Рішення

від 17.05.2024 по справі 910/2039/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.05.2024Справа № 910/2039/24Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА, будинок 27/29, Ідентифікаційний код юридичної особи 14312134) до проТовариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 21, Ідентифікаційний код юридичної особи 33349970) стягнення заборгованості у розмірі 150 079 грн. 74 коп. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 21, Ідентифікаційний код юридичної особи 33349970) до проПублічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА, будинок 27/29, Ідентифікаційний код юридичної особи 14312134) стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 3 898 грн. 38 коп.

Представники:

від Позивача: Вербицький В.В. (представник на підставі довіреності);

Черняк С.В. (представник на підставі довіреності);

від Відповідача: не з`явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 150 079 грн. 74 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов`язань за Договором оренди №380/21 від 30.11.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2024 року відкрито провадження у справі №910/2039/24, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

11.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

11.03.2024 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» надійшла зустрічна позовна заява до Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 3 898 грн. 38 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані наявністю підстав для стягнення з Відповідача безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України щодо нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг та електроенергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2024 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» до Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 3 898 грн. 38 коп. до спільного розгляду з первісним позовом до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об`єднано в одне провадження з первісним позовом, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.04.2024 року.

10.04.2024 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

10.04.2024 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли письмові заперечення на зустрічний позов та письмові пояснення на відзив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, задоволено клопотання Відповідача за зустрічним позовом та поновлено строки для подання відзиву на зустрічну позовну заяву, встановлено Позивачу за зустрічним позовом строк до 5 днів з дня отримання відзиву для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу за зустрічним позовом строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, задоволено клопотання Відповідача за первісним позовом про відкладення підготовчого судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 01.05.2024 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.05.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2024 року.

В судовому засіданні 17 травня 2024 року представники Позивача за первісним позовом підтримали вимоги та доводи первісної позовної заяви, просили суд задовольнити у повному обсязі, відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Відповідача в судове засідання не з`явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Відповідач про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що Відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представника Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 травня 2024 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

30.11.2021 року між Публічним акціонерним товариством «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» (Орендар) було укладено Договір оренди №380/21, відповідно до умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування без права викупу приміщення розміщені на третьому поверсі корпусу №3 на виробничому майданчику №1 загальною площею 62,50 (шістдесят два цілих і п?ять десятих) кв.м. (з урахуванням коефіцієнту BOMA - 1,21) - надалі «Майно». (а.с.24-29)

Майно, що орендується, знаходиться у власності ПАТ "НТК "Електронприлал" (м. Київ-116, вул. Богдана Гаврилишина. 27/29) і розташоване за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка 8/10. (п.1.2 Договору)

Згідно з п.2.1 Договору майно вважаються переданими в оренду з для підписання Акту приймання-передачі.

У п.3.1 Договору визначено, що у перший місяць оренди орендна плата складає 10 437.50 грн., помножені на індекс інфляції за попередній перед першим місяцем оренди, з розрахунку 167 грн. за один кв.м. приміщень. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індекса інфляції за попередній місяць наростаючим підсумком. Крім того Орендар сплачує ПДВ в розмірі, встановленому законодавством України.

Відповідно до п.3.2 Договору Орендар сплачує комунальні послуги за спожиту електроенергію, водоспоживання, водовідведення, каналізацію, опалення, компенсує послуги охорони приміщень та прибирання за виставленими Орендодавцем рахунками. Крім того, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю компенсацію податків за орендоване майно, в тому числі компенсацію плати за користування земельною ділянкою (компенсація земельного податку) у розмірі 19,01 грн. за кв. м. орендованих приміщень) / крім того ПДВ (20%), та компенсацію податку на нерухоме майно (компенсацію податку на майно) у розмірі 5,00 грн. за кв. м. орендованих приміщень і крім того ПДВ (20%). у розмірі, встановленому законодавством України. Розмір компенсації податків коригується відповідно до зміни податків згідно нормативно-правових актів України, актів органів місцевого самоврядування з питань плати за землю, про що зазначається у рахунках фактурах, які виставляються Орендодавцем.

