Ухвала

від 22.05.2024 по справі 380/24876/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позову без розгляду

22 травня 2024 рокусправа № 380/24876/23Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Дрогобицької міської ради про звернення стягнення податкового боргу комунального пiдприємства Туристичний комплекс Дрогобич на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває це комунальне підприємство,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДПС у Львівській області (далі ГУ ДПС у Львівській області, позивач) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про звернення стягнення на кошти Дрогобицької міської ради (далі відповідач) податкового боргу комунального підприємства Туристичний комплекс Дрогобич Дрогобицької міської ради Львівської області в розмірі 1010045,74 грн.

Обґрунтовуючи ці вимоги позивач вказав, що згідно карток особових рахунків та довідки про заборгованість №11516/5/13-01-13-10 від 19.10.2023 року станом на 06.10.2023 податковий борг КП Туристичний комплекс Дрогобич становить 1010045,74 грн. Засновником КП Туристичний комплекс Дрогобич є Дрогобицька міська рада Львівської області, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій. ГУ ДПС у Львівській області неодноразово зверталось з листами до Дрогобицької міської ради Львівського району Львівської області щодо виділення коштів для сплати податкового боргу КП Туристичний комплекс Дрогобич, останній лист від 15.06.2023 №6681/5/13-01-13-10. Однак, протягом тривалого часу ні з боку підприємства ні місцевої ради, в управління якої перебуває підприємство, не вчиняються будь-які дії, спрямовані на погашення боргу. Контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно. Поданню мають передувати заходи у відповідності до п. 96.1 ст. 96 ПК України. У разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків. КП Туристичний комплекс Дрогобич не має у своїй безпосередній власності жодного майна, яким могло б розпоряджатися на власний розсуд, що унеможливлює опис цього майна контролюючим органом у податкову заставу, тому ГУ ДПС у Львівській області позовної не може подати заяву про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна боржника відповідно до вимог статті 95 ПК України.

Суд відкрив провадження в адміністративній справі за цим позовом та призначив її до розгляду в порядку спрощеного провадження.

Відповідно до пункту 96.1 статті 96 ПК України у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, контролюючий орган зобов`язаний звернутися до органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття одного із рішень (альтернативно): 1) про виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків; 2) про затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; 3) про ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; 4) про прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пунктом 96.3 статті 96 ПК України передбачено, що відповідь щодо прийняття одного із зазначених у пунктах 96.1 та 96.2 цієї статті рішень надсилається контролюючому органу протягом 30 календарних днів з дня направлення звернення. У разі неотримання зазначеної відповіді у визначений цим пунктом строк або отримання відповіді про відмову у задоволенні його вимог контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Ухвалою від 29.04.2024 суд залишив без руху позовну заяву ГУ ДПС у Львівській області та встановив строк для усунення недоліків, в т.ч. для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та обґрунтуванням поважності причин пропуску цього строку.

ГУ ДПС у Львівській області надіслало суду заяву про усунення недоліків від 02.05.2024, аргументи якої зводяться до такого:

1) позивач вжив усіх заходів, спрямованих на погашення податкової заборгованості КП Туристичний комплекс Дрогобич Дрогобицької міської ради Львівської області (ідентифікаційний код 36527548) відповідно до ст.95 ПК України - безпосередньо з боржника (в тому числі в судовому порядку, шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, що обслуговують цього боржника) та відповідно до ст.96 ПК України (в позасудовому порядку) - з органу місцевого самоврядування, однак такі дії контролюючого органу не призвели до повного погашення податкового боргу, а законні вимоги податкового органу Дрогобицькою міською радою Львівської області (ідентифікаційний код 26181298) не виконуються.

Так, 02.09.2021 ГУ ДПС у Львівській області у порядку статті 96 ПК України звернулося з поданням № 10280/5/13-01-13-10 до Дрогобицької міської ради Львівської області щодо прийняття одного із рішень, передбачених пунктами 96.1 та 96.2 статті 96 ПК України. 06.10.2021 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради надіслав відповідь на подання ГУ ДПС у Львівській області від 02.09.2021, у якій повідомив, що рішенням сесії від 17.03.2017 року № 661 утворено комісію з реорганізації КП ТК Дрогобич шляхом приєднання до комунального підприємства Дрогобицький ринок. Однак протягом тривалого часу ані з боку підприємства, ані місцевої ради, в управлінні якої перебуває підприємство, не вчиняються жодні дії спрямовані на погашення боргу.

