Постанова

від 22.05.2024 по справі 400/596/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/596/24

Перша інстанція: суддя Ярощук В.Г.,

повний текст судового рішення

складено 07.02.2024, м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

судді-доповідача: Димерлія О.О.,

суддів: Танасогло Т.М., Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №400/596/24 про повернення позивачці позовної заяви в частині позовних вимог

У С Т А Н О В И В:

22.01.2024 ОСОБА_1 звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила суд:

- визнання протиправною бездіяльність першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради голови ліквідаційної комісії Майбороди О.А., що призвела до ліквідації виконавчого органу Департаменту з наявною заборгованістю по заробітній платі;

- стягнення з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради суму несплачених коштів в розмірі 131310грн. 13коп.

У зв`язку з тим, що позовна заява ОСОБА_1 не відповідала вимогам статті 169 КАС України, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 24.01.2024 у справі №400/596/24 таку позовну заяву залишено без руху.

Надано ОСОБА_1 десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання до Миколаївського окружного адміністративного суду:

1) заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду у справі № 400/596/24 в частині позовних вимог про стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності та середнього заробітку за час затримки виплату заробітної плати;

2) позовної заяви, оформленої відповідно до статей 160, 161 КАС України з урахуванням оцінки суду, наведеної у мотивувальній частині цієї ухвали.

Приймаючи таку ухвалу суд першої інстанції вказав, що звертаючись до суду з позовом щодо стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності за 2021 рік та середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати згідно статті 117 КЗпП України за період з 26.01.2021 по 11.11.2021 позивачкою пропущено місячний та тримісячний строк відповідно.

05.02.2024 ОСОБА_1 до Миколаївського окружного адміністративного суду подано заяву про поновлення строку звернення до суду.

Мотивуючи таке звернення позивачка зазначає, що роботодавець безпідставно протягом тривалого часу не здійснює оплату допомоги по тимчасовій непрацездатності. Під час звільнення 03.08.2021 ОСОБА_1 не було також виплачено середній заробіток за час відсторонення від здійснення повноважень. Його виплату здійснено лише 11.10.2011, однак без оплати середнього заробітку за час затримки. Крім того, позивачка акцентує увагу на тому, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом щодо стягнення заробітної плати не обмежується будь-яким строком. Такі обставини, на думку позивачки, є поважними та вказують на необхідність поновлення строку звернення до суду.

Також, 05.02.2024 ОСОБА_1 до суду першої інстанції скеровано уточнену позовну заяву, у якій позивачкою викладено такі позовні вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради, що призвела до заборгованості заробітної плати, оплати тимчасової непрацездатності;

- визнати протиправною бездіяльність голови ліквідаційної комісії - першого заступника міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради ОСОБА_2 , що призвела до виникнення заборгованості ліквідованого виконавчого органу з оплати праці;

- стягнути з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради суму несплачених коштів в розмірі 131310грн. 13коп.

У зв`язку з тим, що недоліки позовної заяви ОСОБА_1 усунуто не було ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 від 02.02.2024 про визнання поважними причини пропуску строку для звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог щодо стягнення допомоги по тимчасовій непрацездатності та середнього заробітку за час затримки виплат при звільненні.

Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради, виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради, Южноукраїнської міської ради, першого заступника міського голови з питань органів ради голови ліквідаційної комісії Департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради Майбороди Олексія Анатолійовича, повернуто в частині таких позовних вимог, а саме: щодо стягнення з виконавчого комітету Южноукраїнської міської ради суми несплачених середнього заробітку за час затримки виплату заробітної плати в розмірі 31322грн. 21коп. та допомоги по тимчасовій непрацездатності в розмірі 35479грн. 55коп.

Приймаючи таке судове рішення окружний адміністративний суд вказав, що наведені позивачкою в заяві про поновлення строку звернення до суду з даним позовом підстави не є поважними.

Не погодившись із вищевказаною ухвалою суду першої інстанції позивачкою безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду подано апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 акцентує увагу на тому, що після прийняття П`ятим апеляційним адміністративним судом 18.08.2023 постанови у справі №400/2510/22 та до моменту формування даного позову позивачка змушена була з`ясувати ряд факторів, яка впливають на повне обґрунтування заміни відповідача та уточнення позовних вимог.

