Ухвала

від 23.05.2024 по справі 182/2290/24

НІКОПОЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2290/24

Провадження № 2/0182/2099/2024

У Х В А Л А

Іменем України

23.05.2024 року м. Нікополь

Суддя Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області Рунчева О.В., розглянувши заяву керівника Нікопольської окружної прокуратури Нестеренко Сергія Володимировича, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

Керівник Нікопольської окружної прокуратури Нестеренко Сергій Володимирович в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222981000:04:003:0004, площею 2,87 га, яка знаходиться на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Червоногригорівської об`єднаної територіальної громади (колишня Дмитрівська сільська рада), (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 255123612229, власником якої є громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 1222981000:04:003:0004, площею 2,87 га, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання цієї земельної ділянки.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник зазначив, що ним до суду подано позов до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про конфіскацію на користь держави шляхом припинення права власності та визнання права власності держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.На підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія та номер: 1760, виданого 21.12.2016 приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Р.П., ОСОБА_1 , громадянка російської федерації, ІНФОРМАЦІЯ_1 , успадкувала після смерті матері - ОСОБА_2 1932 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 земельну ділянку площею 2,87 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала спадкодавцеві на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯА №183637, виданого Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області 05.10.2006 кадастровий номер 1222981000:04:003:0004, яка розташована на території Червоногригорівської селищної ради (колишня Дмитрівська сільська рада) ради, Нікопольського району. Дніпропетровської області.

Приватним нотаріусом Марганецького міського нотаріального округу Дніпропетровської області Єрьоменко Р.П. від 21.12.2016 року, зареєстровано право власності на успадковану земельну ділянку за громадянкою російської федерації ОСОБА_1 , в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 255123612229. Відповідно до відомостей Державного земельного кадастру успадкована земельна ділянка, кадастровий номер 1222981000:04:003:0004, площею 2,87 га, за категорією земель відноситься до земель сільськогосподарського призначення, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно станом на момент звернення з даним позовом до суду громадянка російської федерації ОСОБА_1 є власником земельної ділянки сільськогосподарського призначення, кадастровий номер 1222981000:04:003:0004, а отже вказана земельна ділянка перебуває в її власності більше 7 років.

Суб`єктами права приватної власності на землю згідно зі статтею 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте, з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України, суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини другої статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності.

Одночасно за змістом частини четвертої статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. ч. 2, 4 ст.145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності.

Згідно із ст. 356 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Наведені обставини свідчить, що громадянка російської федерації ОСОБА_1 , набувши в 2016 у власність в порядку спадкування спірну земельну ділянку сільськогосподарського призначення, вимоги закону щодо її відчуження протягом одного року не виконала, що є підставою для припинення її права власності на вказану земельну ділянку шляхом її конфіскації за рішенням суду.

Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4і ст. 81 Земельного кодексу України). Ця норма є імперативною та не передбачає винятків.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що ОСОБА_1 порушила визначену ст. ст. 13, 14, 41 Конституції України, ст. ст. 80, 81, 145 Земельного кодексу України процедуру використання земельної ділянки сільськогосподарського призначення та як іноземний громадянин не відчужила її упродовж року після набуття права власності. На даний час вона без перешкод використовує спірну земельну ділянку на території України.

Враховуючи, що ОСОБА_1 упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку не виконала обов`язок по її відчуженню, наданий час у держави, в особі ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровської області, виникло право на її конфіскацію у власність держави та подальшого розпорядження нею.

Разом з цим, відчуження ОСОБА_1 , як іноземним громадянином, спірної земельної ділянки призведе до порушення прав держави в особі уповноваженого органу на набуття їх у власність держави шляхом конфіскації, оскільки особливо в умовах воєнного часу дані земельні ділянки мають використовуватись насамперед для забезпечення продовольчих потреб громадян України.

Дослідивши матеріали справи, заяви про забезпечення позову, суд вважає її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини другоїстатті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів заявника від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. До яких серед інших належить накладення арешту на майно, заборона вчиняти певні дії, тощо.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з частиною третьою статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути спів мір ними із заявленими позивачем вимогами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення суду, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Оскільки предметом спору є конфіскація на користь держави шляхом припинення права власності та визнання права власності держави на спірну земельну ділянку, що є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Між сторонами дійсно існує спір на вирішення якого позивач звернувся до суду з вказаним позовом, а невжиття заходів забезпечення позову може призвести до відчуження земельної ділянки внаслідок чого може бути істотно ускладнене чи взагалі унеможливить виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того суду звертає увагу, що вид забезпечення позову у виді арешту земельної ділянки та заборони розпоряджатися нею, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача ОСОБА_1 , оскільки нерухоме майно фактично перебуває у її володінні, а обмежується лише будь-яка можливість відчуження його.

Слід зазначити, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер, а тому накладення арешту на зазначену вищу земельну ділянку та заборона розпоряджатися нею, до ухвалення рішення у справі не порушує законні права та інтереси відповідача. Остання не позбавлений права у будь-який момент звернутися до суду за скасуванням заходів забезпечення позову та навести свої доводи з цього приводу, які будуть предметом ретельного дослідження суду.

Керуючись ст.ст. 149-151 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву керівника Нікопольської окружної прокуратури Нестеренко Сергія Володимировича, в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про забезпечення позову - задовольнити.

Накласти арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення з кадастровим номером 1222981000:04:003:0004, площею 2,87 га, яка знаходиться на території Дніпропетровської області, Нікопольського району, Червоногригорівської об`єднаної територіальної громади (колишня Дмитрівська сільська рада) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 255123612229, власником якої є громадянка російської федерації ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Заборонити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) розпоряджатись земельною ділянкою з кадастровим номером 1222981000:04:003:0004, площею 2,87 га, змінювати її цільове призначення, здійснювати перетворення, поділ, об`єднання цієї земельної ділянки.

Копію ухвали, відповідно до ч. 2ст. 157 ЦПК України, до відома направити заявнику та відповідачам.

Відповідно до ч.1ст. 157 ЦПК України, ухвала підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського Апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя: О. В. Рунчева