Постанова

від 23.05.2024 по справі 570/4558/23

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 року

м. Рівне

Справа № 570/4558/23

Провадження № 22-ц/4815/310/24

Головуючий у Рівненському районному суді

Рівненської області: суддя Кушнір Н.В.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини) о 12 год. 04 хв.

30 листопада 2023 року у м. Рівне

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 04 грудня 2023 року

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Боймиструк С.В.

секретар судового засідання: ОСОБА_1

учасники справи:

позивач ОСОБА_2 ;

відповідач Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області;

за участі: ОСОБА_2 та представників сторін ОСОБА_3 , адвокатів ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2023 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області (далі Управління охорони здоров`я міськвиконкому) про визнання незаконним і скасування наказу Управління охорони здоров`я міськвиконкому №111-к/тр від 28 липня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_6 ", поновлення його на посаді директора Комунального некомерційного підприємства "Міська стоматологічна поліклініка" Рівненської міської ради (далі стоматологічна поліклініка, поліклініка або комунальне підприємство).

Мотивуючи вимоги, позивачем вказувалося про те, що 26 квітня 2019 року між сторонами укладено контракт №4, за умовами якого ОСОБА_2 як керівник поліклініки зобов`язався безпосередньо здійснювати поточне управління комунальним підприємством, а роботодавець створювати належні умови матеріального забезпечення і організації праці позивача. Строк дії контракту визначено з 26 квітня 2019 року по 26 квітня 2022 року.

Додатковою угодою від 22 квітня 2022 року до контракту №4 від 26 квітня 2019 року сторони продовжили строк його дії до закінчення правового режиму воєнного стану в Рівненській області.

Наказом Управління охорони здоров`я міськвиконкому №111-к/тр від 28 липня 2023 року ОСОБА_2 звільнено з займаної посади директора стоматологічної поліклініки шляхом припинення дії контракту від 26 квітня 2019 року №4, продовженого наказом відповідача через укладання 22 квітня 2022 року додаткової угоди до цього контракту, відповідно до пунктів 2.3, 2.4, підпункту 3.1 п. 3 розділу V "Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії" контракту підстави, передбачені контрактом, п. 8 ст. 36 КЗпП України. Як підстави для звільнення зазначено: 1.) акт службового розслідування від 28 червня 2023 року фактів, викладених у листі Рівненського районного управління поліції Національної поліції України ГУ Національної поліції в Рівненській області від 15 червня 2023 року №19140/200/6-23 "Про вжиття заходів реагування" щодо досудового розслідування стосовно службових осіб комунального підприємства; 2.) акт службового розслідування від 21 липня 2023 року перевірки фактів, викладених у листі Рівненського районного управління поліції Національної поліції України ГУ Національної поліції в Рівненській області від 15 червня 2023 року №19140/200/6-23 "Про вжиття заходів реагування" щодо досудового розслідування стосовно службових осіб комунального підприємства, та з`ясування додаткових обставин, викладених у листі стоматологічної поліклініки від 07 липня 2023 року №254; 3.) службову записку провідного юрисконсульта інформаційно-аналітичного центру Управління охорони здоров`я міськвиконкому від 26 липня 2023 року №1180/01-16.

Позивач звертав увагу, що звільнення з посади проведено роботодавцем без законних мотивів та всупереч умовам контракту, які передбачають підстави припинення його дії (підпункти 2.3, 2.4 п. 2, підпункт 3.1 п. 3 розділу V "Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії" контракту).

Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2023 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ Управління охорони здоров`я міськвиконкому №111-к/тр від 28 липня 2023 року "Про звільнення ОСОБА_6 ".

Поновлено ОСОБА_2 на посаді директора стоматологічної поліклініки.

