Постанова

від 21.05.2024 по справі 440/3927/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 р. Справа № 440/3927/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2023, головуючий суддя І інстанції: С.О. Удовіченко, м. Полтава, по справі № 440/3927/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛОЯР"

до Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення і суми грошового зобов`язання за штрафними (фінансовими) санкціями,

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЛОЯР" (далі - ТОВ "МАЛОЯР") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі- відповідач), в якій просив:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 листопада 2022 року № 4197/0406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 15565 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі №440/3927/23 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Малояр" (код ЄДРПОУ 36410665, вул. Небесної Сотні, 24/37, м. Кременчук, Полтавська область) до Головного управління ДПС у Полтавській області (код ЄДРПОУ ВП 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області від 17 листопада 2022 року № 4197/0406.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби в Полтавській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Малояр" судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684 грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі №440/3927/23 та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними.

За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що справа судом першої інстанції розглянута за правилами спрощеного провадження, характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі, яка відноситься до незначної складності, не вимагають витребування нових доказів та проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, то за таких обставин колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання Головного управління ДПС у Полтавській області про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за участю представника Головного управління ДПС у Полтавській області та розглянути справу в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "Малояр" (код ЄДРПОУ 36410665) зареєстровано як юридична особа 03 лютого 2021 року, номер запису 100585107008006772 (а.с. 33-34).

15 червня 2022 року ТОВ "Малояр" складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 1 на загальну суму 93388,80 грн, в тому числі ПДВ 15564,80 грн (а.с. 9).

Згідно квитанції про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 15 липня 2022 року, реєстрацію податкової накладної № 1 від 15 червня 2022 року зупинено (а.с. 10).

10 серпня 2022 року Комісією Головного управління ДПС у Полтавській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації прийнято рішення № 7185810/36410665 про відмову в реєстрації податкової накладної від 15 червня 2022 року № 1 на загальну суму 93388,80 грн, в тому числі ПДВ 15564,80 грн (а.с. 11).

15 червня 2022 року ТОВ "Малояр" складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 3 на загальну суму 87552 грн, в тому числі ПДВ 14592 грн (а.с. 14).

Вищевказана податкова накладна зареєстрована 15 серпня 2022 року (а.с. 93).

27 червня 2022 року ТОВ "Малояр" складено та подано на реєстрацію податкову накладну № 2 на загальну суму 5836,80 грн, в тому числі ПДВ 972,80 грн (а.с. 16).

Вищевказана податкова накладна зареєстрована 15 серпня 2022 року (а.с. 93).

18 липня 2022 року ТОВ "Малояр" подано податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2022 року в якій самостійно визначило суму грошового зобов`язання в розмірі 15398 грн (а.с. 98-99).

Як випливає з додатку 1 до податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року, податкове зобов`язання в розмірі 15565 грн ТОВ "Малояр" розрахувало на підставі податкової накладної № 1 від 15 червня 2022 року (а.с. 100-101).

20 жовтня 2022 року ГУ ДПС у Полтавській області складено акт камеральної перевірки № 4988/16-31-04-06-03/36410665, за висновками якого встановлено порушення ТОВ "Малояр" пункту 201.10 статті 201, статті 187 Податкового кодексу України, а саме занижено податкове зобов`язання на суму ПДВ у розмірі 15564,80 грн (а.с. 81-88).

Я слідує з акту камеральної перевірки № 4988/16-31-04-06-03/36410665, вищевказаних висновків контролюючий орган дійшов оскільки:"Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що платником ТОВ "Малояр" (податковий номер 36410665) в червні 2022 року відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу складено та направлено на реєстрацію три податкові накладні на загальну суму ПДВ 31129,60 грн в т.ч податкову накладну від 15 червня 2022 року №1 реєстрацію якої було зупинено відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1165 на суму ПДВ 15564.80 грн. Податкову накладну №1 від 15 червня 2022 року включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року та відображено в таблиці 1.1 Додатку 1 до декларації з ПДВ за червень 2022 року. Податкові накладні №3 від 15 червня 2022 року на суму ПДВ 14592,00 грн та №2 від 27 червня 2022 року на суму ПДВ 972,80 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що платником ТОВ "Малояр" (податковий номер 36410665) відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу складено та направлено на реєстрацію дві податкові накладні на суму ПДВ 15564,80 грн, які не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року.

Платником ТОВ "Малояр" самостійно виписано та відправлено на реєстрацію три податкові накладні на суму ПДВ 31129,60 грн в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто платник усвідомлював про обов`язок в подальшому відображати податкове зобов`язання по виписаним податковим накладним".

Копію акту камеральної перевірки № 4988/16-31-04-06-03/36410665 направлено на зареєстровану адресу ТОВ "Малояр" та згідно рекомендованого повідомлення про вручення отримано 30 жовтня 2022 року (а.с. 89).

17 листопада 2022 року ГУ ДПС у Полтавській області складено податкове повідомлення-рішення № 4197/0406, яким ТОВ "Малояр" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 15565 грн та застосовано штрафні санкції (25%) в розмірі 3891,25 грн (а.с. 90-91).

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 17 листопада 2022 року № 4197/0406, яким ТОВ "Малояр" збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 15565 грн та застосовано штрафні санкції (25%) в розмірі 3891,25 грн, звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом оскарження у справі є податкове повідомлення рішення від 17 листопада 2022 року № 4197/0406 про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 15565 грн.

Згідно вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень (дій) суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення (дії) на їх відповідність усім зазначеним вимогам.

Згідно з ч.ч.1,2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Колегія суддів перевіряючи податкове повідомлення-рішення від 17.11.2022 року №4197/0406 на відповідність наведеним вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, а також подані сторонами по справі докази, приходить до висновку, що вказані рішення прийнято необґрунтовано, з огляду на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані положеннями Податкового кодексу України.

підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно із вимогами пункту75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

За змістом пункту 76.1 статті 76 ПК України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Таким чином, камеральна перевірка за своєю правовою сутністю є формою поточного документального контролю за дотриманням платником вимог податкового законодавства, предмет якої передбачає проведення контролюючим органом арифметичного та логічного контролю правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків; правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування; логічний зв`язок та узгодженість відповідних показників поточного періоду та їх зіставлення з показниками попередніх періодів).

Під час камеральної перевірки може бути перевірена своєчасність: подання податкових декларацій (розрахунків); реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до них у ЄРПН, акцизних накладних та/або розрахунків до них у Єдиному реєстрі акцизних накладних; виправлення помилок у податкових накладних; сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Інші обставини, які впливають на своєчасність, достовірність, повноту нарахування і сплати податків, є предметом перевірки контролюючим органом під час здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77,78 ПК України.

Колегія суддів зазначає, що ГУ ДПС в Полтавській області було проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме у податковій декларації з ПДВ за червень 2022 року від 18.07.2022 №9130591641.

Водночас, відповідно до абзацу сьомого пункту 201.10 статті 201 ПК України виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Враховуючи наведені вище норми права, суд апеляційної інстанції зазначає, що встановлені відповідачем обставини щодо заниження податкового зобов`язання, свідчать про наявність розбіжностей між даними, які містяться у податковій звітності позивача, та даними ЄРПН, а відтак відповідно до вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України є підставою для вчинення дій з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Колегія суддів зазначає, що виявлення розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних, не доводять склад податкового правопорушення, яке за своєю суттю може бути встановлене на підставі дослідження первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника. Достовірність, повнота нарахування та сплати, зокрема, податку на додану вартість є предметом документальної перевірки відповідно до підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України (документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків).

Враховуючи, що збільшення позивачу суми податкового зобов`язання у зв`язку з виявленням розбіжностей під час співставлення даних, що містяться у податкових деклараціях платника податків та даних Єдиного реєстру податкових накладних, за спірним податковим повідомленням-рішенням ГУ ДПС в Полтавській області відбулося за наслідками камеральної, а не документальної позапланової виїзної перевірки, відповідачем порушено спосіб реалізації владних управлінських функцій, що своєю чергою, доводить протиправність податкового повідомлення-рішення від 17 листопада 2022 року № 4197/0406 внаслідок недоведеності складу податкового правопорушення та порушення способу встановлення останнього.

Аналогічне правозастосування викладене в постановах Верховного Суду від 01.03.2023 у справі № 420/5098/20, від 15.05.2018 у справі № 804/6286/17, від 01.10.2018 у справі № 821/1648/17, від 29.08.2019 у справі 808/818/15 та від 24.06.2020 у справі № 640/18801/18.

Щодо виявлених контролюючим органом порушень податкового законодавства ТОВ "Малояр", колегія суддів зазначає наступне.

Так з акту камеральної перевірки № 4988/16-31-04-06-03/36410665 вбачається, що згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що платником ТОВ "Малояр" в червні 2022 року відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу складено та направлено на реєстрацію три податкові накладні на загальну суму ПДВ 31 129,60 грн в т.ч податкову накладну від 15 червня 2022 року №1 реєстрацію якої було зупинено відповідно до пункту 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженому постановою КМУ від 11 грудня 2019 року № 1165 на суму ПДВ 15564.80 грн. Податкову накладну №1 від 15 червня 2022 року включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року та відображено в таблиці 1.1 Додатку 1 до декларації з ПДВ за червень 2022 року. Податкові накладні №3 від 15 червня 2022 року на суму ПДВ 14592,00 грн та №2 від 27 червня 2022 року на суму ПДВ 972,80 грн зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних та не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року.

Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що платником ТОВ "Малояр" (податковий номер 36410665) відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу складено та направлено на реєстрацію дві податкові накладні на суму ПДВ 15564,80 грн, які не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року.

Платником ТОВ "Малояр" самостійно виписано та відправлено на реєстрацію три податкові накладні на суму ПДВ 31129,60 грн. На порушення пункту 201.10 статті 201, статті 187 розділу Кодексу та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 зі змінами та доповненнями, ТОВ "МАЛОЯР" за червень 2022 року занижено податкове зобов`язання на суму ПДВ у розмірі 15564,80 грн, що призвело до заниження суми ПДВ до сплати в бюджет на 15565 гривень.

На підставі акту від 20.10.2022 № 4988/16-31-04-06-03/36410665 про результати камеральної (електронної) перевірки даних, задекларованих в декларації з податку на додану вартість за червень 2022 року, винесено податкове повідомлення-рішення:

- за формою "р" від 17.11.2022 №4197/0406 про донарахування основного платежу з податку на додану вартість в розмірі 15565,00 грн та штрафних санкцій в сумі 3891,25 гривня.

Таким чином, підставою для винесення податкового повідомлення-рішення було не включено до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року податкових накладних №3 від 15.06.2022 року на суму ПДВ 14592,00 грн. та №2 від 27.06.2022 року на суму ПДВ 972,80 грн.

Між тим, колегія суддів зазначає, що згідно до матеріалів справи 03.11.2022 р. ТОВ «МАЛОЯР» було подано уточнюючий розрахунок зобов`язань з податку на додану вартість у зв?язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно якого було включено дві податкові накладні на суму 15 564,80, а саме: податкову накладну №2 від 27.06.2022 р. на суму ПДВ 972,80 грн. та податкову накладну №3 від 15.06.2022 року на суму ПДВ 14592,00 грн. до складу податкових зобов?язення декларації з ПДВ за червень 2022 р.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 жовтня року, наступного за звітним; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку.

Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.

Пунктом 50.2 статті 50 ПК України передбачено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок (з урахуванням термінів продовження, зупинення або перенесення термінів її проведення) не має права подавати уточнюючі податкові декларації (розрахунки) до поданих ним раніше податкових декларацій з відповідного податку і збору за звітний (податковий) період, який перевіряється контролюючим органом.

Це правило не поширюється на випадки, встановлені абзацом третім пункту 50.1 статті 50 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що платник податків може скористатися своїм правом на виправлення значень податкових зобов`язань у разі самостійного виявлення помилки шляхом відображення відповідних сум в податковій декларації за звітний податковий період або внесення змін до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 ПК України. При цьому таке право має бути реалізоване не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання

Встановлене пунктом 50.2 статті 50 ПК України обмеження стосується виключно подання уточнюючого розрахунку та виключно в період здійснення контрольного заходу (документальної планової та позапланової перевірки). При цьому норми ПК України не визначають, що уточнюючі розрахунки неможливо подати і після проведення перевірки.

Більш того, можливість уточнення показників податкової звітності за періоди, які вже перевірено контролюючим органом, передбачена пунктом 50.3 статті 50 ПК України, згідно з яким у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Таким чином, платник податків може скористатися правом подання уточнюючого розрахунку у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки, а контролюючий орган, приймаючи у такому випадку відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 805/4187/16-а, від 24 лютого 2020 року у справі № 440/4443/18 та від 22 квітня 2021 року у справі № 360/3701/19, від 10 січня 2024 року у справі №805/3164/17-а, від 09 лютого 2024 року у справі № 640/35633/21, 28 лютого 2024 у справі №420/5099/23.

Враховуючи вказане, позивач користуючись правом подання уточнюючого розрахунку відповідно до положень статті 50 ПК України та з урахуванням термінів, передбачених нормами ПК України, у період після проведення перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення 17 листопада 2022 року подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2022 року. Зазначений уточнюючий розрахунок прийнято контролюючим органом, що останнім не заперечується.

Відповідно додатку 1 до уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2022 року ТОВ "Малояр" у розділі I Податкові зобов`язання відображені відомості про зобов`язання по податковій накладній № 3 від 15 червня 2022 року на суму 14592 грн та по податковій накладній № 2 від 27 червня 2022 року на суму 972,80 грн.

Отже, уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за червень 2022 року ТОВ "Малояр" подано до винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення 17 листопада 2022 року.

Щодо доводів апеляційної скарги, що позивачем виписано 3 податкові накладні на загальну суму ПДВ 31 129,60 грн (при цьому з урахуванням декларації та поданого до неї уточнюючого розрахунку задекларовано податкових зобов`язань лише по 2-х накладних на загальну суму 15 570,80 грн (накладна від 15.06.2022 №3 та від 15.06.2022 №2) та не включено до податкових зобов?язань податкову накладну на суму 15564,80 грн (від 15.06.2022 №1, яка незареєстрована у ЄРПН), колегія суддів зазначає наступне.

Так з матеріалів справи та акту камеральної перевірки № 4988/16-31-04-06-03/36410665, вбачається, що реєстрацію податкової накладної від 15 червня 2022 року №1 на суму ПДВ 15 564,80 грн. було зупинено, а податкові накладні № 3 від 15 червня 2022 року, № 2 від 27 червня 2022 року були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних та не включені до складу податкового зобов`язання декларації з ПДВ за червень 2022 року. Направленим до контролюючого органу уточнюючим розрахунком до податкової декларації за червень 2022 року позивачем були усунуті недоліки.

Між тим, податковий орган не був позбавлений можливості з урахуванням уточнюючого розрахунку призначити та провести позапланову перевірку з наданням оцінки вказаній декларації.

Однак, контролюючий орган отримавши від позивача уточнюючий розрахунок до податкової декларації за червень 2022 року, не провів позапланову перевірку платника за відповідний період, а прийняв спірне податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення-без змін.

Згідно зі ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, рішення або ухвалу-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області - залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 15.06.2023 по справі № 440/3927/23 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)Я.М. Макаренко Судді(підпис) (підпис) Л.В. Любчич С.П. Жигилій