Постанова

від 22.05.2024 по справі 760/5963/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 760/5963/20 Головуючий у І інстанції - Коробенко С.В.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Карпушової О.В., Файдюка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови про порушення митних правил,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 20.02.2020 у справі про порушення митних правил №0967/10000/19, якою його визнано винним у вчиненні правопорушення за ст. 485 Митного кодексу України і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 89 626, 80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю оскаржуваної постанови, оскільки подана ним вантажна митна декларація (далі - ВМД) не мала навіть теоретичних шансів бути оформленою, оскільки, алгоритм перевірки ВМД впровадженим Дермитслужбою програмним комплексом «Інспектор митного оформлення» при знаходженні пункту поставки поза межами України (графа 20 ВМД) і відсутності в графі 44 ВМД відомостей про додавання транспортних витрат не приймає таку ВМД і видає помилку про відсутність документу за кодом 3007 (довідка про транспортні витрати). Тобто є очевидним, що інспектор митниці був зобов`язаний виконати вимоги законодавства і відмовити у прийнятті митної декларації з підстав прямо передбачених п.п. 1 п. 11 ст. 264 Митного кодексу України - митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених ст. 335 цього Кодексу. Проте, всупереч зазначеному інспектором митного посту Західний вказана ВМД була прийнята до митного оформлення, винесена відмова у митному оформленні та 28.12.2019 складено протокол про порушення митних правил №0967/10000/19. При цьому, ані при складанні протоколу, ані при винесенні спірної постанови посадовими особами відповідача не були враховані пояснення, що позивач не мав наміру чи мети ухилятися від сплати чи зменшити розмір митних платежів і через технічний збій не надав до митного оформлення довідку про транспортні витрати.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2024 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. При цьому, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем доведено, що ОСОБА_1 вказав неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості, чим вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів у сумі 29 875, 60 грн.

Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги загалом аналогічні тим, що викладені в позові. Крім того, зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що рішенням Конституційного Суду України від 15.06.2022 абз. 2 ст. 485 визнано неконституційним щодо накладення санкції у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що 26.12.2019 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Київ-західний» Київської митниці Держмитслужби декларантом ФОП ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ, якій в автоматичному порядку присвоєно номер UА100020/2019/419970.

Відправник товару: «GOLD MEDAL PRODUCTS CO.» 10700 MEDALLION DRIVE CINCINNATI, OH 45241, USA. Отримувач товару: TOB «Київська Ділова Русь», вул. Богдана Хмельницького, 44, 01030 м. Київ, Україна, код ЄДРПОУ 38441260.

Декларування товарів здійснювалося на підставі договору про надання послуг митного брокера від 31.07.2017 № 310717.

Посадовою особою митного органу з урахуванням наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа» під час перевірки правильності визначення митної вартості встановлено, що умовами поставки, відомості про які зазначені у графі 20 МД є CIF (BREMERHAVEN) DE (Німеччина) (вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення), що також зазначено в рахунку фактурі (інвойсі) від 18.12.2019 №2058404.

Таким чином, витрати від порту призначення BREMERHAVEN (Німеччина) до кордону України, як витрати які понесені покупцем, не включені до митної вартості товарів, вони не відображені декларантом у розрахунку митної вартості (не зазначені у декларації митної вартості) та у графі 44 митної декларації не заявлено відомості стосовно документів, які підтверджують транспортні витрати.

20.02.2020 Київською митницею Держмитслужби винесено постанову в справі про порушення митних правил №0967/10000/19, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст. 485 Митного кодексу України. Внаслідок чого, на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 89 626, 80 грн.

Вважаючи постанову про порушення митних правил протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб`єкт владних повноважень довів суду, що діяв правомірно.

Розглядаючи апеляційну скаргу, колегія суддів дійшла до наступного висновку.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Митного кодексу України (далі - МК) законодавство України з питань державної митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у ст. 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відповідно до ст. 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону.

Статтею 487 МК України, передбачено, що провадження у справі про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до вимог ст. 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил посадова особа зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

При цьому, доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 495 МК України).

Так, як вже зазначалось вище, 26.12.2019 до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Київ-західний» Київської митниці Держмитслужби декларантом ФОП ОСОБА_1 подано електронну митну декларацію типу ІМ 40 ДЕ, якій в автоматичному порядку присвоєно номер UА100020/2019/419970.

Відправник товару: «GOLD MEDAL PRODUCTS CO.» 10700 MEDALLION DRIVE CINCINNATI, OH 45241, USA. Отримувач товару: TOB «Київська Ділова Русь», вул. Богдана Хмельницького, 44, 01030 м. Київ, Україна, код ЄДРПОУ 38441260.

Декларування товарів здійснювалося на підставі договору про надання послуг митного брокера від 31.07.2017 № 310717.

Посадовою особою митного органу під час перевірки правильності визначення митної вартості встановлено, що умовами поставки, відомості про які зазначені у графі 20 МД є CIF (BREMERHAVEN) DE (Німеччина) (вартість, страхування та фрахт (... назва порту призначення), що також зазначено в рахунку фактурі (інвойсі) від 18.12.2019 №2058404.

Відповідно до тлумачень Інкотермс, CIF - «вартість, страхування та фрахт» (назва порту призначення). Таким чином, до ціни товару на даних умовах поставки входить вартість самого товару, витрати на транспортування до порту призначення та страхування.

Згідно ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, серед яких витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на страхування цих товарів (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Таким чином, витрати від порту призначення BREMERHAVEN (Німеччина) до кордону України, як витрати які понесені покупцем, не включені до митної вартості товарів, вони не відображені декларантом у розрахунку митної вартості (не зазначені у декларації митної вартості) та у графі 44 митної декларації не заявлено відомості стосовно документів, які підтверджують транспортні витрати.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 «Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення» для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

- рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

- банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури.

Враховуючи вищезазначене, з метою встановлення та перевірки відомостей щодо складових митної вартості товару, а також відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, на підставі ч. 3 ст. 53, ч. 21 ст. 58 МК України, декларанту шляхом направлення електронного повідомлення запропоновано надати протягом 10 календарних днів наступні документи:

1) документи, що містять відомості стосовно перевезення, що передбачені Наказом Мінфіну №599 від 24.05.2012;

2) страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування;

3) за наявності - платіжні документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

4) копію декларації країни відправлення;

5) прайс лист виробника товару.

При цьому, декларант або уповноважена ним особа відповідно до положень ч. 6 ст. 53 Митного кодексу України за власним бажанням може подати інші додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Так, ОСОБА_1 27.12.2019 о 11:55 надано договір на перевезення товарів укладений між ТОВ «Київська Ділова Русь» та ДП «Шенкер» від 24.12.2015 № 241215, лист від перевізника (ДП «Шенкер») від 26.12.2019 № 2612/19 із зазначеними транспортними витратами у сумі 93 545, 10 грн.

Сума митних платежів за митною декларацією від 26.12.2019 № UA100020/2019/419970 становить 222 446, 20 грн. З урахуванням транспортних витрат сума митних платежів (згідно з курсом НБУ на день подання митної декларації) повинна становити 252 321, 80 грн.

Різниця митних платежів з урахуванням транспортних витрат становить 29 875, 60 грн.

В письмових поясненнях ОСОБА_1 пояснив, що ним помилково не були враховані транспортні витрати від BREMERHAVEN (Німеччина) до кордону України. Причиною цього стала заміна попередніх умов поставки з CIF Одеса на CIF BREMERHAVEN, що відображені у інвойсі від 20.11.2019 № 2058404 та інвойсі 18.12.2019 № 2058404.

При цьому, матеріали справи не містять доказів, що це сталося через технічний збій в програмі QDPRO, як наголошує позивач.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Митна декларація та інші документи, подання яких органам доходів і зборів передбачено цим Кодексом, оформлені на паперовому носи та у вигляді електронних документів, мають однакову юридичну силу.

Згідно ч. 6 ст. 264 МК України факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставляння на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток(номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

При цьому, ч. 8 ст. 264 МК України встановлено, що з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого Митним кодексом України; на вимогу митного органу пред`явити товари, транспорті засоби комерційного значення для митного контролю і митного оформлення; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках визначених Митним кодексом України та Податковим кодексам України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього кодексу; у випадках, визначених Митним кодексом України та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Згідно ч. 1 ст. 295 МК України митні платежі нараховуються декларантом або іншими особами, на яких покладено обов`язок із сплати митних платежів, самостійно, крім випадків, якщо обов`язок щодо нарахування митних платежів відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України покладається на органи доходів і зборів.

Відповідно до ст. ч. 2 ст. 459 МК України суб`єктами адміністративної відповідальності за порушення митних правил можуть бути громадяни, які на момент вчинення такого правопорушення досягай 16-річного віку, а при вчиненні порушень митних правил підприємствами - посадові особи цих підприємств.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 у митній декларації №UA100020/2019/419970 вказав неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості, чим вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру митних платежів у сумі 29 875, 60 грн, тому такі дії позивача мають ознаки порушення митних правил, передбачених ст. 485 Митного кодексу України.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.

Разом з тим, 15.06.2022 Конституційний Суд прийняв рішення № 4-р(II)/2022 у справі за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) ст. 485 МК України (щодо індивідуалізації юридичної відповідальності), в п. 2 резолютивної частини якого зазначено, що абз. 2 ст. 485 МК України, визнаний неконституційним, втрачає чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У зв`язку з таким рішенням Конституційного Суду Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо врегулювання питання притягнення до адміністративної відповідальності за дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів» від 16.11.2022 № 2760-IX, який набув чинності 15.12.2022, в статтю 485 МК України внесено зміни в частині застосування санкції, а саме, замість 300 % несплаченої суми митних платежів, має застосовуватись від 50 до 150%.

Закон, що пом`якшує покарання/відповідальність особи, має зворотну дію в часі, тому, на переконання судової колегії, має бути застосований.

Як зазначено в п. 4 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таке ж право має і суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.6 цієї статті).

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції змінити і застосувати до позивача штраф в розмірі 150 % несплаченої суми митних платежів, тобто в межах діючої редакції норми Закону, а саме 44 813, 40 грн (29 875, 60 грн х 150%).

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки зміна судового рішення покликана змінами в законодавстві, а не висновком про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 242, 250, 286, 308, 310, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.

Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року - змінити, а саме, змінити захід стягнення за постановою Київської митниці Держмитслужби від 20.02.2020 у справі про порушення митних правил № 0967/10000/19 в частині накладення на ОСОБА_1 штрафу, наклавши штраф у розмірі 150 % несплачених митних платежів замість 300 %, що складає 44 813, 40 грн (сорок чотири тисячі вісімсот тринадцять гривень 40 коп).

В іншій частині рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменти її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: О.В. Карпушова

В.В. Файдюк