Постанова

від 22.05.2024 по справі 520/13234/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 520/13234/21

адміністративне провадження № К/990/22373/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Хохуляка В.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року (суддя Старосєльцева О.В.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року (головуючий суддя Бегунц А.О., судді: Рєзнікова С.С., Курило Л.В.) у справі №520/13234/21 за позовом Приватного підприємства "Будгарант-7" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "БУДГАРАНТ-7" звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 16 червня 2021 року №00113550706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5617993,75 грн; №00113520706, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 32447,00 грн.

Обґрунтовуючи позов підприємство зазначило, що висновки Акту перевірки є необґрунтованими, а досліджувані господарські відносини підтверджені первинною документацією, наданою під час перевірки. Вказує, що податковий кредит з ПДВ формував виключно у межах реальних господарських операцій за правильно оформленими первинними документами.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 22 листопада 2021 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року, позов задовольнив повністю. Визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №00113550706 та №00113520706 від 16 червня 2021 року.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що твердження податкового органу щодо нереальності господарських операцій з контрагентами ПП "ТУРАЙС-Н", ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ", ТОВ "СКВАДЕР", ТОВ "НЕДА 1", ТОВ "АЗОВБУД ЛТД", ПП "НАФТАДОРБУД", є необґрунтованими, з огляду на фактичне здійснення таких господарських операцій, що підтверджено належними первинними документами.

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, які також були у розпорядженні посадових осіб при проведенні перевірки, суди дійшли висновку, що такі відповідають законодавчо визначеним вимогам. Недоліки первинних документів, про які зазначав відповідач, не є такими, що свідчать про нереальність господарських операцій, а відтак не доводять протиправність формування позивачем даних бухгалтерського і податкового обліку, що свідчить про підтвердження позивачем фактичного здійснення спірних господарських операцій первинними документами, які повністю відтворюють зміст господарських операцій та містять інформацію щодо фактичного здійснених таких.

Вважаючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій такими, що ухваленні з порушенням норм матеріального та процесуального права, контролюючий орган подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно встановили обставини у справі, не дослідили докази у справі, не дослідили в повній мірі діяльність контрагентів позивача, не було досліджено реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами, не досліджено можливості виконання операцій контрагентами, наявності трудових ресурсів, та, як наслідок, відсутні умови для отримання результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів.

Податковий орган в касаційній скарзі, серед іншого, стверджує про неврахування судами узагальненої податкової інформації, яка надійшла від ГУ ДФС у Миколаївській області та ГУ ДФС у Кіровоградській області.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження відповідач вказав пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Окрім того, додатково податковим органом суду касаційної інстанції надано ухвалу Центрального районного суду міста Миколаєва від 23 серпня 2023 року у справі № 490/7126/23 про звільнення від кримінальної відповідальності і закриття кримінального провадження з нереабілітуючих підстав у зв`язку із закінченням стоків давності відносно ОСОБА_1 (засновник ТОВ «НЕДА1») за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 205-1 КК України

Позивач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає її касаційному перегляду.

Ухвалою Верховного Суду від 16 серпня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Вирішуючи спір, суди установили, що на підставі наказу №3228-п від 7 травня 2021 року контролюючим органом було проведена позапланова виїзна документальна перевірка Приватного підприємства "Будгарант-7" з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо взаємовідносин з ТОВ "АЛЬ-ТРЕЙД-ЮГ" (код за ЄДРПОУ 41715105) за грудень 2018 року, ТОВ "СКВАДЕР" (код за ЄДРПОУ 42515804) за листопад 2018 року, ПП "ТУРАЙС-Н" (код за ЄДРПОУ 42446275) за лютий, березень 2019 року, ТОВ "НЕДА-1" (код за ЄДРПОУ 42454286) за січень 2019 року, ТОВ "ТЕХДОР" (код за ЄДРПОУ 42559642) за квітень, червень, липень, грудень 2019 року, ТОВ "АЗОВБУД ЛТД" (код за ЄДРПОУ 42852663) за липень 2019 року, ТОВ "ТЕХНОБУД-ДОР" (код за ЄДРПОУ 42555281) за квітень, травень, червень, липень, вересень, листопад, грудень 2019 року, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2020 року, ПП "ХАРКІВСПЕЦПОСТАЧ" (код за ЄДРПОУ 31436081) за листопад 2018 року, квітень 2019 року, ПП "НАФТАДОБРОБУД" (код за ЄДРПОУ 42467871) за листопад 2018 року, ТОВ "БУДМАЙСТЕРПРО" (код за ЄДРПОУ 43387279) за грудень 2020 року, а також даних щодо подальшої реалізації та/або використання у власній господарській діяльності придбаних товарів (робіт/послуг), результати якої оформлені актом від 26 травня 2021 року №9039/20-40-07-06-10/34390160.