У поданій апеляційній скарзі Управління охорони здоров`я міськвиконкому, вважаючи оскаржуване рішення незаконним і необґрунтованим, що полягало у невідповідності висновків суду обставинам справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права, просить його скасувати і відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, зазначалося про неврахування судом висновків Верховного Суду з приводу застосування норм права у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 16 листопада 2023 року у справі №439/29/22, від 08 березня 2023 року у справі №587/1697/21, від 30 серпня 2023 року у справі №569/12193/21, від 23 серпня 2023 року у справі №760/30442/21, від 24 травня 2023 року у справі №438/552/20, від 26 липня 2023 року у справі №336/5041/21, від 08 квітня 2020 року у справі №357/11936/18, предметом вирішення яких було звільнення з роботи на підставі пункту 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Не погоджувався із твердженнями про відсутність факту завчасного за два тижні - попередження ОСОБА_2 про наступне звільнення. Натомість такого положення контракт від 26 квітня 2019 року №4 і додаткова угода до цього контракту від 22 квітня 2022 року не містять, а свою згоду із договірними умовами позивач підтвердив, підписавши як сторона контракт і додаткову угоду.

Звертається увага на необґрунтованість висновків суду стосовно відсутності в оспорюваному наказі вказівок про невиконання позивачем конкретних пунктів контракту, недоведеність відповідачем наявності будь-яких порушень (тим паче, таких, що носять характер систематичності), які зафіксовані у актах службового розслідування. Так, вважає, що ОСОБА_2 порушено вимоги пунктів 1, 2.1, 2.7, 2.8, 2.18, 2.22, 2.26, абз. другого п. 24 розділу V "Робочий час і його використання" п. 2.29 контракту, якими передбачено здійснення керівником стоматологічної поліклініки поточного та оперативного керівництва закладом, організацію господарської, соціально-побутової тощо діяльності, зобов`язання виконувати рішення органу місцевого самоврядування, наказів Управління охорони здоров`я міськвиконкому, організацію якісної роботи щодо лікувально-діагностичного процесу, експертної, консультативної і профілактичної допомоги населенню, дотримання вимог законодавства про охорону праці, санітарно-гігієнічних та протипожежних норм і правил, створення належних умов праці, забезпечення раціонального та ефективного цільового використання бюджетних коштів, вжиття заходів до створення у кожному структурному підрозділі і кожному робочому місці умов праці відповідно до нормативно-правових актів та нормативних документів, забезпечення прав працівників, затвердження наказами комунального підприємства положень про структурні підрозділи, інші положення і порядки, забезпечення дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, зобов`язання невідкладно і в письмовій формі інформувати роботодавця про участь поліклініки у судових процесах з фінансових і майнових питань. Обставини систематичного невиконання ОСОБА_2 обов`язків, покладених на нього контрактом, доказуються змістом службової записки, що підписана провідним юристом Управління охорони здоров`я міськвиконкому, і актами службових розслідувань.

При цьому покликається на позицію Верховного Суду у постанові від 30 серпня 2018 року у справі №463/3091/15, де вказується, що визначальним фактором для розірвання трудового контракту є саме факт порушення його умов, а не вина працівника у такому порушенні, а також Верховного Суду України у постанові від 22 лютого 2017 року у справі №757/42262/15-ц, де висловлено переконання про те, що підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою для припинення трудового договору, а його розірвання з мотивів, встановлених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного стягнення, не є дисциплінарним стягненням, тому ст. 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюється.

Звільнення відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, які передбачені главою Х Кодексу законів про працю України (постанови Верховного Суду від 23 серпня 2023 року у справі №760/30442/21, від 24 травня 2023 року у справі №438/552/20, від 26 липня 2023 року у справі №336/5041/21, від 08 квітня 2020 року у справі №357/11936/18, від 23 січня 2018 року у справі №170/226/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №235/774/18, від 09 липня 2021 року у справі №382/1820/18).

На думку заявника, суд неправомірно послався на пункт 3 ст. 40, ст.ст. 147-149 КЗпП України, адже трудові відносини між сторонами припинені внаслідок застосування роботодавцем п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, тобто з іншої підстави.

Також звільнення за пунктом 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України на підставах, передбачених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного порушення, не є дисциплінарним стягненням, а тому, як зазначалося Управлінням охорони здоров`я міськвиконкому, норма ст. 149 КЗпП України на ці правовідносини не поширюються.

Крім того, не згоден із висновками суду про відсутність доказів про те, що від позивача не зажадалися письмові пояснення, адже доказами, які свідчать про обізнаність ОСОБА_2 із перевіркою в очолюваному ним закладі та ознайомлення з матеріалами за наслідками службового розслідування, є відповідні акт про відмову в ознайомленні з актом службового розслідування від 24 липня 2023 року, лист директора стоматологічної поліклініки №264 від 18 липня 2023 року, акт про відмову в ознайомленні з актом службового розслідування від 06 липня 2023 року та лист директора стоматологічної поліклініки №254 від 07 липня 2023 року.

У поданому відзиві представник ОСОБА_2 адвокат Курганська О.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просила його залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

З матеріалів справи вбачається, що 26 квітня 2019 року між Управлінням охорони здоров?я міськвиконкому та ОСОБА_2 укладено контракт №4, за умовами якого позивач призначений на посаду директора стоматологічної поліклініки з терміном дії до 26 квітня 2022 року.

Згідно із наказом Управлінням охорони здоров?я міськвиконкому від 22 квітня 2022 року №74-кі та додатковою угодою від 22 квітня 2022 року термін дії угоди продовжено до закінчення правового режиму воєнного стану.

Наказом Управління охорони здоров?я міськвиконкому № 111-к/тр від 28.07.2023 р. «Про звільнення ОСОБА_6 » позивача як директора комунального підприємства того ж дня звільнено із займаної посади шляхом припинення дії контракту від 26 квітня 2019 року №4 відповідно до підпунктів 2.3, 2.4 п.2 та підпункту 3.1.п.3 розділу V «Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії контракту, тобто на підставі п.8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України.

Підставами наказу зазначено:

І. Акт службового розслідування від 28.06.2023 фактів, викладених в листі Рівненського районного управління поліції Національної поліції України ГУ Національної поліції від 15.06.2023 №9140/200/6-23 «Про вжиття заходів реагування» щодо досудового розслідування стосовно службових осіб стоматологічної поліклініки.

2. Акт службового розслідування від 21.07.2023 фактів, викладених в листі Рівненського районного управління поліції Національної поліції України ГУ Національної поліції від 15.06.2023 №9140/200/6-23 «Про вжиття заходів реагування» щодо досудового розслідування стосовно службових осіб комунального підприємства та з?ясування додаткових обставин, викладених у листі стоматологічної поліклініки від 07.07.2023 №254.

3. Службова записка провідного юрисконсульта інформаційно-аналітичного центру Управління охорони здоров?я міськвиконкому від 26.07.2023 вх. 1180/01-16.

Вважаючи, що його права на працю порушені відповідачем внаслідок звільнення з роботи, у серпні 2023 року в суд звернувся ОСОБА_2 з позовом до Управління охорони здоров`я міськвиконкому про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив із доведеності і обґрунтованості вимог позивача, оскільки в оспорюваному наказі не вказано, які саме конкретно пункти контракту не виконав ОСОБА_2 , тобто роботодавцем не доведено, що будь-які порушення, які зафіксовані в актах службового розслідування, належать до його обов`язків, адже службовими особами комунального підприємства вважаються також й інші працівники.

Також відсутні обставини систематичного невиконання умов і обов`язків, передбачених контрактом, адже до прийняття оспорюваного наказу позивач до дисциплінарної відповідальності не притягувався. Тому роботодавцем не додержано положень ст.ст. 147-149 КЗпП України, зокрема не відібрано письмових пояснень у ОСОБА_2 .

Крім іншого, відповідачем не було застосовано гарантій для позивача, встановлених пунктом 22 Положення про укладення контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 "Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору", а про дострокове розірвання контракту він не був попереджений роботодавцем за два тижні.

Проте з такими висновками погодитися не можна.

Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (ч.ч. 1, 6 ст. 43 Конституції України).

Згідно із ст.ст. 2, 3, 51, 21, п. 8 ч. 1 ст. 36, ч. 1 ст. 235 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України:

вільний вибір виду діяльності;

безплатне сприяння державними службами зайнятості у підборі підходящої роботи і працевлаштуванні відповідно до покликання, здібностей, професійної підготовки, освіти, з урахуванням суспільних потреб;

надання підприємствами, установами, організаціями відповідно до їх попередньо поданих заявок роботи за фахом випускникам закладів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти;

безплатне навчання безробітних нових професій, перепідготовку в закладах освіти або у системі державної служби зайнятості з виплатою стипендії;

компенсацію відповідно до законодавства матеріальних витрат у зв`язку з направленням на роботу в іншу місцевість;

правовий захист від необгрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи;

Трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення та організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Підставами припинення трудового договору є, зокрема, підстави, передбачені трудовим договором з нефіксованим робочим часом, контрактом.

У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимогЗакону України"Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я" призначення на посаду та звільнення з посади керівника закладу охорони здоров`я здійснюються відповідно до законодавства.

Керівники державних та комунальних закладів охорони здоров`я призначаються на посаду уповноваженим виконавчим органом управління власника закладу охорони здоров`я на конкурсній основі шляхом укладання з ними контракту на строк від трьох до п`яти років.Порядок проведення конкурсу на зайняття посади керівника державного, комунального закладу охорони здоров`ятапорядок укладання контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, а такожтипова форматакого контракту затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 2-5, 7-8 Порядку укладення контракту з керівником державного, комунального закладу охорони здоров`я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №792, встановлено, що призначення на посаду керівника закладу здійснюється відповідно до законодавства керівником органу або державним секретарем міністерства, до сфери управління якого належить (в управлінні якого перебуває) заклад, або за рішенням обласної, районної ради чи сільським, селищним, міським головою.

Контракт укладається згідно з типовою формою для відповідної організаційно-правової форми державного, комунального закладу охорони здоров`я в письмовій формі у двох примірниках, по одному для кожної із сторін, що мають однакову юридичну силу.

Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами, якщо інше не передбачено контрактом, і може бути змінений за згодою сторін у письмовій формі.

Контракт укладається на строк від трьох до п`яти років.

У контракті передбачаються строк його дії, права, обов`язки та відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), вимоги до збереження керівником закладу державного або комунального майна, підвищення ним кваліфікації або проходження перепідготовки протягом строку дії контракту, умови матеріального забезпечення і організації праці, умови розірвання контракту.

Контрактом можуть бути встановлені пільги, гарантії керівникові закладу на випадок розірвання контракту з незалежних від нього причин, а також соціально-побутові та інші умови, необхідні для виконання керівником своїх обов`язків.

Контракт може бути розірваний на підставах, передбачених законодавством та умовами контракту. При цьому звільнення з посади керівника закладу проводиться з урахуванням передбачених законодавством гарантій.

У разі розірвання контракту на підставах, встановлених у контракті, але не передбачених законом, керівник закладу звільняється з посади на підставіпункту 8частини першої статті 36 Кодексу законів про працю України.

Згідно із пунктом 21 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 (із змінами, внесеними згідно із постановою Кабінету Міністрів України №1038 (1038-2000-п) від 27 червня 2000 року) у разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, установлених у контракті, але не передбачених чинним

законодавством, звільнення проводиться за пунктом 8 статті 36 Кодексу законів про працю України, з урахуванням гарантій, встановлених чинним законодавством і контрактом.

Підпункти 2.3, 2.4 п. 2 розділу V "Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії" контракту №4 від 26 квітня 2019 року визначають припинення цього контракту, зокрема, з ініціативи Управління охорони здоров`я міськвиконкому у випадках, передбачених законодавством та цим контрактом; з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом. Цей контракт може бути розірваний, а керівник звільнений з посади з ініціативи Управління охорони здоров`я міськвиконкому до закінчення терміну його дії у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин умов та обов`язків, визначених цим контрактом (підпункт 3.1 п. 3 розділу V "Внесення змін і доповнень до контракту та припинення його дії" контракту №4 від 26 квітня 2019 року).

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так,з правовоговисновку,висловленого ВерховнимСудом усвоїй постановівід23серпня 2023року усправі №760/30442/21(провадження№ 61-13284св22),видно,що вирішуючи позови про поновлення на роботі осіб, звільнених за пунктом 8 статті 36 КЗпП України, суди повинні мати на увазі, що на підставі цієї норми припиняється трудовий договір за наявності умов, визначених сторонами в контракті для його розірвання. Порушення хоча б одного з пунктів контракту є підставою для його дострокового розірвання.

Приходячи до переконання про скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів бере до уваги, що хоча сам по собі оспорюваний наказ і не містить чітких покликань на конкретні обставини недодержання працівником трудової дисципліни, однак факти невиконання функціональних обов`язків керівника стоматологічної поліклініки, про що зазначено в наказі, підтверджується сукупністю перевірених та досліджених доказів у справі.

ОСОБА_2 як керівником комунального підприємства всупереч п. 1 контракту №4 від 26 квітня 2019 року здійснення господарської діяльності з медичної практики стоматологічної поліклініки у АДРЕСА_1 , та по АДРЕСА_2 , відповідно до відомостей з Ліцензійного реєстру Міністерства охорони здоров`я України з медичної практики від 08 лютого 2023 року №р.р. 04/3150/2-23 не включено до Ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики поліклініки; порушуючи п. 2.1. контракту №4 від 26 квітня 2019 року і підпункт 2 п. 5 Статуту стоматологічної поліклініки, поліклінікою без дозволу засновника Рівненської міської ради укладено договір позички від 05 січня 2021 року №1 щодо передачі комунальному підприємству у безоплатне користування квартири АДРЕСА_3 ; допущено неналежний контроль за виконанням своїх службових обов`язків підпорядкованими працівниками, що передбачено п. 2.2 контракту №4 від 26 квітня 2019 року, а саме медичним директором ОСОБА_7 , завідувачем профілактичним відділенням ОСОБА_8 , лікарями-стоматологами ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , старшою медичною сестрою профілактичного відділення ОСОБА_11 ; не додержано п. 2.7 контракту від №4 від 26 квітня 2019 року, адже приміщення у АДРЕСА_4 , за якими лікарі-стоматологи ОСОБА_9 та ОСОБА_10 здійснювали свою трудову діяльність, відповідно до витягу із відомостей з Ліцензійного реєстру Міністерства охорони здоров`я України з медичної практики від 08 лютого 2023 року №р.р. 04/3150/2-23 не зазначені як місця провадження діяльності стоматологічної поліклініки; всупереч п. 2.8 контракту №4 від 26 квітня 2019 року оплата за оренду приміщень, оплата за спожиті енергоносії, комунальні послуги по АДРЕСА_4 , а також для забезпечення трудової діяльності лікарів-стоматологів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 за рахунок комунального підприємства не здійснювалися; не додержано п. 2.18 контракту №4 від 26 квітня 2019 року і не створено відповідних умов праці згідно з вимогами нормативно-правових актів і нормативних документів для працівників поліклініки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , адже за адресами у смт. Квасилів Рівненського району, за якими вони працювали, протягом часу з 2021 року по 30 травня 2023 року договори оренди стоматологічного обладнання не укладалися, обладнання та витратні матеріали не передавалися, метрологічна повірка обладнання не здійснювалася, а також за цими адресами здійснювалася трудова діяльність медичної сестри і молодшої медичної сестри; всупереч п. 2.26 контракту №4 від 26 квітня 2019 року не забезпечено дотримання працівниками правил внутрішнього трудового розпорядку, а саме старша медична сестра ОСОБА_11 протягом часу з січня 2021 року по травень 2023 року не виїжджала за місцем роботи лікарів-стоматологів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у смт. Квасилів Рівненського району, хоча разом з тим здійснювала табелювання їхньої роботи з 8 год. 00 хв. по 14 год. 20 хв. (через день) відповідно до пункту 1 наказу стоматологічної поліклініки від 04 січня 2021 року №17; порушивши п. 2.29 контракту №4 від 26 квітня 2019 року, не повідомлено Управління охорони здоров`я міськвиконкому про те, що відповідно до рішення Рівненського міського суду від 10 травня 2023 року у справі №569/3442/23 визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття наказ комунального підприємства від 01 лютого 2023 року №32, яким оголошено працівнику дисциплінарне стягнення у вигляді догани та стягнуто із поліклініки 1 073, 60 гривень судового збору і 17 000 гривень витрат на правничу допомогу.

