Рішення

від 22.05.2024 по справі 500/1636/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/1636/24

22 травня 2024 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 через представника - адвоката Шевченка Олега Анатолійовича звернувся до суду з позовом до Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи (далі ТОЦ МСЕ), в якому просить:

визнати протиправними дії ТОЦ МСЕ по встановленню ОСОБА_1 ІІІ групи інвалідності;

зобов`язати ТОЦ МСЕ провести повторний огляд ОСОБА_1 на предмет встановлення йому ІІ групи інвалідності у відповідності до наявних захворювань.

Позов обґрунтований тим, що позивач проходив військову службу та був звільнений згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 № 348 (звільнений з займаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_2 на підставі висновку ВЛК за станом здоров`я).

ОСОБА_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Відповідно до довідки військово-лікарської комісії (далі ВЛК) від 10.11.2023 позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини - цукровий діабет тип 1, важка форма, стадія субкомпенсації вуглеводного обміну.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі - МСЕК) ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи на строк до 01.02.2027 та встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30%.

Позивач вважає дії відповідача протиправними щодо встановлення саме ІІІ групи інвалідності, оскільки за його діагнозами має бути встановлено ІІ групу інвалідності, у зв`язку з чим звернувся до суду з цим позовом.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, та зобов`язано відповідача у строк для подання відзиву на позов надати суду належним чином засвідчені копії медичних документів, які стали підставою для встановлення позивачу III групи інвалідності, а також вказати у відзиві інформацію про діагнози, які були поставлені ОСОБА_1 під час проходження відповідних медичних обстежень.

Копія ухвали про відкриття провадження у справі від 26.03.2024 разом з позовною заявою та додатками надіслані відповідачу в його електронний кабінет і доставлені 26.03.2024 та 21.03.2024 відповідно, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с.18).

У строк встановлений судом відзив на позовну заяву не надійшов.

Ухвалою суду від 25.04.2024 витребувано у відповідача пояснення та копії медичних документів, які стали підставою для встановлення позивачу III групи інвалідності.

07.05.2024 до суду надійшли пояснення ТОЦ МСЕ, у яких відповідач проти позову заперечує та вказує, що ОСОБА_1 06.02.2024 оглядався обласною МСЕК № 1 за направленням на МСЕК (форма № 088/о) оформленим лікарсько-консультативною комісією (далі - ЛКК) Комунальним некомерційним підприємством Великобірківської селищної ради «Тернопільська центральна лікарня», де позивачу встановлено діагноз: «Цукровий діабет, 1 тип, важка форма в стадії субкомпенсації. Хронічний панкреатит, фаза нестійкої ремісії. Метаболічна кардіоміопатія. СН І ст. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок І ст. Хронічна цервікалгія та люмбалгія вертеброгенного ґенезу, стадія ремісії. Пресбіопія обох очей. Діабетична непроліферативна ретинопатія сітківки обох очей. Остеохондроз шийного, поперекового віддлів хребта. ПФХ І ст.».

Відповідно до вимог Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності), наказів Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561, № 420 від 05.06.2012, наявна у хворого патологія ендокринної системи призводить до обмеження здатності до трудової діяльності І ст., до пересування І ст., що на момент огляду дає медичні підстави для встановлення ІІІ групи інвалідності. Також враховано, що початок захворювання фіксований з липня 2023 року.

Відповідач зазначає, що у спірних випадках та у випадку незгоди з визначенням групи інвалідності особа може звернутися у вищі професійні інстанції, яким підпорядковані обласні МСЕК (Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності м.Дніпропетровськ, Науково-дослідний інститут відновного лікування і реабілітації інвалідів м.Вінниця, в яких створені та працюють комісії для розгляду складних випадків в медико-соціальній експертній роботі). В Україні функціонує Державний заклад «Центральна медико-соціальна експертна комісія» МОЗ України куди обласні МСЕК направляють осіб і документацію на консультації, а також в разі оскарження спірних рішень обласних МСЕК.

