Постанова

від 22.05.2024 по справі 160/19771/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року

м. Київ

справа № 160/19771/23

адміністративне провадження № К/990/11998/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді Блажівської Н.Є.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,

за участі:

секретаря судових засідань: Жураковської Б.М.,

представника Позивача: Крикуна П.А.,

представника Відповідача: Попової І.В.,

розглянувши у судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року (суддя Врона О. В.)

та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року (головуючий суддя Божко Л.А., судді: Суховаров А.В., Олефіренко Н.А.)

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «АрселорМіттал Кривий Ріг»

до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1.Короткий зміст позовних вимог

Публічне акціонерне товариство «АрселорМіттал Кривий Ріг» (надалі - Позивач, ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг») звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (надалі - Відповідач, скаржник, податковий/контролюючий орган) за формами: «В1» №000/694/32-00-07-06-19 від 19 липня 2023 року, «В4» №000/359/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року та «Н» №000/360/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року.

На обґрунтування позовних вимог Позивач стверджував про безпідставність оскаржуваних індивідуальних актів, оскільки такі ґрунтуються на помилкових висновках контролюючого органу щодо нереальності господарських операцій між ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» і його контрагентами, враховуючи реальний час здійснення операцій, місцезнаходження майна, відсутності трудових ресурсів, матеріальної бази, які необхідні для надання послуг та постачання товарів.

1.2. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення за формами «В1» № 000/694/32-00-07-06-19 від 19 липня 2023 року та «В4» № 000/359/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року. В решті позову відмовлено.

Ухвалюючи рішення в частині задоволених позовних вимог суд визнав господарські операції Позивача з його контрагентами підтвердженими належними первинними та іншими документами, які містять всі необхідні реквізити та в повній мірі підтверджують здійснення спірних господарських операцій, які переслідують ділову (економічну) мету; за результатами здійснення господарських операцій відбулися реальні зміни в майновому стані сторін. Натомість Відповідач не підтвердив жодними доказами обґрунтованість висновків перевірки. При цьому суди не визнали достатніми доводи податкового органу щодо фінансово-господарської неспроможності контрагентів виконати спірні операції з урахуванням можливості залучення трудових та виробничих ресурсів, майна на підставі цивільно-правових угод, що не було перевірено Відповідачем. Суд відхилив й доводи контролюючого органу щодо не підтвердження постачальниками походження товару по ланцюгу постачання, а також не подання ними податкової звітності, оскільки такі ґрунтуються лише на податковій інформації. Застосовуючи принцип індивідуальної податкової відповідальності суд погодився з доводами Позивача щодо реальності операцій за відсутності з боку Відповідача доказів протилежного, як і щодо обізнаності Позивача з порушеннями податкової дисципліни його контрагентами або ж підтвердження взаємоузгоджених їх дій, спрямованих на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Відмовляючи у іншій частині заявлених Позивачем вимог суд першої інстанції виходив з того, що ПАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг» не зверталось до контролюючого органу із заявою і підтверджуючими документами відповідно до Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення Податкового кодексу України», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 липня 2022 року № 225, щодо відсутності можливості виконання податкових обов`язків. Оскільки, за висновком суду, порушення платником податків граничних строків реєстрації ПН/РК у ЄРПН, які припадають на період до дати набрання чинності Законом України від 12 січня 2023 року № 2876-ХІ «Про внесення змін до розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» тягне за собою накладання на платника податків штрафу у розмірах, встановлених пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), оскаржуване податкове повідомлення-рішення форми «Н» № 000/360/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року визнане судом правомірним.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року залишено без задоволення апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року - без змін.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість доводів апелянта й погодився з висновками суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

1.3. Короткий зміст касаційної скарги та відзиву на неї

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій (у частині задоволених позовних вимог) Відповідач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій у частині задоволених позовних вимог та прийняти нове судове рішення про відмову в позові у повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник вказує пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України).

Позивач у відзиві на касаційну скаргу стверджує, що доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, а тому просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

2. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

На підставі повідомлення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17 лютого 2023 року № 19/32-00-07-04-03 та наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 17 лютого 2023 року № 39-п у період з 23 лютого 2023 року по 29 березня 2023 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з питання законності декларування від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн по декларації з податку на додану вартість за грудень 2022 року (вх. № 9300502520 від 20 січня 2023 року) з урахуванням поданих уточнюючих розрахунків.

Результати перевірки були оформлені актом від 5 квітня 2023 року № 280/32-00-07-06-14/24432974.