Наведене встановлено в акті службового розслідування від 28 червня 2023 року фактів, викладених в листі Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області від 15 червня 2023 року №1940/200/6-23 "Про вжиття заходів реагування" щодо досудового розслідування стосовно службових осіб стоматологічної поліклініки; акті службового розслідування від 21 липня 2023 року перевірки фактів, викладених в листі Рівненського районного управління поліції ГУНП в Рівненській області від 15 червня 2023 року №1940/200/6-23 "Про вжиття заходів реагування" щодо досудового розслідування стосовно службових осіб комунального підприємства та з`ясування додаткових обставин, викладених у листі поліклініки від 07 липня 2023 року №254; службовій записці провідного юрисконсульта інформаційно-аналітичного центру Управління охорони здоров`я міськвиконкому від 26 липня 2023 року вх. №1180/01-16.

Показаннями свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , допитаних у засіданні апеляційного суду, також частково підтверджуються зафіксовані у документах порушення вимог законодавства та умов контракту, вчинені ОСОБА_2 . При цьому апеляційним судом звертається увага на те, що ці свідки певною мірою є заінтересованими особами, адже підпорядковувалися позивачу як керівнику стоматологічної поліклініки і є безпосередніми учасниками відносин, які були предметом перевірок роботодавця. Тому в частині свідчень, які суперечать змісту документальних доказів, ці засоби доказування не враховуються як неналежні.

Крім того, з метою з`ясування усіх обставин справи, що мають значення при її вирішенні, колегією суддів досліджено і висновок експерта від 26 грудня 2023 року №СЕ-19/103-23/14058-ЕК у судовій економічній експертизі, проведеній на підставі постанов старшого слідчого СВ Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області від 12 грудня 2023 року і від 13 грудня 2023 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17 лютого 2023 року за №42023181110000029 (кримінальне провадження на час вирішення спірних правовідносин знаходиться на розгляді Рівненського міського суду). Цим доказом, який оцінено при вирішенні спірних правовідносин як письмовий засіб доказування, встановлено, що: 1.) нарахування стоматологічною поліклінікою протягом часу з 05 січня 2021 року по 31 травня 2023 року лікарю-стоматологу ОСОБА_10 документально підтверджується у сумі 214 219, 91 гривні; 2.) виплата протягом часу з 05 січня 2021 року по 31 травня 2023 року заробітної плати цьому лікарю підтверджується у сумі 170 509, 17 гривень; 3.) нарахування стоматологічною поліклінікою протягом часу з 05 січня 2021 року по 31 травня 2023 року заробітної плати лікарю-стоматологу ОСОБА_9 документально підтверджується у сумі 218 822, 30 гривень; 4.) виплата протягом часу з 05 січня 2021 року по 31 травня 2023 року заробітної плати цьому лікарю підтверджується у сумі 173 993, 83 гривні; 5.) нарахування та сплата комунальним підприємством до Пенсійного фонду України внесків у розмірі 22% на заробітну плату лікарів-стоматологів ОСОБА_10 і ОСОБА_9 документально підтверджується у сумі 105 966, 70 гривень; 6.) за умови, що органом досудового розслідування доведено факти нездійснення трудової діяльності зазначеними лікарями-стоматологами протягом часу з 05 січня 2021 року по 31 травня 2023 року, довідка участі спеціаліста від 30 листопада 2023 року управління Західного офісу Держаудитслужби у Рівненській області в частині завдання збитків місцевому бюджету Рівненської міської ради на загальну суму 539 008, 91 гривень під час нарахування та виплати заробітної плати лікарям-стоматологам ОСОБА_10 і ОСОБА_9 документально підтверджується.