Також відповідач зазначає, що суд може дослідити лише порядок дотримання спеціального порядку щодо встановлення групи інвалідності, однак суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. У всіх інших випадках щодо зобов`язань по встановленню особам певних груп інвалідності чи дослідженні діагнозів, матиме місце втручання в дискреційні повноваження МСЕК.

Вважає, що не було законних підстав для встановлення позивачу групи інвалідності на ступінь вище, а тому просить відмовити у позові (а.с.42-44).

Відповідач надав суду також копію акту огляду ОСОБА_1 (а.с.49-51).

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи письмовими доказами, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та був звільнений відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.12.2023 № 348 (звільнений з займаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_2 на підставі висновку ВЛК за станом здоров`я).

Відповідно до змісту довідки ВЛК, виданої 10.11.2023 ВЛК військової частині НОМЕР_3 , солдат військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 10.11.2023 проходив медичний огляд ВЛК терапевтичного профілю військової частини НОМЕР_3 , встановлений діагноз: цукровий діабет тип І, важка форма, стадія субкомпенсації вуглеводного обміну. Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. 10.11.2023 оглянутий госпітальною ВЛК терапевтичного профілю: на підставі ст. 13А гр.ІІ Розкладу хвороб визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с.9).

У подальшому позивач був направлений ЛКК Комунального некомерційного підприємства Великобірківської селищної ради «Тернопільська центральна лікарня» на обласну МСЕК (форма № 088/о). У направленні №174 від 27.12.2023 зазначений діагноз ОСОБА_1 при направленні на МСЕК: основне захворювання - цукровий діабет, І тип, важка форма в стадії субкомпенсації; супутні захворювання - хронічний бронхіт, стадія нестійкої ремісії. Хронічний панкреатит у фазі нестійкої ремісії. Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, остеохондроз шийного і поперекового відділів хребта С2-С3, С3-С4, С4-С5, С5-С6, С6-С7 (1,5-3 мм), L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4- L5,L5 -S1 (3-5мм). ФН шийного відділу хребта І (один) ст.ФН поперекового відділу хребта І (один) ст. Хронічна цервікалгія та люмбалгія вертиброгенного ґенезу, стадія ремісії. Пресбіопія ОИ; ускладення: діабетична непроліферативна ретинопатія сітківки обох очей. Метаболічна кардіоміопатія. Транзиторна синусова тахікардія. CH І ст. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок І ступеня (а.с.45-47).

ОСОБА_1 , 06.02.2024 оглядався ТОЦ МСЕ, про що складено акт №68/3 огляду МСЕК (а.с.50-51). Його визнано інвалідом ІІІ групи на строк до 01.02.2027 року та встановлено ступінь втрати професійної працездатності 30%, про що свідчить довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 721092 від 06.02.2024 та довідка серії 12 ААА №071399 про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках.

Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини.

Позивачу встановлено третю групу інвалідності на строк до 01.02.2027, дата чергового переогляду 24.01.2027 (а.с.9 зворот 10, 33-34).

ОСОБА_1 як особі, яку визнано особою з інвалідністю та встановлено частково факт втрати професійної працездатності, видано відповідачем індивідуальну програму реабілітації інваліда (а.с.10 зворот - 11).

Позивач не погоджується з встановленою групою інвалідності та вважає, що за наявними у нього діагнозами йому мала бути встановлена ІІ група інвалідності.

До спірних правовідносин суд застосовує такі правові положення.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 № 875-XII особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Інвалідність як міра втрати здоров`я визначається шляхом експертного обстеження в органах медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положення про медико-соціальну експертизу затверджується Кабінетом Міністрів України з урахуванням думок громадських об`єднань осіб з інвалідністю (стаття 3 цього Закону).

У статті 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 06.0.2005 № 2961-IV (далі Закон № 2961-IV) наведено визначення таких термінів як інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист; медико-соціальна експертиза - встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності.