За висновками проведеної перевірки при декларуванні за грудень 2022 року у декларації від`ємного значення з ПДВ, встановлено порушення ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»: абзацу а) пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України з урахуванням норм пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 201, підпункту 16.2 пункту 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Міністерством Фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, що призвело до завищення суми податкового кредиту по декларації з ПДВ за грудень 2022 року на суму 72 018 898 гривень.

Вищезазначене призвело до порушення пункту 200.1, абзацу б) пункту 200.4 статті 200 ПК України, внаслідок чого завищено суму, що піддягає бюджетному відшкодуванню у грудні 2022 року, у розмірі 72 017 932 грн, пункту 200.1, абзацу «в» пункту 200.4 статті 200 розділу V ПК України в частині завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у грудні 2022 року на 966 грн.

У зв`язку з відсутністю факту оплати платником товарів/послуг сум, зазначених у розрахунку бюджетного відшкодування ПДВ, відповідно до підпункту б) пункту 200.4, підпункту в) пункту 200.14 статті 200 ПК України, у ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» відсутнє право на бюджетне відшкодування від`ємного значення за грудень 2022 року на суму 46 761 214 грн, пункту 201.1 статті 201 ПК України в частині порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних із сумою ПДВ в розмірі 776 988,95 грн, з порушенням строку реєстрації від 15 до 30 календарних днів, із сумою ПДВ в розмірі 4 000,00 грн, з порушенням строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів та розрахунку коригування із сумою ПДВ в розмірі -2674830,67 грн, з порушенням строку реєстрації від 15 до 30 календарних днів.

На підставі цього акта перевірки Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків сформовано податкові повідомлення-рішення: форми «В1» № 000/357/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року на суму завищення бюджетного відшкодування 72 017 932,00 грн та 36 008 966 грн штрафних санкцій; форми «B4» № 000/359/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року на суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду 966,00 грн; форми «Н» № 000/360/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року на суму штрафу за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних 157 617,79 грн.

ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було подано скаргу за вих. № 851-12/35 від 22 травня 2023 року до Державної податкової служби України на вказані податкові повідомлення-рішення.

Рішенням Державної податкової служби України від 13 липня 2023 року № 19049/6/99-00-06-01-01-06 про результати розгляду скарги, скаргу ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» було частково задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 4 травня 2023 року №№ 000/357/32-00-07-06-19 (форми «В1») у частині віднесення в розрахунок сум бюджетного відшкодування ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «ГАРАНТ ПРАЙМ», ТОВ «КАЙМАН», ТОВ «ЮК СІГМА ПЛЮС ІНВЕСТ», ТОВ «ГАРДА СЕКЮРІТІ», ТОВ «СПЕЦІАЛІЗОВАНА ОГНЕУПОРНА КОМПАНІЯ», ТОВ «РИТМ», ТОВ «ВИРОБНИЧА КОМПАНІЯ «АВЕКС», ТОВ «ТЕКТУМ С», ТОВ «ЕЛЕКТРОІМПУЛЬС», ТОВ «ДОСЛІДНОПРОМИСЛОВИЙ ЗАВОД «ПРОГРЕС», ТОВ «СЕВПРОМСНАБ», ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ «ВАТР А-ДНІПРО», ТОВ «ПРОМХІМТЕХ ЛТД», ТОВ «ТЕХНОБУД ІНВЕСТ», ТОВ «ПРОМЕКОЛОГІЯ-КР», ТОВ «ТЕХНОСЕНС», ТОВ «СТОЖАРИ ЛТД», ТОВ «ЕНЕРГОАТІС», ПП «КОЧНЄВ», а в іншій частині вказане податкове повідомлення-рішення та податкові повідомлення-рішення від 4 травня 2023 року № 000/359/32-00-07-06-19 та № 000/360/32-00-07-06-19 залишено без змін.

На виконання Рішення Державної податкової служби України Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було прийнято податкове повідомлення-рішення за формою «B1» № 000/694/32-00-07-06-19 від 19 липня 2023 року на загальну суму 45 938 460,00 грн (30 625 640 грн сума завищення бюджетного відшкодування та 15 312 820 штрафних санкцій), замість скасованого № 000/357/32-00-07-06-19 від 4 травня 2023 року.

3. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

3.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Відповідач наполягає на порушенні судами норм матеріального та процесуального та ухвалення судових рішень в оскаржуваній частині без урахування висновків Верховного Суду, зроблених за подібних, як стверджує скаржник правовідносин, а саме у постановах: від 19 грудня 2019 року по справі № 804/1118/16, від 20 лютого 2020 року по справі № 826/26497/15, від 9 грудня 2019 року по справі № 804/1752/17, від 29 січня 2021 року по справі № 826/8752/16, від 6 квітня 2021 року по справі № 809/39/17, від 9 жовтня 2019 року по справі № 808/9397/13-а, від 25 червня 2018 року по справі № 803/1923/13-а, від 10 квітня 2019 року по справі № 804/4434/15.

У цих справах контролюючим органом було встановлено не підтвердження первинними документами реальності операцій щодо виконання ремонтних робіт/постачання товару, а позиція контролюючого органу у цих справах обґрунтована наявністю податкової інформації щодо діяльності контрагентів платника податку, як-от: відсутністю можливості у контрагентів позивача здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання. Подібність правовідносин, як зазначає податковий орган, полягає в однаковому суб`єктному складі учасників відносин та подібністю предмета правового регулювання.

Також зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції, досліджуючи питання правомірності формування податкового кредиту за спірними фінансово-господарськими операціями Позивача з контрагентами постачальниками (виконавцями робіт, надавачами послуг), не надав належної правової оцінку тому факту, що Позивач не виконав вимогу контролюючого органу про надання документів для проведення перевірки, що дає підстави для застосування пункту 44.6 статті 44 ПК України.

Скаржник стверджує про те, що суди попередніх інстанцій обмежились лише формальними посиланнями на ознаки господарських операцій, не з`ясувавши, яким саме чином спірні операції були виконані з урахуванням відсутності матеріально технічних та технологічних можливостей контрагентів для здійснення спірних операцій з урахуванням специфіки відповідного товару, що був предметом спірних договірних відносин Позивача, не перевірили наявність документів, підтверджуючих якість поставленого товару. Також судами не з`ясовано мету здійснення спірних операцій та належну обачність Позивача при виборі контрагентів. При цьому Відповідач вважає, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб`єктом, який зменшує суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету на суму податкового кредиту.

Тому вважає, що висновки судів попередніх інстанцій у цій справі в частині задоволених вимог не відповідають позиції Верховного Суду у викладених постановах та зроблені за формального застосування положень ПК України та без встановлення усіх обставин спірних операцій.

3.2. Доводи Позивача (особи, яка подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає доводи скаржника безпідставними, а судові рішення в оскаржуваній частині такими, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права та відповідно до повно та всебічно встановлених обставин.

Позивач вважає безпідставними посилання скаржника на викладену у касаційній скарзі практику Верховного Суду, оскільки наведені позиції Верховного Суду сформовані за результатом розгляду конкретних справ, зважаючи на обсяг наданих позивачами доказів в підтвердження реальності здійснення господарських операцій. При цьому, така позиція Суду не стосується порядку застосування певних норм права, що мала би враховуватись судами попередніх інстанцій при розгляді аналогічних спорів, а є висновком за результатом оцінки наданих учасниками справи доказів та установлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

По суті доводів Відповідача у цій справі наполягає на тому, що контролюючим органом не було наведено у судах попередніх інстанцій жодних переконливих доводів, які б ґрунтувалися на об`єктивній інформації та беззаперечно спростовували спірні операції Позивача з його 25 контрагентами, та які б були підтверджені належними документами, а не припущеннями Відповідача. Також, як зазначає Позивач, не було представлено жодних доказів на доведення неповноти, недостовірності та/або суперечливості відомостей в представлених Позивачем документах, оформленими за спірними операціями.

Окремо зауважує на тому, що Позивач обирає контрагентів виходячи з їх податкової добропорядності та економічної надійності, керуючись інформацією з відкритих джерел. Натомість відсутні загальнодоступні ресурси, де б можливо було виявити платників податків з ознаками ризиковості згідно з позицією податкового органу. Висновки податкового органу щодо нереальності спірних операцій побудовані на даних інформаційних систем податкового органу щодо відсутності у контрагентів відповідної кількості працівників, складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів, спецтехніки тощо. Проте такі дані не є достатніми, як вважає Позивач, для висновку про нереальність відповідних операцій, оскільки не ґрунтуються на безпосередньому дослідженні та аналізі документів та спростовуються належним чином підтвердженими та перевіреними судом обставинами конкретних операцій.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Заслухавши представників учасників справи у судовому засіданні, переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів зазначає таке.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (надалі - Закон № 996).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у частині другій зазначеної статті Закону №996.

Відповідно до підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

У пункті 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт).

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат, що враховуються при визначені об`єкта оподаткування, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у власній господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996, так само характеризує і податковий облік.