Згідно із поданими Департаментом інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради та виконавчим комітетом Южненської міської ради Миколаївської області відзивами на апеляційну скаргу, наведені ОСОБА_1 підстави не є поважними в контексті поновлення строку звернення до суду із позовними вимогами стосовно спірних виплат.

В силу приписів частини 2 статті 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги апеляційної скарги позивачки підлягають частковому задоволенню, з урахуванням такого.

Зокрема, колегією суддів установлено, що ОСОБА_1 працювала на посаді директора Департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради.

У зв`язку з проведенням службового розслідування розпорядженням Южноукраїнського міського голови від 28.05.2020 №120-г ОСОБА_1 відсторонено від здійснення повноважень за посадою із збереженням заробітної плати в межах фонду оплати праці.

Розпорядженням Южноукраїнського міського голови від 21.01.2021 №17-р припинено проведення службового розслідування, а розпорядженням від 25.01.2021 №22-р позивачці визначено робоче місце.

Як зазначає ОСОБА_1 , 26.01.2021 вона приступила до виконання службових обов`язків.

Між тим, згідно із фактичними обставинами справи у період з 07.09.2020 по 11.09.2020 ОСОБА_3 перебувала на лікарняному (лист непрацездатності серії АДМ №929345). Однак, за такий період непрацездатності грошові кошти позивачці не виплачено.

Також, ОСОБА_1 уважає, що їй неправильно розраховано та виплачено суми грошових коштів за такими листами непрацездатності: АДШ №545379 (за період з 02.02.2021 по 10.02.2021), АДЧ №275709 (за період з 11.03.2021 по 23.03.2021), АДЛ №074742 (за період з 24.03.2021 по 19.04.2021), АДЛ №075381 (за період з 24.05.2021 по 28.05.2021).

З матеріалів справи убачається, що розпорядженням Южноукраїнського міського голови від 02.08.2021 №358/06-08 ОСОБА_1 з посади директора Департаменту інфраструктури міського господарства Южноукраїнської міської ради Миколаївської області звільнено з 03.08.2021.

За вимогами статей 253, 254 КЗпП України особи, які працюють за трудовим договором (контрактом) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи, підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Основними джерелами коштів загальнообов`язкового державного соціального страхування є внески роботодавців (роботодавців - фізичних осіб), працівників. Бюджетні та інші джерела коштів, необхідні для здійснення загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачаються відповідними законами з окремих видів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв`язку, зокрема, з тимчасовою втратою працездатності відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Тимчасова непрацездатність особи відповідно до медичного висновку - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або інших причин (вагітність та пологи, карантин тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування, реабілітації, інших заходів медичного характеру, та триває до відновлення працездатності або до закінчення причин, які унеможливлюють виконання роботи (пункт 3 Порядку формування медичних висновків про тимчасову непрацездатність в Реєстрі медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 01.06.2021 № 1066).

Право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом (частина перша статті 19 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Одним із видів матеріального забезпечення та соціальних послуг за страхуванням у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по тимчасовій непрацездатності (пункт 1 частини першої статті 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності (частина перша статті 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (абзац другий частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Таким порядком є Порядок оплати перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, за рахунок коштів роботодавця, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.06.2015 № 440.

Допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності незалежно від звільнення, припинення підприємницької або іншої діяльності застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством (абзац перший частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі ліквідації (реорганізації) підприємства, установи, організації матеріальне забезпечення за страховими випадками, які настали до їх ліквідації (реорганізації), виплачується застрахованим особам їх правонаступником, а в разі відсутності правонаступника - робочим органом Фонду за місцем здійснення обліку ліквідованого підприємства, установи, організації як страхувальника.

Отже, законодавство про загальнообов`язкове державне соціальне страхування допомогу по тимчасовій непрацездатності поділяє на:

1) допомогу за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності, оплата якої здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

2) допомогу, починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності, оплата якої здійснюється роботодавцем після отримання коштів на оплату від Фонду в передбаченому Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» порядку.

Статтею 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивачки) передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У досліджуваних правовідносинах йдеться про правильний розрахунок та виплату всіх сум грошових коштів, що належать працівнику від підприємства, установи, організації за час його тимчасової непрацездатності, у тому числі, за перші п`ять днів такої непрацездатності, а тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні.

