Рішення

від 22.05.2024 по справі 420/2370/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2370/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» до Одеської митниці, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500050/2023/000009/2 від 30.12.23 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2023/000349 від 30.12.23 р.,

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500050/2023/000007/2 від 27.12.23 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2023/000333 від 27.12.23 р.;

- визнати протиправним та скасувати Рішення Одеської митниці «Про коригування митної вартості товарів» №UA500050/2023/000008/2 від 27.12.23 р.;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500050/2023/000334 від 27.12.23 р.

Ухвалою суду від 29.01.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду від 21.05.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

У зв`язку з перебуванням судді Токмілової Л.М. у відпустці у період з 24.04.2024 року по 17.05.2024 року, суд здійснює розгляд справи після виходу з відпустки.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що 10.12.2022 року між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та GREENLINE CHEMICALS Ltd укладено Контракт № 10122022, за умовами якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність Товар. Позивачем за Контрактом № 10122022 до Одеської митниці для митного оформлення разом з МД №3UA500500006180U0 від 27.12.2023, №23UA500500006098U0 від 26.12.2023, №23UA500500006100U4 від 26.12.2023, для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом ціною договору, надано документи, що містять відомості щодо ціни товару та дають можливість її обрахувати. Подані з митними деклараціями документи містять дані щодо вартості товару, не містять розбіжностей та повністю відображають всі складові митної вартості товару. Єдиними підставами, які надають контролюючому органу право відійти від встановлених обмежень, які пов`язані із перевіркою основного переліку документів, що підтверджують митну вартість товарів та витребувати від декларанта додаткові документи, є наявність обґрунтованих сумнів пов`язаних із тим, що надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є не підтвердженими, чому з поданих документів не можливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Зазначених вимог чинного законодавства України відповідачем не дотримано. Окрім того, контролюючим органом не дотримано встановленого порядку визначення митної вартості товару, передбаченого статтею 57 Митним кодексом України.

12.02.2024 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшов відзив, в якому відповідач не погоджується із заявленими вимогами, оскільки під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів за митними деклараціями (МД) 23UA500050006098U0 від 26.12.2023 року, № 23UA500050006100U4 від 26.12.2023 року, № 23UA500050006180U0 від 27.12.2023 року встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини були підставою для прийняття рішень про коригування митної вартості товарів та відмови у митному оформленні товарів за заявленою вартістю. Одеська митниця зазначає, що обов`язок доведення митної ціни товару покладається на позивача. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

14.02.2024 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що у відзиві митниця посилається на те, що декларант повинен обґрунтовувати числове значення митної вартості, не зважаючи на те, що декларант в повному обсязі виконав вимоги митниці, надав документи (як обов`язкові, так і додаткові наявні) та вірно здійснив розрахунок. Зворотне митницею не доведене, всі доводи базуються на припущеннях, а відмова носить формальний характер та не стосується обрахунку числових значень.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши свідків, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

У ході здійснення господарської діяльності позивача між ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (Покупець) та GREENLINE CHEMICALS Ltd (Продавець) 10.12.2022 року укладено Контракт № 10122022, відповідно до якого продавець зобов`язується продати, а покупець оплатити і прийняти у власність Товар: - БІКАРБОНАТ НАТРІЮ; - КАРБОНАТ НАТРІЮ (КАЛЬЦІНОВАНА СОДА, ЩІЛЬНА У ВИГЛЯДІ ГРАНУЛИ АБО ПОРОШКУ); - МОНОКАЛЬЦІЙФОСФАТ; - КАУСТИЧНА СОДА (ПЛАСТІВЦІ АБО ГРАНУЛА); - МАГНЕЗІЯ ВИПАЛЕНА (СПЕЧЕНА); - ЛИМОННА КИСЛОТА МОНОГІДРАТ; НАТРІЮ ПЕРКАРБОНАТ З ПОКРИТТЯМ (п. 1.1. Контракту).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. Контракту № 10122022 ціна Товару вказана в Інвойсах на кожну окрему партію Товару, які є невід`ємною частиною даного контакту. Ціна Товару включає в себе: вартість Товару, вартість пакування з метою збереження Товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов постачання, що зазначені в кожному окремому Інвойсі на кожну окрему партію Товару.

На виконання умов Контакту GREENLINE CHEMICALS Ltd здійснив поставку товару на адресу Покупця.

З метою митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача до Одеської митниці подано митні декларації ЕМД №3UA500500006180U0 від 27.12.2023, №23UA500500006098U0 від 26.12.2023, №23UA500500006100U4 від 26.12.2023.

Митну вартість товару визначено за основним (першим) методом - ціною договору.

На підтвердження обґрунтованості заявленої у митній декларації митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з митними деклараціями наступні документи: пакувальний лист, рахунок-фактуру, вантажну відомість, сертифікат про походження товару, зовнішньоекономічний договір (контракт), доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту), договір про надання послуг митного брокера, копію митної декларації країни відправлення.

Посадовими особами митного органу за поданими МД були надіслані запити про подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та або інформація біржових організацій про вартість товару; 8) документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 9) банківський платіжний документ, підтверджуючий попередню оплату до митного оформлення. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

На виконання запитів декларантом були надані копія митної декларації країни відправлення від 18.12.2023 №23410300EX00140436 та №23410300EX00140445, доповнення до зовнішньоекономічного договору від 10.12.2022 року №1 та від 11.08.2023 року №2, екологічну декларацію продукту від 27.11.2017, а також рішення суду.

Одеською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товару: №UA500050/2023/000009/2 від 30.12.23 р., №UA500050/2023/000007/2 від 27.12.23 р., №UA500050/2023/000008/2 від 27.12.23 р.

Рішення №UA500050/2023/000009/2 від 30.12.23 р., №UA500050/2023/000007/2 від 27.12.23 р., №UA500050/2023/000008/2 від 27.12.23 р. про коригування митної вартості товарів обґрунтовані наступними спільними підставами:

1) аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 10.12.2022 № 10122022 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах;

2) відповідно до пп. в) п.2 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Згідно п.2.2 контракту вартість пакування товару включено до ціни товару. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення даної складової митної вартості до ціни товару та її фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

3) відповідно до п.6 ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як витрати на навантаження оцінюваних товарів, пов`язана з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару. Згідно п.2 контракту витрати на завантаження включені до ціни товару, проте у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

4) серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу та його оплата.

У рішенні №UA500050/2023/000009/2 від 30.12.23 р. окремими підставами зазначено: 1) сертифікат про походження від 18.12.2023 №A 1269094 не містить посилання на інвойс або контракт, але містить посилання на документ №23-325366/10025207 , який митному органу не надавався, але містить посилання на коносамент № 5, який видано 20.12.2023. Тобто на момент складання сертифікату походження коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки; 2) у пакувальному листі та рахунок-фактурі (інвойсі) за №№ETS2023000001065 від 18.12.2023 міститься посилання на коносамент № 5, який видано 20.12.2023. Тобто на момент складання пакувального листа та рахунок-фактури (інвойсу) коносаменту ще не існувало, що в черговий раз свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки.

У рішенні №UA500050/2023/000008/2 від 27.12.23 р. окремими підставами зазначено: 1) сертифікат про походження від 18.12.2023 №A 1269095 не містить посилання на інвойс або контракт, але містить посилання на документ №23-325374/10025208 , який митному органу не надавався, но містить посилання на коносамент № 6, який видано 20.12.2023. Тобто на момент складання сертифікату походження коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки; 2) у пакувальному листі та рахунок-фактурі (інвойсі) за №№ ETS2023000001066 від 18.12.2023 міститься посилання на коносамент № 6, який видано 20.12.2023. Тобто на момент складання пакувального листа та рахунок-фактури (інвойсу) коносаменту ще не існувало, що в черговий раз свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки; 3) відсутні документи, які були підставою для визначення торговельної марки; 4) в графі 2 "Відправник/Експортер" EМД від 26.12.2023 № 23UA500050006098U0, інвойсі від 18.12.2023 № ETS2023000001066 та коносаменті від 20.12.2023 №6 зазначено «GREENLINE CHEMICALS LTD 2A Cont Androvanti Street. 2nd Floor 8000, Burgas, BULGARIA», що не відповідає відомостям зазначеним в зовнішньоекономічний договорі купівлі-продажу товарів від 10.12.2022 № 10122022, а саме GREENLINE CHEMICALS Ltd, STR. GEO MILEV NO:12, Bourgas 8000, BULGARIA.

У рішенні №UA500050/2023/000007/2 від 27.12.23 р. окремими підставами зазначено: 1) сертифікат про походження від 18.12.2023 №A 1269096 не містить посилання на інвойс або контракт, але містить посилання на документ №23-325378/10025209 , який митному органу не надавався, але містить посилання на коносамент № 7, який видано 20.12.2023. Тобто на момент складання сертифікату походження коносаменту не існувало, що в свою чергу свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки; 2) у пакувальному листі та рахунок-фактурі (інвойсі) за №№ETS2023000001067 від 18.12.2023 міститься посилання на коносамент № 7, який видано 20.12.2023. Тобто на момент складання пакувального листа та рахунок-фактури (інвойсу) коносаменту ще не існувало, що в черговий раз свідчить, що вказані документи можуть містити явні ознаки підробки; 3) У копії митної декларації країни відправлення від 18.12.2023 № 23410300EX00140445 вказані інші умови поставки; 4) У експортній декларації країни відправлення зазначений інший траспортний засіб ніж у коносаменті від 20.12.2023 № 7, можливі додаткові витрати на перевантаження та пакування вантажу.

На підставі прийнятих рішень про коригування митної вартості товару Одеська митниця видала позивачу картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500050/2023/000349 від 30.12.23 р., № UA500050/2023/000333 від 27.12.23 р.; № UA500050/2023/000334 від 27.12.23 р.

Вважаючи протиправними та необґрунтованими Рішення про коригування митної вартості, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи даний публічно-правовий спір, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що правовідносини, що виникли між сторонами у даній адміністративній справі, врегульовано нормами Митного кодексу України (далі - МК України).

Згідно ст. 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на митні органи.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст. 49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідач в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості зазначив, що подані до митного контролю та оформлення документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Декларантом не подано достатнього обсягу додаткових документів, які б спростували сумніви митниці у правильності визначення декларантом митної вартості товару, тому митну вартість товару визначено відповідачем за другорядним методом.

Проте суд не погоджується з зазначеними висновками відповідача.

Однією з підстав, яка зазначена у всіх оскаржуваних рішеннях, є те, що аркуші зовнішньоекономічного договору (контракту) купівлі-продажу товарів від 10.12.2022 № 10122022 не пронумеровані, спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах.

Відповідно до абз. 13 ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) - домовленість двох або більше суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та їх іноземних контрагентів, спрямована на встановлення, зміну або припинення їх взаємних прав та обов`язків у зовнішньоекономічній діяльності.

Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" зовнішньоекономічний договір (контракт) укладається суб`єктом зовнішньоекономічної діяльності або його представником у простій письмовій або в електронній формі, якщо інше не передбачено міжнародним договором України чи законом.

Крім того, відповідно до приписів частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Таким чином, як законодавство України, так і міжнародні норми права не містять в собі вимог щодо обов`язковості нумерації сторінок договору, який містить більше ніж одну сторінку. Таке оформлення договору є правом сторін та вчиняється за домовленістю.

У той же час, Контракт від 10.12.2022 № 10122022 містить в собі послідовний виклад його положень, містить в собі всі необхідні умови та реквізити для його виконання сторонами.

Враховуючи зазначене, відсутність на аркушах Контракту № 10122022 від 10.12.2022 їх нумерації не тягне за собою недійсності, неукладеності чи нікчемності такого договору, оскільки сторонами не встановлено обов`язковості нумерації його сторінок.

У частині тверджень митного органу про те, що спостерігається наявність різних підписів на товаросупровідних документах, суд зазначає, що митний орган, як і декларант, не має відповідних знань та кваліфікації для встановлення розбіжностей у підписах.

Крім того, відповідачем не зазначено, в яких конкретно документах містяться розбіжності в підписах, у той час як судом не встановлено відмінностей в підписах, тому суд вважає такі доводи відповідача необґрунтованими.

У оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості відповідач також зазначає, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо включення вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару до ціни товару та їх фактичний розмір, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, а також що «відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату серед поданих товаросупровідних документів».

