Рішення

від 15.05.2024 по справі 916/783/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" травня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/783/24

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача Циба О.В. (ордер серії ВН № 1202378);

від відповідача Приміч Д.В. (ордер серії ВН № 1353851);

від третьої особи - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/783/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Лайтфрен (04214, м. Київ, вул. Північна, буд. 2/58, кв. 189, код ЄДРПОУ 34044721)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний комплекс Фієстатур (65009, м. Одеса, вул. Академічна, буд.3, код ЄДРПОУ 33017152)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Тауер Компані (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 53, код ЄДРПОУ 44281999)

про стягнення 49 489,18 грн., -

ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю Лайтфрен звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Курортний комплекс Фієстатур, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю Юкрейн Тауер Компані, в якій просить суд стягнути з відповідача 49 489,18 грн. безпідставно отриманих коштів, а також суму судових витрат.

Зокрема, позивач вказує, що за результатами проведених електронних торгів ТОВ Лайтфрен стало переможцем аукціону примусової реалізації лоту № 517148 «Комплекс готелю «Южний» загальною площею 19 200,00 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, вулиця Гагаріна, будинок 1» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1067638251103), у зв`язку з чим 11.11.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. було видано позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 1539.

Як вказує позивач, попереднім власником вказаного вище нерухомого майна було ТОВ Курортний комплекс Фієстатур. При цьому у період належності вказаного вище майна відповідачу між останнім та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» було укладено договір на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, відповідно до умов якого використовувався дах нерухомого майна. Однак, за ствердженнями позивача, у період з 18.11.2022 року до 19.05.2023 року третя особа, не знаючи про факт зміни власника нерухомого майна, сплатила відповідачу за договором 49 489,18 грн., у т.ч.: 6 907,91 грн. 18.11.2022 року; 6 956,27 грн. 20.12.2022 року; 7004,96 грн. 20.01.2023 року; 7004,96 грн. 20.02.2023 року; 56,04 грн. 20.01.2023 року; 7110,43 грн. 20.03.2023 року; 7217,09 грн. 20.04.2023 року; 7231,52 грн. 19.05.2023 року.

В подальшому у червні 2023 року між позивачем та третьою особою укладено договір оренди частини нерухомого майна, з вказаного вище періоду оплата за користування майном позивача проводилась третьою особою на користь позивача.

Відтак, позивач зазначає, що після отримання ним свідоцтва про право власності на майно - комплекс готелю Южний третя особа - ТОВ Юкрейн Тауер Компані, не знаючи про факт зміни власника нерухомого майна, продовжувала сплачувати кошти за використання даху нерухомого майна - попередньому власнику майна - ТОВ Курортний комплекс Фієстатур.

Разом із позовом ТОВ Лайтфрен подало до суду надійшло клопотання про витребування доказів, згідно якого позивач просить витребувати у третьої особи копії фінансових документів, якими підтверджуються оплати за договором на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року в наступному розмірі: 6 907,91 грн. 18.11.2022 року; 6 956,27 грн. 20.12.2022 року; 7004,96 грн. 20.01.2023 року; 7004,96 грн. 20.02.2023 року; 56,04 грн. 20.01.2023 року; 7110,43 грн. 20.03.2023 року; 7217,09 грн. 20.04.2023 року; 7231,52 грн. 19.05.2023 року (загальна сума оплати складає 49489,18 грн), а також витребувати у ТОВ Юкрейн Тауер Компані копію договору на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, який укладено між ТОВ Юкрейн Тауер Компані та ТОВ Курортний комплекс Фієстатур.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.03.2024 позовну заяву ТОВ Лайтфрен залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду, зокрема: договору оренди, укладеного в червні 2023 року між ТОВ Лайтфрен та ТОВ Юкрейн Тауер Компані; доказів, підтверджуючих здійснення ТОВ Юкрейн Тауер Компані оплат за зазначеним договором на користь ТОВ Лайтфрен (платіжні доручення, банківські виписки, тощо.

07.03.2024 до суду від ТОВ Лайтфрен надійшло клопотання про долучення доказів (вх.№ 9662/24), згідно якого позивач - на виконання вимог суду - надав до матеріалів справи копію договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023, укладеного між ТОВ Лайтфрен та ТОВ Юкрейн Тауер Компані, та копії платіжних інструкцій за період з серпня 2023 року до лютого 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.03.2024 позовну заяву ТОВ Лайтфрен повторно залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до клопотання про залучення доказів, а також запропоновано позивачу надати письмові пояснення щодо посилання в позовній заяві на договір оренди, укладений в червні 2023 року між ТОВ Лайтфрен та ТОВ Юкрейн Тауер Компані, та надання договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023, укладеного між ТОВ Лайтфрен та ТОВ Юкрейн Тауер Компані. У вказаній ухвалі судом звернуто увагу позивача на те, що ухвала суду від 04.03.2024 року про залишення позовної заяви ТОВ Лайтфрен без руху, серед іншого, була обґрунтована тим, що в позовній заяві позивач зокрема, зазначив, що в червні 2023 року між ТОВ Лайтфрен та ТОВ Юкрейн Тауер Компані укладено договір оренди частини нерухомого майна. При цьому, позивач не надав суду письмових пояснень щодо посилань в позовній заяві на договір оренди частини нерухомого майна, який укладено в червні 2023 року між ТОВ Лайтфрен та ТОВ Юкрейн Тауер Компані, та надав до суду інший договір оренди № 0871А23, який укладено 01.08.2023 між ТОВ Лайтфрен та ТОВ Юкрейн Тауер Компані. Крім того, судом з`ясовано, що клопотання ТОВ Лайтфрен про долучення доказів (яке за своєю суттю є додатком до позовної заяви) в порушення вимог п. 8 ч. 3 ст. 164 ГПК України не містить відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до клопотання про залучення доказів.

13.03.2024 до суду від ТОВ Лайтфрен надійшли додаткові письмові пояснення (вх.№10554/24), згідно яких позивач усунув недоліки позовної заяви. Зокрема, у вказаних поясненнях позивачем наведені обставини стосовно посилання в позовній заяві на договір оренди, укладений в червні 2023 року між ТОВ «Лайтфрен» та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані», та стосовно наданого договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023 року, укладеного між ТОВ «Лайтфрен» та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані». Зокрема, позивач вказує, що в п. 7.2 договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023 року сторони, керуючись ч.3 ст. 631 ЦК України, встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01.06.2023 року. Також сторони встановили, що орендар підписав акт готовності прийому-передачі в день підписання договору, але фактично користується послугами з 01.06.2023 року, а отже оплата здійснюється з 01.06.2023 року. В акті прийому-передачі до договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023 року, який є додатком № 1 до договору, встановлено, що ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» користується послугами з 01.06.2023 року.

Листом Господарського суду Одеської області за вих. №916/783/24/1722/2024 від 14.03.2024, з огляду на перебування судді Мостепаненко Ю.І. у відпустці, ТОВ Лайтфрен повідомлено про відкладення питання щодо розгляду додаткових письмових пояснень.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.03.2024 позовну заяву ТОВ Лайтфрен прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №916/783/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 11.04.2024 о 14:00 год. Також вказаною ухвалою суду до участі у справі № 916/783/24 залучено ТОВ Юкрейн Тауер Компані в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

10.04.2024 від позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника ТОВ Лайтфрен (вх. № 14772/24).

У судовому засіданні 10.04.2024 представник відповідача звернувся до суду з усним клопотанням про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи та надати відзив на позов.

Вказане клопотання представника позивача судом задоволено, у зв`язку з чим у судовому засіданні 11.04.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення розгляду справи №916/783/24 на 15.05.2024 о 11:00; при цьому, судом залишено на розгляді клопотання позивача про витребування доказів, додане до позовної заяви.

16.04.2024 до суду від третьої особи - ТОВ Юкрейн Тауер Компані надійшли пояснення щодо заявленого позову ТОВ Лайтфрен (вх. № 15518/24), в яких третя особа вказує, що ТОВ «ЮТК» був укладений з ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» договір на надання послуг з утримання інфраструктури від 01.12.2021 р. на об`єкті за адресою: Одеська область, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, буд. 1. У червні 2023 р., довідавшись від позивача про зміну власника об`єкта за адресою: Одеська область, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, буд. 1, ТОВ «ЮТК» уклало договір оренди з позивачем. Також третя особа вказує, що за період з листопада 2022 року по червень 2023 року ТОВ «ЮТК» сплатило ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» наступні платежі: 18.11.2022 року - 6 907,91 грн.; 20.12.2022 року - 6 956,27 грн.; 20.01.2023 року - 7004,96 грн.; 20.02.2023 року - 7004,96 грн.; 20.01.2023 року - 56,04 грн.; 20.03.2023 року - 7110,43 грн.; 20.04.2023 року - 7217,09 грн.; 19.05.2023 року - 7231,52 грн. Таким чином, ТОВ «ЮТК» вказує, що мало підстави вважати ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» добросовісним надавачем послуг та власником майна за адресою: Одеська область, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна. буд. 1, та сплачувати за послуги надані в період з листопада 2022 року по червень 2023 року грошові кошти у розмірі 49 489,18 грн.

