Рішення

від 21.05.2024 по справі 924/273/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29607, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2024 р. Справа № 924/273/24

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Заярнюка І.В. за участю секретаря судового засідання Виноградова Б.С., розглянувши матеріали справи

За позовом Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м.Хмельницький

до Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43", м.Хмельницький

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Світма", м.Хмельницький

про визнання недійсним укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світма" попередній договір користування нерухомим державним майном від 01.01.2024р. № 172/24, що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький, а саме спорудою № 509, приміщення площею 22 кв.м.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Світма" звільнити споруду № 509, приміщення площею 22 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький.

за участю представників сторін:

від позивача не з`явився

від відповідача1 - не з`явився

від відповідача2 - не з`явився

від прокуратури - Манзелевський Ю.В. згідно посвідчення

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 21.05.2024р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть:

На адресу господарського суду Хмельницької області 06.03.2024р. надійшла позовна заява Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м.Хмельницький до Державного підприємства Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43", м. Хмельницький та Товариства з обмеженою відповідальністю "Світма", м. Хмельницький про визнання недійсним укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світма" попередній договір користування нерухомим державним майном від 01.01.2024р. № 172/24, що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький, а саме спорудою № 509, приміщення площею 22 кв.м. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Світма" звільнити споруду № 509, приміщення площею 22 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи та визначено до розгляду судді Заярнюк І.В.

У підготовчому засіданні 10.04.2024р. суд постановив ухвалу, із занесенням до протоколу судового засідання, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до слухання по суті на 11 год. 30 хв. „21 травня 2024р.

16.04.2024р. представником відповідача 1 долучено до матеріалів справи заяву в якій позовні вимоги визнає повністю та проти задоволення позову не заперечує.

Присутні в засіданні суду прокурор позовні вимоги підтримав .

Розглядом матеріалів справи встановлено:

01.01.2024р. державним підприємством Міністерства оборони України "Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" (далі - ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43) та товариством з обмеженою відповідальністю "Світма" (далі - ТОВ "Світма") укладено попередній договір користування нерухомим державним майном № 172/24, споруда № 509 площею 22 кв.м., що розташована по вул. Гарнізонній, 16 у м. Хмельницькому.

Згідно з пунктом п. 1.1 договору балансоутримувач передає, а замовник приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Гарнізонна, буд. 16, споруда № 509 площею 22 кв.м. одноосібно, зона, що не допускає змішування його з іншими речами та знаходиться на балансі балансоутримувача, належать до державної власності.

Пунктом 2.1 передбачено, що сторони зобов`язуються протягом строку в шість місяців з моменту укладання цього договору, укласти договір оренди (користування) нерухомим державним майном, визначеним в п. 1.1, в порядку передбаченому Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Окрім цього, пунктом 3.1 договору передбачена плата за базовий місяць розрахунку, до моменту укладання договору оренди, що становить 1 200,00 грн. з ПДВ.

До складу плати за користування не входить компенсація витрат балансоутримувача на утримання майна (комунальних послуг, послуг з управління майном, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та зовнішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Замовник зобов`язується компенсувати балансоутримувачу такі витрати на підставі окремих рахунків від балансоутримувача та вносити оплату за такими рахунками протягом 5 днів від дати їх отримання.

Статутом ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 25.06.2020р. № 226, передбачено, що ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43, засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Зі змісту оспорюваного попереднього договору користування нерухомим державним майном вбачається, що він містить в собі ознаки договору оренди державного майна та ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43 здійснено підміну понять під час його укладення.

Сторони даного договору іменуються «Балансоутримувачем» та «Замовником», а не «Орендодавцем» та «Орендарем», предметом даного договору є оплатне користування нерухомим державним майном - споруда № 509 площею 22 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький», тобто фактична передача в оренду державного нерухомого майна.

Оскільки, оспорюваний договір укладено без дотримання норм законодавства, а саме: без відома та погодження Міністерством оборони України; неуповноваженим орендодавцем (не Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях); без визначення (погодження) орендної плати Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях; перед укладенням спірного договору попит на право оренди не вивчався; незалежна оцінка об`єкта оренди не проводилась; вартість об`єкта оренди та орендна плата не визначались згідно вимог Закону прокурор Хмельницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, м.Хмельницький в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся з даним позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке:

Частинами 1, 2 ст. 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Державні органи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Одним із зазначених органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно зі ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Водночас, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, зазначає визначені законом підстави для звернення до суду, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 ГПК України.

Частиною 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Листом 08.02.2024р. №30.57/02-34 ВИХ-224, Хмельницька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону зверталась до Міністерства оборони України з метою витребування інформації щодо обставин укладення оспорюваного Договору № 172/24, а також з метою встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень у зв`язку з невжиттям оборонним відомством заходів щодо захисту порушених інтересів держави.

На адресу прокуратури не надходило жодного листа від Міністерства оборони України про вжиття ним самостійних заходів щодо захисту інтересів держави у спірних правовідносинах чи про заперечення проти намірів прокуратури вжити такі представницькі заходи в інтересах держави в їх особі.

27.02.2024р. Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону в порядку вимог ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» за №522 ВИХ-24 направлено на адресу оборонного відомства листи-повідомлення про те, що прокуратурою буде пред`явлено до суду відповідний позов в інтересах держави.

У ході листування з Міністерством оборони України прокурором встановлено порушення інтересів держави та неналежне здійснення вказаним компетентним органом заходів, спрямованих на захист цих інтересів.

Факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а саме Міністерством оборони України свідчить про те, що зазначений орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з цим, у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019р. у справі № 903/129/18.

Враховуючи зазначені обставини відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є підставою представництва прокурором інтересів держави в суді.

Згідно з ч. 3 ст. 30 ГПК України указана позовна заява подається до Господарського суду Хмельницької області за місцезнаходженням нерухомого майна.

Як вбачається із матеріалів справи Хмельницькою спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону під час виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру», установлено порушення вимог законодавства у сфері передачі в оренду державного нерухомого майна фізичним та юридичним особам, а саме щодо незаконної передачі в оренду нерухомого майна, що розташоване по вул. Гарнізонна, 16, у м. Хмельницькому, під виглядом попереднього договору користування нерухомим майном.

За результатами опрацювання отриманих відповідей встановлено, що 01.01.2024р. державним підприємством Міністерства оборони України Українська дорожньо-транспортна компанія Воєнконверс-43 (далі - ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43) та товариством з обмеженою відповідальністю Світма (далі - ТОВ Світма) укладено попередній договір користування нерухомим державним майном № 172/24, споруда № 509 площею 22 кв. м., що розташована по вул. Гарнізонній, 16 у м. Хмельницькому.

Згідно з пунктом п. 1.1 договору балансоутримувач передає, а замовник приймає в строкове платне користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою: м.Хмельницький, вул. Гарнізонна, буд. 16, споруда № 509 площею 22 кв.м. одноосібно, зона, що не допускає змішування його з іншими речами та знаходиться на балансі балансоутримувача, належать до державної власності.

Пунктом 2.1 передбачено, що сторони зобов`язуються протягом строку в шість місяців з моменту укладання цього договору, укласти договір оренди (користування) нерухомим державним майном, визначеним в п. 1.1, в порядку передбаченому Законом України Про оренду державного та комунального майна.

Окрім цього, пунктом 3.1 договору передбачена плата за базовий місяць розрахунку, до моменту укладання договору оренди, що становить 1 200,00 грн. з ПДВ.

До складу плати за користування не входить компенсація витрат балансоутримувача на утримання майна (комунальних послуг, послуг з управління майном, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг з ремонту і технічного обслуговування інженерного обладнання та зовнішньо будинкових мереж, ремонту будівлі, у тому числі: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат балансоутримувача за користування земельною ділянкою. Замовник зобов`язується компенсувати балансоутримувачу такі витрати на підставі окремих рахунків від балансоутримувача та вносити оплату за такими рахунками протягом 5 днів від дати їх отримання.

Відповідно до ч. 1 ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов`язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Згідно з ч.1 ст.182 ГК України передбачено, що за попереднім договором суб`єкт господарювання зобов`язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором.

Отже, попередній договір за своєю юридичною природою не є майновим, за ним не переходить право користування майном, а визначаються умови, на яких буде укладено основний договір в майбутньому.

Статутом ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43, що затверджений наказом Міністерства оборони України від 25.06.2020р. № 226, передбачено, що ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43, засноване на державній власності як державне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства оборони України.

Відповідно до п. «а» ч. 2 ст. 4 Закону, Фонд державного майна України є орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна (будівель, споруд, їх окремих частин), а також майна, що не увійшло до статутного капіталу, що є державною власністю (крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та національних галузевих академій наук, а також майна, що належить закладам вищої освіти та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам, та інших випадків, передбачених галузевими особливостями оренди майна).

З урахуванням викладеного та вимог ст. 4 Закону, виключно Фонд державного майна України може виступати орендодавцем державного нерухомого майна у всіх випадках, окрім випадків оренди такого майна для організації та проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону, орендарями за цим Законом можуть бути фізичні та юридичні особи.

Державне нерухоме майно з 01.02.2020р. передається в оренду за результатами аукціону у всіх випадках, окрім визначених Законом.

Відповідно до ст. 5 Закону, етапність передачі в оренду державного та комунального майна передбачає:

- прийняття рішення щодо наміру передачі майна в оренду;

- внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до електронної торгової системи (далі - ЕТС);

- прийняття рішення про включення потенційного об`єкта оренди до Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні (Перелік першого типу) або Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону (Перелік другого типу);

- опублікування інформації про потенційний об`єкт оренди, щодо якого прийнято рішення про включення до Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні (Перелік першого типу) або Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду без проведення аукціону (Перелік другого типу), в ЕТС;

- розміщення в ЕТС оголошення про передачу майна в оренду;

- проведення аукціону на право оренди майна або передача об`єкта в оренду без проведення аукціону, укладення та публікація в ЕТС договору оренди.

Згідно з ч.1 ст.9 Закону визначено, що стартова орендна плата за об`єкт оренди визначається згідно з «Порядком передачі в оренду держаного та комунального майна» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 р. № 483 (далі- Порядок).

При цьому, відповідно до п. 61 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Закону, під час дії воєнного стану Кабінет Міністрів України може встановити інші правила передачі в оренду державного та комунального майна, ніж ті, що передбачені цим Законом, зокрема щодо стартової орендної плати у випадках, якщо інформація про залишкову балансову вартість об`єкта оренди є меншою 10 відсотків первісної балансової вартості об`єкта оренди.

Відповідно до ст. 8 Закону, вартістю об`єкта оренди для цілей визначення стартової орендної плати є його балансова вартість станом на останнє число місяця, який передує даті визначення стартової орендної плати.

Балансоутримувач потенційного об`єкта оренди обов`язково здійснює переоцінку такого об`єкта у разі, якщо: у об`єкта оренди відсутня балансова вартість; залишкова балансова вартість об`єкта оренди дорівнює нулю; залишкова балансова вартість об`єкта оренди становить менше 10 відсотків його первісної балансової вартості (балансової вартості за результатами останньої переоцінки).

Переоцінка здійснюється після внесення інформації про потенційний об`єкт оренди до ЕТС в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 6 Закону, і до розміщення оголошення про передачу майна в оренду, передбаченого ст.12 Закону. Після переоцінки потенційного об`єкта оренди балансоутримувачі зобов`язані збільшити балансову вартість відповідного майна згідно з результатами оцінки відповідно до правил бухгалтерського обліку.

Вартість об`єкта оренди встановлюється на рівні його ринкової (оціночної) вартості, за умови наявності однієї з таких підстав: об`єктом оренди є єдиний майновий комплекс державного підприємства; об`єкт оренди пропонується для передачі в оренду без проведення аукціону; об`єкт оренди використовується на підставі договору оренди, укладеного без проведення аукціону або конкурсу, і орендар бажає продовжити договір оренди на новий строк.

Ринкова (оціночна) вартість об`єкта оренди визначається відповідно до Методики оцінки майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, на замовлення балансоутримувача, крім випадку, передбаченого ч. 6 ст. 8 Закону. Орендар, визначений за результатами аукціону, або орендар, якому було передано в оренду об`єкт без аукціону, зобов`язаний відшкодувати балансоутримувачу вартість проведення оцінки об`єкта оренди.

Відповідно до ст. 17 Закону, орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендна плата визначається за результатами аукціону. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата щодо державного майна визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно.