Відповідно до частини перша статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальна експертиза осіб з обмеженнями повсякденного функціонування та осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями, а дітей - лікарсько-консультативними комісіями лікувально-профілактичних закладів.

Частина друга статті 7 Закону № 2961-IV визначає, що особа з обмеженнями повсякденного функціонування направляється для проходження медико-соціальної експертизи з метою підтвердження стійкого обмеження життєдіяльності та встановлення статусу "особа з інвалідністю" або "дитина з інвалідністю" у разі виявлення мультидисциплінарною реабілітаційною командою ознак стійкого обмеження життєдіяльності, що зазначається в індивідуальному реабілітаційному плані.

Залежно від ступеня стійкого розладу функцій організму, зумовленого захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, та можливого обмеження життєдіяльності при взаємодії із зовнішнім середовищем внаслідок втрати здоров`я особі, визнаній особою з інвалідністю, встановлюється перша, друга чи третя група інвалідності.

Відповідно до абзацу третього частини восьмої статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальні експертні комісії визначають:

групу інвалідності, її причину і час настання. Особа може одночасно бути визнана особою з інвалідністю однієї групи і лише з однієї причини. При підвищенні групи інвалідності в разі виникнення більш тяжкого захворювання причина інвалідності встановлюється на вибір особи з інвалідністю. У разі якщо однією з причин інвалідності є інвалідність з дитинства, вказуються дві причини інвалідності;

види трудової діяльності, рекомендовані особі з інвалідністю за станом здоров`я. Висновок про нездатність до трудової діяльності внаслідок інвалідності готується виключно за згодою особи з інвалідністю (крім випадків, коли особу з інвалідністю визнано недієздатною);

причинний зв`язок інвалідності із захворюванням чи каліцтвом, що виникли у дитинстві, вродженою вадою;

ступінь втрати професійної працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання;

ступінь втрати здоров`я, групу інвалідності, причину, зв`язок і час настання інвалідності громадян, які постраждали внаслідок політичних репресій або Чорнобильської катастрофи;

медичні показання на право одержання особами з інвалідністю спеціального автомобільного транспорту і протипоказання до керування ним.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальними експертними комісіями та лікарсько-консультативними комісіями закладів охорони здоров`я затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина дванадцята статті 7 Закону № 2961-IV).

Проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначає Положення про медико-соціальну експертизу, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі Положення про МСЕК).

Згідно з пунктом 3 Положення про МСЕК медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.

Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій. Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні (пункт 4 Положення про МСЕК).

Відповідно до пункту 15 цього ж Положення комісії проводять своєчасно огляд (повторний огляд) осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, за місцем їх проживання або лікування, у тому числі за місцем їх проживання або місцем перебування у закладах соціального захисту для бездомних осіб та центрах соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після пред`явлення паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Голова лікарсько-консультативної комісії лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я представляє хворого, що досяг повноліття, потерпілого від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, який направляється на комісію вперше, документи цієї особи у разі заочного проведення медико-соціальної експертизи (пункт 16 Положення про МСЕК).

Медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності (пункт 17 Положення про МСЕК).

Відповідальність за якість медичного обстеження, своєчасність та обґрунтованість направлення громадян на медико-соціальну експертизу покладається на керівника лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я (пункт 18 Положення про МСЕК)..

Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України (пункт 20 Положення про МСЕК).

Відповідно до пунктів 21-22 Положення про МСЕК у разі коли голова або окремі члени комісії не згодні з прийнятим рішенням, їх думка зазначається в акті огляду комісії, який подається у триденний строк Кримській республіканській, обласній або центральній міській комісії, що приймає відповідне рішення із урахуванням результатів додаткового медичного обстеження та консультативного висновку головного спеціаліста відповідного профілю.

Рішення Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських комісій (у тому числі в разі проведення огляду у складних випадках) приймається більшістю голосів членів комісій. У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос голови комісії. Член комісії, не згодний з прийнятим рішенням, викладає свою думку в письмовому вигляді, яка додається до акта огляду. На вимогу такого члена комісії акт огляду надсилається МОЗ.

