрацію в ЄРПН податкових накладних (розрахунків коригувань) за період серпень 2015 року, січень 2018 року-січень 2019 року, в яких податок на додану вартість відмінний від нуля.

Згідно абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Відповідно до підпункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені (редакція норми у 2017 році).

У редакції 2015 та 2016 років норма Податкового кодексу України передбачала реєстрацію податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

У разі порушення таких строків застосовували штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень) відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні - рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу.

Отже з аналізу вказаних правових норм слідує, що на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних з урахуванням граничних строків встановлених податковим законодавством.

За відсутність такої реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 Податкового кодексу України, передбачена відповідальність у вигляді накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній.

З матеріалів справи встановлено, що штраф за податковими повідомленнями рішеннями від 29.05.2019 № 0005164813, від 29.05.2019 № 0005144813, до позивача застосовано на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України у зв`язку з відсутністю реєстрації протягом граничного строку податкових накладних.

Згідно розрахунку штрафу до вказаних податкових повідомлень - рішень штрафні санкції застосовано за відсутність реєстрації податкових накладних за період з 01.07.2015 по 31.12.1017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивач зазначає, що з внесення змін Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII (далі Закон № 1797-VII) до ПК України (доповнено підпунктом 200.1-9) та у зв`язку з незабезпечення функціонування СЕА ПДВ з урахуванням таких змін, позивач був позбавлений можливості зареєструвати податкові накладні.

Так, статтю 200-1 Податкового кодексу України було доповнено новим підпунктом 200-1.9, яким зокрема передбачено можливість для платників податків, які мають заборгованість з ПДВ, частково реєструвати податкові накладні.

Однак, вказані зміни стосувались виключно алгоритму розрахунку суми податку на яку платник може зареєструвати податкові накладні (надано право реєстрації податкових накладних при наявності боргу з ПДВ), а не обов`язку щодо реєстрації податкових накладних чи граничних термінів такої реєстрації.

В свою чергу, відповідальність за нереєстрацію податкових накладних не було скасовано.

Таким чином, незалежно від зміни з 2017 року алгоритму розрахунку суми податку, на яку платник може зареєструвати податкові накладні, платник податків зобов`язаний реєструвати податкові накладні в ЄРПН у строки визначені підпунктом 201.10 статті 201 ПК України.

Крім того, зміни внесені Законом № 1797-VIII набрали чинності лише з 01 січня 2017 року, тоді як спірні правовідносини щодо нереєстрації податкових накладних охоплюють період починаючи з серпня 2015 року.

Так, на платника податку покладено обов`язок з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних. У 2015 та 2016 роках така реєстрація мала бути здійснена не пізніше 15 календарних днів, наступних за датою складання податкової накладної, у 2017 році: для податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Позивачем не заперечуються обставини відсутності факту реєстрації податкових накладних за період з 01.07.2015 по 31.12.1017 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів зазначає, що відповідальність за невиконання чітко визначеного обов`язку щодо реєстрації податкової накладної протягом граничного строку не може бути нівельована чи поставлена в залежність від потенційної можливості реалізації в майбутньому наданого права на реєстрацію податкової накладної.

Щодо покликань апелянта (позивача) на порушення його права на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН внаслідок технічної неможливості реєстрації податкових накладних в ЄРПН з урахуванням пункту 200.1-9 статті 200.1 Податкового кодексу України, а також неналежне функціонування СЕА ПДВ, що підтверджено листом ДФС України від 26.04.2018 № 14575/6/99-99-12-03-01-15, слід зазначити наступне.

Листом від 26.04.2018 № 14575/6/99-99-12-03-01-15 ДФС України зазначило, що наразі тривають роботи по доопрацюванню СЕА ПДВ в частині обрахунку суми податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні в ЄРПН з метою реалізації вимог пункту 200.1-9 статті 200.1 Податкового кодексу України.

Тобто вказаним листом повідомлено лише щодо доопрацювання СЕА ПДВ в частині реалізації вимог пункту 200.1-9 статті 200.1 Податкового кодексу України, а отже з вказаного листа не слідує, що СЕА ПДВ не працювала.