Згідно висновків акту перевірки встановлені такі порушення: п.198.1, п.198.3 ст.198, п.201.1, п.201.7, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ зі змінами та доповненнями, встановлено завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 4 494.395,00грн, у тому числі за грудень 2018 року у сумі 1 679 107,00грн, за березень 2019 року у сумі 569 459,00грн, за квітень 2019 року у сумі 1 396 471,00грн, за травень 2019 року у сумі 274 165,00грн, за липень 2019 року у сумі 575 193,00грн; та завищення від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2019 року у сумі 32 447,00грн.

На підставі вказаних висновків відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 16 червня 2021 року:

- №00113520706 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ, яке зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду - липень 2019 року у розмірі - 32 447,00грн;

- №00113550706 про збільшення суми грошового зобов`язання з ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 5 617 993,75грн (основний платіж - 4494395,00грн; штраф - 1 123 598,75грн).

Позивач не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся із вказаним позовом до суду.

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суди, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів реальність господарських операцій з контрагентами. Натомість, відповідач не довів суду обґрунтованості висновку про непідтвердження реальності господарських операцій з контрагентами позивача, як це зазначено в акті перевірки.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу;

г) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Відповідно до 198.2 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно п. 198.3 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп. 198.6 ст.196 ПК України - не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/ розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної / розрахунку коригування.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (стаття 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підтвердженням здійснення господарської операції є належним чином оформлені первинні документи, що містять дані про зміст господарських операцій. Відповідно, оформлені належним чином податкові накладні, видаткові накладні та інші первинні документи, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку є документами, які є підставою для формування податкового кредиту та витрат підприємства у податковому обліку.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судами досліджувались відносини між ПП "ТУРАЙС-Н" та ПП "БУДГАРАНТ-7", а саме: послуги з перевезення робітників, інвентарю автобусом, послуги з утримання в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою зелених насаджень, у тому числі утримання вулично-дорожньої мережі м.Полтави. Договір на надання згаданих послуг між контрагентами не укладався. За твердженням позивача послуги були надані згідно актами надання послуг.

Суди встановили, що між позивачем та ТОВ "Аль-Трейд-Юг" 16 грудня 2018 року укладено письмовий правочин у формі договору поставки №10-С, предметом якого є поставка адгезійної добавки. В межах цього правочину були проведені господарські операції з поставки позивачу адгезійної добавки, які оформлені копіями видаткових накладних.

Також досліджувався договір про надання послуг №2018.10.15/1 від 15 жовтня 2018 року, укладений між позивачем та ТОВ "Сквадер", предметом якого є надання послуг транспортних засобів та/або механізмів при утриманні в належному санітарно-технічному стані об`єктів благоустрою, вулично-дорожньої мережі. Виконання цього договору підтверджується копіями актів надання послуг, копіями рапортів про роботу машин, в яких відображено облік роботи машин позмінно за жовтень-листопад 2018 року, копією довідки про виконані роботи/послуги, копією податкової накладної та копією платіжного доручення.

Суди оцінили договір поставки №03/-01 від 3 січня 2019 року, укладений між позивачем та ТОВ "Неда 1", предметом якого є поставка солі для промислового призначення. Виконання вказаного договору з поставки солі промислового призначення підтверджується видатковими накладними.

Також, суди досліджували відносини між позивачем та ТОВ "Азовбуд ЛТД", а саме: господарська операція з постачання щебеню, виконання якої підтверджується копіями прибуткових накладних.

Також, суди установили, що між позивачем та ПП "Нафтадорбут" 16 листопада 2018 року було укладено письмовий правочин у формі договору постачання нафтопродуктів №12, предметом якого є поставка бітуму шляхового БНД 60/90, бітуму шляхового БНД 70/100, пічного палива, мінерального порошку МП1. Вказана господарська операція підтверджуються копіями видаткової накладної, товарно-транспортної накладної та платіжними дорученнями.

Викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, що позивачем було неправомірно сформовано податковий кредит по господарських операціях із зазначеними контрагентами, оскільки не підтверджується можливість здійснення операцій контрагентами власними трудовими ресурсами.

Надаючи оцінку вказаним доводам контролюючого органу, суди їх відхилили, вказавши, що відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність можливостей на виконання господарських зобов`язань.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка передбачає економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з нормами Податкового кодексу України.

При цьому будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміна у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної та зареєстрованої податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції. Водночас норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкових вигод, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Тому, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість, суди попередніх інстанцій повинні були встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання робіт (послуг), обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі, що, однак, судами зроблено не було та взагалі не відтворено у судових рішеннях.

Натомість, як вбачається з судових рішень, суди попередніх інстанцій зазначили про наявність у позивача належним чином оформлених документів, у зв`язку з чим дійшли висновку про задоволення позовних вимог.

Колегія суддів зазначає, що докази, на які послалися суди попередніх інстанцій на обґрунтування своїх рішень, є обов`язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення господарських операцій.

На думку колегії суддів, підхід судів попередніх інстанцій є формальним, оскільки з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту у цій справі суди повинні були перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: зміст наданих послуг (робіт), в чому вони полягали; наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів. Також суди повинні були перевірити наявність економічної вигоди (виправданість, ризик) від спірних господарських операцій і ділової мети.

Крім того, суди не врахували доводи контролюючого органу про відсутність у товарно-транспортних накладних інформації про навантажувально-розвантажувальні роботи, що не дає змогу визначити спосіб здійснення роботи з навантаження і розвантаження вантажу; про відмінність номенклатури придбаного товару від реалізованого на адресу позивача; щодо недостатньої кількості трудових ресурсів та основних фондів у контрагентів позивача.

Серед іншого, оцінюючи договір постачання нафтопродуктів, укладеного між позивачем та ПП "Нафтадорбут" 16 листопада 2018 року, предметом якого є поставка бітуму шляхового БНД 60/90, бітуму шляхового БНД 70/100, пічного палива, мінерального порошку МП1, судами попередніх інстанцій не дано належної оцінки вказаному договору, зокрема, не з`ясовано, яким чином відбувалась фактична поставка обумовлених умовами договору нафтопродуктів, яким чином було здійснено прийом товару у відповідності до Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, його подальше зберігання позивачем, враховуючи ту обставину, що у випадку поставки такого специфічного товару як нафтопродукти сторонами мали б складатись документи, передбачені Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою наказом Мінпаливенерго України, Мінтрансзв`язку України, Мінекономіки України, Держспоживстандарту України від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 та Інструкцією з контролю якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженою Наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 4 червня 2007 року №271/121.

На думку суду, оцінка правовідносин позивача та його контрагентів вимагає ретельної перевірки обставин їх виконання. Установлення наведених обставин є необхідним для перевірки того, чи відображають надані платником первинні документи реальні факти господарської діяльності за спірними правочинами та чи є обґрунтованими доводи податкового органу, висловлені в цій справі.

Для правильного вирішення спору судам необхідно з`ясувати характер та зміст операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на формування даних податкового обліку; дослідити первинні документи, встановити відповідність критерію повноти та достовірності представлення інформації про юридичний факт, що дозволить встановити дійсний рух активів у процесі виконання господарської операції; перевірити наявність у позивача ділової мети під час здійснення відповідних господарських операцій та відповідно до встановлених обставин зробити мотивований висновок.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 КАС України).

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 КАС України). Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя статті 77 КАС України).

Обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З огляду на наведене, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими такі рішення судів попередніх інстанцій, оскільки ненадання правової оцінки обставинам справи, що входять до предмета доказування, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи, невжиття належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи, шляхом виявлення та витребування доказів, зокрема, з власної ініціативи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду у цій справі.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Керуючись статтями 341, 345, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2021 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2023 року у справі №520/13234/21 скасувати.

Справу №520/13234/21 передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко В.В. Хохуляк І.А. Васильєва