Відповідно до пункту 24 Положення про МСЕК комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виписку з акта огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.

Згідно з пунктом 1.10 Інструкції про встановлення груп інвалідності, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 № 561 (далі - Інструкція №561), при огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії.

Тобто, рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення необхідних досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка обов`язково включає направлення на МСЕК, та за результатами опитування хворого і об`єктивного обстеження особи членами комісії.

Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затверджене також постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 3 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності медико-соціальна експертиза проводиться з метою встановлення інвалідності хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) за направленням відповідного лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи.

У разі незгоди з рішенням районної, міжрайонної, міської комісії хворий, потерпілий від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання або особа з інвалідністю має право подати протягом місяця після одержання висновку комісії письмову заяву до Кримської республіканської, обласної, Київської та Севастопольської центральних міських комісій або до комісії, в якій він проходив огляд, чи до відповідного управління охорони здоров`я. Комісія, що проводила огляд, або управління охорони здоров`я надсилає у триденний строк після надходження відповідного запиту всі наявні документи на розгляд Кримської республіканської, обласної, центральної міської комісії, яка протягом місяця з дня подання зазначених документів проводить повторний огляд заявника і приймає відповідне рішення (пункт 23 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності).

Згідно з пунктом 25 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності рішення комісії може бути оскаржене до суду в установленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 26 цього ж Положення особі, що визнана особою з інвалідністю, залежно від ступеня розладу функцій органів і систем організму та обмеження її життєдіяльності встановлюється I, II чи III група інвалідності. I група інвалідності поділяється на підгрупи А і Б залежно від ступеня втрати здоров`я особи з інвалідністю та обсягу потреби в постійному сторонньому догляді, допомозі або нагляді.

Причинами інвалідності, серед іншого, є поранення, контузії, каліцтва, захворювання:

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків) чи пов`язані з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, що визнані такими згідно із законодавством, в районі воєнних дій на прифронтових дільницях залізниць, на спорудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період громадянської та Другої світової воєн або з участю у бойових діях у мирний час;

- одержані під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди;

- одержані в районах бойових дій у період Другої світової війни та від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння у повоєнний період; від вибухових речовин, боєприпасів і військового озброєння на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях до 1 грудня 2014 р., а з 1 грудня 2014 р. до 24 лютого 2022 р. - на території проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, де органи державної влади здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, розташованих на лінії зіткнення, під час проведення антитерористичної операції, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, з 24 лютого 2022 р. - на території проведення заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України; під час виконання робіт, пов`язаних з розмінуванням боєприпасів, незалежно від часу їх виконання ;

поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержані під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх проведення, під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

Пункт 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності визначає, що підставою для встановлення II групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі.

Критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи:

обмеження самообслуговування II ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до самостійного пересування II ступеня - здатність до самостійного пересування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до навчання II ступеня - нездатність до навчання або здатність до навчання тільки у спеціальних навчальних закладах або за спеціальними програмами вдома;

обмеження здатності до трудової діяльності II ступеня - нездатність до провадження окремих видів трудової діяльності чи здатність до трудової діяльності у спеціально створених умовах з використанням допоміжних засобів і/або спеціально обладнаного робочого місця, за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до орієнтації II ступеня - здатність до орієнтації в часі і просторі за допомогою інших осіб;

обмеження здатності до спілкування II ступеня - здатність до спілкування з використанням допоміжних засобів і/або за допомогою інших осіб;

обмеження здатності контролювати свою поведінку II ступеня - здатність частково чи повністю контролювати свою поведінку тільки за допомогою сторонніх осіб.

До II групи інвалідності можуть належати також особи, які мають дві хвороби або більше, що призводять до інвалідності, наслідки травми або вроджені вади та їх комбінації, які в сукупності спричиняють значне обмеження життєдіяльності особи та її працездатності.