Строк звернення працівника до суду з позовом щодо стягнення належних йому грошових коштів при звільненні визначено статте 233 КЗпП України, який становить три місяці з дня одержання письмового повідомлення про суми нараховані та виплачені при звільненні.

Однак, надаючи оцінку спірним правовідносинам суд першої інстанції вказав про необхідність застосування місячного строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів вказує, що такий висновок окружного суд є неправильним.

В контексті наведеного слід також зауважити, що судом першої інстанції неправильно визначено спірний період за який позивачка просить стягнути кошти по тимчасовій непрацездатності, а також не встановлено дату з якої вона дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Стосовно строку звернення ОСОБА_1 до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за час затримки виплату заробітної плати відповідно до статті 117 КЗпП України за період з 26.01.2021 по 11.11.2021, колегія суддів зазначає таке.

Апеляційний адміністративний суд зазначає, що згідно із усталеною практикою Верховного Суду середній заробіток згідно зі статтею 117 КЗпП України за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій) та є своєрідною санкцією для роботодавця за винні дії щодо порушення трудових прав найманого працівника.

Такі правовідносини мають строкові обмеження, а саме: три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Натомість, судом першої інстанції не встановлено дати коли позивачка дізналась або повинна була дізнатись про порушення свої прав.

За наслідком аналізу практики Європейського суду з прав людини колегія суддів зазначає, що у процесі прийняття рішень стосовно строків звернення до суду ЄСПЛ враховує тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його поновлення.

Положення ч.1 ст.121 КАС України наділяють суд повноваженнями на поновлення пропущеного процесуального строку за умови, що такий строк пропущено з поважних причин.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілхан проти Туреччини» ((В.П.), №22277/93, 27.06.2000, параграф 59) зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

Тому, з метою забезпечення принципу правової визначеності та запобігання порушенню принципу верховенства права суди повинні досліджувати дотримання строку звернення до суду, причини його пропуску та послідовно застосовувати відповідні правові наслідки його спливу.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини в ухвалі щодо прийнятності від 30.06.2006 у справі «Каменівська проти України» (заява №18941/04), право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (див. Guйrin v. France, рішення від 29.07.1998, п. 37). Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (див. Pйrez de Rada Cavanilles v. Spain, рішення від 28.10.1998, Reports 1998-VIII, с. 3255, п. 45).

Беручи до уваги наведене, суд апеляційної інстанції уважає передчасним висновок окружного адміністративного суду про необхідність повернення позивачці позовної заяви в частині позовних вимог, оскільки оскаржуване судове рішення не містить достатніх та беззаперечних мотивів щодо пропуску ОСОБА_4 строку звернення до суду без поважних причин.

При цьому, колегія суддів зазначає, що оцінку поважності підстав пропуску строку звернення до суду із досліджуваною частиною позовних вимог надаватиме суд першої інстанції під час вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості вказувати на поважність чи не поважність підстав, які завадили позивачці звернутись до суду в межах визначеного законодавчими приписами строку.

Лише після надання таким обставинам оцінки судом першої інстанції апеляційний адміністративний суд може висловити власну позицію з даного питання.

Отже, звернута позивачкою в апеляційній скарзі до П`ятого апеляційного адміністративного суду вимога про визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду з позовом задоволенню не підлягає.

У межах досліджуваної ситуації не підлягає задоволенню також вимога апеляційної скарги стосовно поновлення провадження у справі №400/596/24, адже така вимога не кореспондується із положеннями чинного процесуального законодавства в контексті досліджуваної ситуації.

Апеляційний суд зазначає, що згідно із статтею 237 КАС України провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення.

За процесуальним законодавством, поновлення провадження у справі можливе лише у разі усунення обставин, що викликали його зупинення.

Натомість, у досліджуваній ситуації взагалі не йдеться про такі інститути процесуального законодавства як зупинення та поновлення провадження у справі.

Відповідно до статті 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Колегією суддів установлено, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи.

Означене, з урахуванням приписів п.3 ч.1 ст.320 КАС України, є підставою для скасування ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №400/596/24 про повернення позивачці позовної заяви в частині позовних вимог та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 44, 122, 169, 292, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 у справі №400/596/24 про повернення позивачці позовної заяви в частині позовних вимог - скасувати.

Справу №400/596/24 направити для продовження розгляду до Миколаївського окружного адміністративного суду.

У задоволенні решти вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.О. ДимерлійСудді Т.М. Танасогло Ю.В. Осіпов