Покликання апелянта (позивача) на те, що ДП «Львіввугілля» намагалось здійснити реєстрацію податкових накладних, виписаних у вказані періоди, однак отримало відмови, що підтверджується копіями квитанцій та вказана ситуація призвела до порушення права позивача, передбаченого п. 200-1.9 ст. 200-1 Податкового кодексу України на реєстрацію податкових накладних в ЄРПН з 01.07.2015 по 31.12.2017, не заслуговують на увагу, оскільки встановлено факт відсутності реєстрації податкових накладних позивачем. Жодних доказів того, що позивач здійснював спроби реєстрації податкових накладних у визначені граничні строки, що передбачені законодавством, матеріали справи не містять. Позивачем не проведено реєстрацію податкових накладних, зокрема у період з липня 2015 року по грудень 2017 року.

Відповідач вірно звернув увагу на те, що ДП «Львіввугілля» за період перевірки, а саме серпень 2015 року, січень 2018 січень 2019 року проводило реєстрацію окремих податкових накладних та не реєструвало інші податкові накладні.

У постанові від 19.08.2021 Верховний Суд у справі № 520/11447/19 дійшов висновку, що застосування контролюючим органом штрафних санкцій за порушення термінів реєстрації ПН/РК в ЄРПН обумовлено тим, що сам позивач не надав належних та допустимих доказів наявності обставин щодо збоїв сервера ДФС України, так само як не пред`явлено суду доказів вжиття всіх залежних від позивача заходів з метою своєчасного виконання свого обов`язку щодо реєстрації ПН/РК в ЄРПН та не обґрунтовано тривале зволікання з повторним направленням такої ПН/РК до реєстрації.

Таким чином, позивач не дотримався вимог чинного законодавства щодо обов`язку реєстрації ПН/РК в ЄРПН згідно з визначеними строками зазначеними у ПК України.

Щодо реальності та товарності господарських операцій із контрагентами позивача, апеляційний суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

При цьому, згідно з пунктом 22.1 статті 22 ПК України об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Положеннями підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як визначено пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) та в подальшому на віднесення цих сум до бюджетного відшкодування виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, при цьому до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна із заповненням всіх обов`язкових реквізитів.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Щодо питань взаємовідносин з придбання ТМЦ від ТОВ «Промбізнес люкс», то відповідно до договору купівлі-продажу № 128 від 29.07.2016 (далі - Договір), продавець (ТОВ «Промбізнес люкс») зобов`язується передати у встановлені строки та на умовах цього Договору інструменти для буріння порід або грунтів, взаємозамінювані та частини до них, з робочою частиною з матеріалів інших, ніж спечені карбіди металів чи з металокераміки (код ДКПП 016:2010-25.7.3.60-18.00), частини гідравлічного та пневматичного устаткування (код ДКПП 016:2010-28.12.20-00.00) та частини машин і устаткування для гірничих робіт, робіт у кар`єрі та для будівництва (код ДКПП 016:2010-28.9.26), інші подібні товари у відповідності до специфікацій по Договору, а покупець (ВП «Шахта «Великомостівська» ДП «Львіввугілля») зобов`язується в порядку та на умовах визначених цим Договором прийняти та оплатити такий Товар (п. 1.1. Договору).

Позивачем не надано до перевірки жодних, передбачених договорами, документів щодо підтвердження якості ТМЦ виробниками.

Надані до перевірки первинні документи не підтверджують господарські операції за договором № 128 від 29.07.2016, адже містять численні невідповідності та розбіжності.

Згідно акту перевірки від 07 травня 2019 року № 96/28-10-48-14/32323256 та пояснень податкового органу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум отриманих з них доходів за 3 кв. 2016 р. та звітність по ЄСВ за січень-серпень 2016 р. ТОВ «Промбізнес люкс» до ДПІ не подавались. З моменту реєстрації підприємством не подано жодного повідомлення щодо прийому на роботу працівників. Фінансовий звіт та декларації по податку на прибуток підприємством не подавались.