Суд не погоджується з таким твердженням відповідача, оскільки пунктом 2.2. Контракту № 10122022 визначено, що до ціни товару включено вартість пакування з метою збереження Товару, маркування, оформлення необхідних товаросупровідних документів, навантаження на транспортний засіб, вартість митних процедур в країні Продавця, вартість доставки та страхування в залежності від умов постачання, що зазначені в кожному окремому Інвойсі на кожну окрему партію Товару.

Таким чином, за умовами Контракту ціна товару включає вартість упаковки, вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, а також вартість витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням, а тому відповідно до приписів підпункту в пункту 1 ч. 10 статті 58 МК України ці витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості, та, відповідно вони не можуть вплинути на правильність визначення позивачем митної вартості.

При цьому, Контракт № 10122022 від 10.12.2022 року надавався позивачем при поданні митних декларацій.

Крім того, відповідно до інвойсів № ETS2023000001065, ETS2023000001066, ETS2023000001067 від 18.12.2023 року, наявних в матеріалах справи та наданих до митного оформлення разом із митними деклараціями поставка товару здійснювалась на умовах CPT.

Відповідно до умов Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс CPT (CARRIAGE PAID TO (... named place of destination, ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (... назва місця призначення)), термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб.

Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту.

У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них.

Таким чином, витрати щодо перевезення оцінюваних товарів для цілей визначення митної вартості включаються до ціни товару, а тому посилання відповідача на те, що серед поданих товаросупровідних документів відсутній договір про перевезення вантажу і його оплату, є неспроможними.

Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту.

Цей термін може застосовуватися незалежно від виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.

Згідно із розділом А.9 Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс, Продавець зобов`язаний нести витрати, пов`язані з діями щодо перевірки товару (такими як перевірка якості, розмірів, ваги, кількості), необхідними для здійснення поставки товару у відповідності зі статтею А.4.

Продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити пакування товару, необхідне для перевезення товару, яке він організує (за винятком випадків, коли в даній галузі торгівлі прийнято звичайно відправляти товари з такими ж характеристиками, що обумовлені договором, без упаковки). Упаковка повинна містити належне маркування.

Також суд звертає увагу, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі МД " 37. Процедура" митної декларації має бути зазначено "ZZ32", в той час як у вказаній графі митних декларацій, поданих Декларантом зазначено "ZZ00" (тара не зворотна та вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором.

Враховуючи зазначене, вимога митного органу про надання додаткових документів на підтвердження такої складової митної вартості як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, а також вартість витрат на навантаження оцінюваних товарів, пов`язаних з їх транспортуванням до борту судна у порту вивезення країни виробника товару, за умови включення їх вартості до ціни товару, є безпідставною та нічим не обґрунтованою.

У разі включення таких витрат до ціни товару, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція була висловлена у Постанові Верховного Суду від 06.02.2020 року по справі № 520/10709/18.

Заявлені митним органом твердження про те, що «сертифікат про походження від 18.12.2023 №A 1269096 містить посилання на коносамент № 7, який видано 20.12.2023» та про те, що «у пакувальному листі та рахунок-фактурі (інвойсі) за №ETS2023000001067 від 18.12.2023 міститься посилання на коносамент № 7, який видано 20.12.2023», є безпідставними, формальними, несуттєвими та такими, що жодним чином не вливають на числові значення складових митної вартості товарів.

Суд зауважує, що сертифікат походження від 18.12.2023 №A 1269096, пакувальний лист та рахунок-фактура (інвойс) за №№ETS2023000001067 від 18.12.2023 р., а також коносамент №7 від 20.12.2023 р. є документами одного й того ж вантажу, однак оформлюються з різних підстав на різних етапах морського перевезення.

Коносамент виступає кінцевим первинним документом при відправленні вантажу морським перевезенням. Разом з тим, номер коносаменту щодо відправлення вантажу стає відомим після укладення договору з перевізником, оскільки здійснюється бронювання місця на судні, що на момент подачі декларації вже стає відомо відправнику - продавцю.

Отже, на момент оформлення сертифікату походження від 18.12.2023 №A 1269096, пакувального листа та рахунку-фактури (інвойсу) за №№ETS2023000001067 від 18.12.2023 р. продавцем, останньому було достеменно відомо номер коносаменту, згідно якого здійснюватиметься відправлення відповідного товару.

