Ухвала

від 02.07.2024 по справі 761/45016/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-сс/824/4103/2024 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1

Унікальний № 761/45016/23 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: ст. 303 КПК

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді- ОСОБА_2

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року, -

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України від 17.05.2023 у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник підозрюваної подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року, постановити нову ухвалу, якою скасувати повідомлення про підозру від 17.05.2023 ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021; зобов`язати компетентну особу органу досудового розслідування - слідчого управління ГУ НП у м. Києві вчинити дії щодо внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про дату скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021.

Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, постановленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому ухвала підлягає скасуванню.

Як зазначає апелянт, 16.05.2023 ОСОБА_7 у застосунку Viber прийшла фотокопія повістки про виклик на 16.05.2023 о 10 год 00 хв до СУ ГУНП у м. Києві для вручення повідомлення про підозру.

Ознайомившись із повісткою ОСОБА_7 направила на цей же номер телефону лсит-повідомлення, в якому вказала що перебуває за територіальними межами України у зв?язку з обставинами непереборної сили - військовою агресією РФ проти України, що є поважними причинами неприбуття на виклик.

Крім того, ОСОБА_7 зауважувала, що вказана фотокопія повістки про виклик не містить обов?язкового реквізиту - відтиску печатки.

Крім того, 17.05.2023 ОСОБА_7 в застосунку WHATSAPP виявила одночасно надіслані 17.05.2023 фотографії повісток про виклик до слідчого управління ГУ НП у м. Києва на: 17.05.2023 о 10 год. 00 хв., 18.05.2023 о 10 год. 00 хв., 19.05.2023 о 10 год. 00 хв.

У відповідь на ці повістки ОСОБА_7 повторно надіслала слідчому лист-повідомлення щодо поважних підстав неявки на виклик, в якому зауважила, що згідно приписів ч. 9. ст. 135 КПК України особа має отримати повістку про виклик або бути повідомленою про нього іншим шляхом не пізніше ніж за три дні до дня, коли вона зобов?язана прибути за викликом. Натомість 17.05.2023 року ОСОБА_7 надіслано фотографії повісток про виклик на вказані вище дати з порушенням приписів наведеної норми закону.

Окрім цього, жодних протиправних дій, в тому числі тих, посилання на які містять фотографії повісток про виклик, зокрема, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, ОСОБА_7 не вчиняла.

Незважаючи на надіслані листи-повідомлення з обґрунтуванням наявності поважних причин неприбуття, особою, яка зазначила в застосунку, що вона є старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції у м. Києві ОСОБА_8 , було повідомлено через той же застосунок про те, що ним отримані повідомлення ОСОБА_7 та їх долучено до кримінального провадження.

Після ознайомлення з першою повісткою про виклик ОСОБА_7 одразу в листі-повідомленні щодо поважних підстав неявки на виклик повідомила про те, що вона перебуває за територіальними межами України. Натомість, окрім як направлення сканкопії повідомлення про підозру в мобільний застосунок, стороною обвинувачення не було вчинено жодних дій, спрямованих на належне повідомлення ОСОБА_7 про підозру, в спосіб, визначений КПК України.

Незважаючи на наявність інформації про виїзд ОСОБА_7 за межі України, сторона обвинувачення не вжила жодних належних і достатніх заходів щодо встановлення її місцезнаходження. Зокрема, стороною обвинувачення не вжито заходів щодо перевірки наявної інформації про перетин ОСОБА_7 державного кордону у напрямку виїзду шляхом надіслання запиту і отримання інформації із системи " Аркан ", яка функціонує на підставі Положення про інтегровану міжвідомчу інформаційно-телекомунікаційну систему щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон (затв. спільним Наказом №284/287/214/150/64/175/266/75 від 03.04.2008 року). Отримання інформації з бази даних системи " Аркан " є єдиним належним способом перевірки факту перетину особою державного кордону.

Окрім того, як зазначає захисник, сторона обвинувачення, у випадку наявності перевіреної інформації про перетин підозрюваною ОСОБА_7 у напрямку виїзду, мала вжити заходів щодо встановлення її місцезнаходження за кордоном у порядку міжнародного співробітництва.

Лише після вжиття комплексу вказаних заходів, спрямованих на встановлення реального місцезнаходження ОСОБА_7 сторона обвинувачення мала здійснити процесуальну дію щодо здійснення повідомлення про підозру шляхом вручення раніше складеного письмового повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлення, тобто у визначений положеннями ст.ст. 278, 111, 133, 135, 541, 548 та 551 КПК України спосіб.

Станом на 16.05.2023 ОСОБА_7 вже більше року не проживала на території України.

Таким чином, викладені обставини є такими, що не підтверджують факт вручення підозрюваній ОСОБА_7 повідомлення про підозру, оскільки повідомлення належним чином, як того вимагають положення статей 111, 135 та 278 КПК України, слідчим та прокурором не вручене, а повідомлення про підозру за допомогою месенджеру є лише додатковим заходом до основних способів інформування підозрюваної.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри, то як стверджує сторона захисту ОСОБА_7 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 8000000000:79:142:0163, та розташованого на ній приватного будинку. Земельна ділянка, яка належить на праві власності ОСОБА_7 , межує із земельною ділянкою, про яку йде мова в повідомленні про підозру.

При цьому захисник зауважує, що договори купівлі-продажу викладені на нотаріальних бланках, підписи на них засвідчені нотаріусом з дійсним свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю, яка мала доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та мала повноваження на перевірку інформації в реєстрі. Договір купівлі-продажу був оплатним правочином.

Таким чином, участь ОСОБА_7 пов?язана виключно із законними діями у вигляді укладення договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріально.

Також в повідомленні про підозру зазначено про те, що ОСОБА_10 , діючи на підставі довіреності від ОСОБА_11 , використовуючи начебто підроблені документи, ввів в оману приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 , яка мала повний доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, мала можливість та зобов?язана була перевірити наявність відомостей про будинок в цьому реєстрі та інші необхідні відомості для підтвердження законності реєстрації права власності на будинок за ОСОБА_11 .

Натомість за практично аналогічних обставин ОСОБА_7 , яку також ввели в оману, з невідомих підстав вважається стороною обвинувачення такою, що діяла за попередньою змовою з учасниками організованої групи, при цьому без наявності будь-яких доказів участі ОСОБА_7 в такій змові.

Відповідно до укладених ОСОБА_7 договорів купівлі-продажу, право власності на житловий будинок, частина якого відчужується, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 08.10.2020 року, номер запису про право власності: 38617862, реєстраційний номер об?єкта нерухомого майна: 2191212180000.

Жодної інформації про наявність будь-яких перешкод в укладенні договору купівлі-продажу приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_12 не було озвучено, договори, викладені на нотаріальних бланках, було підписано особисто сторонами, посвідчено нотаріусом, відомості про реєстрацію права власності було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а ОСОБА_7 було надано витяги про реєстрацію права власності. Уважають, що ОСОБА_7 є добросовісним набувачем.

Перед посвідченням договорів купівлі-продажу та набуттям ОСОБА_7 права власності на будинок двома нотаріусами, що мають чинні свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, було здійснено перевірку документів, наданих на реєстрацію, дієздатності осіб, що вчиняли правочини, та відсутність обмежень на вчинення таких правочинів.

Обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно, її публічність є додатковою гарантією добросовісності своїх дій для набувача, який покладається на інформацію, відображену у державному реєстрі.

Таким чином в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14, ч. 4 ст. 190, ч. 5 ст. 27, ч. 1 ст. 14 ч.4 ст. 190, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.

17.05.2023 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, у межах кримінального провадження, яке внесено до ЄРДР за № 12021100010002228 від 18.09.2021.

04.12.2023 захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва зі скаргою в порядку п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України про скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 17.05.2023 у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року відмовлено у задоволенні скарги захисника.

З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 309 КПК України, під час досудового розслідування, крім іншого, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру.

Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.

Згідно п. 13 ч. 2 ст. 36 КПК України прокурор, здійснюючи нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням, уповноважений затверджувати чи відмовляти у затвердженні обвинувального акта, клопотань про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, вносити зміни до складеного слідчим обвинувального акта чи зазначених клопотань, самостійно складати обвинувальний акт чи зазначені клопотання.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 40 КПК України слідчий уповноважений повідомляти за погодженням із прокурором особі про підозру.

Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках:

1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення;

2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів;

3)наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.

Зміст письмового повідомлення про підозру має відповідати вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 277 КПК України, а саме містити наступні відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.

Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

КПК України не містить визначення терміну "обґрунтована підозра" і визначення змісту поняття «підозра» обумовлює необхідність врахування практики Європейського суду з прав людини з питань застосування кримінального процесуального законодавства (ч.1 ст. 9 КПК України).

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, про яке йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Згідно з рішеннями ЄСПЛ у справах "Ilgar Mammadov v. Azerbaijan п. 88", "Erdagoz v. Turkey п. 51", "Cebotari v. Moldova п. 48" "обґрунтована підозра" передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. Крім того, Європейський Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри неповинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.

Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, неповинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, в повідомленні про підозру ОСОБА_7 від 17.05.2023 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 358 КК України, викладено зміст підозри та правову кваліфікацію кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється остання із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Даний висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні по справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (заява № 14310/88) від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Як правильно вказав в ухвалі слідчий суддя, з чим погоджується і колегія суддів, оскаржене рішення слідчого, яке погоджене з прокурором, за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України та містить усі необхідні відомості.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність підстав для визнання повідомлення про підозру незаконним та необґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в повідомленні про підозру достатніх, достовірних доказів щодо причетності підозрюваної ОСОБА_7 , однак вказані обставини повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.

За таких обставин, ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, про що йде мова в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Істотних порушень вимог КПК України при постановленні ухвали слідчим суддею, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 5, 26, 303, 304, 309, 376, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16 травня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні скарги захисника підозрюваної ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України від 17.05.2023 у кримінальному провадженні № 12021100010002228 від 18.09.2021, - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 , - без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4