Постанова

від 27.06.2024 по справі 167/433/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 167/433/24 Головуючий у 1 інстанції: Шептицька Н. В. Провадження № 22-ц/802/710/24 Доповідач: Киця С. I.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Киці С. І.,

суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,

секретар судового засідання Трикош Н. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», державний виконавець Поліщук Наталія Григорівна, Рожищенський відділ Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за апеляційною скаргою Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 22 травня 2024 року

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 10 травня 2024 року звернувся в суд зі скаргою на бездіяльність в. о. начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ПоліщукН.Г. та зобов`язання її зняти арешт на нерухоме майно, стягувач Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» (далі ПАТ «Укрінком»). Стягувачем у даній скарзі зазначається Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія» як правонаступник АТ «Український інноваційний банк». Скарга мотивована тим, що 18грудня 2009 року Рожищенським районним судом Волинської області у справі №2-633/09 за позовом АТ «Український інноваційний банк», стягнуто з ОСОБА_1 в користь АТ «Укрінком» заборгованість в розмірі 19 499,36 доларів США і 7667,57 грн за отриманий кредит, 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи. 18 грудня 2009 року видано виконавчий лист, на виконання якого 02 квітня 2010 року головним державним виконавцем Рожищенського районного ВДВС ГТУЮ у Волинській області МихальчукомВ.В. відкрито виконавче провадження № 19059999 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19 499,36 доларів США і 7667,57 грн за кредитним договором, а також відкрито виконавче провадження № 19057125 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1820 грн судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи. Державним виконавцем 07 лютого 2011 року накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 . Виконавчі документи 23 серпня 2011 року повернуто стягувачу за його вимогою на підставі листа № 1643 від 23 серпня 2011 року у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду. Незважаючи на відсутність боргу перед стягувачем - ПАТ «Укрінком», арешт державним виконавцем знято лише з рухомого майна ОСОБА_1 , арешт на нерухоме майно залишається чинним на сьогоднішній день, що є порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Наявність протягом тривалого часу (майже 15 років) не скасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном. Просив визнати бездіяльність в.о. начальника Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ Поліщук Н. Г., що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна боржника ОСОБА_1 , накладеного у ВП 1, протиправною і зобов`язати її зняти арешт з нерухомого майна, а саме обтяження: номер запису про обтяження: 11219328, зареєстровано 27 травня 2011 року; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 19059999, 07 лютого 2011, Державним виконавець ВДВС Рожищенського РУЮ Д.В. Кисіль; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник майна, яке обтяжується: ОСОБА_1 ; обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Рожищенського районного управління юстиції, код 34989638.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 22 травня 2024 року скаргу задоволено, визнано бездіяльність в. о. начальника Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ Поліщук Н. Г., що полягає у незнятті арешту з нерухомого майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні № 19059999, - протиправною. Зобов`язано в.о. начальника Рожищенського відділу ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ ОСОБА_2 зняти арешт з нерухомого майна, який накладений під час виконання виконавчого провадження ВП № 19059000, а саме обтяження: номер запису про обтяження: 11219328, зареєстровано 27 травня 2011 року; підстава обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, ВП 19059999, 07 лютого 2011 року, Державним виконавець ВДВС Рожищенського РУЮ Кисіль Д. В.; об`єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно; власник майна, яке обтяжується: ОСОБА_1 ; обтяжувач: відділ державної виконавчої служби Рожищенського районного управління юстиції, код 34989638.

Рожищенський відділ ДВС у Луцькому районі Волинської області ЗМУ МЮ подав апеляційну скаргу на вищевказану ухвалу. Вважає її такою, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права. Вказує, що матеріали виконавчого провадження №19059999 було знищено, на підставі Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби, затверджених наказом МЮ України № 1829/5 від 07 червня 2017 року, а тому станом на сьогоднішній день відсутня інформація щодо погашення ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження і відповідно відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника. Зняття арешту з майна боржника пов`язується із закінченням виконавчого провадження, а не з поверненням виконавчого документа стягувачу. Боржником ОСОБА_1 не подавались підтвердження фактичного виконання рішення суду, сплати виконавчого збору та витрат виконавчого провадження. Скаржник не довів наявність такої підстави для скасування арештів як надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника. Повернення виконавчого документа не є підставою для зняття арешту з майна.

