Постанова

від 07.08.2024 по справі 916/783/24

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/783/24Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Філінюка І.Г.

суддів Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН»

на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024

по справі №916/783/24

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані»

про стягнення 49 489,18 грн.

суддя суду першої інстанції Мостепаненко Ю.І.

місце винесення рішення: м. Одеса, пр-т Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області.

Повний текст рішення складено та підписано: 20 травня 2024.

ВСТАНОВИВ:

28.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур», за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані», в якій просить суд стягнути з відповідача 49 489,18 грн. безпідставно отриманих коштів, а також суму судових витрат.

Зокрема, позивач вказує, що за результатами проведених електронних торгів ТОВ «Лайтфрен» стало переможцем аукціону примусової реалізації лоту № 517148 «Комплекс готелю «Южний» загальною площею 19 200,00 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, вулиця Гагаріна, будинок 1» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1067638251103), у зв`язку з чим 11.11.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. було видано позивачу свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 1539.

Як вказує позивач, попереднім власником вказаного вище нерухомого майна було ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур». При цьому у період належності вказаного вище майна відповідачу між останнім та ТОВ «Юкрейн Тауер Компані» було укладено договір на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, відповідно до умов якого використовувався дах нерухомого майна. Однак, за ствердженнями позивача, у період з 18.11.2022 року до 19.05.2023 року третя особа, не знаючи про факт зміни власника нерухомого майна, сплатила відповідачу за договором 49 489,18 грн., у т.ч.: 6 907,91 грн. 18.11.2022 року; 6 956,27 грн. 20.12.2022 року; 7004,96 грн. 20.01.2023 року; 7004,96 грн. 20.02.2023 року; 56,04 грн. 20.01.2023 року; 7110,43 грн. 20.03.2023 року; 7217,09 грн. 20.04.2023 року; 7231,52 грн. 19.05.2023 року.

В подальшому у червні 2023 року між позивачем та третьою особою укладено договір оренди частини нерухомого майна, з вказаного вище періоду оплата за користування майном позивача проводилась третьою особою на користь позивача.

Відтак, позивач зазначає, що після отримання ним свідоцтва про право власності на майно - комплекс готелю «Южний» третя особа - ТОВ «Юкрейн Тауер Компані», не знаючи про факт зміни власника нерухомого майна, продовжувала сплачувати кошти за використання даху нерухомого майна - попередньому власнику майна - ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур».

Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у задоволенні позову відмовлено.

В мотивах оскаржуваного рішення судом першої інстанції зазначено, що у заявленому позові ТОВ «Лайтфрен» зазначає про сплату третьою особою на користь відповідача у період з 18.11.2022 року до 19.05.2023 року загальну суму в розмірі 49 489,18 грн., однак ані позивачем, ані третьою особою не надано жодного доказу на підтвердження таких перерахувань.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Лайтфрен» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 по справі №916/783/24 скасувати, ухвалити нове рішення, відповідно до якого позовні вимоги ТОВ «Лайтфрен» задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

Скаржник зазначає, що на підтвердження вказаного вище факту безпідставного отримання відповідачем грошових коштів, суду були надані відповідні документи, додаткові фінансові документи позивач просив витребувати у третьої особи, однак у задоволенні клопотання про витребування доказів було відмовлено.

Скаржник вважає, що наявність або відсутність попередніх правовідносин між позивачем та відповідачем не є ключовим елементом для кваліфікації спірних правовідносин як кондикційних.

Вказане вище підтверджується висновками, які зроблені ВП ВС, та викладені у постанові від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17.

А договірний характер правовідносин сам по собі виключає можливість застосування до них положень ч. 1 ст. 1212 ЦК України - постанова ВП ВС від 26.06.2018 року у справі № 910/9072/17.

Що стосується відмови в задоволенні клопотання про витребування доказів, то за твердженням скаржника, вказане є очевидним прикладом надмірного формалізму зі сторони суду при розгляді справи.

Процесуальний рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Філінюк І.Г. судді Аленін О.Ю., Богатир К.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.05.2024.

На момент надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/783/24 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.05.2024 доручено Господарського суду Одеської області невідкладно надіслати на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи №916/783/24.

Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙТФРЕН на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 по справі №916/783/24 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

31.05.2024 матеріали справи №916/783/24 надійшли на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.06.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 по справі №916/783/24 - залишено без руху.

Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН» строк для надання Південно-західному апеляційному господарському суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633, 60 грн. та доказів направлення примірнику апеляційної скарги з додатками на адресу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС «ФІЄСТАТУР» разом з листом опису вкладення протягом 10 днів з дня вручення копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Попереджено скаржника Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН», що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

07.06.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН» надійшло клопотання про усунення недоліків. До вказаної заяви було додано: докази направлення копії апеляційної скарги Товариству з обмеженою відповідальністю КУРОРТНИЙ КОМПЛЕКС ФІЄСТАТУР разом з листом опису вкладення та квитанцію про сплату судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633, 60 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 по справі №916/783/24.

Визначено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН» на рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 по справі №916/783/24 у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи.

Встановлено іншим учасникам провадження у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, відзив має надійти до Південно західного апеляційного господарського суду не пізніше десятого дня з дня вручення про відкриття апеляційного провадження у справі, з урахуванням строків поштового перебігу.

Згідно з частино тринадцятою статті 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини 7 статті 252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Згідно з частиною другою статті 270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п`ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.

Однак, станом на до суду не надійшло клопотань від учасників справи про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін. За таких обставин, не вбачаючи підстав для розгляду апеляційної скарги в даній справі у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи з власної ініціативи, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного письмового провадження, в межах встановленого чинним процесуальним законодавством строку, без проведення судового засідання.

В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до пункту 4 частини 5 статті 13 ГПК України, створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною першою статті 273 ГПК України.

Відповідно до приписів статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог статті 282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.

Фактичні обставини справи.

ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» належав на праві власності цілісний майновий комплекс готелю «Южний», що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, 1.

Зазначений цілісний майновий комплекс було реалізовано на прилюдних торгах приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. при примусовому виконанні рішення Приморського районного суду м. Одеси по справі № 522/12836/21.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи протоколу № 578035 проведення електронного аукціону (торгів), організованого ДП «Сетам» 17.10.2022 в межах ВП № 69446874 щодо реалізації лоту № 517148 «Комплекс готелю «Южний» загальною площею 19200,00 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Сергіївка, вулиця Гагаріна, будинок 1, переможцем на вказаному аукціоні визнано ТОВ «Лайтфрен».

26.10.2022 року приватним виконавцем Виконавчого округу Одеської області Носенко С.Б. складено акт про проведені електронні торги у виконавчому провадженні ВП № 69446874, з якого вбачається, що аукціон було проведено задля реалізації арештованого майна боржника ТОВ «Курортний комплекс «Фієстатур» в ході проведення виконавчих дій у вказаному виконавчому провадженні.

11.11.2022 року приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу Одеської області Кушнір І.В. було видано ТОВ Лайтфрен свідоцтво про право власності на нерухоме майно № 1539, згідно якого вказаному Товариству належить на праві власності майно - комплекс готелю Южний, що складається в цілому з: будівлі готелю літ.А загальною площею 9464,1 кв.м, будівлі ресторану літ. Б загальною площею 3893,9 кв.м, блоку культурно-масового обслуговування літ. В загальною площею 3982,5 кв.м, будівлі гаражу літ. Г загальною площею 961,3 кв.м, будівлі пральні з душовими літ. Д загальною площею 898,5 кв.м, навісу літ Є, споруд № 1-3, що розташований за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт Сергіївка, вулиця Гагаріна, будинок 1, яке було придбане ТОВ Лайтфрен за 21000000,00 грн., що раніше належало ТОВ Курортний комплекс Фієстатур (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 1067638251103).

01 серпня 2023 року між ТОВ Лайтфрен (орендодавець) та ТОВ Юкрейн Тауер Компані (орендар) укладено договір оренди № 0871А23, відповідно до умов якого позивач як орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину дах за адресою: Одеська область, смт. Сергіївка, вул. Гагаріна, буд. 1, з визначенням меж на відповідній план-схемі, підписаному сторонами, з метою встановлення інфраструктури орендаря з правом розміщення телекомунікаційного обладнання операторів телекомунікаційного обладнання операторів телекомунікаційного зв`язку, прокладенням антенно-фідерної траси, розміщення антенно-фідерних пристроїв, прокладенням оптоволоконної траси.

В п. 7.2 договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023 року сторони, керуючись ч.3 ст. 631 ЦК України, встановили, що умови цього договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання, а саме з 01 червня 2023 року. Сторони встановили, що орендар підписав акт готовності прийому-передачі в день підписання договору, але фактично користується послугами з 01 червня 2023 року, а отже оплата здійснюється з 01 червня 2023 року. В акті прийому-передачі до договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023 року, який є додатком № 1 до договору, встановлено, що ТОВ Юкрейн Тауер Компані користується послугами з 01 червня 2023 року.

Так, позивачем надано до суду платіжні інструкції № 71776 від 23.08.2023, № 71777 від 23.08.2023, № 71778 від 23.08.2023, № 90793 від 20.10.2023, № 93828 від 19.01.2024, № 101021 від 21.11.2023, № 103524 від 20.02.2024, № 80659 від 20.09.2023, № 80959 від 20.12.2023, які свідчать про здійснення ТОВ Юкрейн Тауер Компані оплат згідно договору оренди № 0871А23 від 01.08.2023. При цьому, відповідно до платіжної інструкції № 71777 від 23.08.2023 року оплату за договором було здійснено за червень 2023 року, № 71778 від 23.08.2023 року оплату за договором було здійснено за липень 2023 року, № 71776 від 23.08.2023 року оплату за договором було здійснено за серпень 2023 року.

Наразі, як вказує позивач, у період належності вказаного вище майна відповідачу між останнім та ТОВ Юкрейн Тауер Компані було укладено договір на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, відповідно до умов якого використовувався дах нерухомого майна. Однак, за ствердженнями позивача, у період з 18.11.2022 року до 19.05.2023 року третя особа, не знаючи про факт зміни власника нерухомого майна, сплатила відповідачу за договором 49 489,18 грн., у т.ч.: 6907,91 грн. 18.11.2022 року; 6956,27 грн. 20.12.2022 року; 7004,96 грн. 20.01.2023 року; 7004,96 грн. 20.02.2023 року; 56,04 грн. 20.01.2023 року; 7110,43 грн. 20.03.2023 року; 7217,09 грн. 20.04.2023 року; 7231,52 грн. 19.05.2023 року. Вказані кошти, на думку позивача, є безпідставно набутими відповідачем, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача на підставі ст. 1212 ЦК України.

Щодо доводів апеляційної скарги про відмову в задоволенні клопотання про витребування доказів судом першої інстанції, , колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати докази, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.

Відповідно до статті 169 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань. Заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі. У випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі. Заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

За змістом статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього.

За частиною 2 статті 182 ГПК України у підготовчому засіданні суд у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання.

Відповідно до приписів частин 3, 4 статті 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (пункт 4 частини 2 статті 42 ГПК України).

Водночас, позивач не надав доказів неможливості отримати самостійно докази, які зазначені у заявленому клопотанні.

За положеннями ГПК України обов`язок збирання доказів на підтвердження/спростування позовних вимог покладено на учасників справи та не відноситься до обов`язків суду.

Крім того, як вірно зауважено судом першої інстанції, що позивачем до клопотання надано адвокатський запит, проте у вказаному запиті позивач просив надати копії інших фінансових документів, ніж запитувані, а саме: документів, які підтверджують оплату Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» грошових коштів за договором оренди, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Курортний комплекс «Фієстатур» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Юкрейн Тауер Компані», у період з жовтня 2022 року до червня 2023 року. Доказів запитування у третьої особи копій документів, зазначених в заявленому клопотанні про витребування доказів, зокрема документів, підтверджуючих оплати за договором на надання послуг з утримання від 01.12.2021 року, і сам договір на надання послуг з утримання позивач не надав. Слід зазначити, що договір оренди та договір на надання послуг з утримання є різними правочинами.

Отже, місцевим господарським судом обґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів.

Щодо суті позивних вимог.

Норми права.

За ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збільшення майна у однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння); 2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна у особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою; 3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою; 4) відсутність достатньої правової підстав для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто, обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його у іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 ЦК України. До відсутності правової підстави стаття 1212 ЦК України відносить також і ситуацію, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема, внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчать про необхідність установлення так званої абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов`язання.

Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі статті 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Позиція суду апеляційної інстанції.

Згідно з приписами статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме:

-в матеріалах справи відсутні належні докази перерахування грошових коштів, а саме: платіжні доручення (квитанції), на підставі яких здійснено переказ;

-позивачем не доведено існування договірних відносин між ТОВ «КК «Фієстатур» та третьою особою. Ті обставини, що, навіть у разі існування таких правовідносин між відповідачем і третьою особою, - не свідчать про виникнення у позивача відповідних прав відносно вказаних правовідносин, з урахуванням того, що використання відповідного майна позивача можливо з боку третьої особи з дозволу власника. Так, між позивачем і третьою особою виникли орендні правовідносини фактично з червня 2023 року.

Колегія суддів зазначає, що суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 ЦК України), а й в повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 ЦК України).

Як вірно зауважено місцевим господарським судом, що у спірних правовідносинах ТОВ «Лайтфрен» не може вважатися потерпілою особою, за рахунок якої відповідач збільшив своє майно у вигляді грошових коштів, в розумінні ст. 1212 ЦК України. Адже, позивач не здійснював жодних переказів коштів на рахунки ТОВ «КК «Фієстатур», та між сторонами відсутні будь-які правовідносини. Відтак, суд погоджується з доводами відповідача про те, що за відсутності будь-яких правовідносин між ТОВ «Лайтфрен» та ТОВ «КК «Фієстатур», в тому числі за відсутності перерахування коштів з боку позивача, ТОВ «КК «Фієстатур» не могло порушити права чи законні інтереси ТОВ «Лайтфрен» та не утримує грошові кошти, належні позивачу. Тим більш термін «повернення», якій міститься в ст.1212 ЦК України, стосується особи, у якої це майно було отримано.

На підставі викладеного вище, проаналізувавши норми чинного законодавства та дослідивши матеріали справ, апеляційний суд дійшов висновку, що позивачем не доведено та документально не підтверджено викладені ним у позовній заяві обставини справи, а отже рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 ГПК України, правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги позивача.

Висновки суду апеляційної інстанції.

Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Будь-яких підстав для скасування рішення господарського суду за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.

За вказаних обставин оскаржуване рішення господарського суду підлягає залишенню без змін, а апеляційні скарги залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на скаржника.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276-277, 281-284, 339-343 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН» - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 15.05.2024 у справі № 916/783/24 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙТФРЕН».

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, передбачені статтею 288 ГПК України.

Головуючий суддяІ.Г. Філінюк

СуддяО.Ю. Аленін

СуддяК.В. Богатир