Однак дата такому коносаменту присвоюється лише при навантаженні товару до перевезення, у зв`язку з чим у сертифікаті походження від 18.12.2023 №A 1269096, пакувальному листі та рахунку-фактурі (інвойсі) за №№ETS2023000001067 від 18.12.2023 р. продавцем було зазначено лише номер коносаменту №7 без визначання дати, оскільки така стала відома лише після навантаження товару до відправлення.

При цьому, оцінюваний товар можливо ідентифікувати відповідно до інших поданих декларантом документів для митного оформлення, а тому підстави для сумніву у достовірності числових значень складових митної вартості товару у даному випадку відсутні.

Окрім того, коносамент сам по собі не є документом, що підтверджує складові митної вартості товару, що перевозиться на морському судні.

Відповідно до ст. 134 КТМ України, коносамент є документом, який підтверджує зміст та укладання договору морського перевезення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України).

Тобто, щодо заявленої до декларування партії товарів коносамент не може виступати документом, що підтверджує митну вартість товарів, оскільки згідно з умовами укладеного декларантом зовнішньоекономічного контракту витрати на транспортування включені у вартість товару.

Такі висновки суду стосуються протиправності ідентичних тверджень відповідача, зазначених в інших оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості.

Суд критично ставиться до зауважень митного органу стосовно відсутності документів, які були підставою для визначення торговельної марки, оскільки таке твердження суперечить наданим товаросупровідним документам та не може вважатись розбіжністю, яка впливає на правильність визначення митної вартості товару.

Зокрема, як у товаросупровідних документах (сертифікат аналізу №78297 від 22.12.2023 р., пакувальний лист №ETS2023000001066 від 18.12.2023 р., сертифікат про походження товару A 1269095 від 18.12.2023 р., Коносамент №6 від 20.12.2023 р.), так і на самому товарі була зазначена торговельна марка «ETI SODA», у зв`язку з чим позивачем у митній декларації була зазначена разом з назвою товару і його торговельна марка.

Суд звертає увагу, що відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, при заповненні графи 31 митної декларації найменування торговельної марки зазначається за наявності у товаросупровідних та комерційних документах (зазначається повністю без будьяких скорочень; якщо оригінальне написання найменування торговельної марки виконується мовою, в якій використовується латинський алфавіт, то в графі таке найменування зазначається латинськими літерами).

Таким чином, оскільки в товаросупровідних документах зазначена торгівельна марка «ETI SODA», то вона цілком обґрунтовано та правомірно була зазначена позивачем при заповненні графи 31 митної декларації.

Крім того, навіть відсутність в комерційних та товаросупровідних документах відомостей щодо торговельної марки не унеможливлює перевірку правильності визначення митної вартості на підставі наданих декларантом документів.

Щодо тверджень Одеської митниці стосовно того, що в графі 2 "Відправник/Експортер" EМД від 26.12.2023 № 23UA500050006098U0, інвойсі від 18.12.2023 № ETS2023000001066 та коносаменті від 20.12.2023 №6 зазначено «GREENLINE CHEMICALS LTD 2A Cont Androvanti Street. 2nd Floor 8000, Burgas, BULGARIA», що не відповідає відомостям зазначеним в зовнішньоекономічному договорі купівлі-продажу товарів від 10.12.2022 № 10122022, а саме GREENLINE CHEMICALS Ltd, STR. GEO MILEV NO:12, Bourgas 8000, BULGARIA, суд зазначає наступне.

Як з EМД від 26.12.2023 №23UA500050006098U0, так і з відповіддю митному органу в рамках проведення процедури консультацій з декларантом, позивачем було надано додаткову згоду від 11.08.2023 №2 до Контакту № 10122022.

Суд зазначає, що адреса GREENLINE CHEMICALS Ltd, STR. GEO MILEV NO:12, Bourgas 8000, BULGARIA є колишньою адресою продавця GREENLINE CHEMICALS LTD, та відповідно була указана у зовнішньоекономічному договорі купівлі-продажу товарів від 10.12.2022 № 10122022 на момент укладання такого.

У свою чергу, відповідно до додаткової згоди від 11.08.2023 №2 до Контракту від 10.12.2022 № 10122022 сторони погодили зміну юридичної адреси продавця таким чином: «GREENLINE CHEMICALS LTD 2A Cont Androvanti Str. 2nd Floor 8000, Burgas, BULGARIA». В усіх товаросупровідних документах зазначена актуальна юридична адреса продавця «GREENLINE CHEMICALS LTD 2A Cont Androvanti Str. 2nd Floor 8000, Burgas, BULGARIA».

