Рішення

від 22.05.2024 по справі 420/7846/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/7846/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Дробченко К.С., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати надбавки за кваліфікацію за період з червня 2016 року по березень 2018 року в розмірі 50% та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з червня 2016 року по березень 2018 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію з червня 2016 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум;

зобов`язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої кваліфікації за весь час затримки виплати з 01.06.2016 року по день фактичної виплати.

Ухвалою від 13.03.2024р. Одеським окружним адміністративним судом вказану позовну заяву було залишено без руху, а також надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

18.03.2024 року (вх. № 11134/24) позивача надав до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви, чим усунув зазначені судом недоліки.

Ухвалою від 21.03.2024 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі в поряду спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

04.04.2024 року (вх. №ЕС/13937/24) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позов.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу за контрактом в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.01.2024 року №2-ОС був звільнений з військової служби та в подальшому відповідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.02.2024 року виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.

Після звільнення з військової служби, позивача звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_3 з вимогою нарахувати та виплатити надбавку за кваліфікацію з червня 2016 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум, однак листом від 05.03.2024 року відповідачем відмовлено у здійсненні виплат, у зв`язку з чим позивач звернуся до суду з даним позовом.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому, в обґрунтування правової позиції, зазначено, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному ним, у зв`язку з чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Як вбачається з позовної заяви, позивач проходив військову службу за контрактом в ДПСУ. Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 02.01.2024 року №2-ОС був звільнений з військової служби та в подальшому відповідно наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону від 03.02.2024 року виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.

Після звільнення з військової служби, позивача звернувся до керівництва військової частини НОМЕР_3 з вимогою нарахувати та виплатити надбавку за кваліфікацію з червня 2016 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум, однак листом від 05.03.2024 року відповідачем відмовлено у здійсненні виплат.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений, як Конституцією, так і Законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 2 ст. 9 Закону № 2011-XII передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 9 Закону № 2011-XII).

07.11.2007 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова № 1294), яка набрала чинності із 01.01.2008.

Постановою № 1294 затверджено, зокрема, додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу в розмірах, які знайшли відображення в додатках 25-28 до цієї постанови, у тому числі надбавка за кваліфікацію та винагорода за бойове чергування.

Відповідно до пункту 2 Постанови № 1294 виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, Державною службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, Державною пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Пунктом 11 Постанови № 1294 надано вказівку Міністерству праці та соціальної політики, Міністерству фінансів, іншим державним органам упорядкувати у тримісячний строк перелік і розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу.

Наведені приписи дають підстави вважати, що Кабінет Міністрів України делегував, зокрема, Адміністрації Державної прикордонної служби України упорядкувати перелік, розміри та порядок виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу.

Одночасно, у пункті 7 Постанови № 1294 зазначено, що до упорядкування додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28, їх виплата провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого згідно із зазначеними додатками розміру, крім щомісячних виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу льотного та наземного складу авіації, плаваючого складу, військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які виконують водолазні роботи, проходять службу в аеромобільних військах та частинах спеціального призначення, та виплати одноразової винагороди військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які знешкоджують вибухові предмети.

З аналізу наведених норм слідує, що до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру.

Однак позивач вважає, що у спірний період надбавка за кваліфікацію повинна була виплачуватися йому у розмірі 8 відсотків посадового окладу за 1-ий клас та класна кваліфікація «Майстер» - 11 відсотків, оскільки Інструкцією № 425 упорядковано виплату додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців.

Суд, надаючи правову оцінку вищенаведеним доводам сторін, виходить з наступного.

Як вже зазначалося, до моменту упорядкування переліку, розмірів та порядку виплати додаткового грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, такі виплати провадиться в межах затвердженого фонду грошового забезпечення в обсязі до 50 відсотків установленого розміру відповідно до пункту 7 Постанови № 1294.

20 травня 2008 року на виконання пункту 2 Постанови № 1294 наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України № 425 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення Державної прикордонної служби України, яка набрала чинності 29.06.2008 (далі Інструкція № 425).

У розділі ІІІ цієї Інструкції визначено порядок, умови та розміри виплати додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ цієї Інструкції особам офіцерського складу (крім військових льотчиків і штурманів, військових льотчиків і штурманів інструкторського складу), особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, які мають клас, присвоєний у встановленому порядку, виплачується надбавка в таких розмірах: 2-й клас - 5 відсотків посадового окладу; 1-й клас - 8 відсотків посадового окладу; клас майстра - 11 відсотків посадового окладу.

Таким чином, наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 упорядковано додаткові види грошового забезпечення, визначені згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294.

А тому, з 29.06.2008 дати набрання законної сили Інструкції № 425 виплата додаткових видів грошового забезпечення, визначених згідно з додатками 25-28 до Постанови № 1294, в тому числі і надбавки за кваліфікацію виплачується у розмірах встановлених цією Інструкцією № 425.

Застосування вищезгаданих правових норм у наведений спосіб відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 808/8403/13-а, а тому суд відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує такий при вирішенні цієї справи.

Таким чином, з 29.06.2008 у відповідача існували обов`язки щодо виплати позивачеві надбавки за кваліфікацію у розмірі установленому у додатках 25-28 до Постанови № 1294 та підпункту 3.13.1 пункту 3.13 розділу ІІІ Інструкції № 425, а не у розмірі 50 відсотків від установленого розміру у Додатках до постанови Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007.

Однак відповідач всупереч вищезазначеним нормам права виплату позивачу надбавки за кваліфікацію здійснював у розмірі 50% від розміру установленого постановою Кабінету Міністрів України № 1294 від 07.11.2007, що свідчить про протиправність його дій, а позовні вимоги в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно із п. 3, 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159, компенсації підлягають грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Згідно з ст. 3, 4, ч. 2 ст. 6 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Таким чином, основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування, а саме добровільно чи на виконання рішення суду.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 18 листопада 2014 року № 21-518а14.

Пункти 1, 2 Порядку відтворюють положення Законом України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону № 2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив раніше у постановах від 11 липня 2017 року (справа №21-2003а16) та Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17), від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

Приписами ч. 5 ст. 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень статей 1-3 Закону № 2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.

Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили, або у порядку добровільного виконання на відповідача покладається безумовний обов`язок виконати рішення суду.

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої кваліфікації за весь час затримки виплати з 01.06.2016 року по день фактичної виплати є передчасною та заявлена на майбутнє, в зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Частиною другою ст.9 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.ч.1, 3 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи, що позивача звільнено від сплати судового збору, судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача не стягується.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 295, КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_3 ) (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати надбавки за кваліфікацію за період з червня 2016 року по березень 2018 року в розмірі 50% та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію за період з червня 2016 року по березень 2018 року в розмірі 50% від законодавчо встановленого розміру.

Зобов`язати НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_3 ) нарахувати та доплатити ОСОБА_1 надбавки за кваліфікацію з червня 2016 року по березень 2018 року у розмірі, визначеному у Додатку №25 до постанови КМУ від 07.11.2007 року №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням виплачених сум.

В решті позовних вимог відмовити.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Повний текст рішення складено та підписано 22.05.2024 р.

СуддяО.М. Тарасишина