Постанова

від 22.05.2024 по справі 140/31654/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/31654/23 пров. № А/857/2783/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Довгої О.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі № 140/31654/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Горсталь» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення (головуючий суддя першої інстанції Андрусенко О.О., час ухвалення - у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження, місце ухвалення м. Луцьк, дата складання повного тексту 01.01.2024),-

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод «Горсталь» (далі ТОВ «Завод «Горсталь», позивач) до звернулось в суд до Волинської митниці (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення № UA205100/2023/000013/2 від 05.05.2023 про коригування митної вартості товару.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.04.2022 між ТОВ «Завод «Горсталь» (покупець) та компанією «MODELFORM Sp.z о.о.», Польща (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0407 на купівлю допоміжних матеріалів для ливарного виробництва (товар) в асортименті, об`ємах по цінах вказаних у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною до даного договору.

03.04.2023 між ТОВ «Завод «Горсталь» та компанією «MODELFORM Sp.z о.о.» укладено додаткову угоду №1 до договору купівлі-продажу № 0407 від 07.04.2022 відповідно до якої оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих чи євро, згідно умов, що вказані в Специфікації до Договору шляхом переказу на банківський рахунок Продавця вартості товару разово або частинами.

На виконання умов вказаного договору сторонами погоджено Специфікацію № 4 від 18.04.2023 на товар.

З метою митного оформлення ввезеного товару декларантом позивача було подано до митного органу митну декларацію (далі МД) від 05.05.2023 № 23UA205100003124U9 на 11 товарних позицій, зокрема:

1. Промислове обладнання для осушування повітря холодильного типу, без режиму перемикання холод-тепло: - Осушувач повітря, б/у - 1шт. Марка Atlas Copco, модель FD 750 VSD. Серійний №100777. Рік випуску - 2005. - Осушувач повітря, б/у - 1шт. Марка Atlas Copco, модель FD 750 VSD. Серійний № 103943. Рік випуску - 2005. Ціна товару згідно графи 42 МД 10 104,00 Євро.

2. Ливарні ковші і виливниці призначені для використання в металургії або ливарному виробництві: Ковш 1,9т, б/у - 2шт. Ковш 1,5т, б/у - 3 шт. Торговельна марка - I.A.S. Ціна товару згідно графи 42 МД 4285,00 Євро.

3. Ливарні ковші і виливниці призначені для використання в металургії або ливарному виробництві: Ковш 1,5т, б/у - 2шт. Торговельна марка - Marx. Шаблони для ковша (виливниця), б/у - 1шт., діаметр 650мм. Шаблони для ковша (виливниця), б/у - 1шт., діаметр 600мм. Шаблони для ковша (виливниця), б/у - 1шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 879,00 Євро.

4. Пристрої введення виведення автоматичного оброблення інформації, невійськового призначення: 3D сканер, б/у, модель: Atos 2 Triple Scan. У комплект входить транспортний ящик з різними аксесуарами. Торгова марка - GOM. Ціна товару згідно графи 42 МД 3500,00 Євро.

5. Інструменти ручні для вимірювання лінійних розмірів: штангенциркуль, б/у 2шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 254,00 Євро.

6. Верстати для обробки металу плоскошліфувальні, з числовим програмним керуванням: Полірувальна машина, марки ATM, модель Saphir 530, б/у, 2013 року виготовлення. Ціна товару згідно графи 42 МД 2935,00 Євро.

7. Феросплави з комерційною назвою Fostor - 2705 кг. Розфасовані у паперові мішки, металеві бочки та відра. Ціна товару згідно графи 42 МД 5951,00 Євро.

8. Вироби неспучені з теплоізоляційних матеріалів, для сталеливарного виробництва: Екзотермічні вставки Foseco - 81 шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 1620,00 Євро.

9. Блоки вогнетривкі для застосування у металургійному виробництві: Блоки шамотні - 15 шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 225,00 Євро.

10.Вироби з вогнетривкої кераміки для використання у металургійному виробництві: Фільтра керамічні Fosexo - 6 коробок. Ціна товару згідно графи 42 МД 300,00 Євро.