Крім того, відповідно до видаткових накладних, складених на виконання договору № 128 від 29.07.2016, дата відвантаження товару із м. Львова - 07.08.2016, а відповідно до експрес-накладної дата відвантаження із м. Димитров (Донецької обл.) - 06.08.2016 та фактичного отримання ТМЦ у м. Червонограді 08.08.2016. Відповідно до видаткових накладних, складених на виконання договору № 128 від 29.07.2016, місце відвантаження товару м. Львів, а відповідно до експрес-накладної ТОВ «Нова Пошта» місце відвантаження м. Димитров (Донецька область).

Щодо питань взаємовідносин із ТОВ «Восток-СК», слід зазначити наступне.

Між ДП «Львіввугілля» (покупець) та ТОВ «Восток-СК» (постачальник) укладений договір поставки товару від 08.11.2016 № 316-11/17 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця матеріали, запчастини, а покупець зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Так, ВП «Шахта «Межирічанська» ДП «Львіввугілля» до перевірки не надано свідоцтва, сертифікати відповідності, які підтверджують виробника та походження товару за вказаним вище договором.

Надані до перевірки первинні документи не підтверджують господарські операції за договором від 08.11.2016 № 316-11/17, адже містять численні невідповідності та розбіжності.

У матеріалах справи міститься копія рахунку №08/11 від 08.11.2017 року. Даний документ не містить підпису директора Кирилова О.М. та не містить печатки підприємства. Видаткова накладна № 35 від 29.12.2017 року підписана невідомими особами як з боку постачальника так і з боку отримувача (відсутнє зазначення посад, прізвищ та ініціалів), також відсутні документи які надають право на підписання. Прибутковий ордер від 29.12.2017 не містить дати підписання, відсутні розшифрування посад осіб що його підписали, не всі поля заповнені.

Слід зазначити, що ТОВ «Восток-СК» купило товар, який в подальшому ним було поставлено ДП «Львіввугілля», у ТОВ «Абекс ЛТД». В свою чергу, ТОВ «Абекс ЛТД» є фігурантом кримінальних проваджень за ознаками фіктивного підприємництва. Наведене видно з ухвал Шевченківського районного суд м. Києва від 29.01.2019 у справі № 761/742/19, ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 20.02.2018 у справі № 760/4575/18, ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 01.03.2018 у справі № 760/3646/18, ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 05.02.2019 у справі № 755/14282/18.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, апеляційний суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «СТ «Іскра».

Між ДП «Львіввугілля» (покупець) та ТОВ «СТ «Іскра» (постачальник) укладений договір від 15.01.2016 № 12 про закупівлю товару за результатами відкритих торгів проведених ДП «Львіввугілля» 16.12.2015 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується у 2016 році поставити товар у порядку та на умовах визначених цим договором, а саме деревина, розпиляна чи розколота вздовж, розділена на шари або лущена, завтовшки більш ніж 6 мм; шпали дерев`яні до залізничних або трамвайних колій, не просочені, а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Надані до перевірки первинні документи не підтверджують господарські операції за договором від 15.01.2016 № 12, адже містять численні невідповідності та розбіжності.

Так, у матеріалах справи містяться товарно-транспортні накладні №1 від 01.12.2016 року, №3 від 02.12.2016 року, №4 від 05.12.2016 року, №14 від 09.12.2016 року, №15 від 09.12.2016 року, №17 від 13.12.2016 року, №18 від 14.12.2016 року, №21 від 15.12.2016 року, №22 від 15.12.2016 року, №23 від 16.12.2016 року, №24 від 20.12.2016 року, №25 від 21.12.2016 року, №26 від 26.12.2016 року, №27 від 21.12.2016 року, №32 від 23.12.2016 року, №33 від 23.12.2016 року, №35 від 24.12.2016 року, №34 від 24.12.2016 року у яких зазначається що відпуск товару здійснено за довіреностями вантажоодержувача №№759, 754, 757, 764, які датовані однією і тою самою датою 01.12.2016 року.

Однак, таких довіреностей (копій) матеріали справи не містять. Стороною позивача не долучено до матеріалів справи таких документів.

Довіреність № 754 від 01.12.2016 року видана на Маркіна С.В. старшого приймальника-здавальника вантажу ДП «Львіввугілля» та Онишкевича Р.Б - завідуючого лісним складом. Тобто одна і та ж довіреність за одним і тим ж номером та датою видавалась двом різним особам.

З журналу довіреностей суд встановив, що довіреностей за №№ 759, 754, 757, 764 від 01.12.2016 року не видавалось.

Таким чином можна дійти висновку, що акти прийому передачі підписані не уповноваженими особами підписувати такі документи, а також приймати товар у постачальника ТОВ «СТ Іскра». Крім того, такі документи не містять печаток з боку отримувача товару.

Матеріали справи також містять видаткові накладні, які підписані не уповноваженими на це особами, оскільки таких довіреностей які зазначаються в таких документах не надано під час перевірки, під час оскарження до ДПС України ППР та не долучено до матеріалів справи. Крім того, у наданому позивачем журналі виданих доручень такі відсутні.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «ТПК «Лідер».

У відповідності до укладеного договору поставки продукції від 08.11.2016 року №350, постачальник (ТОВ «Торговельно-промислова компанія «Лідер») зобов`язується передати в обумовлені цим договором терміни у власність покупця (ДП «Львіввугілля» в особі директора ВП шахта «Лісова» Дзіка Ігора Григоровича) товар, а саме: ротор електродвигуна ЕКВ (200/1500) мідний (27.11.2), а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Надані до перевірки первинні документи не підтверджують господарські операції за договором від 08.11.2016 року №350, адже містять численні невідповідності та розбіжності.

Так, у матеріалах справи наявний прибутковий ордер від 10.01.2018 року. Такий документ не може слугувати підтвердженням господарської операції, оскільки не містить дати підписання, підписів, посад осіб які б мали підписувати його та ПІБ, не скріплений печаткою. Найменування товару не відповідає товару про який йдеться у договорі.

Накладна №3 від 10.01.2018 року не містить усіх реквізитів з боку отримувача, а саме: відсутнє найменування посади отримувача, ПІБ отримувача, відсутнє зазначення довіреності, номер та дата такої.

Найменування товару у накладній №3 від 10.01.2018 року та прибутковому ордері від 10.01.2018 року відрізняється.

Видаткова накладна від 25.01.2017 року №1 на суму без ПДВ 41 583,3 грн. підписана зі сторони постачальника ОСОБА_1 , а зі сторони одержувача відсутні розшифровки прізвища та посади підписанта.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Європейська індустріальна спілка».

Між ДП «Львіввугілля» (покупець) та ТОВ «Європейська індустріальна спілка» (продавець) укладений договір поставки продукції від 13.06.2018 № 511 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується передати в обумовленні цим договором терміни у власність покупця товар, а саме: вкладиш поліуретановий ТЛ-32 (42120000-6) в кількості 2 штуки за ціною 533,33 гри. за штуку (без ПДВ), обойма поліуретанова 1В-20 (42120000-6) в кількості 2 штуки за ціною 1350 грн. за штуку (без ПДВ), надалі Товар, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього узгоджену грошову суму.

Надані до перевірки первинні документи не підтверджують господарські операції за договором від 13.06.2018 № 511, адже містять численні невідповідності та розбіжності.

Так, придбання товару на виконання вищенаведеного договору оформлено видатковою накладною від 22.06.2018 року №РН-0000081 на суму без ПДВ 3766,66 грн. з найменуванням товару - вкладиш поліуретановий ТЛ-32(42120000-6) в кількості 2 штуки за ціною 533,33 грн. за штуку (без ПДВ). Зі сторони вантажоодержувача отримання товару засвідчене підписом без розшифровки ПІБ та посади за відсутні вказівки на підставі яких документів (довіреності №, дата), відсутня печатка.

Крім того, кількість товару вказана - 2000, однак згідно умов договору йдеться про 2 штуки.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Лугенергозавод».