Згідно з п. 3.3 Договору платежі, обумовлені в пл. 3.1. та 3.2. даного Договору. перераховуються, Орендарем Орендодавцю щомісяця протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунків.

Щомісяця не пізніше 15-го числа місяця. наступного за місяцем. за який проводиться розрахунок, сторони підписують Акт здачі - приймання наданих послуг. (п.3.6 Договору)

У п.3.7 Договору визначено, що з метою прискорення обміну інформацією за договором, виставлені Орендодавцем рахунки-фактури, Акти здачі - приймання наданих послуг, а також інші документи. направляються Орендарю по факсу і/або електронній пошті, відповідно до зазначених з розділі 10 даного договору реквізитів. Документи, передані по факсу і/або електронній пошті мають юридичну силу оригіналу до заміни їх оригіналами. Сторони зобов?язуються щоденно перевіряти електронну пошту згідно реквізитів, вказаних у розділі 10 даного договору. Сторони погодили, що рахунок-фактура за попередній місяць вважається отриманою орендарем, якщо Орендар до 5 числа поточного місяця не направив повідомлення орендодавцю про відсутність рахунку - фактури за попередній місяць. Оригінали рахунків-фактур, Актів здачі-приймання наданих послуг, а також інших документів, які мають відношення до даного Договору оренди, направляються поштою чи нарочним протягом 15-ти календарних днів з моменту направлення їх по факсу і/або електронній пошті.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Орендар зобов`язується у випадку несвоєчасного чи не в повному обсязі перерахування платежів по оренді (вказаних в п.п.3.1, 3.2) Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день сплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день сплати).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у тимчасове платне користування без права викупу приміщення розміщені на третьому поверсі корпусу №3 на виробничому майданчику №1 загальною площею 62,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка 8/10, що підтверджується Актом приймання - передачі приміщень від 01.12.2021 року. (а.с.30)

Додатковою угодою №1 від 30.05.2021 року до Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року Сторони дійшли згоди змінити та доповнити нижчевказані умови Договору, виклавши їх у наступній редакції:

п. 1.1. Договору оренди викласти в наступній редакції: « 1.1. Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування без права викупу приміщення загальною площею 36,70 (тридцять шість цілих і сім десятих) кв.м. розміщене на 4 поверсі корпусу Nє1 (для розміщення офісу) на виробничому майданчику №2 з урахуванням висновку про вартість майна,

п.3.1. Договору оренди викласти в наступній редакції: « 3.1. У перший місяць оренди орендна плата складає 3 486,50 грн., з розрахунку 95,00 грн. за один кв.м. приміщень помножені на індекс інфляції за попередній перед першим місяцем оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індекса інфляції за попередній місяць. Крім того Орендар сплачує ПДВ в розмірі, встановленому законодавством України.»

п.3.2. Договору оренди викласти в наступній редакції: 3.2. Орендар сплачує комунальні послуги (за спожиту електроенергію. водоспоживання, водовідведення, каналізацію, тощо) за виставленими Орендодавцем рахунками. Крім того Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю компенсацію податків за орендоване майно, в тому числі компенсацію плати за користування земельною ділянкою (компенсація земельного податку) у розмірі 13,86 грн. за кв. м. орендованих приміщень) і крім того ПДВ (20%), та компенсацію податку на нерухоме майно компенсацію податку на майно) у розмірі 7,50 грн. за кв. м. орендованих приміщень і крім того ПДВ (20%), у розмірі, встановленому законодавством України. Розмір компенсації податків коригується відповідно до зміни податків згідно нормативно-правових актів України, актів органів місцевого самоврядування з питань плати за землю, про що зазначається у рахунках фактурах, які виставляються Орендодавцем. (а.с.31-32)

На виконання умов Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року та Додаткової угоди №1 від 30.05.2021 року Орендодавець прийняв раніше передані в орендне користування приміщення розміщені на третьому поверсі корпусу №3 на виробничому майданчику №1 загальною площею 62,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка 8/10, що підтверджується Актом приймання - передачі (повернення) приміщень від 01.06.2022 року (а.с.33), та передав, а Орендар в свою чергу прийняв у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 36,70 кв.м., розміщене на 4 поверсі корпусу Nє1 (для розміщення офісу) на виробничому майданчику №2 за адресою: м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, 27/29, що підтверджується Актом приймання - передачі приміщень від 15.06.2022 року. (а.с.34)