Відповідно до статті 96 ПК України контролюючий орган зобов`язаний звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство або його майно.

2) щодо дотримання строку звернення до суду, то позивач покликається на те, що статтею 102 ПК України встановлений строк, протягом якого контролюючий орган може стягнути податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні грошового зобов`язання. В період з 18 березня 2020 року по 30 червня 2023 року строк давності, передбачений статтею 102 ПК України, на підставі відповідних змін до ПК України був зупинений з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а в період з 17 березня 2022 року по 01 серпня 2023 року - у зв`язку з дією правового режиму воєнного, надзвичайного стану. Тому вважає, що позовну заяву оформлено відповідно до вимог статті 160, 161 КАС України та подано до адміністративного суду в передбачені законодавством строки.

Вирішуючи питання щодо обрання та застосування норм права до спірних правовідносин суд на підставі частини п`ятої статті 242 КАС України враховує висновки касаційного суду, викладені в постанові СП КАС ВС від 26.11.2020 у справі № 500/2486/19 (№ в ЄДРСР 93404515) такого змісту:

Правове регулювання застосування строку звернення до суду в податкових правовідносинах у разі оскарження платником податків рішень контролюючого органу вже було предметом дослідження судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду під час розгляду справи №640/20468/18. У постанові від 11 жовтня 2019 року Верховний Суд зазначив, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин, з приводу захисту прав, свобод та інтересів у яких особа звертається до суду.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень. […]

Отже, КАС України передбачає можливість установлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною другою статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками, визначеними частиною четвертою статті 122 КАС України.

Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. […]

У постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 Верховний Суд здійснив системне тлумачення норм права, які регулюють питання обчислення строку звернення до суду в податкових спорах, висловивши правову позицію про те, що строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки.

Цей правовий підхід Верховний Суд у складі судової палати вважає застосовним до спірних у цій справі правовідносин.

Верховний Суд у вказаній постанові за результатом комплексного аналізу правового регулювання також зазначив, що норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору.

Одночасно Верховний Суд зазначив, що відступає від висновку про застосування норми права щодо строку звернення до суду в частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження такий строк становить 1095 днів.

Також Верховний Суд зробив висновок, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено лише спеціальний строк у податкових правовідносинах (строк давності), протягом якого у платника податків за загальним правилом існує право ініціювати в суді спір щодо правомірності податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу.

Водночас правового висновку про те, що пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено процесуальний строк звернення до суду, а так само і про те, що він становить 1095 днів, постанова Верховного Суду не містить.

У розвиток наведеного правозастосування, з урахуванням змін, що відбулися в суспільних відносинах, а також практичних результатів існування тривалий час судової практики, відповідно до якої процесуальний строк звернення до суду в податкових спорах становить 1095 днів, Верховний Суд у складі судової палати вважає за необхідне змінити попередні підходи до застосування норм права, які регулюють питання строку звернення до суду в податкових правовідносинах. […]

Верховний Суд у складі судової палати вважає, що граматичне тлумачення змісту пункту 56.18 статті 56 ПК України дає підстави для висновку, що вказана норма не встановлює процесуальних строків звернення до суду. Абзац перший цієї норми презюмує право платника податків використати судовий порядок оскарження відповідного рішення контролюючого органу та встановлює момент виникнення права на відповідне оскарження - з моменту отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу. Також він передбачає, що при реалізації такого права необхідно враховувати строки давності, установлені статтею 102 ПК України. При цьому мова йде не тільки про строки, згадані в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Отже, вказана норма містить приписи щодо наявності різних строків давності (як 1095 днів, так і 2555 днів у певних правовідносинах).

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Аналіз статті 102 ПК України дає підстави для висновку, що після закінчення визначеного у ній строку давності питання вирішення спору, зокрема, щодо правомірності податкового повідомлення рішення взагалі не може бути поставлене перед контролюючим органом вищого рівня або судом.

Отже, Верховний Суд у складі судової палати вважає, що зазначений у пункті 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

Крім того, зміст правовідносин щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу, якими цим органом платнику податків визначаються грошові зобов`язання, свідчить про те, що вони об`єктивно не можуть існувати як спірні протягом 1095 днів (або у відповідних випадках 2555 днів) з дня отримання відповідного податкового повідомлення-рішення.

Зазначене обґрунтовується, зокрема, обов`язком сплатити визначені контролюючим органом грошові зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 статті 57 ПК України). У разі оскарження податкового повідомлення-рішення в судовому порядку грошові зобов`язання вважаються неузгодженими до набрання законної сили відповідним рішенням суду (абзац четвертий пункту 56.18 статті 56 ПК України).

Сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання, є податковим боргом у розумінні ПК України (підпункт 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

З дня виникнення податкового боргу майно платника опиняється у специфічному правовому режимі обмеження, яке встановлюється статтями 88- 89 ПК України, що має свої правові наслідки. Зокрема, із цього дня майно платника податків опиняється у податковій заставі, яка поширюється на будь-яке його майно (за винятком установлених законодавством обмежень (випадків).

Крім того, у разі несплати узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством короткі строки контролюючий орган наділяється правом вживати заходи задля забезпечення їх сплати (заходи примусу). Першим етапом вжиття таких заходів є направлення платникові податків податкової вимоги (стаття 59 ПК України), а вже через 60 днів з дня її надіслання (вручення) контролюючий орган набуває право на стягнення коштів платника податків та продаж його майна, яке перебуває в податковій заставі (пункт 95.2 статті 95 ПК України).

Тобто у разі невиконання платником податків обов`язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов`язання контролюючий орган з огляду на компетенцію, встановлену нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом виявлення джерел погашення податкового боргу та контролю за дотриманням платником податків черговості погашення податкового боргу згідно із черговістю його виникнення.

Також ПК України встановлює відповідальність платників податків у разі порушення строків сплати грошових зобов`язань (стаття 126 ПК України).

Отже, численні юридичні наслідки, які з огляду на положення ПК України виникають або можуть виникнути внаслідок реалізації контролюючим органом своїх повноважень та обов`язків, після того, як визначене контролюючим органом грошове зобов`язання набуло статусу узгодженого, настають у значно менший строк, ніж 1095 днів. Тому надання такого строку для звернення до суду з вимогою про оскарження податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу щодо визначення грошового зобов`язання створювало б непропорційність між застосованими засобами та поставленою метою, зокрема, щодо обсягу прав і обов`язків як платників податків, так і контролюючих органів. Зокрема така непропорційність здатна створити стан невизначеності щодо легітимності дій контролюючого органу, вчинених у законний спосіб у межах строку давності, встановленого статтею 102 ПК України, оскільки після звернення платника податків з відповідним позовом до суду раніше узгоджені грошові зобов`язання стають неузгодженими.

У зв`язку з наведеним право ініціювати в судовому порядку спір щодо правомірності податкових повідомлень-рішень та/або інших рішень контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання об`єктивно не може існувати протягом 1095 днів, оскільки така тривалість порушує принцип правової визначеності як одного з основних елементів верховенства права, а також не забезпечує досягнення мети й завдань функціонування податкової системи.

Враховуючи викладене, Верховний Суд у складі судової палати вважає помилковим твердження позивача про те, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов`язання на неузгоджене. […]

Водночас Верховний Суд в постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 вже висловлював позицію про те, що застосування скорочених строків звернення до суду при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах у порівнянні з такими строками в інших публічних правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи платника податків та в діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується зі встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку та оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів у межах процедури адміністративного оскарження, тоді як скорочені строки забезпечують досягнення цієї мети та завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у разі попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язані з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

З урахуванням наведеного Верховний Суд у складі судової палати у цій справі відступає від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 3 квітня 2020 року у справі №2540/2576/18, у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і вважає за необхідне сформулювати такий правовий висновок.

Норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Суд, вирішуючи питання дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом та обґрунтованість заяви від 02.05.2024 про усунення недоліків позовної заяви, керується такими мотивами:

відповідно до п. 102.4. ст. 102 ПК України у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, а саме - визначений п.102.4 ст. 102 ПК України строк давності для стягнення податкового боргу розпочинає свій відлік не раніше дня виникнення податкового боргу у сумі, що перевищує сто вісімдесят неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, 180*17= 3060 грн. (щодо податкового боргу в меншій сумі заходи стягнення не застосовуються, відлік строку давності не розпочинається).