II група інвалідності встановляється учням, студентам вищих навчальних закладів I-IV рівня акредитації денної форми навчання, що вперше здобувають відповідний освітньо-кваліфікаційний рівень освіти, у разі наявності в них ознак інвалідності на період їх навчання. Після закінчення навчального закладу видається довідка про придатність їх до роботи у результаті набуття професії.

Особи з інвалідністю II групи з вираженим обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності, зокрема шляхом створення відповідних умов праці із забезпеченням засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

Підставою для встановлення III групи інвалідності є стійкі, помірної важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, наслідками травм або вродженими вадами, що призвели до помірно вираженого обмеження життєдіяльності особи, в тому числі її працездатності, але потребують соціальної допомоги і соціального захисту.

Критеріями для встановлення III групи інвалідності є ступінь втрати здоров`я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності у помірно вираженому I ступені:

обмеження самообслуговування I ступеня - здатність до самообслуговування з використанням допоміжних засобів;

обмеження здатності самостійно пересуватися I ступеня - здатність до самостійного пересування з більшим витрачанням часу, часткового пересування та скорочення відстані;

обмеження здатності до навчання I ступеня - здатність до навчання в навчальних закладах загального типу за умови дотримання спеціального режиму навчального процесу і/або з використанням допоміжних засобів, за допомогою інших осіб (крім персоналу, що навчає);

обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня - часткова втрата можливостей до повноцінної трудової діяльності (втрата професії, значне обмеження кваліфікації або зменшення обсягу професійної трудової діяльності більше ніж на 25 відсотків, значне утруднення в набутті професії чи працевлаштуванні осіб, що раніше ніколи не працювали та не мають професії);

обмеження здатності до орієнтації I ступеня - здатність до орієнтації в часі, просторі за умови використання допоміжних засобів;

обмеження здатності до спілкування I ступеня - здатність до спілкування, що характеризується зниженням швидкості, зменшенням обсягу засвоєння, отримання та передавання інформації;

обмеження здатності контролювати свою поведінку I ступеня - здатність частково контролювати свою поведінку за особливих умов.

Особи з інвалідністю III групи з помірним обмеженням життєдіяльності можуть навчатися та провадити різні види трудової діяльності за умови забезпечення у разі потреби засобами компенсації фізичних дефектів чи порушених функцій організму, здійснення реабілітаційних заходів.

З наведених положень убачається, що підставою для встановлення ІІІ групи інвалідності є стійкі, вираженої важкості функціональні порушення в організмі, зумовлені захворюванням, травмою або вродженою вадою, що призводять до значного обмеження життєдіяльності особи, при збереженій здатності до самообслуговування та не спричиняють потреби в постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі та у разі відповідності певним критеріям, комісія може визнати особу інвалідом, про що приймається рішення.

Судом встановлено, що при огляді позивача при направленні на МСЕК поставлено діагноз, відповідно до якого основне захворювання: цукровий діабет, І тип, важка форма в стадії субкомпенсації; супутні захворювання: хронічний бронхіт, стадія нестійкої ремісії. Хронічний панкреатит у фазі нестійкої ремісії. Дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, остеохондроз шийного і поперекового відділів хребта С2-С3, С3-С4, С4-С5, С5-С6, С6-С7 (1,5-3 мм), L1-L2, L2-L3, L3-L4, L4- L5, L5-S1 (3-5мм). ФН шийного відділу хребта І (один) ст.ФН поперекового відділу хребта І (один) ст. Хронічна цервікалгія та люмбалгія вертиброгенного ґенезу, стадія ремісії. Пресбіопія ОИ; ускладення: діабетична непроліферативна ретинопатія сітківки обох очей. Метаболічна кардіоміопатія. Транзиторна синусова тахікардія. CH І ст. Діабетична ангіопатія нижніх кінцівок І ступеня.