Крім того, на виконання умов Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року Орендодавець надав, а Орендар в свою чергу прийняв послуги з оренди майна, комунальні послуги та компенсації податків за період грудень 2021 року - лютий 2023 року на загальну суму в розмірі 159 231 грн. 89 коп., що підтверджується Актами здачі - приймання послуг №2/23 від 28.02.2023 року на суму 5 628 грн. 97 коп., №1/23 від 31.01.2023 року на суму 5 591 грн. 76 коп., №12/22 від 31.12.2022 року на суму 5 576 грн. 39 коп., №11/22 від 30.11.2022 року на суму 5 527 грн. 32 коп., №10/22 від 31.10.2022 року на суму 5 473 грн. 39 коп., №09/22 від 30.09.2022 року на суму 5 422 грн. 80 коп., №08/22 від 31.08.2022 року на суму 5 354 грн. 99 коп., №07/22 від 31.07.2022 року на суму 5 372 грн. 12 коп., №02/22 від 28.02.2022 року на суму 23 979 грн. 83 коп., №01/22 від 31.01.2022 року на суму 28 039 грн. 78 коп., №12/21 від 31.12.2021 року на суму 26 867 грн. 20 коп., (а.с.61-71) та здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 54 482 грн. 74 коп., що підтверджується карткою по рахунку та виписками по рахунку Позивача. (а.с.72-73, 89-101)

Листами №1276/720-01 від 22.12.2022 року, №877/720-01 від 19.06.2023 року Позивач вимагав від Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» сплатити заборгованість у розмірі 104 574 грн. 71 коп., що підтверджується роздруківками з електронної пошти Позивача, копією фіскального чеку. (а.с.37-42)

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Відповідач не виконав свої зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати орендних платежів та комунальних витрат. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов`язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 104 749 грн. 15 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» пеню у розмірі 21 286 грн. 48 коп., 3% річних у розмірі 4 779 грн. 41 коп. та інфляційні у розмірі 19 264 грн. 70 коп.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, Відповідач за первісним позовом зазначав, що рахунки на оплату не були виставлені Позивачем, а тому строк для оплати не настав. Крім того, Позивач здійснював нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг та електроенергії, що у свою чергу призвело до набуття Позивачем коштів за рахунок Відповідача не в порядку виконання договірного зобов`язання та Закону.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач зазначає, що листом №877/729-01 від 19.06.2023 року Позивач, керуючись п.п. 3.3. 5.3. Договору, повідомив Відповідача про дострокове розірвання Договору оренди № 380/21 від 30.11.2021 року з 01.07.2023 року, а тому Договір припинив свою дію з 01.07.2023 року. Позивач за первісним позовом неправомірно (всупереч вимогам ПК України та Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року) здійснював нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг та електроенергії, що у свою чергу призвело до набуття Позивачем за первісним позовом коштів за рахунок Відповідача за первісним позовом не в порядку виконання договірного зобов`язання та Закону. Таким чином, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 3 898 грн. 38 коп.

Заперечуючи проти задоволення зустрічного позову, Відповідач за зустрічним позовом зазначав, що умовами Договору передбачено нарахування ПДВ на суму орендної плати, комунальних платежів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов`язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Що стосується первісного позову Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД», Суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у тимчасове платне користування без права викупу приміщення розміщені на третьому поверсі корпусу №3 на виробничому майданчику №1 загальною площею 62,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка 8/10, що підтверджується Актом приймання - передачі приміщень від 01.12.2021 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.30)

На виконання умов Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року та Додаткової угоди №1 від 30.05.2021 року Орендодавець прийняв раніше передані в орендне користування приміщення розміщені на третьому поверсі корпусу №3 на виробничому майданчику №1 загальною площею 62,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Маршала Рибалка 8/10, що підтверджується Актом приймання - передачі (повернення) приміщень від 01.06.2022 року (а.с.33), та передав, а Орендар в свою чергу прийняв у тимчасове платне користування приміщення загальною площею 36,70 кв.м., розміщене на 4 поверсі корпусу Nє1 (для розміщення офісу) на виробничому майданчику №2 за адресою: м. Київ, вул. Богдана Гаврилишина, 27/29, що підтверджується Актом приймання - передачі приміщень від 15.06.2022 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (а.с.34)

Крім того, на виконання умов Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року Орендодавець надав, а Орендар в свою чергу прийняв послуги з оренди майна, комунальні послуги та компенсації податків за період грудень 2021 року - лютий 2023 року на загальну суму в розмірі 159 231 грн. 89 коп., що підтверджується Актами здачі - приймання послуг №2/23 від 28.02.2023 року на суму 5 628 грн. 97 коп., №1/23 від 31.01.2023 року на суму 5 591 грн. 76 коп., №12/22 від 31.12.2022 року на суму 5 576 грн. 39 коп., №11/22 від 30.11.2022 року на суму 5 527 грн. 32 коп., №10/22 від 31.10.2022 року на суму 5 473 грн. 39 коп., №09/22 від 30.09.2022 року на суму 5 422 грн. 80 коп., №08/22 від 31.08.2022 року на суму 5 354 грн. 99 коп., №07/22 від 31.07.2022 року на суму 5 372 грн. 12 коп., №02/22 від 28.02.2022 року на суму 23 979 грн. 83 коп., №01/22 від 31.01.2022 року на суму 28 039 грн. 78 коп., №12/21 від 31.12.2021 року на суму 26 867 грн. 20 коп., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (а.с.61-71) та здійснив часткову оплату за надані послуги у розмірі 54 482 грн. 74 коп., що підтверджується карткою по рахунку та виписками по рахунку Позивача. (а.с.72-73, 89-101)

Відповідно до п.3.2 Договору Орендар сплачує комунальні послуги за спожиту електроенергію, водоспоживання, водовідведення, каналізацію, опалення, компенсує послуги охорони приміщень та прибирання за виставленими Орендодавцем рахунками. Крім того, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю компенсацію податків за орендоване майно, в тому числі компенсацію плати за користування земельною ділянкою (компенсація земельного податку) у розмірі 19,01 грн. за кв. м. орендованих приміщень) / крім того ПДВ (20%), та компенсацію податку на нерухоме майно (компенсацію податку на майно) у розмірі 5,00 грн. за кв. м. орендованих приміщень і крім того ПДВ (20%). у розмірі, встановленому законодавством України. Розмір компенсації податків коригується відповідно до зміни податків згідно нормативно-правових актів України, актів органів місцевого самоврядування з питань плати за землю, про що зазначається у рахунках фактурах, які виставляються Орендодавцем.

Згідно з п. 3.3 Договору платежі, обумовлені в пл. 3.1. та 3.2. даного Договору. перераховуються, Орендарем Орендодавцю щомісяця протягом 5-ти робочих днів з моменту виставлення Орендодавцем рахунків.

В матеріалах справи наявні рахунки - фактури на оплату за Договором оренди №380/21 від 30.11.2021 року за період січень 2022 року - червень 2023 року (а.с.43-60), проте матеріали справи не містять доказів направлення вказаних рахунків на адресу Відповідача. Однак, Суд приймає до уваги доводи Відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо виставлення й отримання вказаних рахунків Орендарем, а тому відповідно до ч.1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України факт виставлення Позивачем й отримання Відповідачем рахунків - фактур на оплату за Договором оренди №380/21 від 30.11.2021 року за період січень 2022 року - червень 2023 року не підлягає доказуванню.