24.04.2024 до суду від відповідача - ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 16867/24), в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема, відповідач вказує, що ТОВ «Лайтфрен», звертаючись до суду із позовом, зазначає про сплату третьою особою у період з 18.11.2022 року до 19.05.2023 року відповідачу загальну суму в розмірі 49 489,18 грн., однак ані позивачем, ані третьою особою не надано жодного доказу на підтвердження таких перерахувань, окрім як листування між ТОВ «Лайтфрен» та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані». Так, відповідач зауважує, що доказами перерахування грошових коштів є виключно платіжні доручення (квитанції), на підставі яких було здійснено переказ, які в матеріалах справи відсутні. У позові ТОВ «Лайтфрен» вказує, що докази перерахування коштів містяться в додатку № 10 до позовної заяви, однак додатком № 10 є копія свідоцтва про право власності на нерухоме майно 1539 від 11.11.2022 року. Наразі, відповідач вказує, що у зв`язку з наявністю кримінального провадження, в рамках якого проводиться досудове розслідування щодо шахрайських дій колишнього керівника підприємства, який злочинним шляхом «вивів» грошові кошти підприємства в особливо великих розмірах, наразі у ТОВ «КК «Фієстатур» відсутня можливість доступу до рахунків з метою перевірки надходження грошових коштів на рахунки.

До того ж, відповідач зазначає, що із змісту позовної заяви вбачається, що ТОВ «Лайтфрен» не здійснювало жодних переказів коштів на рахунки ТОВ «КК «Фієстатур», та між сторонами відсутні будь-які правовідносини. Відтак, на думку відповідача, за відсутності будь-яких правовідносин між ТОВ «Лайтфрен» та ТОВ «КК «Фієстатур», в тому числі, за відсутності перерахування коштів з боку позивача, ТОВ «КК «Фієстатур» жодним чином не могло порушити права чи законні інтереси ТОВ «Лайтфрен» та не утримує грошові кошти належні позивачу, а тому останнім пред`явлено необґрунтований позов з неефективним засобом правого захисту. Тим паче, відповідач вказує, що термін "повернення", якій міститься в ст.1212 ЦК України, стосується особи, у якої це майно було отримано.

У судовому засіданні 15.05.2024 року представник позивача просив суд задовольнити клопотання про витребування доказів та витребувати у ТОВ "Юкрейн Тауер Компані" копію договору на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, який укладений між ТОВ "Юкрейн Тауер Компані" та ТОВ "Курортний комплекс "Фієстатур"; копії фінансових документів, якими підтверджуються оплати за зазначеним договором на надання послуг з утримання від 01.12.2021 в загальному розмірі 49 489,18 грн. Представник відповідача заперечував проти задоволення вказаного клопотання.

За результатами розгляду вказаного клопотання у судовому засіданні 15.05.2024 року судом оголошено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів, з огляду на його необґрунтованість.

За положеннями ч. 1-3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідно до ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. Будь-яка особа, в якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду. Особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали. У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Наразі, суд зазначає, що позивач не надав доказів неможливості отримати самостійно докази, які зазначені у заявленому клопотанні. При цьому, доданий позивачем до клопотання адвокатський запит судом до уваги не приймається, оскільки у вказаному запиті позивач просив надати копії інших фінансових документів, ніж запитувані, а саме: документів, які підтверджують оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» грошових коштів за договором оренди, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані», у період з жовтня 2022 року до червня 2023 року. Доказів запитування у третьої особи копій документів, зазначених в заявленому клопотанні про витребування доказів, зокрема документів, підтверджуючих оплати за договором на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, і сам договір на надання послуг з утримання позивач не надав. Слід зазначити, що договір оренди та договір на надання послуг з утримання є різними правочинами. Відтак, суд не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання позивача. Також суд зазначає, що за положеннями ГПК України обов`язок збирання доказів на підтвердження/спростування позовних вимог покладено на учасників справи та не відноситься до обов`язків суду.