11.Частини приладів для вимірювання температури в розплавах металів, що використовуються у металургійному виробництві: Heraeus QuiK-Cup - 9 коробок. Ціна товару згідно графи 42 МД 450,00 Євро.

Однак, 05.05.2023 Волинською митницею було прийняте рішення від 05.05.2023 № UA205100/2023/000013/2 про коригування митної вартості товару №№ 2, 3 та 10.

З рішення від 05.05.2023 № UA205100/2023/000013/2 слідує, що митна вартість товару не може бути визнана за рівнем заявленим декларантом, оскільки: відповідно до графи 4 автотранспортної накладної від 21.04.202 №б/н місце завантаження вантажу - RIBNIK POLSKA та графи 15 МД країна відправлення Польща, а згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.04.2023 № СА000002302 автотранспортні послуги з міжнародного перевезення вантажу здійснювались за маршрутом м.Терборг (Нідерланди) - к/п Рава-Руська; до митного оформлення декларантом не надано договір на перевезення; відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.04.2022 № 0407 передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем згідно умов, які вказані в специфікації до договору, в специфікації від 18.04.2023 № 4 відсутня інформація про оплату за товар та запропоновано декларанту надати в 10-денний строк надати додаткові документи.

Позивач вважає оскаржуване рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки подані до митного оформлення документи є вичерпні, між ними немає жодних розбіжностей, не містять ознак підроблення та в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість імпортованих товарів.

Волинський окружний адміністративний суд позов задовольнив повністю, визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 05.05.2023 № UA205100/2023/000013/2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 2684, 00 грн.

Не погодившись із рішенням суду, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, у якій просить рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі № 140/31654/23 скасувати та прийняти постанову, якою в позові відмовити повністю. Апелянт зазначає, що позивач не надав усіх документів на запит митного органу, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. На думку апелянта, рішення про коригування митної вартості товару від 05.05.2023 № UA205100/2023/000013/2 є таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, положень Митного кодексу та Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598, а тому є законним і обґрунтованим.

ТОВ «Завод «Горсталь» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу Волинської митниці у справі № 140/31654/23 залишити без задоволення, а рішення Волинського Окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі № 140/31654/23 без змін. Окрім цього, просить стягнути з Волинської митниці в його користь понесені судові витрати, а саме витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом апеляційної інстанції встановлено і з матеріалів справи вбачається, що 07.04.2022 між ТОВ «Завод «Горсталь» (покупець) та MODELFORM Sp.z.o.o. (продавець) укладено договір купівлі-продажу № 0407, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити, а покупець прийняти та оплатити допоміжні матеріали для ливарного виробництва в асортименті, об`ємах та по цінах вказаних у специфікаціях, які є невід`ємною частиною угоди. Вартість угоди складає суму вартостей специфікацій до даної угоди (пункт 1.2 Договору). Умови поставки зазначені в специфікаціях до Договору (пункт 2.2 Договору). Оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих, згідно умов, що вказані в специфікації до договору шляхом переказу на банківський рахунок продавця вартості товару разово або частинами (пункт 3.1 Договору).

Додатковою угодою від 03.04.2023 № 1 до Договору купівлі-продажу від 07.04.2022 № 0407 внесено зміни у пункт 3.1, який викладно у наступній редакції: «Оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих та євро, згідно умов, що вказані в специфікації до договору шляхом переказу на банківський рахунок продавця вартості товару разово або частинами».

На виконання умов вказаного Договору сторонами погоджено специфікацію від 18.04.2023 № 4 на 16 товарних позицій на загальну суму 30503,00 євро. Термін поставки 30 днів. Умови ціни і постачанняТерборг/м. Рибнік, згідно Інкотермс 2010 року.

21.04.2023 компанією MODELFORM Sp.z.o.o. виписано рахунок-фактуру № 221/04/2023 на загальну суму 30503,00 євро.

