Ухвала

від 22.05.2024 по справі 167/433/24

РОЖИЩЕНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 167/433/24

Номер провадження 4-с/167/2/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2024 року місто Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області у складі:

головуючого судді Н.В. Шептицької,

з участю:

секретаря судового засідання О.В. Давидюк,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 (далі скаржник) на бездіяльність державного виконавця та зобов"язання вчинити дії, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», державний виконавець Поліщук Наталія Григорівна, Рожищенський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

в с т а н о в и в:

13.05.2024 року скаржник, від імені та в інтересах якого діє адвокат А.П. Солтисюк, звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність в.о. начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Наталії Григорівни (далі державний виконавець) та зобов`язання її зняти арешт на нерухоме майно, стягувач Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі ПАТ), мотивуючи свою скаргу тим, що 18.12.2009 року Рожищенським районним судом Волинської області у справі № 2-633/09 за позовом АТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є ПАТ, стягнуто зі скаржника заборгованість в розмірі 19499, 36 доларів США і 7667, 57 грн за отриманий кредит, 1700, 00 грн судового збору та 120, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, і 18.12.2009 року видано виконавчий лист, на виконання якого 02.04.2010 року головним державним виконавцем РРВДВС ГТУЮ у Волинській області В.В. Михальчуком відкрито виконавче провадження № 19059999 (далі ВП 1) про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19499, 36 доларів США і 7667, 57 грн за кредитним договором, а також відкрито виконавче провадження № 19057125 (далі ВП 2) про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1820, 00 грн судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи.

07.02.2011 року під час примусового виконання ВП 1 державним виконавчем накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , а 23.08.2011 року виконавчі документи повернуто стягувачу за його вимогою на підставі листа № 1643 від 23.08.2011 року у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду.

При цьому, незважаючи на відсутність боргу перед стягувачем - ПАТ, арешт державним виконавцем знято лише з рухомого майна ОСОБА_1 , а арешт на нерухоме майно залишається чинним на сьогоднішній день, що є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», а наявність протягом тривалого часу (майже 15 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, просить визнати бездіяльність в.о. начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Н.Г. Поліщук, що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у ВП 1, протиправною і зобов`язати її зняти арешт з нерухомого майна, а саме обтяження: номер запису про обтяження: 11219328, зареєстровано 27.05.2011; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 19059999, 07.02.2011, Державним виконавець ВДВС Рожищенського РУЮ Д.В. Кисіль; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник майна, яке обтяжується: ОСОБА_1 ; обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Рожищенського районного управління юстиції, код 34989638.

Оскільки відмову в задоволенні заяви про зняття арешту з майна отримано лише 30.04.2024 року, скарга подана в межах строку, визначеного ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Скарга подана через систему «Електронний суд».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 року, справа передана на розгляд головуючому судді Н.В. Шептицькій (ас 24), яка ухвалою від 13.05.2024 року прийняла скаргу до розгляду та відкрила провадження, призначивши розгляд справи в судовому засіданні на 22.05.2024 року, з урахуванням вимог ч. 1 ст. 450 ЦПК України, витребувані матеріали цивільної справи № 2-633/09 та матеріали ВП 1 (ас 25-26).

Учасники судового процесу були вчасно і належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи (ас 27-33), в судове засідання не з`явилися.

22.05.2024 року представник скаржника подав суду заяву про розгляд справи за відсутності скаржника та його представника, скаргу підтримує в повному обсязі (ас 63-64).

22.05.2024 року державний виконавець подала заяву про розгляд справи у її відсутності та відсутності представника відділу ДВС, просить відмовити у задоволенні скарги (ас 65-66) з підстав, поданого 22.05.2024 року відзиву, згідно якого матеріали ВП 1 було знищено, а тому станом на сьогоднішній день відсутня інформація щодо погашення ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження і відповідно відсутні підстави для зняття арешту з нерухомого майна боржника (ас 72-76). Надано наявні матеріали ВП 1 (ас 79).

Суд ухвалив: розгляд справи проводити у відсутності учасників судового процесу, згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України.

У відповідності до вимог частини 2 статті 247ЦПКУкраїни фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Датою прийняття рішення (ухвали) у цій справі є 22 травня 2024 року - дата складення повного судового рішення (ухвали).

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги скарги та заперечення на неї, дослідивши і об`єктивно оцінивши наявні у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд установив таке.

18.12.2009 року Рожищенським районним судом Волинської області у справі № 2-633/09 за позовом АТ «Український інноваційний банк», правонаступником якого є ПАТ, стягнуто зі скаржника заборгованість в розмірі 19499, 36 доларів США і 7667, 57 грн за отриманий кредит, 1700, 00 грн судового збору та 120, 00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, і 18.12.2009 року видано виконавчий лист, на виконання якого 02.04.2010 року головним державним виконавцем РРВДВС ГТУЮ у Волинській області В.В. Михальчуком відкрито виконавче провадження № 19059999 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19499, 36 доларів США і 7667, 57 грн за кредитним договором, а також відкрито виконавче провадження № 19057125 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1820, 00 грн судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи.

07.02.2011 року під час примусового виконання ВП 1 державним виконавцем накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , а 23.08.2011 року виконавчі документи повернуто стягувачу за його вимогою на підставі листа № 1643 від 23.08.2011 року у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року за № 606-XIV(далі Закон).

При цьому, арешт державним виконавцем знято лише з рухомого майна ОСОБА_1 , а арешт на нерухоме майно залишається чинним на сьогоднішній день. Матеріали ВП 1 і ВП 2 були знищені на підставі Привал ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, затверджених наказом МЮ України № 1829/5 від 07.06.2017 року.

Дані обставини підтверджуються письмовими доказами, що були досліджені безпосередньо в судовому засіданні, а саме: рішенням Родищенського районного суду Волинської області від 18.12.2009 року у справі № 2-633/09 (ас 7, 34-35), детальною інформацією про юридичну особу (ас 8-9), заявою про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження від 22.03.2024 року ( ас 10), витягом з ВП 2 (ас 11), витягом з ВП 1 (ас 12, 17), заявою про зняття арешту з майна від 15.04.2024 року (ас 15), відповіддю на заяву про зняття арешту з майна від 15.04.2024 року (ас 16), Витягом про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація вилучення запису) (ас 18), Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (ас 18 зв-20).

Надаючи правову оцінку встановленим у судовому засіданні фактичним обставинам справи, суд керується такими нормами права.

Відповідно до ч. 4ст. 82 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV«Про виконавче провадження»(тут і далі - у редакції, чинній на момент проведення виконавчого провадження) рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Положеннямист. 52 цього Законувизначено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається насамперед на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно іззакономне може бути накладено стягнення.

Згідно зі ст. 57 Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом, зокрема, винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Правове регулювання вказаних положень на сьогодні здійснюється положеннями статей48,50,56та74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VІІІ «Про виконавче провадження»(далі - Закон № 1404-VІІІ).

Положеннями ст. 60 Закону визначено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов`язані зі зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Зазначений правовий висновок Верховного суду визначено у постанові ВП ВС від 12.02.2020 № 813/1341/15. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного суду від 24.05.2021 року по справі №712/12136/18.

Частиною четвертою статті 59 Закону № 1404-VІІІ визначено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону; 10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

Відповідно до ст. 40 Закону № 1404-VІІІ у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

Частиною другою статті 40 Закону № 1404-VІІІ передбачено, що про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Згідно ч. 4 ст. 40 Закону № 1404-VІІІ, разі якщо після повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбаченихчастиною першоюстатті 37 цього Закону, встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди, арешти з майна боржника знімаються, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті під час примусового виконання рішення заходи, про що виконавець виносить постанову, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, виконавець вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.

Повернення виконавчого документа стягувачу на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не встановлювало прямого обов`язку державного виконавця знімати арешт з майна боржника.

Водночас, спір у справі виник не у зв`язку з оскарженням бездіяльності у вигляді не зняття арешту державним виконавцем, який здійснював виконавчі дії уВП 1 і ВП 2 на стадії їх завершення під час повернення виконавчих документів стягувачу у 2011 році.

Спір виник у зв`язку з тим, що на заяву представника скаржника від 15.04.2024 року (ас 15) про зняття арешту у зв`язку з виконання виконавчого документу поза межами виконавчого провадження державний виконавець відмовився зняти арешт з майна боржника.

За таких обставин,стаття50 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час повернення виконавчих документів стягувачу) не є тим законом, який регулює спірні правовідносини.

Суд враховує,що застосуваннядержавними виконавцяминаданого їмширокого колаповноважень тазаконодавчо визначенихмеханізмів,спрямованих навиконання судовихрішень,входить доїх обов`язків,визначених статтею18Закону України«Про виконавчепровадження» № 1404-VІІІ, щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону № 1404-VІІІ і Закону № 606-ХІV щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов`язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні.

Подаючи заяву про зняття арешту з майна, представник скаржника вказав, що скаржник погасив борг перед ПАТ, на виконання якого видавався виконавчий документ, ВП 1 є завершеним і матеріали яких знищено виконавчою службою.

Застосування арешту майна боржника, як обмежувальний захід, не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Суд повинен реалізовувати своє основне завдання (стаття 2 ЦПК України),

а саме справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спорів на засадах верховенства права з метою ефективного забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У даній правовій ситуації відмова в задоволенні скарги щодо зняття арешту, накладеного на нерухоме майно скаржника у ВП 1, унеможливила б у подальшому здійснення належного захисту майнових прав заявника щодо зняття арешту з його нерухомого майна, оскільки чинне законодавство не регулює питання зняття обтяжень з майна боржника у випадкуповернення виконавчого листа стягувачу у зв`язку з повним виконанням рішення суду, на виконання якого і був виданий виконавчий лист.

При цьому суд враховує те, що наявність протягом тривалого часу (майже 15 років) нескасованого арешту на нерухоме майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, а також за відсутності будь-яких відомостей стосовно рішення про стягнення виконавчого збору, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд доходить висновку, що незняття ДВС арешту з нерухомого майна боржника у ВП 1 саме за обставинами цієї справи є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, і порушене право скаржника підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з майна боржника.

Посилання державного виконавця у відзиві на несплату боржником виконавчого збору та витрат виконавчого провадження по ВП 1 є безпідставним, оскільки у матеріалах справи відсутні дані, що з метою стягнення виконавчого збору і витрат виконавчого провадження державний виконавець виносив постанову, відкривав виконавче провадження і задля виконання цього виконавчого документа накладав арешт на майно боржника.

За таких обставин та враховуючи добровільне погашення боржником боргу, відсутність виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, відсутність будь-яких відомостей стосовно рішення виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на нерухоме майно боржника та відсутність необхідності подальшого застосування такого арешту на майно боржника, суд доходить висновку про визнання бездіяльності виконавчої служби щодо незняття арешту з нерухомого майна заявника, що є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном, є законним та обґрунтованим.

Викладені у цій постанові мотиви узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 01 листопада 2021 року у справі

№ 21/170-08, від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі

№ 645/6694/15-ц (провадження № 61-18160св19).

Оскільки відмову в задоволенні заяви про зняття арешту з майна отримано представником скаржника 30.04.2024 року, що підтверджується поштовим конвертом (ас 13) і витягом з трекінгу «Укрпошти» (ас 14), то суд доходить висновку, що скарга подана в межах строку, визначеного ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов"язання вчинити дії, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», державний виконавець Поліщук Наталія Григорівна, Рожищенський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.

Визнати бездіяльність в.о. начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Наталії Григорівни, що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), накладеного у виконавчому провадженні № 19059999, - протиправною.

Зобов`язати в.о. начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Поліщук Наталію Григорівну зняти арешт з нерухомого майна (РНОКПП НОМЕР_1 ), який накладений під час виконання виконавчого провадження ВП № 19059000, а саме обтяження: номер запису про обтяження: 11219328, зареєстровано 27.05.2011; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 19059999, 07.02.2011, Державним виконавець ВДВС Рожищенського РУЮ Д.В. Кисіль; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник майна, яке обтяжується: ОСОБА_1 ; обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Рожищенського районного управління юстиції, код 34989638.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи,якщо ухваласуду небули врученіу деньїї проголошенняабо складення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження,якщо апеляційнаскарга поданапротягом п`ятнадцятиднів здня врученняйому відповідноїухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Скаржник: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Стягувач: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія»,місцезнаходження: місто Сєвєродонецьк, вулиця Сметаніна, будинок 3-а, код ЄДРПОУ: 05839888.

Державний виконавець: Поліщук Наталія Григорівна,місцезнаходження: 45101, місто Рожище, вулиця Незалежності, будинок 31, РНОКПП: не відомий.

Державний виконавець: Рожищенський відділ державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,місцезнаходження: 45101, місто Рожище, вулиця Незалежності, будинок 31, код ЄДРПОУ: 34989638.

Дата складення повного тексту ухвали суду: 22.05.2024 року.

Головуючий суддя Н.В. Шептицька