Постанова

від 23.05.2024 по справі 372/2243/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 372/2243/23 Головуючий у І інстанції Проць Т.В.

Провадження №22-ц/824/8551/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Таргоній Д.О., Голуб С.А., Слюсар Т.А., розглянувши в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Світанок Плюс» до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною додаткової угоди,

УСТАНОВИВ:

Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2023 рокув задоволенні позовних вимог ТОВ «Світанок Плюс» до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною додаткової угодивідмовлено.

Додатковим рішенням Обухівського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року стягнуто з ТОВ «Світанок Плюс» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7000грн.

21 лютого 2024 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Коротя Р.О. подав апеляційну скаргу на додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просить вказане судове рішення скасувати повністю та ухвалити нове, яким стягнути понесені судові витрати в розмірі 37292,50 грн.

В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що він подав всі необхідні докази на підтвердження понесення відповідачем витрат на правничу допомогу та їх сплату адвокату: витяг з договору про надання правничої допомоги, де визначено фіксований розмір гонорару, виписки з банківського рахунку про отримання адвокатом грошових коштів, акт приймання передачі наданої правничої допомоги.

Також зазначає, що сплачені суми були відображені у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, наведеному у відзиві на позов.

Вказує, що жодних підстав для зменшення розміру зазначених витрат з 37292,50 до суми в розмірі 7000 грн у суду першої інстанції не було.

Вважає, що суд фактично своїм рішенням безпідставно втрутився у відносини адвоката та клієнта та повернув відповідачу лише 18 % від суми, що була витрачена та сплачена ним для захисту своїх прав та протидії безпідставному позову.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість додаткового рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права..

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону відповідає, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За змістом ч. 2 ст. 270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Якщо сторона з поважних причин не може подати докази, які підтверджують точний розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд, за заявою такої сторони, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Така заява має бути подана до закінчення судових дебатів у справі (ч. 1 ст. 246 ЦПК).

Як вбачається з матеріалів справи, у відзиві на позовну заяву представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Коротя Р.О. наголошував на тому, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи складає 37440 грн.

До відзиву на позовну заяву долучено копію витягу з договору про надання правничої допомоги та виписки з банківського рахунку про отримання адвокатом грошових коштів.

18 грудня 2023 року рішенням Обухівського районного суду Київської області в задоволенні позовних вимог ТОВ «Світанок Плюс» до ОСОБА_1 про визнання поновленим договору оренди земельної ділянки та укладеною додаткової угоди відмовлено повністю.

19 грудня 2023 року представник відповідача - адвокат Коротя Р.О. звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якому просив стягнути з позивача понесені відповідачем судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 37292,50 грн.

21 грудня 2023 представником відповідача до заяви подано копію квитанції від 19.12.2023 року про переказ відповідачем грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 в розмірі 18722,50 грн, копію Акту приймання-передачі від 20.12.2023 року, копію довідки про взяття на облік платника податків.

Разом з цим, в матеріалах цивільної справи міститься копія виписки від 10.08.2023 року про переказ відповідачем грошових коштів на рахунок ОСОБА_2 в розмірі 18722,50 грн та витяг з Договору про надання правничої допомоги, в якому сторони погодили, що розрахунок між клієнтом і адвокатом виконується протягом 5 днів з дня підписання вище вказаного Договору, а також протягом судового розгляду за усною домовленістю сторін відносно дати сплати.

Задовольняючи заяву представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Короті Р.О. про ухвалення додаткового рішення частково та зменшуючи розмір витрат на правову допомогу, які підлягають до стягнення з позивача на користь відповідача до 7000,00 грн, суд першої інстанції виходив з критерію реальності адвокатських витрат, взяв до уваги конкретні обставини справи, складність справи, обсяг роботи адвоката.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Згідно з положеннями частин 1, 2 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі відмови в позові на позивача.

Відповідно до частини1 статті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно із частиною 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин другої, третьої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг за виконання робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правової допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста стаття 137 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається,що під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 поніс витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 37292,50 грн. Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково та стягнув зазначені витрати у розмірі 7000грн з урахуванням принципів розумності та співмірності.

В апеляційній скарзі, оскаржуючи рішення в частині відмови у задоволенні заяви, адвокат Коротя Р.О. вказує на те, що суд безпідставно зменшив розмір витрат на правничу допомогу та своїм рішенням втрутився у відносини між адвокатом та клієнтом.

Проте, такі доводи представника відповідача не можна визнати обґрунтованими з наступних підстав.

Перевіряючи законність та обґрунтованість додаткового рішення в частині зменшення витрат на професійну правничу допомогу, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

Надаючи оцінку співмірності розміру понесених стороною витрат на адвоката з обсягом наданих ним послуг і виконаних робіт, суди, як правило, з`ясовують, які конкретно роботи (послуги) виконав (надав) адвокат. При цьому, суди враховують не лише, чи передбачено виконання цих робіт договором, але й чи відповідають вони критерію необхідності - чи було їх вчинення обов`язковим, і чи доцільним було їх виконання - чи вплинули вони на перебіг розгляду справи.

У заяві про стягнення судових витрат зазначено, що деталізований опис робіт та наданих послуг не складається оскільки розмір гонорару визначений в фіксованому розмірі і визначений за домовленістю сторін.

На підтвердження доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, представник відповідача долучив витяг з договору про надання правової допомоги, відповідно до якого, розмір гонорару адвоката встановлюється у фіксованій сумі в розмірі 1000 доларів США в гривні по курсу купівлі банком.

Разом з тим, такі витрати не можна вважати обґрунтованими та співмірними зі складністю справи, а заявлена до стягнення сума є значно завищеною.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про зменшення витрат на правову допомогу, оскільки заявлений відповідачем розмір в сумі, еквівалентній 1000 доларів США, не є пропорційним обсягу робіт, виконаних адвокатом у даній справі, який надав відповідачу правову допомогу шляхом підготовки відзиву на позовну заяву, здійсненні запиту до Державної прикордонної служби України, підготовки та подання до суду першої інстанції заяви про доручення доказу та участі у двох судових засіданнях, 06.10.2023 та 18.12.2023, проведення яких відбувалось шляхом відеоконференції, загальна тривалість яких не перебільшувала 1 години робочого часу.

Доводи апеляційної скарги про те, що, зменшивши розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, суд втрутився у договірні відносини між адвокатом та клієнтом, не заслуговують на увагу, оскільки суд зобов`язаний оцінити обов`язковість таких витрат та їх обгрунтованість, з урахуванням всіх аспектів і складності справи.

Таким чином, вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вірно врахував обсяг наданих відповідачу послуг з правничої допомоги, виконану представником відповідача роботу з підготовки процесуальних документів під час розгляду справи в суді першої інстанції, участь в судових засіданнях, а також конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції сторін у справі, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер.

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, які достатньо мотивовані.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги є необгрунтованими, додаткове рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на правову допомогу постановлене відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Додаткове рішення Обухівського районного суду Київської області від 22 січня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 23 травня 2024 року.

Суддя-доповідач Д.О. Таргоній

Судді: С.А.Голуб

Т.А. Слюсар