Між ДП «Львіввугілля» (покупець) та ТОВ «Лугенергозавод» (продавець) укладений договір виконання робіт від 01.04.2016 № 30-75 відповідно до умов якого в порядку та на умовах визначених цим договором, виконавець зобов`язується за завданням замовника протягом визначеного у договорі строку виконати за плату роботу з капітального ремонту ел. двигуна ЕКВЕА-200 в кількості 1 шт.

На виконання умов вказаного договору складений акт здачі-приймання робіт (надання послуг) на загальну суму 198 000 грн.

Факт оплати за цим договором підтверджений платіжним дорученням від 03.10.2016 №1227.

Дослідивши долучені до справи письмові докази, суд встановив наступні обставини щодо взаємовідносин позивача з ПП «БК «Будрем Плюс».

Між ДП «Львіввугілля» (покупець) та ПП «БК «Будрем Плюс» (продавець) укладений договір поставки продукції від 21.05.2018 № 30-270 відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар по коду класифікатора 43600000-9, а покупець зобов`язується прийняти його і оплатити на умовах цього договору.

Надані до перевірки первинні документи не підтверджують господарські операції за договором від 21.05.2018 № 30-270, адже містять численні невідповідності та розбіжності.

Так, копія прибуткового ордеру від 13.09.2018 року не містить розшифрування посади особи яка підписала такий документ, відсутня дати, відсутні печатки.

Податкова накладна від 03.07 2018 року №15 не підписана директором постачальника та не містить печатки отримувача, біля підпису отримувача відсутнє найменування посади особи яка підписала документ, також відсутня інформація про ПІБ, рядок «за довіреністю» не заповнений.

Прибутковий ордер від 07.08.2018 року не містить розшифрування посади особи яка підписала такий документ, відсутні дати та печатки.

Видаткова накладна №18 від 06.2016 року підписана невідомою особою отримувача, без зазначення посади, ПІБ та не заповнені рядки «за довіреністю», не скріплена печаткою.

Таким чином, підсумовуючи аналіз наданих позивачем до податкової перевірки та долучених до матеріалів справи документів, апеляційний суд приходить до висновку про підтвердження первинними документами господарських операцій позивача лише з ТОВ «Лугенергозавод». В частині всіх інших контрагентів, то надані до перевірки первинні документи не підтверджують господарські операції за договорами з такими контрагентами, адже містять численні невідповідності та розбіжності.

Колегія суддів зазначає, що податковим органом не надано та в матеріалах справи відсутня розшифровка нарахування основного платежу та штрафних санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 29.05.2019 № 0005174813 в частині кожного контрагента позивача. Таким чином, апеляційний суд позбавлений можливості визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29.05.2019 № 0005174813 в частині конкретних сум, а тому прийшов до висновку про необхідність визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005174813 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість як в частині основного платежу так і в частині штрафних санкцій нарахованого з приводу правовідносин ДП «Львіввугілля» та ТОВ «Лугенергозавод».

Виходячи з наведеного, позивач не навів достатніх доводів для задоволення апеляційної скарги, податковим органом наведено достатні доводи для задоволення апеляційної скарги в частині, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та прийняти нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи те, що по суті розгляду вказаної справи позовні вимоги позивача задоволено частково, то відповідно до ст.139 КАС України із відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача підлягає стягненню судовий збір на суму 3546,17 грн. за подання позовної заяви.

Керуючись статтями 241, 250, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля» залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків задовольнити частково.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року у справі №1.380.2019.004758 скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги Державного підприємства «Львіввугілля» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005184813 частково у сумі 11 087 083 грн.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005154812.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 29.05.2019 № 0005174813 в частині збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість як в частині основного платежу так і в частині штрафних санкцій нарахованого з приводу правовідносин ДП «Львіввугілля» та ТОВ «Лугенергозавод».

В задоволенні решта частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків за рахунок бюджетних асигнувань в користь Державного підприємства «Львіввугілля» 3546 (три тисячі п`ятсот сорок шість) грн.17 коп. судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та підлягає касаційному оскарженню протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя С. П. Нос судді Р. Й. Коваль С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 05.02.2025