У частині третій ст. 2 ЦПК України передбачено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 12 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Отже, висновки суду про відсутність в оспорюваному наказі обґрунтувань на порушення умов контракту №4 від 26 квітня 2019 року суперечать обставинам справи і вимогам закону.

Щодо покликань суду на те, що звільнення позивача повинно було здійснюватися роботодавцем з урахуванням положень ст.ст. 147-149 КЗпП України, адже застосовані підстави для звільнення свідчать про вчинення ОСОБА_2 дисциплінарного правопорушення, то з ними погодитися не можна.

Так, вчинені позивачем правопорушення роботодавцем не кваліфікувалися як дисциплінарний проступок, а як факти недодержання умов контракту, за наслідками чого трудові відносини між сторонами розірвано.

Тому не можна погодитися і з твердженнями суду про відсутність систематичного невиконання умов і обов`язків, передбачених контрактом №4 від 26 квітня 2019 року, а також покликання на норму п. 3 ст. 40 КЗпП України, яка застосуванню при вирішенні справи об`єктивно не підлягає.

Верховний Суд України у постанові від 22 лютого 2017 року у спарві №757/42262/15-ц вказував, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України підстави, передбачені контрактом, є самостійною підставою припинення трудового договору, а його розірвання з підстав, визначених контрактом, які не містять ознак дисциплінарного стягнення, не є дисциплінарним стягненням, а тому положення ст. 149 КЗпП України на спірні правовідносини не поширюються.

Подібні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 23 серпня 2023 року у спарві №760/30442/21, від 24 березня 2023 року у справі №438/552/20, від 26 липня 2023 року у справі №336/5041/21, від 08 квітня 2020 року у справі №357/11936/18, від 23 січня 2018 року у справі №170/226/16-ц, від 17 квітня 2019 року у справі №235/774/18 та від 09 липня 2021 року у справі №382/1820/18. При цьому касаційний суд зауважував, що звільнення на підставі п. 8 ч. 1 ст. 36 КЗпП України не носить характеру дисциплінарного стягнення, а є звільненням за невиконання умов трудового контракту, а тому відсутня необхідність встановлення обставин, передбачених главою Х Кодексу законів про працю України.

З огляду на досягнуті апеляційним судом висновки не заслуговують на увагу як хибні і посилання суду щодо необхідність застосування гарантій, передбачених п. 22 Положення про порядок укладання контрактів при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 року №170 «Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору», та про попередження роботодавцем щодо дострокового розірвання контакту з позивачем за два тижні.

Як убачається, суд першої інстанції уваги на наведені обставини не звернув, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для скасування оскаржуваного рішення та прийняття постанови про відмову у позові відповідно до пунктів 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є неповнота з`ясування судом обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність його висновків обставинам справи, що призвело до помилкового застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області задовольнити.

Рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 30 листопада 2023 року скасувати.

ОСОБА_2 відмовити в задоволенні позову до Управління охорони здоров`я виконавчого комітету Рівненської міської ради Рівненської області про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 23 травня 2024 року

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.В.Боймиструк