Скаржником не доведено, що заборгованість, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження сплачено, виконавчий лист Рожищенського районного суду № 2-633 від 18 грудня 2009 року (№19059999) про стягнення з ОСОБА_1 в користь АТ «Укрінбанк» боргу в розмірі 19499,36 доларів США та 7667,57 грн за отриманий кредит виконаний, виконавче провадження закінчено, а не завершено. У державних виконавців Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відсутні правові підстави для зняття арешту з майна боржника ОСОБА_1 . Відсутність виконавчих проваджень у відділі ДВС, не є підставою для скасування арештів, накладених в межах виконавчого провадження, оскільки рішення суду не виконано. Згідно з п. 5 ч. 4 ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути знятий за рішенням суду, однак суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права зобов`язавши в.о. начальника відділу здійснити неправомірні дії, які не передбачені законодавством України. Спосіб захисту порушеного права у даних правовідносинах не є досконалим, оскільки не зрозуміло, які повноваження має державний виконавець на скасування арештів за межами будь-якого виконавчого провадження; після закінчення виконавчого провадження особа-боржник втрачає статус боржника; статтею 447 ЦПК України та аналогічною нормою ГПК України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду зі скаргою на дії (бездіяльність) виконавця виключно під час виконання судового рішення, а в нашому випадку після закінчення виконавчого провадження судове рішення не виконується. У даному випадку не встановлено обставин, які б свідчили про те, що арешт накладено з порушенням вимог діючого законодавства. Просив скасувати ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 22 травня 2024 року в цій справі, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні скарги.

У відзиві на апеляційну скаргу представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Солтисюк А. П. вказав, що вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними та необґрунтованими, рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства України з врахуванням всіх фактичних обставин справи в межах наданих суду повноважень, судом правильно застосовано як норми процесуального так і матеріального права, в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, доведено та всебічно обґрунтовано їх в своєму рішенні, надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності. Вимогами Закону України «Про виконавче провадження» як в редакції від 16 лютого 2010 року, так і в редакції від 08 березня 2011 року передбачено, що витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються на підставі винесених державних виконавцем постанов про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, та про стягнення виконавчого збору. Не зважаючи на знищення матеріалів виконавчого провадження, хід виконання даного виконавчого провадження відображений у витягу ВП-спецрозділ АСВП №19059999, який міститься в матеріалах справи і наданий Рожищенським відділом ДВС. під час примусового виконання виконавчого провадження №19059999. Державним виконавцем ні постанова про стягнення витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, ні постанова про стягнення виконавчого збору не виносились. Будь-які підстави для стягнення виконавчого збору та витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, відсутні, а вимоги про необхідність сплати виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій, є незаконними та такими, що порушують права ОСОБА_1 . Державний виконавець зняв арешт з рухомого майна ОСОБА_1 , залишивши чинним арешт нерухомого майна. Просив апеляційну скаргу відділу ДВС залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції без змін.

В судове засідання в апеляційний суд учасники справи не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи.

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (ч.2ст.372 ЦПК України).

З урахуванням ч.2 ст.247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За змістом частин четвертої та п`ятої статті 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Колегія суддів прийшла до висновку про розгляд справи у відсутності учасників справи.

Дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвали суду першої інстанції.

За змістом статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Частиною 1 статті 450 ЦПК України визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Відповідно до частини 1 статті 1Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій, визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, цим законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього закону, а також рішеннями, які відповідно до цього закону підлягають примусовому виконанню.

Положеннями частин 1, 2 статті 15Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь, чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 450 ЦПК України, за участі стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дії або бездіяльність якої оскаржуються.

Колегією суддів встановлено, що 18 грудня 2009 року Рожищенським районним судом Волинської області у справі № 2-633/09 за позовом АТ «Український інноваційний банк» стягнуто зі скаржника заборгованість в розмірі 19 499, 36 доларів США і 7667,57 грн за отриманий кредит, 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення справи, і 18 грудня 2009 року видано виконавчий лист, на виконання якого 02квітня 2010 року головним державним виконавцем Рожищенським районним відділом ДВС ГТУЮ у Волинській області Михальчуком В. В. відкрито виконавче провадження №19059999 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 19 499,36 доларів США і 7667,57 грн за кредитним договором, а також відкрито виконавче провадження № 19057125 про стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 1820 грн судового збору та витрат на ІТЗ розгляду справи.

Під час примусового виконання № 19059999 07 лютого 2011 року державним виконавцем накладено арешт на рухоме та нерухоме майно ОСОБА_1 , а 23 серпня 2011 року виконавчі документи повернуто стягувачу АТ «Український інноваційний банк» за його вимогою на підставі листа № 1643 від 23 серпня 2011 року у зв`язку з добровільним виконанням рішення суду, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Отже, стягувачем є ПАТ «Український інноваційний банк». Правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» боржником зазначено ПАТ «Українська інноваційна компанія».

Судом першої інстанції залишено поза увагою ту обставину, що стягувачем за виконавчим листом № 2-633/09 є АТ «Український інноваційний банк», не враховано висновки Великої Палати Верховного Суду у справі № 925/698/16 щодо правового статусу ПАТ «Українська інноваційна компанія», що призвело до передчасного висновку про правонаступництво ПАТ «Українська інноваційна компанія» у правовідносинах, що є предметом розгляду цієї справи.

Вказуючи стягувачем у цій справі ПАТ «Українська інноваційна компанія», боржник ОСОБА_1 посилався на висновки, зроблені Великою Палатою Верховного Суду у вищевказаній справі, однак, хибно трактував їх.

Так у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 грудня 2019 року в справі №925/698/16 зазначено, що ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» мають один й той самий ідентифікаційний код юридичної особи №0583988. Дата реєстрації цих юридичних осіб, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, також збігається. Однак в Єдиному реєстрі відсутній запис про те, що ПАТ «Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» (пункт 29 частини першої статті 9 Закону про держреєстрацію), такий запис міститься лише в статуті цієї юридичної особи. Власники ПАТ «Український інноваційний банк», приймаючи рішення про відмову від «банківської діяльності», висловили своє бажання припинити таку діяльність, яка є складовою спеціальної правосуб`єктності банку як юридичної особи, але вони не звернулись до існуючої процедури ліквідації банку за їх рішенням, передбаченої статтею 78 Закону про банки, погодження якої з боку НБУ неможливе в силу чинності у відповідного банку статусу проблемного, що відповідає як статті 78 Закону про банки так і пункту 2.4 глави 2 розділу ІІІ Положення про заходи впливу. Також відповідно до банківського законодавства реорганізація банку або його ліквідація за рішенням власників має відбуватись за погодження з НБУ. Відповідного погодження не встановлено. Разом з тим банківським законодавством, зокрема статтями 16 та 46 Закону про банки, також передбачено інформування та погодження з НБУ змін до статуту банку, а також їх реєстрацію тільки після погодження таких змін НБУ. Однак весь обсяг організаційних змін банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не погоджувався НБУ, попри те, що таке погодження є обов`язковим. Правочину між ПАТ «Український інноваційний банк» та ПАТ «Українська інноваційна компанія» щодо передачі прав та обов`язків банку не відбулось, правонаступництва в розумінні процедури реорганізації також. Іншої передбаченої статтею 512 ЦК України зміни кредитора в особі ПАТ «Український інноваційний банк» на ПАТ «Українська інноваційна компанія» не доведено. Отже, перехід прав та обов`язків від ПАТ «Український інноваційний банк» до ПАТ «Українська інноваційна компанія» та наступних осіб, які заявляли про своє отримання прав та обов`язків цього банку, не міг відбуватись лише на підставі виключення кредитною установою із своєї назви слова «банк» та виключення з видів своє діяльності «банківської діяльності» без дотримання вимог банківського законодавства. Організаційні зміни банку від 13 липня 2016 року та від 28 березня 2017 року не відповідають вимогам банківського законодавства

Банківське законодавство не передбачає правонаступництва у разі ліквідації банку.

Зміна назви юридичної особи не тягне на собою правонаступництва у зв`язку з відсутністю правонаступника нового учасника цивільних відносин, якому мають перейти права та обов`язки особі який вибув, та юридичної незмінності правопопередника учасника цивільних відносин, який вибуває зі складу учасника цивільного відношення.

Таким чином, висновок боржника та суду першої інстанції про те, що ПАТ«Українська інноваційна компанія» є правонаступником ПАТ «Український інноваційний банк» є передчасним, і, зокрема, таким, який не підтверджується будь-якими належними та допустимими доказами.

Матеріали справи не містять відомостей про заміну стягувача у виконавчому листі чи виконавчих провадженнях.

Боржник у скарзі стверджував, що борг сплачено у добровільному порядку поза межами виконавчого провадження, втім будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження чи спростування такої обставини матеріали справи не містять.

У зв`язку із тим, що до участі у справі не залучено стягувача ПАТ «Український інноваційний банк», така особа не викликалася в судове засідання, їй не направлялася копія скарги боржника з приєднаними до неї матеріалами, дійсний стягувач ПАТ «Український інноваційний банк» був позбавлений можливості подати заперечення на скаргу, підтвердити чи спростувати вказані боржником обставини.

У справі, що переглядається, встановлено, що після повернення банку виконавчого документа про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, зважаючи на знищення матеріалів виконавчого провадження, стягувач був також позбавлений можливості підтвердити повне виконання боржником зобов`язань за кредитним договором, висловити свої згоду чи заперечення щодо зняття арешту із майна боржника.

Суд першої інстанції вищезазначене не врахував, не вирішив питання про залучення стягувача ПАТ «Український інноваційний банк», чим порушив права стягувача на доступ до правосуддя. ПАТ «Український інноваційний банк» є безпосереднім учасником виконавчого провадження, тому вирішення цієї справи по суті стосується прав та обов`язків ПАТ«Український інноваційний банк».

Нормами ЦПК України не передбачено можливості залучити заінтересованих осіб до участі у справі за скаргою на дії державного на стадії апеляційного розгляду.

Отже, вказані обставини свідчать про необхідність надання стягувачу ПАТ «Український інноваційний банк» можливість прийняти участь у розгляді даної справи в суді першої інстанції. Інакший підхід міг би розцінюватись як обмеження особи у доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. І суд позбавлений можливості перевірити обставини щодо повного погашення боргу.

Відповідно до приписів частини 4 статті 367 ЦПК України, яка регламентує межі розгляду справи судом апеляційної інстанції, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку із тим, що за відсутності залучення до участі у розгляді справи стягувача ПАТ «Український інноваційний банк», як це передбачено приписами частини 1 статті 450 ЦПК України, вона не може бути вирішена по суті, відповідно до норм права, які регламентують спірні правовідносини, незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами вона обґрунтовувалась, тому оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Рожищенського відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити частково.

Ухвалу Рожищенського районного суду Волинської області від 22 травня 2024 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.

Відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність державного виконавця та зобов`язання вчинити дії, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Українська інноваційна компанія», державний виконавець Поліщук Наталія Григорівна, Рожищенський відділ Державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий- суддя

Судді