Ухвала

від 22.05.2024 по справі 320/8574/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

справа №320/8574/22

адміністративне провадження № К/990/19752/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №320/8574/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Київській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 17.05.2024 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального права та недотримання норм процесуального права, просить скасувати додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №320/8574/22 в частині задоволення заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу, прийняти постанову суду, якою у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» про розподіл витрат на правничу допомогу відмовити в повному обсязі.

При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень судом з`ясовано, що відкриваючи провадження у справі №320/8574/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій Комісії Головного управління ДПС у Київській області щодо внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» до реєстру ризикових платників податку; зобов`язання Комісію Головного управління ДПС у Київській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» з реєстру ризикових платників податку; визнання протиправними та скасування рішень Комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3418652/37359830 від 24.11.2021, №3418646/37359830 від 24.11.2021, №3447236/37359830 від 30.11.2021, №3418655/37359830 від 24.11.2021, №3418660/37359830 від 24.11.2021, №3418640/37359830 від 24.11.2021, №3418643/37359830 від 24.11.2021, №3418647/37359830 від 24.11.2021, №3418654/37359830 від 24.11.2021, №3418642/37359830 від 24.11.2021, №3418659/37359830 від 24.11.2021, №3418653/37359830 від 24.11.2021, №3418658/37359830 від 24.11.2021, №3447235/37359830 від 30.11.2021, №3447232/37359830 від 30.11.2021, №3418639/37359830 від 24.11.2021, №3418644/37359830 від 24.11.2021, №3418649/37359830 від 24.11.2021, №3418641/37359830 від 24.11.2021, №3418651/37359830 від 24.11.2021, №3418656/37359830 від 24.11.2021, №3418648/37359830 від 24.11.2021, №3418638/37359830 від 24.11.2021, №3418650/37359830 від 24.11.2021, №3418657/37359830 від 24.11.2021, №3418645/37359830 від 24.11.2021, №3418637/37359830 від 24.11.2021, №3418636/37359830 від 24.11.2021 про відмову у реєстрації податкових накладних №62 від 29.10.2021, №45 від 21.10.2021, №35 від 13.10.2021, №20 від 08.10.2021, №1 від 01.10.2021, №58 від 27.10.2021, №57 від 27.10.2021, №54 від 26.10.2021, №3 від 01.10.2021, №43 від 20.10.2021, №2 від 01.10.2021, №10 від 05.10.2021, №7 від 04.10.2021, №38 від 13.10.2021, №55 від 27.10.2021, №52 від 26.10.2021, №51 від 26.10.2021, №49 від 25.10.2021, №56 від 27.10.2021, №46 від 22.10.2021, №12 від 06.10.2021, №59 від 28.10.2021, №44 від 20.10.2021, №41 від 20.10.2021, №29 від 12.10.2021, №42 від 20.10.2021, №60 від 28.10.2021, №3418636/37359830 від 24.11.2021, №48 від 25.10.2021 відповідно; зобов`язання Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні №1 від 01.10.2021; №2 від 01.10.2021; №3 від 01.10.2021; №7 від 04.10.2021; №10 від 05.10.2021, №12 від 06.10.2021; № 20 від 08.10.2021; №29 від 12.10.2021; №35 від 13.10.2021; №38 від 13.10.2021; №41 від 20.10.2021; №42 від 20.10.2021; №43 від 20.10.2021; №44, від 20.10.2021; №45 від 21.10.2021; №46 від 22.10.2021; №48 від 25.10.2021; №49 від 25.10.2021; №51 від 26.10.2021; №52 від 26.10.2021; №54 від 26.10.2021; №55 від 27.10.2021; №56 від 27.10.2021; №57 від 27.10.2021; №58 від 27.10.2021; №59 від 28.10.2021; №60 від 28.10.2021; №62 від 29.10.2021 складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх подання; встановлення судового контролю за виконанням, шляхом покладення на Державну податкову службу України обов`язку надати суду звіт про виконання судового рішення, Київський окружний адміністративний суд відніс дану справу до категорії справ незначної складності та дійшов висновку про можливість її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Київський окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2023 (прийнятим у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження) у справі №320/8574/22, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував рішення комісії Головного управління ДПС у Київській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №3418652/37359830 від 24.11.2021, №3418646/37359830 від 24.11.2021, №3447236/37359830 від 30.11.2021, №3418655/37359830 від 24.11.2021, №3418660/37359830 від 24.11.2021, №3418640/37359830 від 24.11.2021, №3418643/37359830 від 24.11.2021, №3418647/37359830 від 24.11.20218, №3418654/37359830 від 24.11.2021, №3418642/37359830 від 24.11.2021, №3418659/37359830 від 24.11.2021, №3418653/37359830 від 24.11.2021, №3418658/37359830 від 24.11.2021, №3447235/37359830 від 30.11.2021, №3447232/37359830 від 30.11.2021, №3418639/37359830 від 24.11.2021, №3418649/37359830 від 24.11.2021, №3418641/37359830 від 24.11.2021, №3418651/37359830 від 24.11.2021, №3418656/37359830 від 24.11.2021, №3418648/37359830 від 24.11.2021, №3418638/37359830 від 24.11.2021, №3418650/37359830 від 24.11.2021, №3418657/37359830 від 24.11.2021, №3418645/37359830 від 24.11.2021, №3418637/37359830 від 24.11.2021, №3418636/37359830 від 24.11.2021 про відмову у реєстрації податкових накладних №62 від 29.10.2021, №45 від 21.10.2021, №35 від 21.10.2021, №20 від 08.10.2021, №1 від 01.10.2021, №58 від 27.10.2021, №57 від 27.10.2021, №54 від 26.10.2021, №3 від 01.10.2021, №43 від 20.10.2021, №2 від 01.10.2021, №10 від 05.10.2021, №7 від 04.10.2021, №38 від 13.10.2021, №55 від 27.10.2021, №52 від 26.10.2021, №49 від 25.10.2021, №56 від 27.10.2021, №46 від 22.10.2021, №12 від 06.10.2021, №59 від 28.10.2021, №44 від 20.10.2021, №41 від 20.10.2021, №29 від 12.10.2021, №42 від 20.10.2021, №60 від 28.10.2021, №48 від 25.10.2021 відповідно. Зобов`язав Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» податкові накладні днем їх подання: №1 від 01.10.2021 - 31.10.2021; №2 від 01.10.2021 - 31.10.2021; №3 від 01.10.2021 - 31.10.2021; №7 від 04.10.2021 - 31.10.2021; №10 від 05.10.2021 - 31.10.2021; №12 від 06.10.2021 - 31.10.2021; №20 від 08.10.2021 - 31.10.2021; №29 від 12.10.2021 - 31.10.2021; №35 від 13.10.2021 - 31.10.2021; №38 від 13.10.2021 - 31.10.2021; №41 від 20.10.2021 - 12.11.2021; №42 від 20.10.2021 - 12.11.2021; №43 від 20.10.2021 - 12.11.2021; №44, від 20.10.2021 - 12.11.2021; №45 від 21.10.2021 - 12.11.2021; №46 від 22.10.2021 - 12.11.2021; №48 від 25.10.2021 - 12.11.2021; №49 від 25.10.2021 - 12.11.2021; №52 від 26.10.2021 - 12.11.2021; №54 від 26.10.2021 - 12.11.2021; №55 від 27.10.2021 - 12.11.2021; №56 від 27.10.2021 - 12.11.2021; №57 від 27.10.2021- 12.11.2021; №58 від 27.10.2021 -12.11.2021; №59 від 28.10.2021 - 12.11.2021; №60 від 28.10.2021 - 12.11.2021; №62 від 29.10.2021 - 11.11.2021. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 11.01.2024 у справі №320/8574/22, заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» про ухвалення додаткового рішення задовольнив частково. Стягнув на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000,00грн за рахунок бюджетних асигнувань, призначених для Головного управління ДПС у Київській області, як відокремленого підрозділу ДПС України.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18.04.2024 у справі №320/8574/22 додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 змінив та виклав абзац другий його резолютивної частини в наступній редакції: «Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київській області. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00грн за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби». В іншій частині додаткове рішення залишив без змін.

Так, згідно з частинами першою і другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Отже, за загальним правилом, питання розподілу судових витрат вирішується судом у судовому рішенні, яким закінчується розгляд справи. Разом з тим, КАС України передбачені випадки, коли суд може вирішити питання розподілу судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог, а саме: 1) якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат (частина третя статті 143); 2) у випадку постановлення ухвали про закриття провадження у справі, залишення позову без розгляду або ухвалення рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням суд вирішує питання про розподіл судових витрат не пізніше десяти днів з дня ухвалення відповідного судового рішення, за умови подання учасником справи відповідної заяви і доказів, які підтверджують розмір судових витрат (частина шоста статті 143); 3) якщо це питання не було вирішено (пункт 3 частини першої статті 252). У таких випадках суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Оскільки додаткове судове рішення після його ухвалення стає частиною судового рішення по суті позовних вимог, відповідно, порядок його оскарження є таким, що і для рішення по суті, оскільки вирішує питання, які не пов`язані із вимогами адміністративного позову, але в обов`язковому порядку мають бути вирішені судом.

Додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024, переглянуте судом в апеляційному порядку, є невід`ємною складовою рішення Київського окружний адміністративний суд рішенням від 03.04.2023 у справі №320/8574/22.

Велика Палата Європейського суду з прав людини у своєму рішенні від 05.04.2018 (справа «Зубац проти Хорватії» (Zubac v.Croatia), №40160/12) вказала, що право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб (див. «Станєв проти Болгарії» (Stanev v. Bulgaria) [ВП], №36760/06, п. 230, ЄСПЛ 2012) (п. 78). Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (п. 82).

Відповідно до пункту 83 вказаного вище рішення застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до верховного суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень верховного суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості.

Крім того, Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що саме національний верховний суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду. Відповідно, в ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять до нього, верховний суд не може бути зв`язаний або обмежений помилками в оцінюванні зазначеного порогу, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього (рішення у справі «Добріч проти Сербії», п. 54) (п. 86).

Європейський суд з прав людини 09.10.2018 постановив ухвалу щодо неприйнятності заяви №26293/18 у справі «Азюковська проти України» (Azyukovska v. Ukraine), у якій зазначив, що застосування критерію малозначності справи у справі було передбачуваним, справа була розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи (п. 20-22).

Отже, за прецедентною практикою Європейського суду з прав людини обмеження доступу до Верховного Суду охоплюється загальновизнаною легітимною метою встановленого законодавством порогу ratione valoris для скарг, що подаються на розгляд Верховного Суду, яка полягає в тому, щоб забезпечувати розгляд у Верховному Суді, з огляду на саму суть його функцій, лише справ необхідного рівня значущості.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що до однієї з основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт сьомий частини третьої статті 2 КАС України, який також відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом, та стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках.

Механізм же реалізації права на касаційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано Главою 2 Розділу ІІІ КАС України.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Таким чином, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

За визначенням пункту двадцятого частини першої статті 4 КАС України адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Частиною шостою статті 12 КАС України визначено перелік категорій справ незначної складності, який не є вичерпним. При цьому за змістом пункту десятого названої норми процесуального закону для цілей цього Кодексу, справами незначної складності є справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

У цій справі суд першої інстанції, врахувавши вимоги частин третьої та четвертої статті 257 КАС України, розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. За предметом спору дана справа належить до категорії справ незначної складності.

Ухвалою Верховного Суду від 29.12.2023 (№К/990/44324/23) відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного як відокремлений підрозділ ДРС України, на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі №320/8574/22 за позовом позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії. Верховний Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню (пункт 1 частини першої статті 333 КАС України).

Отже, додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 у справі №320/8574/22, переглянуте судом в апеляційному порядку, яке є невід`ємною складовою рішення по суті позовних вимог, також не підлягають касаційному оскарженню.

У свою чергу, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.

Як убачається зі змісту поданої Головним управлінням ДПС у Київській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги, скаржник, як на підставу для відкриття касаційного провадження у цій справі, посилається на положення підпункту «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у малозначних справах залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності.

Під значним суспільним інтересом необхідно розуміти серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.

Утім, аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанції обставинами й наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в даному випадку обставин, наведених у пункті 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Посилання скаржника на наявність обставин, передбачених підпунктом «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України має загальний характер та не містить достатніх обґрунтувань, а отже, не може сприйматись, як виключний випадок.

Крім того, сама лише вказівка на те, що справа має суспільний інтерес та/або виняткове значення для учасника справи, без належного обґрунтування та за відсутності належних та допустимих доказів, не може бути визнана судом підставою для відкриття у малозначних справах та у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження.

Інших випадків, які б унеможливили застосування положень пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, не вбачається, а судом касаційної інстанції не встановлено.

Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».

Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З огляду на наведене, Верховний Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Київській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на додаткове рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.01.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2024 у справі №320/8574/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦУКРОВИЙ ДІМ» до Головного управління ДПС у Київській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії.

Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді І.Я. Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова