Постанова

від 22.05.2024 по справі 160/3364/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/3364/19

адміністративне провадження № К/990/36605/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши порядку письмового провадження засіданні касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, на додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чередниченка В.Є., суддів Іванова С.М., Панченко О.М. від 28 вересня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (правонаступник - Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України; далі - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2019 року: №0001984611, яким позивачу збільшено суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 2 604 918 грн та накладено штрафні санкції в розмірі 651 229,50 грн, загалом - 3 256 147,50 грн; №0002004617, яким збільшено суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток у розмірі 2 813 311 грн.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішенням від 12 вересня 2019 року в задоволенні позову відмовив.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, яка залишена без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року, скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нове судове рішення про задоволення позову; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 27 березня 2019 року №0001984611 та №0002004617; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 48025,50 грн.

30 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції від Товариства надійшла заява про постановлення додаткового судового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у розмірі 375 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу.

Третім апеляційним адміністративним судом 28 вересня 2022 року ухвалено додаткову постанову, якою стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань контролюючого органу судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційним судом рішенням, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просив додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви Товариства про винесення додаткового рішення у справі.

Як на підставу для касаційного оскарження, вказує на те, що апеляційний суд застосував положення Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», статей 134, 139, 242 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2022 року по справі №440/7120/20, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року по справі №826/1216/16. Посилається на ненаведення судом апеляційної інстанції обґрунтувань щодо реальності витрат на правову допомогу (їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. На переконання скаржника, розмір судових витрат, який стягнув на користь позивача суд апеляційної інстанції, є завищеним, а подані докази не підтверджують їх фактичного понесення.

Правом на подання відзиву на касаційну скаргу позивач не скористався.

Розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Частинами 1 та 2 статті 16 КАС України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Види адвокатської діяльності перелічені у статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 10 частини третьої статті 2 КАС України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, відшкодування витрат, понесених у зв`язку із реалізацією права на судовий захист або у разі подання до особи необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За змістом статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в свою чергу, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

При цьому для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У пункті 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Наведене дає підстави для висновку, що сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, має право на відшкодування витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, у разі, якщо доведено, що останні були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У даному випадку, ухвалюючи додаткове судове рішення щодо відшкодування Товариству витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що супроводження адвокатами цієї справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не потребувало додаткових зусиль та знань, враховуючи загальнодоступність судової практики з розгляду аналогічних справ, а тому, з огляду на надані адвокатським об`єднанням юридичні послуги, співмірною та розумною сумою, що підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, буде 150 000,00 грн.

Разом з тим, апеляційний суд у своєму рішенні не зазначив відповідних критеріїв реальності, розумності та співмірності витрат на професійну правничу допомогу, якими він керувався при формуванні такої позиції, у взаємозв`язку із залученими позивачем до матеріалів справи доказами, у тому числі договором про надання юридичних послуг, спеціальними умовами до нього, додатками до актів здачі-прийняття робіт/послуг, й, як наслідок, не навів мотивів щодо належності визначених у цих документах послуг до видів правової допомоги, їх відношення та практичного значення для розгляду саме цієї справи з огляду на її складність, вплив на репутацію сторони, доцільності обсягу наданих юридичних послуг та витраченого адвокатами часу, у тому числі в контексті включення до такого виду правничої допомоги як підготовка позовної заяви чи апеляційної скарги ряду інших супутніх послуг, зокрема таких як вивчення судової практики, формування правової позиції, збору і ознайомлення з документами, підготовки їх копій.

Не відображеними судом апеляційної інстанції у додатковій постанові залишилися й обставини дійсної участі адвокатів у судових засіданнях, підготовці процесуальних та інших документів, їх кількості, а також співрозмірності вартості наданих ними адвокатських послуг у порівнянні з ринковими цінами на такі тощо.

До того ж, визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, що підлягає відшкодуванню, суд апеляційної інстанції не врахував позицію контролюючого органу та не надав жодної правової оцінки поданому ним 25 серпня 2020 року запереченню на заяву про розподіл судових витрат, наявності чи відсутності у ньому обґрунтованих доводів щодо неспівмірності таких витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

У рішенні апеляційного суду відсутні й мотиви щодо дотримання Товариством положень частини сьомої статті 139 КАС України в частині строків заявлення про намір подати докази щодо розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи.

Вказане у сукупності свідчить про передчасність висновку суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду питання розподілу судових витрат на правничу допомогу.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Невстановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення при вирішенні питання відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, виключає можливість дійти висновку щодо дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при ухваленні додаткового судового рішення.

Враховуючи, що допущені апеляційним судом порушення не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, оскаржуване судове рішення на підставі статті 353 КАС України підлягає скасуванню, а справа в частині вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задовольнити частково.

Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року скасувати, а справу в частині вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Гончарова І.Я.Олендер