Постанова

від 21.05.2024 по справі 924/981/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2024 року Справа №924/981/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Олексюк Г.Є.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькжитлобуд-1" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2023 (суддя Димбовський В.В., повний текст ухвали складено 03.07.2023)

за позовом 1) ОСОБА_1

2) ОСОБА_2

до 1) Приватного акціонерного товариства Виробнича компанія "ЕРА"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "ЕРА"

3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькжитлобуд-1"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1) ОСОБА_3

2) ОСОБА_4

3) ОСОБА_5

4) ОСОБА_6

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приватний нотаріус Хмельницького міського нотаріального округу Оксанюк А.А.

про - визнання недійними рішень, оформлених протоколом загальних зборів акціонерів приватного акціонерного товариства Виробнича компанія "Ера" №1 від 06.03.2021 року;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу незавершеного будівництвом нежитлового приміщення від 16.03.2021 року;

- скасування рішення про державну реєстрацію права власності на об`єкт нерухомого майна №57102446 від 16.03.2021 року та № 67172652 від 12.04.2023 року;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.04.2023 року

за участю представників:

позивача-1 - ОСОБА_7 ,

позивача-2 - не з`явився,

відповідача-1 - не з`явився,

відповідача-2 - ОСОБА_8 ,

відповідача-3 - ОСОБА_9

третіх осіб - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2023 заяву позивача про забезпечення позову від 30.06.2023 задоволено. Заборонено відповідачам, будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії (в тому числі, але не виключно, здійснювати нове будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, знищення, інші роботи) відносно об`єкта нерухомого майна: незавершене будівництво, складські приміщення, виробнича база, готовність об`єкта 98%, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці з кадастровим номером: 6810100000:18:002:0029; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер: 7936072 від 14.11.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 211942868101, номер запису про право власності 3374346.

Мотивуючи свою ухвалу, суд першої інстанції вказав, що забезпечення позову у даній справі відповідає положенням п.2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, а також має прямий зв`язок з предметом спору, оскільки таке забезпечення має стосуватися лише майна, що є предметом спору.

Водночас, із врахуванням суперечливої інформації щодо стану нерухомого майна, яке вказано в позові та у заяві про забезпечення позову, господарський суд вважає, що невжиття запропонованого позивачем заходу забезпечення позову може призвести до знищення вказаного майна, що утруднить виконання можливого рішення та відповідно утруднить та/або взагалі унеможливить захист і поновлення у межах цього судового провадження інтересів позивача, як акціонера відповідача-1, у разі задоволення позову, що вимагатиме ініціювання нових судових процесів для відновлення прав позивача.

Суд також врахував, що застосування відповідного забезпечення позову відносно об`єкта нерухомого майна не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідачів чи інших осіб, які не є учасниками справи, не призведе до блокування господарської діяльності, а лише запровадить законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод для виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову, проаналізувавши встановлені обставини в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку, що запропонований позивачем захід забезпечення позову відповідає процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересам сторін та інших осіб, а також про наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття такого заходу, з огляду на що заява позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню як обґрунтована і доведена.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, ТОВ "Хмельницькжитлобуд-1" звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Апелянт, зокрема, вважає, що судом при постановленні ухвали суду від 03.07.2023 було порушено норми процесуального права, а саме ст.136, 137 ГПК України, оскільки, вживши заходи забезпечення, суд неправомірно втрутився в господарську діяльність відповідача, що мало наслідком повне припинення господарської діяльності ТОВ "Хмельницькжитлобуд-1" та є недопустимим.

Крім того, скаржник вказує, що позивачем необґрунтовано необхідність вжиття додаткових заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачам, будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії при наявності ухвали Господарського суду Хмельницької області від 05.05.2023 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого. У заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно вчинення навмисних дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову, що не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати та довести необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову.

Також, апелянт зазначає, що із протоколу огляду місці події від 10.05.2023 не вбачається, що вказані в протоколі об`єкти нерухомого майна є саме тим об`єктом нерухомого майна: незавершене будівництво, складські приміщення, виробнича база, готовність об`єкта 98%. Відтак, зауважує, що потенційна можливість вчинення відповідачем певних дій, без надання відповідних доказів не може свідчити про наявність обставин, які можуть ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист чи поновлення прав та інтересів позивача.

Учасники провадження своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористалися.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання, призначене на 21.05.2024 року, позивач-2 та треті особи не забезпечили явку повноважних представників.

Відповідно до ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (ч.3 ст.202 ГПК України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, приймаючи до уваги вимоги розумності строку судового розгляду, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, відповідності до вимог статті 269 ГПК України.

Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Положеннями ч.2 ст.4 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч.1 ст.5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Отже, пред`явлення позову є процесуальною формою реалізації позивачем права на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів.

Забезпечення позову є засобом, що призначений гарантувати виконання майбутнього рішення господарського суду. З метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову. Інститут забезпечення позову передбачає можливість захисту особою порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Окрім того, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановлений ст. 55 Конституції України.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

У відповідності до ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому судових рішень і задоволених вимог позивача.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні ст.163 ГПК України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення прозову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Такі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22, від 04.04.2023 у справі № 907/268/22, від 04.04.2023 у справі №915/577/22.

Колегією суддів встановлено, що предметом позову у даній справі є вимоги про: визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів; визнання недійсними договорів купівлі-продажу незавершеного будівництвом нежитлового приміщення; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності.

Отже, предметом даного позову є вимоги немайнового характеру.

Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, відповідачам, будь-яким фізичним та юридичним особам заборонено вчиняти будь-які дії (в тому числі, але не виключно, здійснювати нове будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, знищення, інші роботи) відносно спірного об`єкта нерухомого майна.

В обґрунтування забезпечення позову позивач вказує, що відповідачем-3 як новим власником майна вчиняються дії, спрямовані на "документальне" знищення об`єкта нерухомого майна з метою створення перешкод для унеможливлення та утруднення виконання судового рішення у майбутньому. Також враховуючи ту обставину, що відповідачу-3 достеменно відомо про наявність даного судового спору, зважаючи на те, що в наявності усі докази того, що відповідач-2 умисно відчужив нерухоме майно спеціально для цього створеному відповідачу-3 у межах судового розгляду даної справи, а керівник відповідача-1 і надалі приймає рішення без волі всіх акціонерів та засновників, вважає, що сторона відповідача умисно створює перешкоди у майбутньому виконання рішення суду та погіршує стан майна, що є предметом оспорюваних рішень та правочинів.

Оцінюючи доводи позивача, викладені в заяві щодо вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

У постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. У таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Разом з тим, п.2, 4 ч.1 ст.137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заходи забезпечення позову, передбачені п.2, 4 ч.1 ст.137 ГПК України (на відміну від інших пунктів цієї ж статті), визначають широке коло засобів (заходів) забезпечення позову, оскільки не містять чіткого переліку дій, що їх може бути заборонено вчиняти шляхом постановлення відповідної ухвали. Тому суди під час вжиття такого заходу забезпечення позову, як заборона вчиняти певні дії (певні дії щодо предмета спору), мають дослідити зміст відповідних заходів забезпечення позову і встановити, чи не є вони за своєю суттю іншим заходом забезпечення позову, передбаченим відповідним пунктом ч.1 ст.137 ГПК України, та чи відсутні заборони на вжиття заявлених заходів забезпечення позову, встановлені цією статтею.

Колегія суддів, розглядаючи заяву про застосування заходу забезпечення позову як заборона відповідачам, будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії (в тому числі, але не виключно, здійснювати нове будівництво, реконструкцію, технічне переоснащення, капітальний ремонт, знищення, інші роботи) відносно спірного об`єкта нерухомого майна, зауважує, що такий захід забезпечення фактично перешкоджає та обмежує право особи вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, а тому може застосуватися у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, коштів або про стягнення коштів.

Однак, суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, не врахував, що заявлений захід забезпечення позову не узгоджується з предметом та підставами даного позову, оскільки позовні вимоги не стосуються безпосередньо повернення чи витребування майна на користь позивача, тобто не мають майнового характеру, за наявності яких суд міг би забезпечити позов шляхом заборони відповідачам, будь-яким фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії щодо нерухомого майна.

Водночас, варто також зауважити, що такий захід забезпечення позову не сприяє збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу та не впливає на неможливість в майбутньому забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову з немайновими вимогами.

Відтак, апеляційний суд вважає, що вказане свідчить про порушення принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами немайнового характеру, адже відповідний вид забезпечення жодним чином не забезпечує заявнику досягнення ним справедливого та ефективного захисту порушених прав чи охоронюваних законом інтересів за допомогою обраного ним способу захисту у вигляді визнання недійними загальних зборів акціонерів та договорів купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог позивача, з огляду на що заходи забезпечення позову, вжиті господарським судом, не є співмірними і адекватними із заявленими вимогами позивача немайнового характеру, а тому наявні підстави для задоволення апеляційної скарги та відповідно відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Згідно з ч.5 ст.236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За змістом п.2, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права.

Зважаючи на викладене, оскільки ухвала місцевого господарського суду винесена з порушенням вимог ст.136, 137, 236 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування ухвали місцевого суду та прийняття рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_10 про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги щодо добросовісності набуття ТОВ "Хмельницькжитлобуд-1" спірного об`єкта нерухомості та щодо відсутності ознак фраудаторності договору купівлі-продажу від 12.04.2023, не приймаються апеляційним судом, оскільки фактично стосуються необґрунтованості заявлених позовних вимог та є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, а тому не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (такий же висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Відповідно до ст.129 ГПК України судові витрати за подання апеляційної скарги, у зв`язку із її задоволенням, покладаються на позивачів.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькжитлобуд-1" на ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2023 у справі №924/981/22 задоволити.

2. Ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 03.07.2023 у справі №924/981/22 скасувати.

3. У задоволенні заяви ОСОБА_10 про забезпечення позову від 30.06.2023 у справі №924/981/22 відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькжитлобуд-1" (29015, м.Хмельницький, вул.Трудова, 6/2, код ЄДРПОУ 45128836) 1342,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хмельницькжитлобуд-1" (29015, м.Хмельницький, вул.Трудова, 6/2, код ЄДРПОУ 45128836) 1342,00 грн судового збору за розгляд апеляційної скарги.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "22" травня 2024 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.