Цей же принцип знайшов відображення й у частині другій статті 9 Закону № 996-XIV, відповідно до якої неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Проте якщо ж господарська операція фактично не відбулась, то платник податків не має права на податкову вигоду у вигляді податкового кредиту та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних та/чи трудових ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг (відсутність управлінського, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів тощо); нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Отже, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами і які в сукупності зі встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником даних податкового обліку.

Такі висновки щодо реального виконання господарської операції, що породжує право платника податків на податковий кредит та зменшення фінансового результату до оподаткування на суму витрат, зробила і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 липня 2022 року по справі № 160/3364/19. Велика Палата в цій постанові акцентувала увагу на тому, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Спірним у цій справі питанням, яке постало перед судами попередніх інстанцій та в межах вирішення якого відкрито касаційне провадження, пов`язане із необхідністю дослідження господарських операцій ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» з 25-ма контрагентами-постачальниками на предмет їх реальності в розрізі наведених контролюючим органом доводів.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в охопленому перевіркою періоді Позивач мав господарські взаємовідносини, зокрема, із ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ», ТОВ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОСПЛАВ ДНІПРО», ТОВ «ПРОМТЕХІМПОРТ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «РАПИДМЕД», ТОВ «РАДАЛІС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР», ТОВ «УКРРЕМПРОМ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕЛЕКТРОАПАРАТ», ТОВ «АДФ ДНІПРО», ПРАТ «УКРПРОМОБЛАДНАННЯ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКСІММАШ», ТОВ «ВІЛКОМ ЛТД», ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004», ТОВ «ЄВРОСТИЛЬІНСТРУМЕНТ», ТОВ «АЛЬЯНС СЕРВІС КР», якими постачалось обладнання, матеріали та запасні частини, промислова сировина; з ПРИВАТНИМ ПІДПРИЄМСТВОМ «ОРІОН» щодо надання послуг по виконанню поїзної та маневрової роботи на під`їзних коліях, а також з ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП» та ТОВ «ПРОФГАРАНТ» щодо надання охоронних послуг; ТОВ «ГІРНИЧА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ПРОММОНТАЖ КР», ТОВ «РЕМОПТИМАБУД», ТОВ «КРІО ІНТЕР ТРЕЙДІНГ» щодо виконання ремонтних робіт на підставі договорів підряду; ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ВАНТАЖНА ЛАБОРАТОРІЯ» щодо надання транспортно-експедиторських послуг, ТОВ «АВТО-БУС-МАРКЕТ»; ТОВ «ІНКОМГРУПП» щодо виконання поточного ремонту думпкаров. За цими операціями Позивачем було сформовано спірні суми податкового кредиту.

У касаційній скарзі Відповідач наполягає на тому, що враховуючи лише паперові носії за формою первинних документів постає об`єктивна неможливість встановити реальність спірних господарських операцій у цій справі.

На підтвердження реальності спірних операцій поставок Позивачем надано: договори на поставку обладнання, матеріалів та запасних частин по Україні, договори на поставку промислової сировини по Україні, договори щодо надання охоронних послуг, договір про надання транспортно-експедиторських послуг та договір щодо надання послуг по виконанню поїзної та маневрової роботи на під`їзних коліях, додатки до договорів, додаткові угоди, договори підряду та додатки до цих договорів, протоколи узгодження розбіжностей, специфікації, замовлення, прибуткові ордери, видаткові накладні, сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, рахунки, довідки про вартість виконаних робіт, акти на передачу основних та допоміжних матеріалів, акти про використані при ремонті матеріали, списки особистих перепусток, списки тимчасових транспортних перепусток, список разових автотранспортних перепусток, звіти по виданим пропускам, платіжні інструкції про оплату, акти виконаних робіт, табеля обліку люд/годин, платіжні інструкції про оплату.

За результатом дослідження та аналізу цих документів у сукупності суди обох інстанцій визнали, що надані до перевірки первинні документи містять всі необхідні реквізити, та в повній мірі підтверджують здійснення господарських операцій в межах господарської діяльності Позивача, переслідують ділову (економічну) мету, дозволяють ідентифікувати контрагентів та містять в собі відомості щодо змісту та обсягу проведених господарських операцій, за результатами здійснення господарських операцій відбулися реальні зміни в майновому стані сторін.

Cуди встановили, що висновки про нереальність спірних поставок, що слідує й з акта перевірки, ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагентів Позивача щодо неподання ними звітності, недостатності трудових і матеріальних ресурсів, але, як з`ясували суди, не підтвердженій жодними доказами, які б спростовували реальність спірних операцій Позивача.