У п.3.7 Договору визначено, що з метою прискорення обміну інформацією за договором, виставлені Орендодавцем рахунки-фактури, Акти здачі - приймання наданих послуг, а також інші документи. направляються Орендарю по факсу і/або електронній пошті, відповідно до зазначених з розділі 10 даного договору реквізитів. Документи, передані по факсу і/або електронній пошті мають юридичну силу оригіналу до заміни їх оригіналами. Сторони зобов?язуються щоденно перевіряти електронну пошту згідно реквізитів, вказаних у розділі 10 даного договору. Сторони погодили, що рахунок-фактура за попередній місяць вважається отриманою орендарем, якщо Орендар до 5 числа поточного місяця не направив повідомлення орендодавцю про відсутність рахунку - фактури за попередній місяць. Оригінали рахунків-фактур, Актів здачі-приймання наданих послуг, а також інших документів, які мають відношення до даного Договору оренди, направляються поштою чи нарочним протягом 15-ти календарних днів з моменту направлення їх по факсу і/або електронній пошті.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять, а Відповідачем в свою чергу не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження направлення Орендарем до 5 числа поточного місяця повідомлення Орендодавцю про відсутність рахунку - фактури за попередній місяць відповідно до п.3.7 Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року.

При цьому, Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплати товару.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18, яка враховується судом при розгляді спірних правовідносин у даній справі згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені умови Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року, обов`язок Відповідача по оплаті орендної плати, спожитих комунальних послуг за період грудень 2021 року по червень 2023 року на момент розгляду даної справи настав.

Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» перед Публічним акціонерним товариством «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» за Договором оренди №380/21 від 30.11.2021 року за період грудень 2021 року по червень 2023 року становить 104 749 грн. 15 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» по орендній платі та платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди, за період грудень 2021 року по червень 2023 року у розмірі 104 749 грн. 15 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі та платежів, пов`язаних з користуванням об`єктом оренди, в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов`язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 104 749 грн. 15 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При зверненні до суду Позивач просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 12.02.2022 р. по 20.04.2024 р. у розмірі 4 779 грн. 41 коп. та інфляційні у розмірі 19 264 грн. 70 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем сплати за виконані роботи за загальний період прострочки з 12.02.2022 р. по 20.04.2024 р. у розмірі 4 779 грн. 41 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Таким чином, законом установлено обов`язок боржника у разі прострочення виконання грошового зобов`язання сплатити на вимогу кредитора суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у виді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, у розумінні положень наведеної норми позивач як кредитор, вправі вимагати стягнення у судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов`язання.

Разом із тим, Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплату яких передбачено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з положеннями ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України.

Відповідно до ст. 3 вищевказаного Закону індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Оскільки індекси інфляції є саме коефіцієнтами, призначенням яких є переведення розміру заборгованості у реальну величину грошових коштів з урахуванням знецінення первинної суми, такі інфляційні втрати не можуть бути розраховані за певну кількість днів прострочення, так як їх розмір не відповідатиме реальній величині знецінення грошових коштів, що існував у певний період протягом місяця, а не на конкретну дату чи за декілька днів.

Згідно з Листом Державного комітету статистики України №11/1-5/73 від 13.02.2009р. також не має практичного застосування середньоденний індекс інфляції, що може бути розрахований за формулою середньої геометричної незваженої (корінь з місячного індексу в 31 (30) степені). Так, він вказує лише на темп приросту цін за 1 день та не є показником реальної величини знецінення грошових коштів кредитора за період прострочення боржником своїх зобов`язань.

Зазначені висновки підтверджуються Рекомендаціями Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, даних у листі Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р., відповідно до яких визначення загального індексу за певний період часу здійснюється шляхом перемноження помісячних індексів, тобто накопичувальним підсумком. Його застосування до визначення заборгованості здійснюється за умов, якщо в цей період з боку боржника не здійснювалося платежів, тобто розмір основного боргу не змінювався. У випадку, якщо боржник здійснював платежі, загальні індекси інфляції і розмір заборгованості визначаються шляхом множення не за весь період прострочення, а виключно по кожному періоду, в якому розмір заборгованості не змінювався, зі складанням сум отриманих в результаті інфляційних збитків кожного періоду. При цьому, слід вважати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Таким чином, інфляційні мають розраховуватись шляхом визначення різниці між добутком суми боргу та помісячних індексів інфляції за час прострочення, розділених на сто, і сумою боргу.

Зазначене відповідає п. 6 Наказу Держкомстату №265 від 27.07.2007р. «Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін», відповідно до якого розрахунки базового індексу споживчих цін проводяться за міжнародною класифікацією індивідуального споживання за цілями та здійснюються відповідно до модифікованої формули Ласпейреса. Розрахунки базового індексу споживчих цін за квартал, період з початку року і т.п. проводяться «ланцюговим» методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних і т.д.) індексів.

При цьому, коли відносно кожного грошового зобов`язання, які мають різні строки виникнення, проводиться оплата частинами через короткі проміжки часу, розрахунок інфляційних втрат необхідно здійснювати щодо кожного окремого платежу, як складової загальної суми окремого грошового зобов`язання, за період з моменту виникнення обов`язку з оплати та який буде спільним для всіх платежів по конкретному грошовому зобов`язанню, до моменту фактичного здійснення платежу з подальшим сумуванням отриманих результатів для визначення загальної суми інфляційних втрат.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено таку правову позицію щодо застосуванням механізму розрахунку інфляційних втрат у разі, якщо прострочення виконання грошового зобов`язання становить неповний місяць. Зокрема, у наведеній постанові об`єднана палата Касаційного господарського суду роз`яснила, що "сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме: час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу; час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується".

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання в зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, за загальний період прострочки з 12.02.2022 р. по 20.02.2024 р. у розмірі 19 264 грн. 70 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у заявленому Позивачем розмірі, оскільки відповідно до частини 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі заявлених позовних вимог.

Крім того, Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 12.02.2022 р. по 13.01.2024 р. у розмірі 21 286 грн. 48 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

При цьому Суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов`язань.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України та статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а право встановити у договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 статті 231 ГК України. Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» №14 від 17.12.2013 року)

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що Орендар зобов`язується у випадку несвоєчасного чи не в повному обсязі перерахування платежів по оренді (вказаних в п.п.3.1, 3.2) Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на день сплати пені, від суми заборгованості за кожен день прострочки (включаючи день сплати).

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов`язання з 12.02.2022 р. по 13.01.2024 р. у розмірі 21 286 грн. 48 коп. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» на користь Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 104 749 грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 4 779 грн. 41 коп., інфляційні у розмірі 19 264 грн. 70 коп., пеня у розмірі 21 286 грн. 48 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову покладаються на Відповідача.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА», Суд зазначає.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною 1 статті 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 Цивільного кодексу України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Згідно із частиною першою, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена, у тому числі у виді розірвання договору. (Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 березня 2016 року у справі № 6-2978цс15 та від 3 червня 2016 року у справі № 6-100цс15).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 910/13271/18, від 23.01.2020 у справі № 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі № 918/47/18, від 01.04.2019 у справі № 904/2444/18.

Відповідно до статті 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Орендодавець неправомірно (всупереч вимогам ПК України та Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року) здійснював нарахування та включення розміру ПДВ в рахунках на відшкодування комунальних послуг та електроенергії, що у свою чергу призвело до набуття Позивачем за первісним позовом коштів за рахунок Відповідача за первісним позовом не в порядку виконання договірного зобов`язання та Закону.

Згідно з частиною першою статті 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Частиною першою статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Разом з цим, частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Господарським кодексом України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору.

Так, за приписами ч.1 ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.3 ст.180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 4 ст.180 Господарського кодексу України встановлено, що умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов`язкових для сторін нормативних документів, зазначених у статті 15 цього Кодексу, а у разі їх відсутності - в договірному порядку, з додержанням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих споживачів товарів і послуг.

Відповідно до ч.5 ст.180 Господарського кодексу України ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.

Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.

Згідно з підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 Податкового кодексу України податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з підпунктами "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 ПКУ, об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПКУ.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПКУ база оподаткування ПДВ операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на, додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком:

товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;

газу, який постачається для потреб населення;

електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг. До складу договірної (контрактної) вартості не включаються суми неустойки (штрафів та/або пені), три проценти річних від простроченої суми та інфляційні витрати, відшкодування шкоди, у тому числі відшкодування упущеної вигоди за рішеннями міжнародних комерційних та інвестиційних арбітражів або іноземних судів, що отримані платником податку внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов`язань.

До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).

Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати КГС Верховного Суду від 03.12.2021 у справі №910/12764/20.