Так, під час розгляду справи в судовому засіданні 15.05.2024 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі, натомість представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні від 15.05.2024 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як випливає з матеріалів справи, ТОВ Курортний комплекс Фієстатур належав на праві власності цілісний майновий комплекс готелю «Южний», що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 1.

Зазначений цілісний майновий комплекс було реалізовано на прилюдних торгах приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. при примусовому виконанні рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/12836/21.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу № 578035 проведення електронного аукціону (торгів), організованого ДП «Сетам» 17.10.2022 в межах ВП № 69446874 щодо реалізації лоту № 517148 «Комплекс готелю «Южний» загальною площею 19200,00 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, вулиця Гагаріна, будинок 1», переможцем на вказаному аукціоні визнано ТОВ Лайтфрен.

26.10.2022 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. складено акт про проведені електронні торги у виконавчому провадженні ВП № 69446874, з якого вбачається, що аукціон було проведено задля реалізації арештованого майна боржника ТОВ Курортний комплекс Фієстатур в ході проведення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні.

11.11.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. було видано ТОВ Лайтфрен свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 1539, згідно якого вказаному Товариству належить на праві власності майно - комплекс готелю «Южний», що складається в цілому з: будівлі готелю літ.«А» загальною площею 9464,1 кв.м, будівлі ресторану літ. «Б» загальною площею 3893,9 кв.м, блоку культурно-масового обслуговування літ. «В» загальною площею 3982,5 кв.м, будівлі гаражу літ. «Г» загальною площею 961,3 кв.м, будівлі пральні з душовими літ. «Д» загальною площею 898,5 кв.м, навісу літ «Є», споруд № 1-3, що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вулиця Гагаріна, будинок 1, яке було придбане ТОВ Лайтфрен за 21000000,00 грн., що раніше належало ТОВ Курортний комплекс Фієстатур (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1067638251103).

01 серпня 2023 року між ТОВ Лайтфрен (орендодавець) та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» (орендар) укладено договір оренди № 0871А23, відповідно до умов якого позивач як орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину дах за адресою: Одеська область, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, буд. 1, з визначенням меж на відповідній план-схемі, підписаному сторонами, з метою встановлення інфраструктури орендаря з правом розміщення телекомунікаційного обладнання операторів телекомунікаційного обладнання операторів телекомунікаційного зв`язку, прокладенням антенно-фідерної траси, розміщення антенно-фідерних пристроїв, прокладенням оптоволоконної траси.

В п. 7.2 договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023 року сторони, керуючись ч.3 ст. 631 ЦК України, встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01 червня 2023 року. Сторони встановили, що орендар підписав акт готовності прийому-передачі в день підписання договору, але фактично користується послугами з 01 червня 2023 року, а отже оплата здійснюється з 01 червня 2023 року. В акті прийому-передачі до договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023 року, який є додатком № 1 до договору, встановлено, що ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» користується послугами з 01 червня 2023 року.

Так, позивачем надано до суду платіжні інструкції № 71776 від 23.08.2023, № 71777 від 23.08.2023, № 71778 від 23.08.2023, № 90793 від 20.10.2023, № 93828 від 19.01.2024, № 101021 від 21.11.2023, № 103524 від 20.02.2024, № 80659 від 20.09.2023, № 80959 від 20.12.2023, які свідчать про здійснення ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» оплат згідно договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023. При цьому, відповідно до платіжної інструкції № 71777 від 23.08.2023 року оплату за договором було здійснено за червень 2023 року, № 71778 від 23.08.2023 року оплату за договором було здійснено за липень 2023 року, № 71776 від 23.08.2023 року оплату за договором було здійснено за серпень 2023 року.