Наведене підтверджується тим, що у акті перевірки зазначаючи про спірні операції Позивача з контрагентами, відображення яких у бухгалтерському та податковому обліку вплинуло на визначення у декларації від`ємного значення ПДВ, що вплинуло на визначення заявленої згідно з додатком 3 до декларації суми бюджетного відшкодування за грудень 2022 року, податковий орган вказав на їх ймовірну ризиковість, що носить характер припущень.

Суди обґрунтовано зауважили на тому, що Відповідач, зазначаючи в акті перевірки про розумну обачність у господарських правовідносинах, не довів в чому саме Позивач не дотримався розумної обачності у виборі контрагентів, оскільки жоден контрагент Позивача не є учасником кримінального провадження, а посилання Відповідача щодо віднесення контрагентів Позивача до ризикових складаються із загальних фраз, не підкріпленими конкретними доказами.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що Відповідачем не доведено та не надано належних доказів, які б свідчили про наявність фактів протиправної поведінки Позивача та про обізнаність платника податків щодо протиправної поведінки його контрагентів і злагодженості дій між ними, а використана контролюючим органом податкова інформація стосовно контрагентів носить виключно інформативний характер.

Такі висновки судів за встановлених обставин цієї справи є обґрунтованими та узгоджуються зі сталою та послідовною практикою Верховного Суду у такій категорії спорів. Верховний Суд неодноразово висловлювався про те, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат чи податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не було встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Цей підхід підтримано і Великою Палатою Верховного Суду у згаданій постанові від 7 липня 2022 року по справі № 160/3364/19.

Довід Відповідача щодо недостатності трудових і матеріальних ресурсів контрагентів для здійснення задекларованого обсягу робіт/поставки товарів суди попередніх інстанцій відхилили з тих підстав, що жодних належних доказів на підтвердження таких обставин податковий орган не надав. При цьому суд першої інстанції виснував, що законодавством не визначено необхідної кількості трудових ресурсів, складських та виробничих приміщень для виконання того чи іншого виду діяльності, а підприємство не позбавлене можливості залучати виробничі та трудові ресурси на підставі цивільно-правових договорів, чого не перевірив податковий орган. У таких висновках суд спирався на постанови Верховного Суду 16 січня 2018 року у справах № 820/4648/13-а, № 826/1398/14. Скаржник у касаційній скарзі не зазначає, в чому полягає помилковість врахування судом зазначених висновків Верховного Суду у розрізі встановлених у цій конкретній справі обставин.

Таким чином, за результатом судового дослідження умов та обставин спірних операцій Позивача з контрагентами, повного та всебічного аналізу та оцінки доказів в матеріалах справи на предмет реальності спірних операцій з контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «МЕТКОМ ІНВЕСТ», ТОВ «АЛЬФА ПРЕМІУМ ГРУП», ТОВ «ЗАВОД ЕЛЕКТРОСПЛАВ ДНІПРО», ТОВ «ГІРНИЧА МЕТАЛУРГІЙНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ПРОФГАРАНТ», ТОВ «ПРОММОНТАЖ КР», ТОВ «ПРОМТЕХІМПОРТ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «РАПИДМЕД», ТОВ «РЕМОПТИМАБУД», ПРИВАТНЕ ПІДПРИЄМСТВО «ОРІОН», ТОВ «ЦЕНТРАЛЬНА ВАНТАЖНА ЛАБОРАТОРІЯ», ТОВ «РАДАЛІС», ТОВ «БУДІВЕЛЬНО-ІНЖЕНИРІНГОВЕ ПІДПРИЄМСТВО «ІНВЕСТИТОР», ТОВ «УКРРЕМПРОМ», ТОВ «ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕЛЕКТРОАПАРАТ», ТОВ «АДФ ДНІПРО», ТОВ «АВТО-БУС-МАРКЕТ», ТОВ «ІНКОМГРУПП», ПРАТ «УКРПРОМОБЛАДНАННЯ», ТОВ «НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО «ЕКСІММАШ», ТОВ «КРІО ІНТЕР ТРЕЙДІНГ», ТОВ «ВІЛКОМ ЛТД», ТОВ «УКРІНСПЕЦМАШ 2004», ТОВ «ЄВРОСТИЛЬІНСТРУМЕНТ», ТОВ «АЛЬЯНС СЕРВІС КР» судами попередніх інстанцій спростовано доводи контролюючого органу щодо непідтвердження виконання постачання обумовленого в угодах з Позивачем товару та виконання робіт (надання послуг) з боку контрагентів й зроблено обґрунтовані висновки про доведення Позивачем реальності спірних операцій.

Отже, висновки судів попередніх інстанцій у цій справі є результатом оцінки наявних у їх розпорядженні доказів. Суд касаційної інстанції не може не погодитись із ними, оскільки така оцінка здійснена з дотриманням вимог процесуального закону щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи на підставі належних та допустимих доказів.

Відповідно до статті 341 КАС України межі касаційного перегляду судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій визначено межами доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

На обґрунтування своїх доводів Відповідач, з-поміж іншого, посилається постанову Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 804/1118/16 зауважуючи на тому, що у тій справі як і у справі, яка переглядається, платником податку не було надано документів щодо залучення субпідрядників до виконання ремонтних робіт, а також не встановлено підтвердження наявності у контрагентів можливості провадити задекларовані види робіт з огляду на відсутність трудових ресурсів, транспортних засобів, спецтехніки, дотримання безпеки праці та допуску працівників до виконання робіт, обсяг переданих матеріалів для виконання робіт та повернення їх залишків.

Аналіз змісту судового рішення та висновків Верховного Суду у вказаній постанові свідчить про те, що суд касаційної інстанції визнаючи обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій у тій справі виходив з наданої судами оцінки встановлених обставин тієї справи у їх сукупності. Інформація податкового органу щодо фінансово-господарської неспроможності контрагентів виконати спірні у тій справі операції була перевірна судами та знайшла підтвердження у ході судового розгляду. Суди встановили й виходили з того, що надані зведені кошториси не містять відомостей про використання товару із найменуванням, який був придбаний позивачем для проведення відповідних підрядних робіт, відсутні документи на транспортування придбаних товарів, відомості про їх отримання та оприбуткування; відсутні сертифікати якості придбаного товару, що передбачено умовами договорів; відсутні документи щодо залучення субпідрядників як і досягнутими домовленостями позивача з його контрагентами таке не передбачено; не надано доказів виконання умов проведення відповідних підрядних робіт виконавцями; недоліки у наданих документах, які унеможливлюють ідентифікувати учасників спірних операцій; відсутність необхідних ресурсів та засобів для виконання відповідних операцій. Саме такі обставини, якщо їх узагальнити, визнано судами достатніми для висновку про нереальність спірних операцій у справі № 804/1118/16, з чим не міг не погодитись й суд касаційної інстанції.

Аналогічно, посилаючись на постанову Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 826/26497/15 Відповідач цитує висновки із вказаного рішення про те, що реальність господарських операцій повинна підтверджуватись належними первинними документами, а позиція контролюючого органу у цій справі обґрунтовувалась податковою інформацією, відсутністю документів на підтвердження фактичного виконання робітниками відповідних робіт з огляду на те, що пропускною системою підприємства не зафіксовано проходження робітників або транспорту на територію підприємства.

Разом з тим, підставою для висновку Верховного Суду про відхилення касаційної скарги платника податків і залишення без змін рішень судів про відмову в позові у справі № 826/26497/15 слугували не тільки обставини ненадання до перевірки доказів проходу/проїзду працівників та автомобільного транспорту, але й те, що: деякі з первинних документів були підписані особою, прізвище, ім`я, по батькові якої не було вказано; банківський рахунок, на який є посилання у договорі, відкрито пізніше, ніж укладено угоду; у контрагентів відсутнє власне чи орендоване обладнання, технічний персонал для виконання таких господарських операцій; голову правління позивача звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого статтею 212 КК України, з нереабілітуючих підстав. Саме за таких обставин й оцінки доказів у їх сукупності суди у справі № 826/26497/15 погодились із висновком податкового органу про нереальність господарських операцій.

Суд касаційної інстанції у цій справі зазначає, що дійсно підтвердження/непідтвердження обставин проходження працівниками контрагентів та їх автомобільним транспортом контрольно-пропускних пунктів (за їх наявності на підприємстві) може бути враховане судами як доказ реальності/нереальності господарських операцій. Проте самостійно відсутність таких документів не може бути розцінена як єдина і суттєва підстава для висновку про отримання платником податків неправомірної податкової вигоди.

У цій справі скаржник не наводить, а суди попередніх інстанцій не встановили інших суттєвих недоліків первинних документів або ж обставин здійснення господарських операцій, які б згідно з усталеною практикою Верховного Суду свідчили саме на користь висновку про нереальність спірних господарських відносин. Суди дослідили й врахували у сукупності з іншими документами щодо спірних операцій відповідні списки: особистих перепусток, тимчасових транспортних перепусток, разових автотранспортних перепусток, звіти по виданим пропускам. Водночас у касаційній скарзі не наведено доводів, в чому полягає помилка судів попередніх інстанцій при оцінці цих доказів як таких, що спростовують, з-поміж інших наданих документів, позицію податкового органу в цій частині.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 9 жовтня 2019 року у справі № 808/9397/13-а скаржник фактично стверджує про неможливість врахування судом документів, що не були надані під час перевірки, що встановлено пунктом 44.6 статті 44 ПК України. У наведеній Відповідачем постанові Верховний Суд за наслідками аналізу зазначеної норми права виснував, що якщо до закінчення перевірки платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.

Зазначаючи про те, що апеляційний суд досліджуючи питання правомірності формування податкового кредиту за фінансово-господарськими операціями Позивача з контрагентами-постачальниками (виконавцями робіт, надавачами послуг) не надав належної оцінки тому, що Позивач не виконав вимоги контролюючого органу про надання документів для проведення перевірки, скаржник обмежується загальним посиланням на норму 44.6 статті 44 ПК України і правозастосування у справі № 808/9397/13-а не конкретизуючи, яких саме документів не було надано Позивачем у справі, що розглядається, як і того, які саме показники, відображені платником у податковій звітності в контексті реальності операцій слід було підтвердити цими документами.

Слід врахувати й те, що згідно з висновками Верховного Суду у вказаній постанові від 9 жовтня 2019 року у справі № 808/9397/13-а наслідки, визначені пунктом 44.6 статті 44 ПК України, застосовуються до платника податків саме за ненадання документів, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності та не стосуються інших документів.

Вказуючи на те, що ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» не надало будь-яких документів з приводу залучення до виконання робіт субпідрядних організацій Відповідач покликається на висновки Верховного Суду у постанову від 25 червня 2018 року у справі № 803/1923/13-а. Проте дослідження змісту цієї постанови свідчить, що питання обґрунтованості/необґрунтованості залучення субпідрядних організацій у межах справи № 803/1923/13-а взагалі не вирішувалось.

Посилаючись на постанову Верховного Суду від 9 грудня 2019 року по справі № 804/1752/17 Відповідач не враховує того, що посилання податкового органу у тій справі на відсутність можливості у контрагентів платника податку здійснити господарські операції з постачання товарів внаслідок відсутності у них складських приміщень, виробничих потужностей, технічних можливостей, людських ресурсів та кваліфікованого персоналу в необхідній кількості для вчинення задекларованих операцій; не підтвердження факту придбання контрагентами проданого позивачу товару; відсутність можливості дослідити рух продукції по ланцюгу постачання (оскільки відсутні операції щодо придбання постачальниками контрагентів товарів, які поставлялися позивачу) знайшли підтвердження під час судового розгляду тієї справи, водночас не були єдиною підставою для висновків судів у тій справі.

Так само і у справі № 804/4434/15, на постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у якій посилається скаржник в обґрунтування своїх доводів, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій у тому, що надані позивачем під час перевірки та впродовж розгляду справи первинні документи не підтверджують реальність операцій, які зумовлюють зміни в структурі активів, зобов`язань та власного капіталу суб`єкта господарювання (позивача), зважаючи на недоведеність наявності у контрагента матеріально-технічної можливості здійснювати обумовлені договором із позивачем роботи (послуги), а також ненадання документів, які за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання.

Щодо посилань скаржника на висновки по справі № 826/8752/16, то суд касаційної інстанції у згаданій скаржником постанові від 29 січня 2021 року звернув увагу на те, що у межах кримінального провадження було встановлено, що керівник контрагента не підписував відповідних документів, пов`язаних з господарською діяльністю товариства, що також підтверджується результатом почеркознавчого експертного дослідження копій відповідних первинних документів, у тому числі за спірними у тій справі операціями, а також те, що підписи виконані іншою особою, а також не враховано й отримані у межах іншого кримінального провадження заперечення керівника іншого контрагента своєї участі у фінансово-господарських операціях. Оскільки суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки вказаним доказам, тому обставини щодо реальності господарських операцій між позивачем та вказаним контрагентом касаційним судом визнані такими, що не були у повному обсязі перевірені апеляційним судом, тому справу було скеровано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Аналогічно й у справі № 809/39/17, на висновки Верховного Суду у постанові від 6 квітня 2021 року у якій покликається скаржник, де судами, з-поміж іншого, було враховано заперечення посадових осіб контрагентів в укладенні від імені контрагентів та підписання відповідних документів, у тому числі за спірними у тій справі операціями. Наведені обставини враховані судами в сукупності з даними інформаційних баз податкового органу щодо відсутності основних засобів, працівників, можливостей придбання та виготовлення товарів контрагентами у тій справі.