05.05.2023 для митного оформлення в режимі імпорту ввезеного на територію України товару: « 1.1 Промислове обладнання для осушування повітря холодильного типу, без режиму перемикання холод-тепло: - Осушувач повітря, б/у - 1шт. Марка Atlas Copco, модель FD 750 VSD. Серійний №100777. Рік випуску - 2005. - Осушувач повітря, б/у - 1шт. Марка Atlas Copco, модель FD 750 VSD. Серійний № 103943. Рік випуску - 2005. Ціна товару згідно графи 42 МД 10 104,00 Євро; 2.1 Ливарні ковші і виливниці призначені для використання в металургії або ливарному виробництві: Ковш 1,9т, б/у - 2шт. Ковш 1,5т, б/у - 3 шт. Торговельна марка - I.A.S. Ціна товару згідно графи 42 МД 4285,00 Євро; 3.1 Ливарні ковші і виливниці призначені для використання в металургії або ливарному виробництві: Ковш 1,5т, б/у - 2шт. Торговельна марка - Marx. Шаблони для ковша (виливниця), б/у - 1шт., діаметр 650мм. Шаблони для ковша (виливниця), б/у - 1шт., діаметр 600мм. Шаблони для ковша (виливниця), б/у - 1шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 879,00 Євро; 4.1 Пристрої введення виведення автоматичного оброблення інформації, невійськового призначення: 3D сканер, б/у, модель: Atos 2 Triple Scan. У комплект входить транспортний ящик з різними аксесуарами. Торгова марка - GOM. Ціна товару згідно графи 42 МД 3500,00 Євро; 5.1 Інструменти ручні для вимірювання лінійних розмірів: штангенциркуль, б/у 2шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 254,00 Євро; 6.1 Верстати для обробки металу плоскошліфувальні, з числовим програмним керуванням: Полірувальна машина, марки ATM, модель Saphir 530, б/у, 2013 року виготовлення. Ціна товару згідно графи 42 МД 2935,00 Євро; 7.1 Феросплави з комерційною назвою Fostor - 2705 кг. Розфасовані у паперові мішки, металеві бочки та відра. Ціна товару згідно графи 42 МД 5951,00 Євро; 8.1 Вироби неспучені з теплоізоляційних матеріалів, для сталеливарного виробництва: Екзотермічні вставки Foseco - 81 шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 1620,00 Євро; 9.1 Блоки вогнетривкі для застосування у металургійному виробництві: Блоки шамотні - 15 шт. Ціна товару згідно графи 42 МД 225,00 Євро; 10.1 Вироби з вогнетривкої кераміки для використання у металургійному виробництві: Фільтра керамічні Fosexo - 6 коробок. Ціна товару згідно графи 42 МД 300,00 Євро; 11.1 Частини приладів для вимірювання температури в розплавах металів, що використовуються у металургійному виробництві: Heraeus QuiK-Cup - 9 коробок. Ціна товару згідно графи 42 МД 450,00 Євро», декларант позивача подав до Волинської митниці МД № 23UA205100003124U9. Фактурна вартість товару згідно графи 22 становить 30503,00 євро (еквівалентно 1235194,58 грн). Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 1309886,58 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 74692,00 грн. До митної декларації додано: рахунок-фактуру (інвойс) від 21.04.2023 № 221/04/2023, автотранспортну накладну від 21.04.2023 №б/н, декларацію про походження товару від 21.04.2023 № 221/04/2023, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03.05.2023 №UA205100/2023/000033, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.04.2023 № СА000002302, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07.04.2023 № 0407, доповнення до контракту від 03.04.2023 № 1, доповнення до контракту від 18.04.2023 №4, договір про надання послуг митного брокера від 10.04.2023 № 0050/23, копію митної декларації країни відправлення від 28.04.2023 № 23PL335010E090918 та інші некласифіковані документи.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: транспортні (перевізні) документи за маршрутом м. Терборг, договір на перевезення, висновки про вартісні та якісні характеристики оцінюваного товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями ( товар 2,3,10), якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації даного товару; договори (угоди, контракти) із третіми особами, пов`язані з поставкою товару, митна вартість якого визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації. та інші документи, що підтверджують митну вартість імпортованого товару за бажанням декларанта.

На електронне повідомлення митниці декларант подав лист від 05.05.2023, в якому зазначено, що ніяких додаткових документів надаватись не буде з проханням прийняти рішення без урахування термінів передбачених частиною третьої статті 53 МК України.