У п.3.1 Договору визначено, що у перший місяць оренди орендна плата складає 10 437.50 грн., помножені на індекс інфляції за попередній перед першим місяцем оренди, з розрахунку 167 грн. за один кв.м. приміщень. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індекса інфляції за попередній місяць наростаючим підсумком. Крім того Орендар сплачує ПДВ в розмірі, встановленому законодавством України.

Відповідно до п.3.2 Договору Орендар сплачує комунальні послуги за спожиту електроенергію, водоспоживання, водовідведення, каналізацію, опалення, компенсує послуги охорони приміщень та прибирання за виставленими Орендодавцем рахунками. Крім того, Орендар щомісячно сплачує Орендодавцю компенсацію податків за орендоване майно, в тому числі компенсацію плати за користування земельною ділянкою (компенсація земельного податку) у розмірі 19,01 грн. за кв. м. орендованих приміщень) / крім того ПДВ (20%), та компенсацію податку на нерухоме майно (компенсацію податку на майно) у розмірі 5,00 грн. за кв. м. орендованих приміщень і крім того ПДВ (20%). у розмірі, встановленому законодавством України. Розмір компенсації податків коригується відповідно до зміни податків згідно нормативно-правових актів України, актів органів місцевого самоврядування з питань плати за землю, про що зазначається у рахунках фактурах, які виставляються Орендодавцем.

Додатковою угодою №1 від 30.05.2021 року до Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року Сторони дійшли згоди змінити та доповнити нижчевказані умови Договору, виклавши їх у наступній редакції: п.3.1. Договору оренди викласти в наступній редакції: « 3.1. У перший місяць оренди орендна плата складає 3 486,50 грн., з розрахунку 95,00 грн. за один кв.м. приміщень помножені на індекс інфляції за попередній перед першим місяцем оренди. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індекса інфляції за попередній місяць. Крім того Орендар сплачує ПДВ в розмірі, встановленому законодавством України.»

Судом встановлено, що при укладенні Договору оренди №380/21 від 30.11.2021 року між Публічним акціонерним товариством «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА», Сторонами було погоджено сплату Орендарем витрат за орендоване майно, а також витрат за надані комунальні послуги з урахуванням розміру ПДВ відповідно до норм чинного законодавства України, а тому Суд не приймає до уваги доводи Позивача за зустрічним позовом в цій частині.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд звертає увагу, що сторони при укладенні спірного договору були вільні у виборі контрагентів та визначенні умов договору, на свій розсуд приймали даний правочин на певних встановлених умовах, узгодили ці умови, підписавши Договір оренди №380/21 від 30.11.2021 року, а тому всі умови спірного Договору з моменту його укладення стають однаково обов`язковими для виконання сторонами.

При цьому, Верховним Судом неодноразово висловлювалась позиція про те, що у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08.04.2021 по справі № 922/2439/20.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов`язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» до Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 3 898 грн. 38 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову залишаються за Позивачем.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. Первісний позов Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» - задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» (04070, місто Київ, ВУЛИЦЯ САГАЙДАЧНОГО, будинок 21, Ідентифікаційний код юридичної особи 33349970) на користь Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» (04116, місто Київ, ВУЛИЦЯ БОГДАНА ГАВРИЛИШИНА, будинок 27/29, Ідентифікаційний код юридичної особи 14312134) заборгованість у розмірі 104 749 (сто чотири тисячі сімсот сорок дев`ять) грн. 15 коп., 3% річних у розмірі 4 779 (чотири тисячі сімсот сімдесят дев`ять) грн. 41 коп., інфляційні у розмірі 19 264 (дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят чотири) грн. 70 коп., пеню у розмірі 21 286 (двадцять одна тисяча двісті вісімдесят шість) грн. 48 коп. та судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

4. У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «П Ц «СИСТЕМА» до Публічного акціонерного товариства «НАУКОВО-ТЕХНІЧНИЙ КОМПЛЕКС «ЕЛЕКТРОНПРИЛАД» про стягнення безпідставно отриманих коштів у розмірі 3 898 грн. 38 коп. - відмовити у повному обсязі.

5. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 20 травня 2024 року.

Суддя О.В. Чинчин