Згідно з ч. 5 ст. 16 Закону, не допускається внесення змін до договору оренди в частині зменшення суми орендної плати протягом строку його дії, крім випадків, визначених законодавством.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону, строк договору оренди не може становити менше п`яти років, крім випадків, визначених Порядком, та може бути продовжений у порядку визначеному ст. 18 Закону.

Також, ст. 16 Закону визначено, що договір оренди щодо майна державної власності формується на підставі примірного договору оренди, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Примірні договори оренди визначені постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.2020р. № 820 «Про затвердження примірних договорів оренди державного майна».

Із урахуванням викладеного вище, Законом не передбачено можливості укладення будь-яких інших договорів, згідно з якими орендодавець державного нерухомого майна може передавати останнє фізичним або юридичним особам, окрім, як за договором оренди.

Зі змісту оспорюваного попереднього договору користування нерухомим державним майном вбачається, що він містить в собі ознаки договору оренди державного майна та ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43 здійснено підміну понять під час його укладення.

Зокрема, сторони даного договору іменуються «Балансоутримувачем» та «Замовником», а не «Орендодавцем» та «Орендарем», предметом даного договору є оплатне користування нерухомим державним майном - споруда № 509 площею 22 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький», тобто фактична передача в оренду державного нерухомого майна.

Законом не передбачено можливість укладення попередніх договорів користування нерухомим державним та комунальним майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори, правочини, інші юридичні факти.

Згідно з ст.317 ЦК України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Відповідно до ст.326 ЦК України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади. Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами.

Згідно з ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

За ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Оспорюваний договір укладено без дотримання норм законодавства, а саме: без відома та погодження Міністерством оборони України; неуповноваженим орендодавцем (не Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях); без визначення (погодження) орендної плати Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях; перед укладенням спірного договору попит на право оренди не вивчався; незалежна оцінка об`єкта оренди не проводилась; вартість об`єкта оренди та орендна плата не визначались згідно вимог Закону

На підставі наведеного, попередній договір користування нерухомим державним майном від 01.01.2024 № 172/24, укладений між ДП МОУ УДТК Воєнконверс-43 та ТОВ "Світма", підлягає визнанню недійсним.

Окрім цього, ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, ТОВ «Світма» зобов`язане звільнити споруду № 509 приміщення площею 22 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький, фактичне право користування якими виникло на підставі Договору.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Приймаючи рішення, судом враховується, що 16.04.2024р. представником відповідача 1 долучено до матеріалів справи заяву в якій позовні вимоги визнає повністю та проти задоволення позову не заперечує, що також не заперечується прокурором.

Статтею 2 ГПК України унормовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1. ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Частиною 1 ст. 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

З огляду на зазначене вище суд доходить висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню в повному обсязі. Доказів, які спростовують позовні вимоги, суду не подано.

У зв`язку із задоволенням позову витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідачів згідно зі ст. 129 ГПК України у рівних частинах.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним укладений між Державним підприємством Міністерства оборони України «Українська дорожньо-транспортна компанія «Воєнконверс-43» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Світма" попередній договір користування нерухомим державним майном від 01.01.2024р. №172/24, що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький, а саме спорудою № 509, приміщення площею 22 кв. м.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Світма" звільнити споруду № 509, приміщення площею 22 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Гарнізонна, буд. 16, м. Хмельницький.

Стягнути з Державного підприємства Міністерства оборони України «Українська дорожньо-транспортна компанія "Воєнконверс-43" (29006, м. Хмельницький, вул. Гарнізонна, 16, код ЄДРПОУ 30318798) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) - 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) - судовий збір.

Видати наказ.

Стягнути ТОВ "Світма" (29006, м. Хмельницький, вул. Горбанчука, 7, кв. 3, код ЄДРПОУ 4382207) на користь Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону (код ЄДРПОУ 38326057, отримувач Державна казначейська служба України, м.Київ, код банку 820172, рахунок UA238201720343120001000082783) 2 422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.) - судовий збір.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України, з урахуванням пп. 17.5 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складений та підписаний 22.05.2024р.

СуддяІ.В. Заярнюк

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - xm@vpzhr.gp.gov.ua

3 - відповідачу - verskon43gmail.com

4 - відповідачу - ТОВ "Світма", АДРЕСА_1 (код 34382207)