Ухвала

від 16.05.2024 по справі 761/45016/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/45016/23

Провадження № 1-кс/761/401/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2024 року м.Київ

Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

захисника ОСОБА_3 ,

прокурора ОСОБА_4 ,

слідчого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України від 17.05.2023 року у кримінальному провадженні №12021100010002228 від 18.09.2021 року, -

В С Т А Н О В И В :

До Шевченківського районного суду міста Києва надійшла скарга захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України від 17.05.2023 року у кримінальному провадженні №12021100010002228 від 18.09.2021 року.

Скарга мотивована тим, що 17.05.2023 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України, у межах кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за №12021100010002228 від 18.09.2021 року.

Вказали, що перебування ОСОБА_6 за територіальними межами України у зв?язку з обставинами непереборної сили - військовою агресією РФ проти України, є поважними причинами неприбуття на виклик, що ОСОБА_6 просила врахувати.

Крім того, ОСОБА_6 зауважувала, що фотокопія повістки про виклик, яку було надіслано в застосунку VIBER, не містить обов?язкового реквізиту - відтиску печатки.

Натомість, 17 травня 2023 року ОСОБА_6 в застосунку WHATSAPP виявила одночасно надіслані 17 травня 2023 року фотографії повісток про виклик до слідчого управління ГУ НП у м. Києва на: 17 травня 2023 року о 10 годині 00 хвилин, на 18 травня 2023 року о 10 годині 00 хвилин, на 19 травня 2023 року о 10 годині 00 хвилин.

У відповідь на ці повістки ОСОБА_6 повторно надіслала слідчому лист-повідомлення щодо поважних підстав неявки на виклик, в якому зауважила, що згідно приписів ч. 9. ст.135 Кримінального процесуального кодексу України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов?язана прибути за викликом. Натомість 17.05.2023 року ОСОБА_6 надіслано фотографії повісток про виклик на 17 травня 2023 року на 10:00, на 18 травня 2023 року на 10:00 та на 19 травня 2023 року на 10:00 з порушенням приписів ч.9. ст. 135 Кримінального процесуального кодексу України.

Додатково захисник також зауважила, що жодних протиправних дій, в тому числі тих, посилання на які містять фотографії повісток про виклик, зокрема, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, не вчиняла.

Незважаючи на надіслані листи-повідомлення з обґрунтуванням наявності поважних причин неприбуття, особою, яка зазначила в застосунку, що вона є старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_7 , було повідомлено через той же застосунок про те, що ним отримані повідомлення ОСОБА_6 та їх долучено до кримінального провадження.

Також вказали, що після ознайомлення з першою повісткою про виклик ОСОБА_6 одразу в листі-повідомленні щодо поважних підстав неявки на виклик повідомила про те, що вона перебуває за територіальними межами України. Натомість, окрім як направлення сканкопії повідомлення про підозру в мобільний застосунок, стороною обвинувачення не було жодних дій, спрямованих на належне повідомлення ОСОБА_6 про підозру, в спосіб, визначений КПК України.

Незважаючи на наявність інформації про виїзд ОСОБА_6 за межі України, сторона обвинувачення не вжила жодних належних і достатніх заходів щодо встановлення її місцезнаходження. Зокрема, стороною обвинувачення не вжито заходів щодо перевірки наявної інформації про перетин ОСОБА_6 державного кордону у напрямку виїзд шляхом надіслання запиту і отримання інформації із системи " ІНФОРМАЦІЯ_1 ", яка функціонує на підставі Положення про інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (затв. спільним Наказом №284/287/214/150/64/175/266/75 від 03.04.2008 року). Отримання інформації з бази даних системи " ІНФОРМАЦІЯ_1 " є єдиним належним способом перевірки факту перетину особою державного кордону.

Окрім того, сторона обвинувачення, у випадку наявності перевіреної інформації про перетин підозрюваною ОСОБА_6 у напрямку виїзд, мала вжити заходів щодо встановлення її місцезнаходження за кордоном у порядку міжнародного співробітництва.

Лише після вжиття комплексу вказаних заходів, спрямованих на встановлення реального місцезнаходження ОСОБА_6 , - сторона обвинувачення мала здійснити процесуальну дію щодо здійснення повідомлення про підозру шляхом вручення раніше складеного письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлення, тобто у визначений положеннями ст.ст. 278, 111, 133, 135, 541, 548 та 551 КПК України спосіб.

Станом на 16 травня 2023 року ОСОБА_6 вже більше року не проживала на території України.

Таким чином, вважають, що зазначені обставини є такими, що не підтверджують факт вручення підозрюваній ОСОБА_6 повідомлення про підозру, оскільки повідомлення належним чином, як того вимагають положення статей 111, 135 та 278 КПК України, слідчим та прокурором не вручене, а повідомлення про підозру за допомогою месенджеру є лише додатковим заходом до основних способів інформування підозрюваного.

Крім того, вказали, що ОСОБА_6 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:142:0163, та розташованого на ній приватного будинку. Земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_6 , межує із земельною ділянкою, про яку йде мова в повідомленні про підозру.

Захисник зауважила, що договори купівлі-продажу викладені на нотаріальних бланках, підписи на них засвідчені нотаріусом з дійсним свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яка мала доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та мала повноваження на перевірку інформації в реєстрі. Договір купівлі-продажу був оплатним правочином.

Таким чином, участь ОСОБА_6 пов?язана виключно із законними діями у вигляді укладення договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально.

Зазначили, що в повідомленні про підозру зазначено про те, що ОСОБА_9 , діючи на підставі довіреності від ОСОБА_10 , використовуючи начебто підроблені документи, ввів в оману приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 , яка мала повний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мала можливість та зобов?язана була перевірити наявність відомостей про будинок в цьому реєстрі та інші необхідні відомості для підтвердження законності реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_10 .

Натомість за практично аналогічних обставин ОСОБА_6 , яку також ввели в оману, з невідомих підстав вважається стороною обвинувачення такою, що діяла за попередньою змовою з учасниками організованої групи, при цьому без наявності будь-яких доказів участі ОСОБА_6 в такій змові.

Відповідно до укладених ОСОБА_6 договорів купівлі-продажу, право власності на житловий будинок, частина якого відчужується, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2020 року, номер запису про право власності: 38617862, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2191212180000.

Жодної інформації про наявність будь-яких перешкод в укладенні договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_11 не було озвучено, договори, викладені на нотаріальних бланках, було підписано особисто сторонами, посвідчено нотаріусом, відомості про реєстрацію права власності було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а ОСОБА_6 було надано витяги про реєстрацію права власності. Уважають, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем.

Перед посвідченням договорів купівлі-продажу та набуттям ОСОБА_6 права власності на будинок двома нотаріусами, що мають чинні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, було здійснено перевірку документів, наданих на реєстрацію, дієздатності осіб, що вчиняли правочини, та відсутність обмежень на вчинення таких правочинів.

Обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно, її публічність є додатковою гарантією добросовісності своїх дій для набувача, який покладається на інформацію, відображену у державному реєстрі.

Вказали, що зважаючи на те, що дії із повідомлення про підозру ОСОБА_6 не були здійснені відповідно вимог чинного законодавства України та фактично ОСОБА_6 не було повідомлено про підозру, а повідомлення про підозру як письмовий документ не ґрунтується на достатніх доказах підозри у вчиненні ОСОБА_6 будь-якого правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України, повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 17 травня 2023 року є незаконним та необґрунтованим, підлягає скасуванню.

Захисник ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримала, вказала, що повідомлення про підозру від 17.05.2023 року ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні №12021100010002228 від 18.09.2021 року, незаконне, та необґрунтоване, а також таке, що підлягає скасуванню з підстав, зазначених у скарзі.

Прокурор ОСОБА_4 та слідчий ОСОБА_12 в судовому засіданні заперечували щодо задоволення скарги, посилаючись на те, що підозра пред`явлена ОСОБА_6 є обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні. Крім того вказали, що допустимість фактичних даних, які покладені в основу підозри, не оцінюються в тій ступені, яка необхідна для ухвалення вироку, надав копії матеріали кримінального провадження, на підставі яких прийняте рішення про повідомлення про підозру, такі фактичні дані уважають достатніми. Вказали, що месенжером ОСОБА_6 повідомлялася про підозру, їй направлялися виклики, проте не надала дані, де фактично вона знаходиться, переписка після запиту слідчого щодо адреси проживання перервалася. Підозра була направлена за останньою відомою адресою проживання на території України. Так як особа за адресою була відсутня, уважають були підстави для оголошення у розшук. Питання процедури повідомлення про п підозру також досліджувалося Київським апеляційним судом в ухвалі 17.04.2024 року.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали скарги, матеріали кримінального провадження, заслухавши доводи учасників судового провадження, слідчий суддя приходить до такого висновку.

Як убачається з матеріалів скарги, СУ ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021100010002228 від 18.09.2021 року, в рамках якого 17.05.2023 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України.

Не погоджуючись з обґрунтованістю пред`явленої підозри, сторона захисту звернулась до суду з даною скаргою в порядку ст.303 КПК України.

Так, повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п.10 ч.1 ст.303 КПК України.

Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.

Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями Глави 22 КПК України: порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278 КПК України, випадки повідомлення про підозру передбачені ст.276 КПК України, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного Закону.

Отже підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вказаних процесуальних норм.

Як убачається з копії матеріалів кримінального провадження, 17.05.2023 року за допомогою мобільного застосунку ОСОБА_6 було направлено повідомлення про підозру, оскільки в ході проведення досудового розслідування неможливо було встановити місце знаходження особи, зокрема була інформація, що ОСОБА_6 перебуває за межами території України, більш конкретні дані відсутні. Так, дійсно убачається, що в мобільному застосунку - месенжері ОСОБА_6 повідомила, що перебуває за межами території України, проте адресу перебування слідчому не повідомила. Захисник також не повідомила слідчого про місцезнаходження ОСОБА_6 Пропозицію слідчого повідомити своє місцезнаходження ОСОБА_6 проігнорувала, переписка припинилася, як убачається з наданих стороною обвинувачення фактичних даних.

Отже, повідомлення про підозру направлялося на останню відому адресу проживання ОСОБА_6 у Київській області в м. Бровари, згідно ст. 278 КПК України, у спосіб, передбачений для вручення повідомлень, оскільки за останнім відомим місцем проживання ОСОБА_6 відсутня. Слідчий діяв відповідно до правил Глави 6, 11 КПК України щодо повідомлень, а саме: направляв повідомлення, копію повідомлення про підозру, виклики слідчого можливими доступними засобами у мобільних застосунках, довівши до відома особі зміст повідомлень та викликів, вжив заходів для вручення у спосіб, визначений КПК України. Належність їй вказаних мобільних даних підозрювана не заперечує. Інших даних ОСОБА_6 , її захисник не повідомили.

Таким чином слідчий суддя уважає, що до ОСОБА_6 застосовано належну правову процедуру під час повідомлення про підозру.

Частиною 1 ст. 42 КПК України, передбачено, що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 цього Кодексу, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють, що визначено пунктом 1 частини третьої статті 42 КПК України, кореспондує обов`язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз`яснити її зміст.

Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язані детально роз`яснити кожне із зазначених прав.

Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ст.278 КПК України). У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).

На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки як допустимих.

При цьому повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.

На початковій стадії розслідування суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направлені справи до суду.

Разом з тим для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

При цьому обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини потребують перевірки і оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Аналізуючи наявні у провадженні слідчого судді матеріали, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваної у вчиненні інкримінованих їй злочинів, допустимість доказів щодо встановлення її винуватості, слідчий суддя вважає, що зміст таких матеріалів свідчить про існування фактів і інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, а отже про існування обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України.

Як встановлено при розгляді скарги, за своїм змістом повідомлена 17.05.2023 року ОСОБА_6 підозра відповідає вимогам ст. 277 КПК, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_6 причетна до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України, що підтверджується сукупністю фактичних даних, які містяться у висновку експерта №КСЕ-19-23/8186 від 17.04.2023 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_13 від 17.01.2023 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_14 від 30.01.2023 року, протоколі допиту свідка ОСОБА_15 від 20.03.2023 року,технічній документації, матеріалах геодезичного знімання, даних з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, даними реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, протоколі огляду земельної ділянки, згідно якого встановлено відсутність на земельній ділянці з кадастровим номером 8000000000:79:142:0005, житлового будинку АДРЕСА_1 . Крім того, за результатом зафіксованої обстановки на вказаній земельній ділянці, будь-які капітальні будівлі та споруди не розміщувались понад 15-20 років.

Отже, висновок органу досудового розслідування про можливу причетність ОСОБА_6 до вчинення зазначених кримінальних правопорушень є обґрунтованим, а тому слідчий суддя не вбачає у висновках слідчого про обґрунтованість підозри чогось очевидно довільного чи свавільного.

Захисник ОСОБА_3 посилається на відсутність в повідомленні про підозру достатніх, достовірних доказів щодо причетності підозрюваної ОСОБА_6 , однак вказані обставини повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

За вказаних обставин, слідчий суддя в межах своєї компетенції приходить до висновку, що повідомлення про підозру ОСОБА_6 від 17.05.2023 року у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України в рамках кримінального провадження №12021100010002228 від 18.09.2021 року, є законним, вмотивованим та відповідає вимогам ст. 277 КПК України, а у висновках, які зробив орган досудового розслідування відносно підозрюваної, чогось очевидно необґрунтованого чи свавільного не встановлено, у зв`язку з чим у задоволенні скарги необхідно відмовити. Підстави для скасування підозри відсутні.

Керуючись ст.22,26,277,278, 303, 309 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити в задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_3 на повідомлення про підозру ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 28 ч.4 ст. 358 КК України від 17.05.2023 року у кримінальному провадженні №12021100010002228 від 18.09.2021 року.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1