Комісія МСЕК після проведеного огляду ОСОБА_1 підтвердила основний діагноз: цукровий діабет, І тип, важка форма в стадії субкомпенсації; хронічний панкреатит у фазі нестійкої ремісії. Метаболічна кардіоміопатія. СН І ст.; супутній діагноз: діабетична ангіопатія нижніх кінцівок І ст. Хронічна цервікалгія та люмбалгія вертеброгенного ґенезу, стадія ремісії. Пресбіопія обох очей. Діабетична непроліферативна ретинопатія сітківки обох очей. Остеохондроз шийного, поперекового відділів хребта. ПФХ І ст.

Комісія МСЕК дійшла висновку, що наявні захворювання обмежують його працездатність на 30 відсотків, висновок про умови і характер праці вказує на протипоказану важку фізичну працю з неможливістю дотримання режиму харчування (а.с.50-51).

Для винесення експертного рішення відповідачем, крім огляду ОСОБА_1 , були використані такі документи: направлення на МСЕК, виписки з історії хвороби, направлення Тернопільського РЦКСП №12952, свідоцтво про хворобу №433 (пункт 33 акту МСЕК).

Як зазначено в цьому ж висновку група інвалідності встановлена по наявній патологія, яка привела до обмеження здатності до трудової діяльності I ступеня (пункт 34 акту МСЕК), що узгоджується з критеріями для встановлення ІІІ групи інвалідності, визначеними у пункті 27 Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Суд зазначає, що завданням суду при розв`язанні зазначеного спору є перевірка дотримання медико-соціальною експертною комісією встановленого законом порядку проведення експертизи та відповідність її дій та рішень положенням спеціальних нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини у даній справі. Такі висновки вбачаються з аналізу судових рішень Верховного Суду у цій категорії справ.

Так, Верховний Суд у постановах від 25.09.2018 у справі № 804/800/16, від 26.09.2018 у справі № 817/820/16, від 29.12.2021 у справі №638/2723/16-а та від 12.10.2021 року у справі № 280/4820/19, у яких спір виник у зв`язку із незгодою позивачів із висновками МСЕК щодо встановлення таким групи інвалідності, дійшов висновку, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії.

У вказаних постановах Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення МСЕК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки не є спеціалізованою установою в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності.

Таким чином, суд не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

У постанові від 17.03.2020 у справі № 240/7133/19, у якій спір виник у зв`язку із незгодою позивача із висновком МСЕК про час настання інвалідності позивача, Верховний Суд висловив правову позицію, згідно з якою суди вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, яка встановлена Інструкцією про встановлення груп інвалідності, Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Суди позбавлені можливості оцінювати підставність прийняття певного висновку, так як суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального та процесуального права.

Водночас, виходячи зі змісту позовної заяви представник позивача не посилається на порушення процедури прийняття оскаржуваного рішення. У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що оскаржуване рішення прийняте відповідачем після проведення необхідних досліджень ОСОБА_1 лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичної документації, яка включає направлення на МСЕК, виписки з хвороб, свідоцтво про хворобу та за результатами обстеження позивача членами комісії, що свідчить про відсутність порушення відповідачем порядку розгляду цього питання.

Крім того, суд звертає увагу, що позивач не був позбавлений можливості та права, у разі незгоди з прийнятим відповідачем рішенням, подати відповідну заяву до відповідного управління охорони здоров`я для його повторного огляду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи судом не встановлено порушення відповідачем процедури прийняття оскарженого висновку МСЕК, відповідачем доведено правомірність оскаржуваного рішення з урахуванням вимог, встановлених наведеним правовим регулюванням, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позову.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 КАС України відсутні.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Тернопільського обласного центру медико-соціальної експертизи про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідач: Тернопільський обласний центр медико-соціальних експертиз (вулиця Князя Острозького, 6, місто Тернопіль, Тернопільська область, 46006, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 03327204).

Повний текст рішення складено та підписано 22 травня 2024 року.

СуддяЧепенюк О.В.