Наведене вище тлумачення Верховного Суду у складі судової палати свідчить про те, що визначений в статті 102 ПК України строк давності має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду, що передбачений ст. 122 КАС України. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні.

З огляду на таке тлумачення визначений п.102.4. ст. 102 ПК України строк давності тривалістю 1095 календарних днів, що обчислюється з дня виникнення податкового боргу (сума якого перевищує 3060 грн.), є строком, впродовж якого контролюючий орган повинен вжити усіх передбачених Главою 9 Погашення податкового боргу платників податків Розділу ІІ Адміністрування податків, зборів, платежів ПК України заходів для погашення податкового боргу платника, в т.ч. скерування податкової вимоги, обтяження майна платника та його опис податковим керуючим в податкову заставу, звернення до суду з позовами про стягнення коштів для погашення податкового боргу, застосування та підтвердження в судовому порядку обґрунтованості застосування адміністративного арешту активів платника, вилучення готівки з каси, отримання дозволу суду на продаж майна платника податків та здійснення такого продажу тощо. Ці та інші передбачені ПК України заходи стягнення податкового боргу здійснюються контролюючим органом в межах строку давності у визначеній законом послідовності - від менш необтяжливих (надіслання вимоги погасити борг) до серйозного втручання в сферу розпорядження активами боржника (стягнення коштів з банківських рахунків, а за умови їх недостатності - продаж майна, що описане в податкову заставу тощо).

Стаття 96 ПК України передбачає можливість вжиття додаткових заходів для погашення податкового боргу спеціальних боржників - державних підприємств, які не підлягають приватизації, та комунальних підприємств. Так, контролюючий орган за визначених п. 96.1 ст. 96 ПК України передумов зобов`язаний звернутися до органу управління такого боржника із поданням, котре повинно бути розглянуте адресатом впродовж 30 днів. Якщо за наслідками результатами розгляду подання контролюючого органу орган управління боржника відмовляється вирішити проблему погашення податкового боргу цього підприємства одним із визначених ст. 96 ПК України способів, у контролюючого органу виникає обов`язок звернутися до суду із позовною заявою про звернення стягнення податкового боргу на кошти державного органу чи органу місцевого самоврядування, в управлінні якого перебуває таке державне (комунальне) підприємство або його майно.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень.

Стаття 96 ПК України, чітко визначаючи обставини, за яких у контролюючого органу виникає обов`язок звернутися із згаданим поданням, процесуальні строки розгляду органом управління боржника подання контролюючого органу, а також дату виникнення обов`язку контролюючого органу на звернення до суду із позовом до органу, в управлінні якого перебуває таке комунальне підприємство-боржник або його майно, проте не визначає спеціального строку звернення до адміністративного суду з таким позовом.

За такого правового регулювання суд дійшов висновку, що строк для звернення контролюючого органу до адміністративного суду з позовом до органу, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство-боржник або його майно, про звернення стягнення податкового боргу на кошти цього органу, становить три місяці (абзац другий частини другої статті 122 КАС України) та обчислюється від дати, що визначається подією, що відбулася раніше - отримання відповіді на подання контролюючого органу або сплив 30-денного строку розгляду уповноваженим органом цього подання за відсутності відповіді на нього (пункт 96.3 статті 96 ПК України). При цьому звернення до адміністративного суду з таким позовом повинно відбутися в межах визначеного ст. 102 ПК України строку давності тривалістю 1095 календарних днів, що обчислюється від дати виникнення податкового боргу комунального підприємства боржника, оскільки сплив цього матеріально-правового строку є підставою для завершення контролюючим органом вчинення будь-яких заходів для стягнення податкового боргу боржника, визнання безнадійним та списання податкового боргу.

Суд відкидає як помилковий підхід представника позивача, відповідно до якого строк звернення контролюючого органу до адміністративного суду з позовом до органу, в управлінні якого перебуває комунальне підприємство боржник, визначається ст.102 ПК України, оскільки визначений цією нормою строк давності є матеріально-правовим та визначає максимальну загальну тривалість усіх заходів, що повинні вживатися контролюючим органом для погашення податкового боргу підприємства - боржника.

Суд встановив, що 02.09.2021 ГУ ДПС у Львівській області звернулося у порядку статті 96 ПК України з поданням №10280/5/13-01-13-10 до голови Дрогобицької ОТГ та повідомило, що станом на 01.09.2021 податковий борг КП Туристичний комплекс Дрогобич Дрогобицької міської ради Львівської області становить 1010 тис.грн.; з метою погашення податкового боргу комунального підприємства зобов`язує Дрогобицьку ОТГ прийняти одне із рішень, передбачених ст. 96 ПК України та у встановлений п.96.3 ст.96 ПК України тридцятиденний строк направити відповідь на це звернення (а.с.31). 06.10.2021 виконавчий комітет Дрогобицької міської ради надіслав відповідь на подання ГУ ДПС у Львівській області від 02.09.2021, у якій повідомив, що рішенням сесії від 17.03.2017 року № 661 утворено комісію з реорганізації КП ТК Дрогобич (а.с.32).

Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що ГУ ДПС у Львівській області неодноразово зверталося з листами до Дрогобицької міської ради з листами щодо виділення коштів для сплати податкового боргу КП Туристичний комплекс Дрогобич як голослівне (документально не підтверджене). Єдиний наданий на підтвердження цієї обставини доказ свідчить про те, що після отримання відповіді від 06.10.2021 на подання №10280/5/13-01-13-10 від 02.09.2021 ГУ ДПС у Львівській області 15.06.2023 звернулося до голови ліквідаційної комісії КП ТК Дрогобич та голови Дрогобицької ОТГ з листом №6681/5/13-01-13-10 щодо надмірної тривалості процедури ліквідації комунального підприємства Туристичний комплекс Дрогобич та необхідність вжиття заходів щодо прискорення ліквідації цього підприємства, що триває з 2017 року (а.с.40). Отже, контролюючий орган достеменно знав, що ще з 2017 року триває ліквідаційна процедура комунального підприємства Туристичний комплекс Дрогобич за рішенням засновника (тобто орган місцевого самоврядування прийняв одне із рішень, передбачених ст. 96 ПК України про ліквідацію комунального підприємства ще задовго до звернення ГУ ДПС у Львівській області із поданням №10280/5/13-01-13-10 від 02.09.2021 щодо прийняття такого рішення), проте в вересні 2021 року звернувся до органу місцевого самоврядування із згаданим поданням, а в жовтні 2023 року (через два роки після отримання відповіді від 06.10.21 на подання від 02.09.21) з цим позовом про звернення стягнення податкового боргу комунального підприємства на кошти органу місцевого самоврядування. Разом з тим, контролюючий орган знав або повинен був знати, що за умови прийняття органом місцевого самоврядування в жовтні 2017 року рішення про ліквідацію комунального підприємства питання стягнення його податкового боргу регламентується не статтею 96 ПК України, а статтею 97 ПК України (погашення грошових зобов`язань або податкового боргу в разі ліквідації платника податків, не пов`язаної з банкрутством). Проте контролюючий орган в 2021 році вирішив застосувати механізми стягнення податкового боргу комунального підприємства, що передбачені ст. 96 ПК України для боржників, що не перебувають в процедурі ліквідації.

Враховуючи отримання ГУ ДПС 06.10.2021 відповіді на подання від 02.09.2021, в контролюючого органу на підставі п.96.3 ст. 96 ПК України саме з цієї дати виникли підстави для звернення до адміністративного суду з позовом про звернення стягнення податкового боргу комунального підприємства на кошти органу місцевого самоврядування. Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення суб`єкта владних повноважень до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог; отже, в цій ситуації тримісячний строк обчислюється з 06.10.2021 та сплив 06.01.2022 року. Позов надійшов до суду 23.10.2023.

У відповідь на ухвалу суду від 29.04.2024 про залишення позову без руху та пропозицію подати заяву про поновлення строку звернення до суду позивач надіслав суду заяву про усунення недоліків від 02.05.2024, відповідно до змісту якої не заявляє клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, а наполягає на тому, що цей строк ним не пропущений.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Оскільки позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду з позовом і не бажає звертатися з клопотанням про поновлення цього строку, суд залишає позов без розгляду.

Керуючись ст.ст. 122, 123, 160, 161, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В:

Залишити без розгляду позовну заяву Головного управління ДПС у Львівській області про звернення стягнення податкового боргу комунального підприємства Туристичний центр Дрогобич на кошти Дрогобицької міської ради.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду у п`ятнадцятиденний строк з дня складення ухвали.

СуддяМоскаль Ростислав Миколайович