Тож доводи скаржника про те, що оскаржувані рішення у цій справі ухвалені без урахування висновків Верховного Суду у викладених у касаційній скарзі судових рішеннях касаційного суду є безпідставними. Адже аналіз цих судових рішень Верховного Суду дає підстави вважати, що такі рішення були ухвалені за інших конкретних фактичних обставин справи, установлених судами, а наведені скаржником цитати з цих рішень пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та дослідження обставин окремої справи.

Суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини. Водночас посилання скаржника на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження не можуть бути взяті до уваги судом касаційної інстанції, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення. В даному випадку обставини справи, яка є предметом касаційного перегляду, і справ, наведених Відповідачем як підстави касаційного оскарження, є відмінними за обсягом і змістом установлених судами фактичних обставин. Тож посилання Відповідача на неврахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 19 грудня 2019 року по справі № 804/1118/16, від 20 лютого 2020 року по справі № 826/26497/15, від 9 грудня 2019 року по справі № 804/1752/17, від 29 січня 2021 року по справі № 826/8752/16, від 6 квітня 2021 року по справі № 809/39/17, від 9 жовтня 2019 року по справі № 808/9397/13-а, від 25 червня 2018 року по справі № 803/1923/13-а, від 10 квітня 2019 року по справі № 804/4434/15 не знайшли свого підтвердження, оскільки оскаржувані судові рішення не суперечать викладеним у них висновкам в частині застосування норм матеріального права, які підлягали застосуванню у спірних правовідносинах.

Отже, Відповідач у касаційній скарзі фактично просить суд касаційної інстанції вийти за межі перегляду справи та дати нову оцінку доказам, що містяться в матеріалах справи, в той час як суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України не наділений повноваженнями дослідження й переоцінки доказів та перевірки обставин, які вже встановлені судами першої та апеляційної інстанцій. Доводи касаційної скарги не містять належних та об`єктивно обумовлених міркувань, які б спростовували наведені висновки судів першої та апеляційної інстанцій. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з мотивами суду першої та апеляційної інстанцій, якими вони керувалися при оцінці доказів і встановленні обставин справи.

Враховуючи окреслені податковим органом в акті перевірки підстави для висновку про безтоварний характер спірних у цій справі господарських операцій, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що сама по собі зібрана податкова інформація не є достатньою підставою для висновку про неможливість реального здійснення господарських операцій. Суди правильно оцінили наявні у податкового органу відомості саме у співвідношенні з наявною первинною документацію та надали перевагу належним письмовим доказам.

Таким чином, доводи заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, а зводяться виключно до нової оцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України, а касаційна скарга не містить інших обґрунтувань, ніж ті, які були висловлені Відповідачем під час слухань цієї справи в судах першої та апеляційної інстанцій, і з урахуванням яких суди вже надавали правову оцінку встановленим у справі обставинам.

Таким чином, переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Суд звертає увагу на таке.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам процесуального закону рішення суду першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є необґрунтованими.

Отже, переглянувши судові рішення, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами першої та апеляційної інстанцій не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційні скарги необхідно залишити без задоволення.

Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

4.3. Щодо повернення надміру сплаченого судового збору

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Як передбачено у частині другій статті 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Згідно з абзацом першим пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року № 787, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету або на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили.

На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 4 квітня 2024 року про залишення касаційної скарги без руху Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було подано до суду платіжну інструкцію від 26 березня 2024 року № 221 на суму 60560 грн про сплату судового збору за подання касаційної скарги й одночасно заявлено клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору у сумі 6880,00 грн.

Оскільки сплачений скаржником судовий збір за подання касаційної скарги перевищує належну до сплати суму судового збору за подання касаційної скарги у цій справі, надміру сплачений судовий збір у розмірі 6880,00 грн підлягає поверненню скаржнику.

Керуючись статтями 3, 344, 349, 350, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 лютого 2024 року залишити без змін.

Повернути Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ 43968079) з Державного бюджету України надміру сплачені ним кошти на оплату судового збору у розмірі 6880 (шість тисяч вісімсот вісімдесят) грн згідно з платіжною інструкцією № 221 від 26 березня 2024 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді І.Л. Желтобрюх

М.М. Яковенко