Таким чином, митним органом у спірних правовідносинах безпідставно залишено поза увагою надані декларантом та документально відображені відомості зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу товарів від 10.12.2022 № 10122022.

Відносно окреслених у одному зі спірних рішень зауважень відповідача щодо того, що у копії митної декларації країни відправлення від 18.12.2023 № 23410300EX00140445 вказані інші умови поставки, а також що у експортній декларації країни відправлення зазначений інший траспортний засіб ніж у коносаменті від 20.12.2023 № 7, тому можливі додаткові витрати на перевантаження та пакування вантажу, суд зазначає таке.

У наданій копії митної декларації країни відправлення вказані інші умови поставки, інший одержувач, вартість вантажу, тому що вантаж поставляється не за прямим контрактом, що зокрема було зазначено у митній декларації та власне митним органом у надісланому повідомленні в рамках проведення процедури консультацій з декларантом «код 4100 - не прямий контракт».

Між виробником (експортером товару) та ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» є компанія посередник «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria), що в свою чергу виступає постачальником поданого до митного оформлення товару. Саме в зв`язку з тим, що партія товару продана Виробником товару посереднику, який в свою чергу, перепродав таку в подальшому декларанту, в копії декларації країни експорту наявні відомості про контракт, вартість товару, умови поставки та рахунок-фактуру (інвойс) між Виробником товару CINER IC VE DIS TICARET AS (Виробничі потужності - ETI SODA URETIM PAZANAK.VE ELEKT.URESAN.VE TIC.A.S, Турція) та компанією-посередником «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

У поданій декларантом митній декларації від 26.12.2023 № 23UA500050006100U4, у відповідності до вимог Митного кодексу України, вже вказані відомості про наявні господарські контракти (взаємовідносини) між декларантом ТОВ «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» та Постачальником товару «GREENLINE CHEMICALS» LTD (Bulgaria).

У свою чергу не відповідають дійсності доводи митного органу про те, що у експортній декларації країни відправлення зазначений інший транспортний засіб, ніж у коносаменті від 20.12.2023 № 7.

Зазначені відомості не співпадають з огляду на те, що в копії митної декларації країни відправлення 18.12.2023 № 23410300EX00140445 в графі 18 та 21 вказано слово «GEMI», що перекладається з турецької як слово «СУДНО». Іншими словами, в митній декларації країни відправлення вказано, що товар буде доставлено судном, проте назва такого судна не зазначена.

Разом з тим, назва судна, яким перевозився товар, а саме - MV NS OLZA зазначена у коносаменті від 20.12.2023 № 7, у пакувальному листі від 18.12.2023 № ETS2023000001067, у сертифікаті про походження товару від 18.12.2023 №A 1269096.

Таким чином, доводи митного органу про можливі додаткові витрати на перевантаження та пакування вантажу є невиправданими.

Також суд звертає увагу, що Верховний Суд, в постанові від 19.03.2019 у справі №810/4116/17 висловив наступну правову позиції щодо ненадання декларації країни відправлення в цілому: «Крім того, ненадання позивачем митної декларації країн відправлення також не може бути підставою для невизнання заявленої позивачем вартості товару, оскільки така (вартість) повністю підтверджувалася поданими позивачем при проходженні митних формальностей первинними документами, а надання такої митної декларації не є обов`язковим за вказаних обставин підтвердження митної вартості товару».

Крім того, відповідно статті 335 Митного кодексу України, експортна декларація країни відправлення не входить до переліку документів, що є обов`язковими для здійснення митного контролю та митного оформлення, в зв`язку з чим не є документом, необхідним для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28.09.2022 року у справі №280/8548/21, від 20.09.2022 року у справі №280/7457/21.

Таким чином, зауваження стосовно відомостей в експортній декларації є необґрунтованим.

Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв`язку з тим, що декларантом надані не всі документи є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої ТОВ "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" митної вартості товару судом не встановлено.

Поряд з цим, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані декларантом для митного оформлення товару. При цьому надані митному органу документи є належними та в повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів, однак останні не тільки не спростовані митним органом, але й взагалі залишені без уваги.

Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.

