Рішення

від 08.05.2024 по справі 201/9935/23

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/9935/23

Провадження № 2/201/511/2024

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

08 травня 2024 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання Моренко Д.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кватро Ойл» про стягнення коштів за договором інвестування та відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

28.08.2023 ОСОБА_2 через свого представника адвоката Здоровця С.В. (діє на підставі ордеру від 26.08.2023 а.с. 7) звернулася до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ТОВ «Кватро Ойл» про стягнення коштів за договором інвестування та відшкодування моральної шкоди (а.с. 1-6).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 01.09.2023 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 34).

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилалася на те, що ТОВ «Кватро Ойл» відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 2022 року здійснює господарську діяльність за основним видом КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами».

30.11.2022 ОСОБА_1 як інвестор уклала з ТОВ «Кватро Ойл» договір інвестування №145, за умовами якого інвестор надає інвестиції за договором у вигляді грошових коштів в розмірі 50000 грн. для придбання товариством пального (дизельне пальне Євро-5). Відповідно до п.2.2 договору обов`язки інвестора в частині передачі інвестицій за договором вважаються виконаними з дня зарахування коштів банком на рахунок товариства.

07.12.2022 позивачка на виконання договору перерахувала на користь відповідача 50000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією банку. Однак з моменту укладення договору відповідач жодних дій, направлених на виконання своїх зобов`язань не виконав.

Відповідно до п. 9.2 договору інвестор має право в будь-який час пред`явити вимогу до підприємства про повернення інвестованих коштів, а підприємство зобов`язується повернути інвестовані кошти інвестора не пізніше семи календарних днів від дати отримання такої вимоги.

28.07.2023 представником позивача направлена заява про розірвання договору (згідно п.3.3.5 його умов) та повернення інвестованих коштів, яка отримана відповідачем згідно даних веб-сайту «Укрпошта» 04.08.2023.

Заява залишена без задоволення, кошти не повернуті.

Відповідно до п. 3.2.2 договору підприємство зобов`язалось своєчасно у відповідності до умов Договору здійснити повернення суми інвестицій та сплачувати відсотки (винагороду) на умовах та в порядку визначеному договором.

Крім того, за весь час дії договору відповідач не виконував й зобов`язання передбачене п. 4.1 договору у вигляді сплати інвестору відсотків (винагороди) за користування інвестиційними коштами, а саме розмірі 1% (один відсоток) від суми отриманої інвестиції). З моменту перерахування відповідачем інвестиційних коштів (07.12.2022) пройшло 37 повних календарних тижнів, а тому за час дії договору відповідач зобов`язаний був сплатити 37% від суми інвестиційних коштів (50000 грн.), що дорівнює 18500 грн., (50000,00 х 0,37), які також пред`являються позивачем до стягнення.

Крім того, позивачці заподіяна моральна шкода тим, що відповідач повністю ігнорує вимоги позивача і не вживає заходів задля добровільного розв`язання ситуації. Розмір моральної шкоди оцінює у 10000,00 грн.

На підставі викладеного, просила стягнути з ТОВ «Кватро Ойл» 68500,00 грн. за договором інвестування №145 від 30.11.2022, 10000,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Представник позивача адвокат Здоровець С.В. в судовому засіданні 29.02.2024 позовні вимоги підтримував, просив їх задовольнити (а.с. 51-83). 08.05.2024 надав у судове засідання заяву, у якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримав, на їх задоволені наполягав, просив також здійснити розподіл витрат на правничу допомогу (а.с. 61-62).

Представник відповідача ТОВ «Кватро Ойл» в судові засідання, призначені на 29.02.2024, 08.05.2024 не з`явився, про дати, час та місце слухання справи повідомлявся шляхом направлення судових повісток на юридичну адресу, а також на офіційну електронну адресу (а.с. 49, 5055, 59). Також був повідомлений шляхом розміщення оголошення на сайті «Судова влада України (а.с. 45). Про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звернувся, відзиву на позов не надав.

Отже, належним чином повідомлений про розгляд справи судом, відповідач в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки суду не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності не надавав, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався, а також не скористався правом надання заперечень проти позову.

Згідно з ч. 1 ст.223ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що відповідачка, виходячи з положень ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України, вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, згідно зі ст. 280 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що за відкритими даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Кватро Ойл» здійснює господарську діяльність за основним видом КВЕД 46.71 «Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами» (а.с. 8).

30.11.2022 між ОСОБА_1 (як інвестором) і ТОВ «Кватро Ойл» укладено договір інвестування №145, за умовами якого інвестор надає інвестиції за договором у вигляді грошових коштів в розмірі 50000 грн. для придбання товариством пального (дизельне пальне Євро-5) (а.с. 9 13).

Відповідно до п.2.2 договору обов`язки інвестора в частині передачі інвестицій за договором вважаються виконаними з дня зарахування коштів банком на рахунок товариства.

07.12.2022 ОСОБА_1 перерахувала на користь ТОВ «Кватро Ойл» 50000 грн., що підтверджується платіжною інструкцією банку від 07.12.2022 (а.с. 14).

Як вказує позивачка, з моменту укладення договору відповідач жодних дій, направлених на виконання своїх зобов`язань не виконав.

Відповідно до п. 3.2.2 договору підприємство зобов`язалось своєчасно у відповідності до умов договору здійснити повернення суми інвестицій та сплачувати відсотки (винагороду) на умовах та в порядку визначеному договором.

Відповідно до п. 9.2 договору інвестор має право в будь-який час пред`явити вимогу до підприємства про повернення інвестованих коштів, а підприємство зобов`язується повернути інвестовані кошти інвестора не пізніше семи календарних днів від дати отримання такої вимоги.

28.07.2023 представником ОСОБА_1 адвокатом Здоровцем С.В. направлена заява про розірвання договору на підставі п. 3.3.5 умов договору і повернення інвестованих коштів, яка отримана відповідачем згідно даних веб-сайту «Укрпошта» 04.08.2023 (а.с. 16 19, 42).

Заява залишена без реагування, кошти не повернуті. Доказів на спростування вказаного відповідач не надав.

Відповідно до п. 4.1 договору підприємство по закінченню календарного тижня сплачує інвестору відсотки (винагороду) за користування інвестиційними коштами, а саме розмірі 1% (один відсоток) від суми отриманої інвестиції).

Інвестиційні кошти отримані 07.12.2022. Позивачкою обраховано, що на момент подання позову за 37 повних календарних тижнів відповідач зобов`язаний сплатити 37% від суми інвестиційних коштів (50000,00 грн.), що дорівнює 18500 грн. (50000,00 х 0,37).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об`єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

Такими цінностями можуть бути кошти.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 цього Закону інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Інвестиційна діяльність провадиться на основі: інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, спілками і товариствами, а також громадськими і релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи, що умови договорів відповідачем не виконані, вимога позивача про повернення коштів у семиденний строк не виконана, позовні вимоги про повернення інвестованих коштів шляхом, а також відсотків за користування інвестиційними коштами їх стягнення в загальному розмірі 68500,00 грн. підлягає задоволенню.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.01.1995 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до п. 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

На обґрунтування заподіяння моральної шкоди, позивачка вказала, що укладаючи інвестиційний договір вона розраховував на отримання додаткового джерела пасивного прибутку, утім не отримала нічого та втратила свої накопичення, які заощаджувалися тривалий час в умовах війни. Не дивлячись на вимогу, добровільно відповідач кошти не повернув. Тому позивачка збирала докази, звернулася за захистом свого права до адвоката. Моральну шкоду цінила у 10000,00 грн.

Суд вважає, що позивачці були спричинені моральні страждання, які полягали у моральних стражданням з приводу невиправданих очікувань від вкладу інвестованих коштів і втрати у такий спосіб майна (грошей). Суд вважає, що заявлені позивачем вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 10000,00 грн. оцінені нею суб`єктивно і є завищеними, у зв`язку з чим вважає за необхідним задовольнити їх на суму 500,00грн., виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до ст. 141 ЦПК України, з урахуванням того, що позов задоволено частково, їх слід розподілити таким чином.

При подачі позову позивачкою сплачений судовий збір відповідно до ставки, встановленої ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в сумі 1073,60грн. за позовні вимоги майнового характеру (а.с. 31). Тому стягненню із відповідача на користь позивачки 1073,60 грн. витрат на сплату судового збору, з урахуванням того такий розмір є мінімальною ставкою судового збору, менше якої не сплачується.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно із ч. 4 ст. 58 ЦК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Повноваження адвоката Здоровця С.В. як представника позивачки підтверджені в порядку, встановленому чинним цивільним процесуальним законодавством ордером від 26.08.2023, договором про надання правової (правничої) допомоги від 22.08.2023 (а.с. 23-25, 37), яким узгоджено, що розмір гонорару є фіксованим і становить 25000,00 грн.

Факт оплати підтверджено платіжним дорученням від 23.08.2023 (а.с. 26).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018р. у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19).

Суд вважає, що понесені витрати на правничу допомогу підтверджені належним і допустимими доказами (ордером, укладеним договором, актом приймання-передачі виконаних послуг), тому вони приймаються судом до уваги.

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1вищевказаного Закону).

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього ж Закону).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року), суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростовних презумпцій щодо фактів.

Згідно із ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 25.05.2021р. по справі №910/7586/19 час, який адвокат витрачає на дорогу для участі у судовому засіданні, є складовою правничої допомоги і підлягає компенсації нарівні з іншими витратами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.07.2021р. у справі № 910/12876/19, суд зауважив, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно, процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

В питанні критеріїв також слід зауважити на висновок Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц, за яким при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно із висновками у постановах Верховного Суду від 07.11.2019р. у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020р. у справі № 922/2685/19, де визначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).

Суд, застосовуючи вказані критерії, перевіривши зміст наданих документів, зазначає, що заявлені до стягнення судові витрати на професійну правничу допомогу за послуги адвоката вартістю 25000,00 грн.є неспівмірнимизі складністю цивільної справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу складання , а також ціною позову та фактично стягнутою рішенням суду суми у 69000,00 грн. (загалом), а тому визначаючи розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає стягненню на користь позивачу, у співмірності до наданих послуг, суд вважає за можливе стягнути витрати на правничу допомогу в загальній сумі 5000,00грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст. ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кватро Ойл» про стягнення коштів за договором інвестування та відшкодування моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кватро Ойл» (ЄДРПОУ 44857569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти за договором інвестування від 30.11.2022 № 145 в розмірі 68500,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кватро Ойл» (ЄДРПОУ 44857569) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на відшкодування моральної шкоди 500,00грн.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Кватро Ойл»(ЄДРПОУ44857569)на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )витрати посплаті судовогозбору урозмірі 1073,60грн.та витратина правничудопомогу всумі 5000,00грн.,а всього 6073,60 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Повний текст рішення виготовлений 13 травня 2024 року.

Суддя Наумова О.С.