Ухвала

від 22.05.2024 по справі 420/5436/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

справа №420/5436/22

адміністративне провадження № К/990/17304/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

перевіривши касаційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №420/5436/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України середній заробіток за час затримки розрахунку у сумі 67116 грн.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04 червня 2020 року по 08 липня 2021 року у розмірі 66968,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року скасовано. Позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Постановою Верховного Суду від 28 вересня 2023 року постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2023 року скасовано, а справу направлено до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року скасовано рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2022 року на підставі пункту 3 частини третьої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 04.06.2020 по 08.07.2021 у розмірі 66968,16 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

03 травня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга Міністерства внутрішніх справ України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №420/5436/22.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.

За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.

Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.

Пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Виключень щодо посади позивача у цій справі відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції» не встановлено.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Таким чином, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Зі змісту касаційної скарги вбачається, що скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин. У поданій касаційній скарзі відсутні посилання на конкретні справи або їх кількісні показники, які б свідчили про те, що судами сформульовано різну правову позицію при вирішенні справ з аналогічними обставинами справи. Доводи скаржника щодо фундаментального значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики зводяться виключно до припущень скаржника та не містять належного обґрунтування.

Отже, аналіз мотивів касаційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не свідчить про наявність підстав для відкриття провадження у справі за підпунктом «а» частини п`ятої статті 328 КАС України, оскільки заявником не наведено вмотивованих аргументів, що дозволили б стверджувати, що формування Верховним Судом висновку щодо застосування певних норм у цій справі, буде мати вплив на права та інтереси спільноти з метою реалізації їхніх прав щодо певного суспільного блага.

За таких обставин, оскільки пункт 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачає можливість перегляду, в якості винятку, судових рішень, що не підлягають касаційному оскарженню судом касаційної інстанції лише у разі, якщо скаржником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї правової норми, скаржником таких винятків не зазначено, у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Зазначення заявником у касаційній скарзі про неправильне застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України) не є достатнім для вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій категорії справ.

При цьому, як убачається з оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, суд урахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 821/1083/17, від 30 січня 2019 року в справі №910/4518/16, та Верховного Суду, викладені у постановах від 18 березня 2021 року у справі №804/8952/15, від 11 лютого 2021 року у справі №240/532/20, від 17 травня 2023 року у справі №240/11052/20.

Подана касаційна скарга відповідача містить цитування нормативно-правових актів та судових рішень, незгоду з рішеннями судів попередніх інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Інші доводи та аргументи заявника зводяться до тлумачення норм матеріального права, переоцінки доказів та неповного з`ясування обставин справи судом апеляційної інстанції, що виключає можливість його перегляду з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 248, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства внутрішніх справ України на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04 квітня 2024 року у справі №420/5436/22.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько