Постанова

від 23.05.2024 по справі 420/499/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 420/499/20

касаційне провадження № К/990/29262/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області

на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року (головуючий суддя - Потоцька Н.В.)

та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Шевчук О.А.; судді - Бойко А.В., Федусик А.Г.)

у справі № 420/499/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діалайф»

до Головного управління ДПС в Одеській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Діалайф» (далі - ТОВ «Діалайф»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Одеській області (далі - ГУ ДПС в Одеській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень від 27 грудня 2019 року № 0011360508, від 27 грудня 2019 року № 0011390508, від 27 грудня 2019 року № 0011380508.

Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 07 грудня 2020 року адміністративний позов задовольнив повністю.

П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 26 липня 2023 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

ГУ ДПС в Одеській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року та направити справу на новий судовий розгляд.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю «Атлант Пром», Медичним спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбрамед», Товариством з обмеженою відповідальністю «Інфо-Пром», Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-ЛІДЕР».

Щодо іншої частини встановлених під час здійснення контрольного заходу порушень касаційна скарга не містить мотивів незгоди з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, а тому в Суду відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам судів у рамках даного касаційного провадження.

Верховний Суд ухвалою від 27 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС в Одеській області.

Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами з`ясовано, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Діалайф» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 14 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року, валютного - за період з 14 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 14 березня 2016 року по 30 вересня 2018 року, за результатами якої складено акт від 09 грудня 2019 року № 000101/15-32-05-08/40340772.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем вимог пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198,2, 198.5 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), статей 1, 2, 3, 4, 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV), пункту 1.2 глави 1, пунктів 2.1, 2.4, 2.7, 2.14, 2.15 глави 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 4, 5, 6, 7, 8, 9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 року № 246 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), пунктів 5, 6, 7, 10 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку, зокрема, з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання послуг (робіт) та товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант Пром», Медичного спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Гамбрамед», Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфо-Пром», Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-ЛІДЕР» з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених господарських операцій, що мотивовано відсутністю в контрагентів платника в достатній кількості трудових ресурсів, основних та виробничих засобів, необхідних для виконання спірних поставок, а також непідтвердженням придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання.

На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДПС в Одеській області 27 грудня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0011360508, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1799766,00 грн за основним платежем та 449942,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0011380508, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, на 2389183,00 грн; № 0011390508, згідно з яким застосовано штраф у розмірі 904048,00 грн.

Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, витрати для цілей визначення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарських операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника податків.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні витрат та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що вони є реальними та підтверджуються долученими платником до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій, а також господарський характер понесених за ними витрат.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення ТОВ «Діалайф» розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Доводи відповідача про відсутність у постачальників платника достатньої кількості основних засобів та трудових ресурсів для виконання оспорюваних поставок, а також непідтвердження придбання товарно-матеріальних цінностей по ланцюгам постачання цілком об`єктивно відхилено судами, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами, ґрунтуються виключно на припущеннях, які, в свою чергу, базуються на узагальненій податковій інформації без проведення контрольних заходів щодо відповідних осіб та дослідження первинних документів.

За таких обставин висновок судів попередніх інстанцій про необ`єктивність твердження відповідача щодо неправомірності формування позивачем даних податкового обліку за розглядуваними господарськими операціями ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ГУ ДПС в Одеській області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. А. Гончарова

Судді І. Я. Олендер

Р. Ф. Ханова