05.05.2023 Волинською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA205100/2023/000013/2 та сформовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA205100/2023/000094.

У графі 33 оскаржуваного рішення від 05.05.2023 № UA205100/2023/000013/2 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності: відповідно до графи 4 автотранспортної накладної від 21.04.202 №б/н місце завантаження вантажу - RIBNIK POLSKA (вага брутто 21070кг) та графи 15 МД країна відправлення Польща, а згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.04.2023№ СА000002302 автотранспортні послуги з міжнародного перевезення вантажу здійснювались за маршрутом м.Терборг (Нідерланди)-к/п Рава-Руська; до митного оформлення декларантом не надано договір на перевезення; відповідно до пункту 3.1 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 07.04.2022 № 0407 передбачено, що оплата за товар здійснюється покупцем згідно умов, які вказані в специфікації до договору, в специфікації від 18.04.2023 № 4 відсутня інформація про оплату за товар.

Крім того, в рішенні вказано, що надане платіжне доручення від 06.04.2023 № 97404170051 на суму 75620,3 євро не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром, так як сума вартостей по рахунку-фактурі 221/04/2023 та 222/04/2023 складає -77882 євро, тому такий документ не є достатнім доказом підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в митного органу, а саме: товар 2 та3 - за МД № UA805020/2023/1765 від 24.02.2023 - на рівні 1,355 дол. США /кг, товар 10 - за МД № UA100350/2022/609946 від 16.09.2022 - на рівні 6,087 дол. США /кг.

Товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA205100003158U9 від 05.05.2023.

Позивач, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду із позовом.

Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікували оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містили.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України та іншими законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Як встановлено частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

На думку суду апеляційної інстанції, із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту)).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України декларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд апеляційної інстанції зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України.

Так, декларант позивача подав наступні документи: рахунок-фактуру (інвойс) від 21.04.2023 № 221/04/2023, автотранспортну накладну від 21.04.2023 № б/н, декларацію про походження товару від 21.04.2023 № 221/04/2023, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 03.05.2023 № UA205100/2023/000033, документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 28.04.2023 № СА000002302, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів від 07.04.2023 № 0407, доповнення до контракту від 03.04.2023 № 1, доповнення до контракту від 18.04.2023 № 4, договір про надання послуг митного брокера від 10.04.2023 № 0050/23, копію митної декларації країни відправлення від 28.04.2023 № 23PL335010E090918 та інші некласифіковані документи.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню.

Договором купівлі-продажу від 07.04.2022 № 0407 визначено предмет та умови поставки, строк дії контракту та основні зобов`язання продавця та покупця.

Відповідно до інвойсу від 21.04.2023 № 221/04/2023 вартість товару становить 30503,00 євро. Цим документом визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну, умови поставки.

Ціна товару в інвойсі від 21.04.2023 № 221/04/2023 (30503,00 євро) відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД від 05.05.2023 №23UA205100003124U9 (графа 22).

Колегія суддів наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Вказана в МД від 05.05.2023 №23UA205100003124U9 фактурна вартість товару відповідає тій, що зазначена в інвойсі від 21.04.2023 №221/04/2023. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни товару подані позивачем документи не містять.

При цьому, визначаючи митну вартість за першим методом, декларант до фактурної вартості додав також витрати з перевезення товару від місця передачі перевізнику до кордону України (74692,00 грн.), що не заперечується відповідачем. Такі витрати підтверджено поданими разом із митною декларацією рахунком-фактурою від 28.04.2023 №СА000002302.

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо аргументів апелянта у спірному рішенні про те, що відповідно до графи 4 автотранспортної накладної від 21.04.202 №б/н місце завантаження вантажу - RIBNIK POLSKA (вага брутто 21070кг) та графи 15 МД країна відправлення Польща, а згідно рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.04.2023 № СА000002302 автотранспортні послуги з міжнародного перевезення вантажу здійснювались за маршрутом м.Терборг (Нідерланди)-к/п Рава-Руська, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з рахунку-фактури (Faktura) №221/04/2023 від 21.04.2023 сторонами зовнішньоекономічного контракту визначено умови поставки - EXW Terborg (Нідерланди), які були виконані сторонами, що підтверджується рахунком-фактурою про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.04.2023 №СА000002302.

Крім того, декларантом в МД № 23UA205100003124U9 від 05.05.2023 було зазначено умови поставки EXW NL Терборг.

Суд апеляційної інстанції бере до уваги пояснення позивача наведені у позовній заяві, які полягають в тому, що автотранспортну накладну від 21.04.2023 №б/н, де зазначене місце завантаження вантажу - Ribnik Polska оформляв відправник, менеджер якого допустив помилку в зазначені місця поставки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев`ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України). Проте приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на правову позицію Верховного Суду, який зазначає, що умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів (Постанова Касаційного адміністративного суду від 20.06.2023 у справі № 380/1221/20.

Суд апеляційної інстанції вважає, що окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів. Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Стосовно відсутності інформації в специфікації від 18.04.2023 № 4 про оплату за товар, то з цього приводу колегія суддів зазначає, що вартість товару 30503,00 євро зазначена в специфікації від 18.04.2023 № 4, відповідає вартості зазначеній в інвойсі від 21.04.2023 № 221/04/2023. У свою чергу, в інвойсі від 21.04.2023 № 221/04/2023 зазначено спосіб оплати, а саме: банківській переказ, сума оплати 30503,00 євро. Судом також враховано, що додатковою угодою від 03.04.2023 № 1 до Договору купівлі-продажу від 07.04.2022 № 0407 сторонами погоджено внести зміни у пункт 3.1, відповідно до яких вказаний пункт викладно у наступній редакції: «Оплата за товар здійснюється покупцем у польських злотих та євро, згідно умов, що вказані в специфікації до договору шляхом переказу на банківський рахунок продавця вартості товару разово або частинами». У свою чергу, додатковою угодою від 19.04.2023 № 2 до Договору купівлі-продажу від 07.04.2022 № 0407 сторонами погоджено додати в Специфікацію № 4 від 18.04.2023 наступне: «умови оплати: 100% оплата протягом 60 календарних днів з дати відвантаження (дозволяється оплата частинами).

Щодо платіжного доручення від 06.04.2023 №97404170051 на суму 75620,30 євро, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта, що таке наявне в матеріалах справи та долучено до відзиву на позовну заяву.

Водночас, колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вказане платіжне доручення не спростовує наведених вище висновків суду щодо підтвердження декларантом поданими до митного оформлення документами вартості товару, оскільки у таких документах відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Крім цього, як уже зазначалось вище, додатковою угодою від 19.04.2023 № 2 до Договору купівлі-продажу від 07.04.2022 № 0407 сторонами погоджено додати в Специфікацію № 4 від 18.04.2023 наступне: «умови оплати: 100% оплата протягом 60 календарних днів з дати відвантаження (дозволяється оплата частинами).

Отже, Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.

В оскаржуваному рішенні також зазначається, що до митного оформлення декларантом не надано договір на перевезення, однак як вбачається із матеріалів справи разом із МД від 05.05.2023 № 23UA205100003124U9 до митного оформлення позивачем було подано рахунок-фактуру від 28.04.2023 № СА000002302, відповідно до якої транспортні витрати при перевезенні вантажу згідно замовлення ТОВ «Завод «Горсталь» транспортним засобом номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 за маршрутом м. Терборг (Нідерланди) м. Нововолинськ складають 80132,80 грн, в тому числі: 74692,00 грн за маршрутом м. Терборг (Нідерланди) - п/п Рава-Руська (Україна); 5440,80 грн за маршрутом п/п Рава-Руська (Україна) - м. Нововолинськ (Україна). Страхування вантажу не здійснювалося. Загальна сума транспортних витрат (80132,80 грн.) відповідає заявці № 2 від 19.04.2023 до договору № 19.04-23.

Згідно з пунктом 5 частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Верховний Суд в постановах від 31.05.2019 у справі №804/16533/14, від 07.07.2023 у справі №803/718/17 наголосив, що якщо закон не визначає доказ (докази), винятково яким (-ми) має підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими має підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Вказаної правової позиції суд апеляційної інстанції дотримується при перегляді цієї справи та зазначає, що поданий позивачем на підтвердження транспортних витрат рахунок-фактура є належним доказом їх понесення.

Отже, наданими до митного оформлення документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 1309886,58 грн за МД від 05.05.2023 № 23UA205100003124U9 (фактурна вартість товару 30503,00 євро або 1235194,58 грн та 74692,00 грн витрати на перевезення).

З урахуванням наведеного відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд апеляційної інстанції також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Колегія суддів звертає увагу апелянта на те, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Дана позиція висвітлена в рішеннях Верховного суду від 27.03.2020 року по справі справа № 540/2605/18, від 06.05.2020 року по справі № 140/1713/19, від 21.04.2021 по справі № 809/1838/15, від 21.10.2021 по справі № 420/4820/19, від 27.01.2022 по справі № 200/6413/20-а.

Однак з матеріалів справи слідує, що відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Подані до митного оформлення документи є вичерпні, між ними немає жодних розбіжностей, не містять ознак підроблення та в своїй сукупності підтверджують заявлену митну вартість імпортованих товарів.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є і вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є зовнішньоекономічний контракт (додаткові угоди до нього) та рахунок-фактура (інвойс).

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16, від 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, колегія суддів зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Колегія суддів враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим, суд апеляційної інстанції звертає увагу апелянта на те, що в спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митних декларацій, на основі яких було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку колегії суддів, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

За усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі № 815/6854/17, від 14.07.2020 у справі № 809/1734/16) навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

На думку суду апеляційної інстанції, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Також суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, доки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, а тому оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 05.05.2023 № UA205100/2023/000013/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятого відповідачем рішення згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що таке вказаним вище критеріям не відповідає, тому рішення Волинської митниці про коригування митної вартості від 05.05.2023 №UA205100/2023/000013/2 є протиправними та підлягає скасуванню.

Суд враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява №65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), Проніна проти України (заява №63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява №4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Щодо вимог позивача стосовно відшкодування витрат на правничу допомогу, пов`язані з підготовкою відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно з статтею 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини третьої цієї статті, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як зазначено в ч. 4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Разом із тим, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 КАС України).

При цьому, відповідно до частини сьомої цієї статті, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З матеріалів справи слідує, що адвокат Таргоній Павло Валерійович на підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції надав ордер на надання правничої допомоги серії АС № 1087588, Акт виконаних робіт № 7 від 13.03.2024 року з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних ним за Договором про надання правничої допомоги № 44/1 від 14.09.2023 року.

Попри те, що позивач не надав Договору про надання правничої допомоги № 44/1 від 14.09.2023 року колегія суддів вважає, що судові витрати підлягають відшкодуванню з огляду на те, що про цей договір зазначено у вищевказаному ордері.

Правова допомога адвоката відповідно до детального опису робіт (наданих послуг) складається з: вивчення апеляційної скарги, законодавства та судової практики, на які містяться посилання в апеляційній скарзі (кількість затраченого часу 4 год) та підготовки і подачі відзиву на апеляційну скаргу (кількість затраченого часу 5 год) (всього 9 год).

Колегія суддів вважає, що заявлені позивачем судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000 грн. є завищеними з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Крім цього, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, суди досліджують на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 17.09.2019 у справі №810/3806/18, від 19.09.2019 у справі №826/8890/18.

Аналізуючи вищевикладене, виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, колегія суддів приходить до переконання про те, що вимога позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу, яка полягає в підготовці відзиву на апеляційну скаргу є необґрунтованою, оскільки заявлена сума є неспівмірною зі складністю справи (категорія справи є незначної складності; розгляд справи відбувається в спрощеному провадженні без виклику учасників справи, щодо вирішення даної категорії справ існує безліч судової практики, зокрема, Верховного Суду, що не потребує значних зусиль та часу для підготовки заяв по суті справи).

Виходячи з принципів обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, значення справи для сторін, реальності наданої та оплаченої позивачем правничої допомоги адвоката, колегія суддів приходить до переконання, що стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката підлягає сума в розмірі 1500 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі № 140/31654/23 - без змін.

Стягнути з Волинської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Горсталь» понесені судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1500 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. І. Довга С. М. Кузьмич