Ухвала

від 22.05.2024 по справі 910/18384/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18384/15 (910/11585/23)

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю ліквідатора Українського консорціуму "Екосорб" арбітражного керуючого Ковалко Г.І. та представника Партнерства з обмеженою відповідальністю "Екседвайзер" - Любченка О.І.

за розглядом у відкритому судовому засіданні касаційної скарги Українського консорціуму "Екосорб" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ковалко Галини Іванівни

на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024

у справі № 910/18384/15 (910/11585/23)

за позовом Українського консорціуму "Екосорб" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковалко Г.І.

до Партнерства з обмеженою відповідальністю "Екседвайзер"

про припинення іпотеки

у межах справи № 910/18384/15

за заявою Приватного акціонерного товариства "Київспецмонтаж"

до Українського консорціуму "Екосорб"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/18384/15 про банкрутство Українського консорціуму "Екосорб" (далі - Боржник) на стадії ліквідаційної процедури Боржника, введеної постановою суду від 02.03.2017.

У липні 2023 року у межах справи №910/18384/15 Боржник в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ковалко Галини Іванівни (далі також - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою до Партнерства з обмеженою відповідальністю "Екседвайзер" (далі - Партнерство, відповідач) про припинення іпотеки.

У вказаній заяві позивач просив суд:

- визнати припиненою іпотеку, яка виникла на підставі іпотечного договору, укладеного 15.12.2009 між Акціонерною компанією "Гесбруг Оверсіс Ес Ей" (Gesbrug Oversеas S.A) (далі - Договір іпотеки) та Боржником;

- припинити обтяження іпотеки, що міститься в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, яке виникло на підставі Договору іпотеки.

Позовні вимоги ліквідатор Боржника обґрунтував тим, що Партнерство на підставі договору про відступлення прав вимоги від 02.05.2002 набуло лише право вимоги за основним зобов`язанням (за договором позики від 16.10.2007), однак не набуло прав іпотекодержателя за Договором іпотеки, оскільки не дотрималося вимог закону щодо нотаріального посвідчення зазначеного договору про відступлення прав вимоги, що свідчить про його нікчемність у відповідній частині. Отже, відступлення прав за Договором іпотеки не відбулося одночасно з відступленням права вимоги за договором позики. Оскільки законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, який набув право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання, тому у спірних правовідносинах наявні підстави вважати іпотеку припиненою (у наведеному позивач посилався на правові висновки Верховного Суду, зокрема, викладені у постанові від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц).

Господарський суд міста Києва рішенням від 12.10.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №910/18384/15 (910/11585/23), відмовив у задоволенні позову.

Судові рішення мотивовані не доведенням позивачем належними та допустимими доказами факту порушення його прав чи законних інтересів, а, крім того, не зазначенням жодної із визначених законом підстав припинення іпотеки.

Не погодившись з вказаними судовими рішеннями, позивач оскаржив їх у касаційному порядку шляхом звернення до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із відповідною касаційною скаргою.

Підставами касаційного оскарження судових рішень у цій справі позивач зазначає пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій застосовано норми права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених (висновків) у постановах від 06.08.2021 № 910/20607/17, від 11.04.2018 № 910/12827/17, від 11.04.2018 у справі № 910/12827/17, від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц, від 27.08.2019 у справі № 911/2392/17, 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц, від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Ухвалою від 15.03.2024 Верховний Суд, серед іншого, відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Боржника в особі ліквідатора арбітражного керуючого Ковалко Г.І. на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 у справі №910/18384/15 (910/11585/23); призначив її до розгляду в судовому засіданні на 24.04.2024 о 11:00 год.

Ухвалою від 24.04.2024 Верховний Суд оголосив перерву у судовому засіданні у справі до 22.05.2024 о 10:20 год.

Розглянувши у судовому засіданні 22.05.2024 матеріали касаційної скарги та заслухавши доповідь судді-доповідача, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необхідність зупинення касаційного провадження у цій справі за касаційною скаргою Боржника в особі його ліквідатора з таких підстав.

При підготовці справи до розгляду по суті судом встановлено, що доводи скаржника полягають, окрім іншого, у помилковому неврахуванні судами попередніх інстанцій висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц.

Так, у вказаній постанові від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц Верховний Суд дійшов висновку, що тлумачення абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України "Про іпотеку" дозволяє зробити висновок, що іпотекодержателем може бути тільки особа, яка є кредитором за основним зобов`язанням, а тому цим Законом не передбачено існування правовідносин, при яких іпотека існує поза зв`язком із забезпеченням основного зобов`язання. Тобто, законодавством не передбачено випадків, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде одна особа, у тому числі яка набула право вимоги внаслідок відступлення, а іпотекодержателем - інша особа, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання.

З огляду на зазначені мотиви, Верховний Суд у справі № 758/3453/16-ц виснував, що відступлення права вимоги за кредитним договором припиняє права первинного кредитора й як іпотекодержателя, у зв`язку з чим, у свою чергу, договір іпотеки припиняється (аналогічні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 01.10.2019 у справі №5016/1284/2012, від 06.10.2021 у справі № 922/3371/19).

Водночас передаючи справу № 754/8750/19 на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вирішив за необхідне відступити від зазначених висновків щодо застосування норм права подібних правовідносинах, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц, від 01.10.2019 у справі №5016/1284/2012, від 06.10.2021 у справі № 922/3371/19, оскільки вважав, що сам по собі факт відступлення банком іншій особі права вимоги за укладеним з позичальником кредитним договором, за наявності в позичальника заборгованості за цим договором, не є підставою для припинення договору іпотеки, який забезпечує виконання основного зобов`язання.

Ухвалою від 02.02.2022 Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 754/8750/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів за розглядом цієї справи № 910/18384/15 (910/11585/23) ураховує, що спірні у ній правовідносини є подібними до правовідносин у справі № 754/8750/19, у якій предметом спору за зустрічним позовом, окрім іншого, є вимога про визнання іпотечного договору припиненим, а підставою позову у цій частині є те, що право вимоги за основним договором та за договором іпотеки належать різним суб`єктам, оскільки новий кредитор не набув прав іпотекодержателя через відсутність нотаріального посвідчення договору про відступ прав вимоги за договором іпотеки, що свідчить про його нікчемність.

Отже, оскільки у справі № 754/8750/19 (з частково тотожними предметом та підставами спору) Велика Палата Верховного Суду буде розглядати питання щодо необхідності відступу від висновків щодо застосування норм абзацу 9 статті 1, статті 24 Закону України "Про іпотеку" (як підстави для припинення іпотеки), викладених у постановах Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №758/3453/16-ц, від 01.10.2019 у справі №5016/1284/2012, від 06.10.2021 у справі № 922/3371/19, то результат вирішення цього питання матиме значення для обґрунтованості висновку касаційного суду щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій відповідних норм права у цій справі № 910/18384/15 (910/11585/23).

При цьому станом на дату проведення судового засідання у справі, що розглядається, з відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень не вбачається оприлюднення судового рішення, ухваленого за результатами розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/8750/19.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

У випадку, встановленому пунктом 7 частини першої статті 228 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку (пункт 11 частини першої статті 229 ГПК України).

Ураховуючи вищенаведені мотиви та норми, а також зважаючи на подібність правовідносин та необхідність дотримання єдності судової практики у питанні застосування норм Закону України "Про іпотеку", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення з власної ініціативи касаційного провадження у цій справі № 910/18384/15 (910/11585/23) до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/8750/19.

Керуючись статтями 228, 229, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Зупинити касаційне провадження у справі № 910/18384/15 (910/11585/23), відкрите за касаційною скаргою Українського консорціуму "Екосорб" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ковалко Галини Іванівни на рішення Господарського суду міста Києва від 12.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 754/8750/19, виготовлення та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере