Постанова

від 13.01.2025 по справі 160/3364/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

13 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/3364/19

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Білак С.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Юрко І.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет про вирішення питання щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі №160/3364/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановиВ:

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року у справі № 160/3364/19 в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року та прийнято нову постанову якою позов задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 27.03.2019 року: №0001984611 яким Товариству з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет збільшено суми грошового зобов`язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 2604918,00 грн, та накладено 651229,50 грн штрафних санкцій; №0002004617 яким Товариству з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет збільшено суми грошового зобов`язання зі сплати податку на прибуток підприємств у розмірі 2813311,00 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 48025,50 грн (сорок вісім тисяч двадцять п`ять) грн. 50 коп.

30 червня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про стягнення судових витрат понесених ним на правничу допомогу у справі у справі № 160/3364/19 у сумі 375050 грн.

Заява обґрунтована тим, що заявлена сума правничої допомоги відповідає критеріям співмірності, оскільки становить 6% від ціни позову, в той час як ціна позову становить більше 6000000 грн.

25 серпня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшли заперечення Офісу великих платників податків Державної податкової служби на заяву про розподіл судових витрат у справі №160/3364/19, в яких відповідач просить відмовити у задоволенні поданої позивачем заяви (т.10 а.с.12-13).

Додатковою постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року стягнуто з Офісу великих платників податків Державної податкової служби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет в рахунок відшкодування судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2024 року за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, задоволено частково.

Додаткову постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2022 року скасовано, а справу в частині вирішення питання розподілу судових витрат на правничу допомогу направлено до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Обговоривши доводи заяви та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Як вбачається з тексту постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року, судом апеляційної інстанції не вирішувалося питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Як вбачається із акта здачі-приймання робіт (надання послу) №1 від 01.10.2019 року АО Юридична фірма ЕКВО надано юридичні послуги ТОВ АТБ-маркет на суму 269484 грн. з урахуванням суми ПДВ (44914 грн.) (т.9 а.с.231).

Згідно з довідкою Шевченківського відділення №20 КРД АТ Райффайзен Банк Аваль зараховано кошти у сумі 269484 грн. з призначенням платежу оплата за юридичні послуги згідно з рах. №12487 від 18.06.2019 року (т.9 а.с.234).

Як вбачається із акта здачі-приймання робіт (надання послу) №418 від 19.06.2020 року АО Юридична фірма ЕКВО надано юридичні послуги ТОВ АТБ-маркет на суму 180576 грн з урахуванням суми ПДВ (30096 грн.) (т.9 а.с.235А).

Згідно з довідкою Шевченківського відділення №20 КРД АТ Райффайзен Банк Аваль зараховано кошти у сумі 180576 грн. з призначенням платежу оплата за юридичні послуги згідно з рах. №14134 від 04.02.2020 року (т.9 а.с.236).

Стаття 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Положення частин 1 та 2 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя № R (81) 7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

На підтвердження складу та розміру витрат суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії (постанова Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі № 816/2096/17).

При цьому, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Суд звертає увагу, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу (постанови Верховного Суду від 29.03.2018 р. у справі №907/357/16, від 18.12.2018 р. у справі №910/4881/18).

Разом з цим, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Так, суд вирішуючи питання про розподіл судових витрат, має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Позивач просив стягнути з відповідача суму витрат на правничу допомогу у розмірі 375050 грн.

Як зазначалось, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто законодавець визначив, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами та при наявності зазначеного положення суд розглядає питання співмірності витрат.

Аналогічний правовий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2019 року у справі № 9901/350/18 (Провадження № 11-1465заі18).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц вказала на виключення ініціативи суду щодо вирішення питань з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Зазначений підхід до вирішення питання зменшення витрат на правничу допомогу знайшов своє відображення і в постановах Верховного Суду від 02.10.2019р. (справа № 815/1479/18), від 15.07.2020р. (справа № 640/10548/19), від 21.01.2021р. (справа № 280/2635/20).

Також, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року по справі 922/1964/21 також зауважила, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020р. у справі № 904/4507/18.

Відповідно до постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 9 березня 2021 року у справі № 200/10535/19-а суд обґрунтовує присудження витрат на правничу допомогу. Не можна обмежитися загальними висновками щодо врахування обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру без обґрунтування.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/WestAllianceLimited проти України", заява №19336/04, п. 269).

Суд апеляційної інстанції зазначає, що предметом спору у цій справі є законність та обґрунтованість податкових повідомлень - рішень від 27.03.2019 року №0001984611 та №0002004617, якими позивачу визначено грошове зобов`язання на загальну суму 6069458,50 грн.

Однак, підстави позову та обставини справи цієї справи не є складними, оскільки відносно спірних відносин Верховним Судом сформовано сталу практику, як наслідок супроводження адвокатами цієї справи як в суді першої інстанції так і в суді апеляційної інстанції не потребує додаткових зусиль та знань, враховуючи загальнодоступність судової практики з розгляду аналогічних справ, а тому визначена адвокатським об`єднанням вартість надання юридичних послуг в судах першої та апеляційної інстанції у розмірі 375050 грн. є завищеною.

Вирішуючи спір щодо розміру витрат правничої допомоги, суд виходить з критеріїв реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов висновку, що витрати на правову допомогу підлягають стягненню з відповідача у сумі 10000 грн.

Керуючись ст. 132, 139, 252 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти додаткову постанову до постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 18 червня 2020 року прийнятої у справі №160/3364/19.

Стягнути з Офісу великих платників податків Державної податкової служби за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АТБ-маркет в рахунок відшкодування судових витрат понесених на професійну правничу допомогу у розмірі 150000 (сто п`ятдесят тисяч) гривень.

Додаткова постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 13 січня 2025 року.

Головуючий - суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко

суддяІ.В. Юрко