Наразі, як вказує позивач, у період належності вказаного вище майна відповідачу між останнім та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» було укладено договір на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, відповідно до умов якого використовувався дах нерухомого майна. Однак, за ствердженнями позивача, у період з 18.11.2022 року до 19.05.2023 року третя особа, не знаючи про факт зміни власника нерухомого майна, сплатила відповідачу за договором 49 489,18 грн., у т.ч.: 6907,91 грн. 18.11.2022 року; 6956,27 грн. 20.12.2022 року; 7004,96 грн. 20.01.2023 року; 7004,96 грн. 20.02.2023 року; 56,04 грн. 20.01.2023 року; 7110,43 грн. 20.03.2023 року; 7217,09 грн. 20.04.2023 року; 7231,52 грн. 19.05.2023 року. Вказані кошти, на думку позивача, є безпідставно набутими відповідачем, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Так, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Разом з тим у заявленому позові ТОВ «Лайтфрен» зазначає про сплату третьою особою на користь відповідача у період з 18.11.2022 року до 19.05.2023 року загальну суму в розмірі 49 489,18 грн., однак ані позивачем, ані третьою особою не надано жодного доказу на підтвердження таких перерахувань.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В даному випадку належними доказами перерахування грошових коштів є виключно платіжні доручення (квитанції), на підставі яких здійснено переказ, проте такі матеріали справи не містять. Стосовно заявленого позивачем клопотання про витребування доказів судом вище наведені підстави для його відхилення.

Також, позивачем не доведено існування договірних відносин між ТОВ «КК «Фієстатур» та третьою особою. Ті обставини, що, навіть у разі існування таких правовідносин між відповідачем і третьою особою, - не свідчать про виникнення у позивача відповідних прав відносно вказаних правовідносин, з урахуванням того, що використання відповідного майна позивача можливо з боку третьої особи з дозволу власника. Так, між позивачем і третьою особою виникли орендні правовідносини фактично з червня 2023 року.

Більш того, слід заначити, у спірних правовідносинах ТОВ «Лайтфрен» не може вважатися потерпілою особою, за рахунок якої відповідач збільшив своє майно у вигляді грошових коштів, в розумінні ст. 1212 ЦК України. Адже, позивач не здійснював жодних переказів коштів на рахунки ТОВ «КК «Фієстатур», та між сторонами відсутні будь-які правовідносини. Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що за відсутності будь-яких правовідносин між ТОВ «Лайтфрен» та ТОВ «КК «Фієстатур», в тому числі за відсутності перерахування коштів з боку позивача, ТОВ «КК «Фієстатур» не могло порушити права чи законні інтереси ТОВ «Лайтфрен» та не утримує грошові кошти, належні позивачу. Тим більш термін "повернення", якій міститься в ст.1212 ЦК України, стосується особи, у якої це майно було отримано.

Відтак, виходячи з наведеного, на думку суду, відсутні умови для кваліфікації спірних правовідносин як кондикційних, а тому суд не вбачає правових підстав для захисту прав позивача у спосіб та порядок, наведені в ст. 1212 ЦК України.

Так, частиною 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено завдання господарського судочинства, зокрема це справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно з ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

При цьому, відповідно до приписів частин першої та другої статті 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмету і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Підстава позову - це факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. При цьому позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Так, вирішуючи кожний конкретний спір на підставі всіх встановлених обставин, суд повинен установити, на захист якого права подано відповідний позов, чи порушене, не визнане або оспорене таке право відповідачем (відповідачами), а також з`ясувати, чи призведе задоволення заявлених вимог до реального та ефективного поновлення порушеного права, та залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Така позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав; під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що у такий спосіб буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Вказаними нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За змістом положень вказаних норм, суд, шляхом вчинення провадження у справах, здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Правова позиція щодо обов`язку позивача, відповідно до законодавчих приписів статей 15, 16 ЦК України та статей 4, 13, 74, 76, 79 ГПК України, обґрунтувати і довести належними і вірогідними доказами порушення (невизнання, оспорювання) його прав та/або законних інтересів, сформульована Верховним Судом в постанові від 28.04.2020 у справі № 910/6517/19.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Разом з тим, особа, права якої порушені, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, якщо він передбачений чинним законодавством або договором. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Близькі за змістом висновки викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц).

Установлені законом матеріально-правові способи захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Обєднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom), заява № 22414/93, ЄСПЛ виснував, що зазначена норма Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, ефективний засіб правового захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення саме порушеного права особи, яка звернулася за судовим захистом.

Наразі, як вже зазначалось вище, судом не встановлено наявності у позивача самого порушеного права з боку відповідача.

При цьому суд зауважує, що при наданні оцінки доводам всіх учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів сукупності з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ Лайтфрен.

Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20 травня 2024 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко