Постанова

від 22.05.2024 по справі 120/6915/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/6915/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Яремчук К.О.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

22 травня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницької митниці на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства "Ясмарін" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2023 року Приватне підприємство "Ясмарін" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів № UA401000/2023/000042/2 від 25 квітня 2023 року та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UA401020/2023/000576 від 25 квітня 2023 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з метою здійснення своєї господарської діяльності, яка в основному полягає у торгівлі автомобілями та легковими транспортними засобами, між приватним підприємством "Ясмарін" (покупець) та іноземною компанією "DA Car OU" (продавець) укладено контракт поставки № 01/92 (далі - контракт). Відповідно до умов зазначеного контракту продавець купує та постачає товари з Європи та інших країн світу, а покупець приймає їх на території України, здійснює оплату за поставлений товар на умовах, викладених в контракті. Товари, кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії чи одиниці товару визначається в Інвойсах, що є невід`ємними частинами цього контракту. Терміни та умови постачання (відповідно до "Інкотермс 2010") за цим контрактом визначаються DAP м.Рівне, DAP м.Вінниця. Відповідно до Інвойсу № UA00862 від 17 квітня 2023 року продавець відправив покупцю товар напівпричіп вантажний, що був у використанні, марки Benalu, модель - TF34CZ2АC1RA, самоскид, ідентифікаційний номер (VIN) НОМЕР_1 , кузов алюмінієвий, календарний рік виготовлення - 2005, вартість - 2500 EUR. Після надходження товару на митну територію України з метою здійснення митного оформлення імпортного товару позивачем 21 квітня 2023 року подано до Вінницької митниці електронну митну декларацію 23UA401020021000U8, в якій митна вартість придбаного товару визначена за резервним методом. До поданої електронної митної декларації позивачем також долучено всі необхідні для розмитнення товару документи. Водночас відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000042/2 від 25 квітня 2023 року та картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА401020/2023/000576 від 25 квітня 2023 року. На переконання позивача, такі рішення митного органу є протиправними, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом щодо їх скасування.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасуватиоскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судомпершої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 листопада 2018 року між компанією "DA Car OU" (Естонія) в особі директора Denis Anissimov (далі - Сторона-1) та приватним товариством "Ясмарін" (Україна) в особі директора ОСОБА_1 (далі - Сторона-2) укладено контракт про наступне.

Сторона-1 купує і поставляє товари із Європи та інші країни світу, а Сторона-2 приймає їх на території України, оплачує вартість товару на умовах, викладених в контракті. Товари, кількість, розгорнутий асортимент, ціна конкретної партії або одиниці товару, що поставляється, визначається в Інвойсах, які є невід`ємними частинами цього контракту.

Як зазначено у пункті 5.1 розділу 5 контракту, Сторона-1 поставляє Стороні-2 товари в асортименті та по цінам, вказаним в Інвойсі. Загальна сума контракту складається із загальної суми поставок, які відображається в Інвойсах до цього контракту і складає 5 000 000 EUR.

Відповідно до пункту 5.2 розділу 5 контракту Сторона-2 оплачує товар Стороні-1 протягом 180 днів з моменту поставки, за виключенням випадків, які додатково обговорюються Сторонами. Сторона-2 вважається такою, що виконала свій обов`язок з оплати товару з моменту надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Сторони-1.

При цьому відповідно до пунктів 5.3, 5.4 та 5.5 цього контракту всі розрахунки за продукцію проводяться в формі, яка не заборонена відповідно до законодавства України. Всі розрахунки здійснюються в EUR або доларах. Форма оплати: оплата за фактом отримання товару. Можлива попередня оплата.

На виконання умов цього контракту продавець поставив покупцю товар напівпричіп Benalu, VIN: НОМЕР_1 (країна походження - Франція), вартість якого 2500 Євро, що підтверджується рахунком № НОМЕР_2 від 17 квітня 2023 року.

21 квітня 2023 року приватним підприємством "Ясмарін" з метою проведення митного оформлення та випуску у вільний обіг товару разом з митною декларацією № 23UA401020021000U8 подано митному органу наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) № UA 00862 від 17 квітня 2023 року, декларацію про походження товару № UA 00862 від 17 квітня 2023 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу 2021АН41155 від 26 січня 2021 року, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 01/92 від 01 листопада 2018 року, фотозображення, копію митної декларації країни відправлення № 23PL402010E0564922 від 17 квітня 2023 року та копію митної декларації № 23UA401020021000U8.

За результатами розгляду поданих документів митним органом 25 квітня 2023 року винесено рішення про коригування митної вартості товарів № UА401000/2023/000042/2, згідно з яким скориговано вартість товару за електронною митною декларацією 23UA401020021000U8 від 21 квітня 2023 року.