Суд звертає увагу, що лише у разі встановлення митним органом невідповідності числових значень складових митної вартості товару в документах, які підтверджують митну вартість товарів, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів для встановлення дійсної митної вартості товару.

При цьому, окремі недоліки в оформленні документів не є підставою для не прийняття зазначених документів для підтвердження митної вартості товарів.

Суд зазначає, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган зазначає докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598).

У даному випадку Одеська митниця, приймаючи рішення про коригування митної вартості товару за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Отже, судом встановлено, що спірні рішення про коригування митної вартості товарів від №UA500050/2023/000009/2 від 30.12.23 р., №UA500050/2023/000007/2 від 27.12.23 р., №UA500050/2023/000008/2 від 27.12.23 р. та картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного №UA500050/2023/000349 від 30.12.23 р., № UA500050/2023/000333 від 27.12.23 р.; № UA500050/2023/000334 від 27.12.23 р. прийняті відповідачем необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

З огляду на зазначене, дослідивши письмові докази, враховуючи приписи діючого законодавства та вищенаведені обґрунтування, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд вважає необхідним у відповідності до вимог ст.139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір в розмірі 26150,96 грн.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 24433,97 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 частини 3 статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч.ч.4, 5 ст.134 КАС України законодавцем запроваджено принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката. Так розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Таким чином, у Кодексі адміністративного судочинства України закладені критерії оцінки як співмірності витрат на оплату послуг адвоката (адекватності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу тощо), так і критерій пов`язаності цих витрат із веденням справи взагалі (пов`язаності конкретних послуг адвоката із веденням саме цієї судової справи, а не іншої справи).

При цьому склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та покладається на сторону, яка подає таке клопотання.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було винесене судове рішення у справі, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Ті самі критерії застосовує і Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява №19336/04, п. 269).

Верховним Судом у своїх постановах від 27.06.2018 р. у справі № 826/1216/16, від 17.09.2019 р. у справі № 810/3806/18, від 31.03.2020 р. у справі № 726/549/19, неодноразово висловлювалась правова позиція, згідно якої на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Судом встановлено, що між ТОВ "ГРІНЛАЙН ХІМІЯ" та адвокатом Бороденко Михайлом Сергійовичем укладено договір про надання правничої допомоги від 01.11.2023 р. № 01/11/23, предметом якого є надання правової (правничої) допомоги Клієнту.

На підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у сумі 24433,97 грн., позивачем надано додаток №1 та додаткову угоду №1065/1066/1067 від 02.01.2024 року до договору №01/11/23 від 01.11.2023 року, в якій зазначено вартість наданих послуг, а саме: підготовка позовної заяви майнового характеру 14733,97 грн. (1743397,39 грн. (ціна позову) * 1%); представництво інтересів в суді першої інстанції (спрощене провадження без виклику сторін) 7000 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним ст.ст.19, 20 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", а також враховуючи предмет спору, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суд вважає, що визначений позивачем розмір понесених судових витрат на правничу допомогу не співмірний із складністю справи, яка розглядалась в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судових засідань та виклику учасників справи. Крім того, дана адміністративна справа є справою незначної складності, текст позовної заяви фактично є шаблонним, а її складення не вимагає глибокого аналізу судової практики і нормативно-правових актів.

Виходячи з наведеного, з урахування критеріїв пропорційності суд приходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення на його користь з Одеської митниці витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 139, 242-246, 255, 262, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, код ЄДРПОУ 41404234) до Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) про визнання протиправними та скасування рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500050/2023/000009/2 від 30.12.23 р., №UA500050/2023/000007/2 від 27.12.23 р., №UA500050/2023/000008/2 від 27.12.23 р.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500050/2023/000349 від 30.12.23 р., № UA500050/2023/000333 від 27.12.23 р., № UA500050/2023/000334 від 27.12.23 р.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, код ЄДРПОУ 41404234) судовий збір у розмірі 26150,96 грн. (двадцять шість тисяч сто п`ятдесят гривень 96 коп.)

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (65078, м. Одеса, вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, код ЄДРПОУ ВП 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГРІНЛАЙН ХІМІЯ» (65048, м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, буд. 26, офіс 146, код ЄДРПОУ 41404234) витрати на правничу допомогу у розмірі 6000 грн.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.

Суддя Токмілова Л.М.