У рішенні зазначено, що відповідно до поданої разом із ЕМД до митного оформлення митної декларації країни відправлення приватному підприємству "Ясмарін" експортувався причіп Benalu 2005 року виробництва. Проте митним органом встановлено, що причіп, поданий до митного оформлення, 2004 року виробництва. Також в митній декларації країни відправлення зазначено, що вартість експортованого товару складає 11 722 злотих (2550 Євро), проте в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 17 квітня 2023 року № UA00862 зазначено його вартість - 2500 Євро. Таким чином, подані до митного оформлення документи містять розбіжності/неточності та не містять всіх відомостей, що документально підтверджуються числове значення митної вартості товару. Враховуючи вищевикладене, декларанту направлено електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи, підтверджуючі митну вартість товару. Декларант листом від 24 квітня 2023 року № б/н відмовився від надання додаткових документів. Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не підтверджені документально, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності та неточності відповідно до пунктів 2, 3 статті 58 Митного кодексу України застосовуються другорядні методи, зазначені в пункті 2 частини 1 статті 57 Митного кодексу України.

Далі у рішенні йдеться про те, що митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (статті 59 та 60 Митного кодексу України) з підстав відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (мали ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан тощо). Визначити митну вартість за другорядними методами (статті 62 та 63 Митного кодексу України) неможливо з підстав відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості товару є оформлена ЕМД від 20 квітня 2023 року №UA403030/2023/010498, за якою випущено у вільний обіг "Несамохідний транспортний засіб, що був у використанні -1 шт. - Напівпричіп самоскид марки General Trailer/FR" з рівнем вартості 5327 Євро.

У зв`язку із прийняттям рішення № UА401000/2023/000042/2 від 25 квітня 2023 року про коригування митної вартості товарів відповідачем сформовано картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів № UА401020/2023/000576 від 25 квітня 2023 року.

На переконання позивача, такі рішення митного органу є протиправними, а тому позивач звернувся до суду із цим позовом щодо їх скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Митного кодексу України від 13 березня 2012 року № 4495-VI (далі - МК України, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Частиною 1 статті 246 МК України визначено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно частини 8 статті 257 МК України митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться такі відомості, у тому числі у вигляді кодів:

1) заявлений митний режим, тип декларації та відомості про особливості переміщення;

2) відомості про декларанта, уповноважену особу, яка склала декларацію, відправника, одержувача, перевізника товарів і сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або іншого документа, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), а в разі якщо зовнішньоекономічний договір (контракт) укладено на підставі посередницького договору, - також про іншу, крім сторони зовнішньоекономічного договору (контракту), сторону такого посередницького договору;

3) відомості про найменування країн відправлення та призначення;

4) відомості про транспортні засоби комерційного призначення, що використовуються для міжнародного перевезення товарів та/або їх перевезення митною територією України під митним контролем, та контейнери;

5) відомості про товари: а) найменування; б) звичайний торговельний опис, що дає змогу ідентифікувати та класифікувати товар; в) торговельна марка та виробник товарів (за наявності у товаросупровідних та комерційних документах); г) код товару згідно з УКТ ЗЕД; ґ) найменування країни походження товарів (за наявності); д) опис упаковки (кількість, вид); е) кількість у кілограмах (вага брутто та вага нетто) та інших одиницях виміру; є) фактурна вартість товарів; ж) митна вартість товарів та метод її визначення; з) відомості про уповноважені банки декларанта; и) статистична вартість товарів;

6) відомості про нарахування митних та інших платежів, а також про надання забезпечення сплати митних платежів: а) ставки митних платежів; б) застосування пільг зі сплати митних платежів; в) суми митних платежів; г) офіційний курс валюти України до іноземної валюти, у якій складені рахунки, визначений відповідно до статті 3-1 цього Кодексу; ґ) спосіб і особливості нарахування та сплати митних платежів; д) спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі надання забезпечення сплати митних платежів);

7) відомості про зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту), та його основні умови;

8) відомості, що підтверджують дотримання встановлених законодавством заборон та обмежень щодо переміщення товарів через митний кордон України;

9) відомості про документи, передбачені частиною третьою статті 335 цього Кодексу;

10) довідковий номер декларації (за бажанням декларанта).

Відповідно до статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно із частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 МК України, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 1-3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно із частиною 1 статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частинами 2 та 3 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 4,5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Пунктом 6 частини 10 статті 58 МК України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

У свою чергу, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, витрати на транспортування після ввезення (пункт 2 частини 11 статті 58 МК України).

Враховуючи зазначене, суд вражає за доцільне визначити те, що обов`язок доведення митної вартості товару лежить на позивачу.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митного органу є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 18 травня 2022 року у справі № 620/1735/20.

Також, Верховним Судом ще у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №809/1884/16 та від 14 серпня 2018 року у справі №826/5868/16 наголошувалося, що відповідно положень статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

При цьому, враховуючи фактичні обсяги партії товарів, для визначення митної вартості використовується найменша вартість із альтернативних, згідно наявної у митного органу інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Разом з тим дискреційні функції таких органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

Витребування документів, визначених частиною 3 статті 53 МК України, може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей щодо заявленої митної вартості товару, а саме: якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України: 1) містять розбіжності; 2) містять наявні ознаки підробки; 3) не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів; 4) не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Поряд з цим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнівів у достовірності наданої інформації.

В постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/АА23/18 Верховний Суд також висловив правову позицію, відповідно до якої неподання декларантом документів, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків. Неподання таких документів може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

У свою чергу, у постанові від 05 травня 2022 року у справі № 2040/6019/18 Верховним Судом наголошено, що в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598). Отже, з системного аналізу наведених норм права випливає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною 2 статті 55 Митного кодексу України, має також містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

При цьому, згідно правових позицій Верховного Суду, викладених у постановах від 27.03.2021 року у справі №540/2605/18, від 07.05.2020 року у справі №1.380.2019.001625, від 07.02.2023 року у справі №804/5961/16, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як свідчить зміст оскаржуваного рішення про коригування митної вартості, відповідач вимагав у позивача надати додаткові документи, підтверджуючі митну вартість товару з огляду на те, що відповідно до митної декларації країни відправлення вартість причіпу Benalu 2005 року виробництва складає 11722 злотих (2550 Євро), проте в поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 17 квітня 2023 року № UA 00862 зазначено вартість 2500 Євро.

Тобто, на думку відповідача, в даному випадку подані до митного оформлення документи містили розбіжності/неточності та не містили всіх відомостей, що документально підтверджували числове значення заявленої митної вартості товару, у зв`язку із чим у позивача вимагалися додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Водночас судом встановлено, що відповідно до копії митної декларації країни відправлення №23PL402010E0564922 від 17 квітня 2023 року вартість причіпу Benalu numer VIN: НОМЕР_1 , roc produkcji: 2005, визначено як 11722 злотих (без зазначення вартості товару у валюті).

Натомість в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості митним органом без жодного обґрунтування вказано на вартість такого товару 2550 Євро.

Відтак виявлені митним органом розбіжності/неточності заявленої митної вартості товару насамперед зумовлені самостійною конвертацією валюти із "злотих" в "євро" без наведення жодного обрахунку такої конвертації.

Таким чином, митним органом витребовувалися у позивача додаткові документи внаслідок самостійно проведеної конвертації валюти з "злотих" в "євро", що й викликало розбіжності митної вартості товару, яка зазначена в митній декларації країни відправлення № 23PL402010E0564922 від 17 квітня 2023 року та поданому до митного оформлення рахунку-фактурі від 17 квітня 2023 року №UA00862.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимога митного органу надати додаткові документи є безпідставною, адже неточності/розбіжності заявленої митної вартості товару зумовлені насамперед самостійною конвертацією відповідачем валюти з "злотих" в "євро".

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості, що оскаржується, зазначено, що причіп, який поданий до митного оформлення, 2004 року виробництва, а не 2005 року як на те вказує позивач у поданих для розмитнення документах.

Колегія суддів вважає, що такі посилання у рішенні про коригування митної вартості є безпідставними, оскільки вимога щодо надання додаткових документів можлива лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

При цьому митним органом не зазначено, на підставі чого ним зроблено висновок про невідповідність у даті виробництва ввезеного товару.

Більше того, наявні у справі докази свідчать про те, що такий причіп 2005 року виробництва.

Суд вважає, що наданих позивачем документів було достатньо для підтвердження числового значення складових митної вартості товару, що імпортувався, а ті неточності, на які звернув увагу митний орган у рішенні, що оскаржується, не свідчать про наявність підстав для витребування інших документів.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що копія митної декларації країни відправлення не є основним документом, яким може підтверджуватися митна вартість товару, а обов`язок складати таку декларацію та зазначати у ній певні відомості не покладається на позивача, оскільки складає таку декларацію відправник товару.

Судом встановлено, що позивач визначив митну вартість товару за резервним методом.

Водночас митний орган, коригуючи митну вартість товару, за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, що визначене в електронній митній декларації від 20 квітня 2023 року № UA403030/2023/010498, за якою випущено у вільний обіг "Несамохідний транспортний засіб, що був у використанні - 1 шт. - Напівричіп самоскид марки General Trailer/fr" вартістю 5327 євро.

Разом із тим, числове значення митної вартості, що зазначене в електронній митній декларації від 20 квітня 2023 року № UA403030/2023/010498, не може вважатися об`єктивним джерелом числового значення в цілях коригування митної вартості товару, оскільки відповідачем не враховано усі індивідуальні ознаки товару, країну його виробництва, загальний стан, вагу, марку, модель тощо.

Тобто, оскаржуване рішення про коригування митної вартості в цій частині не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування його митної вартості, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості.

Відтак суд вважає безпідставним проведення відповідачем митного оформлення товару, що декларувався позивачем, виходячи з числового значення митної вартості товару згідно з митною декларацією від 20 квітня 2023 року № UA403030/2023/010498.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості причіпу "Benalu". Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем причепу та протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару № UA401000/2023/000042/2 від 25 квітня 2023 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Колегія суддів погоджується із тим, що оскільки картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що оскаржується, сформована у зв`язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості товару № UA401000/2023/000042/2 від 25 квітня 2023 року, а тому така картка відмови у митному оформленні (випуску) товарів №UA401020/2023/000576 від 25 квітня 2023 року також є протиправною та підлягає скасуванню.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Відповідно до п.2 ч.5ст.328 КАС Українине підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цьогоКодексурозглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Вінницької митниці залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.