Постанова

від 23.05.2024 по справі 240/23428/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року

м. Київ

справа № 240/23428/23

адміністративне провадження № К/990/38059/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Мартинюк Н.М., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунецьке хлібоприймальне підприємство»

на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року (головуючий суддя - Семенюк М.М.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (головуючий суддя - Сапальова Т.В., судді: Капустинський М.М., Ватаманюк Р.В.)

у справі № 240/23428/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство"

до Звягельського відділу державної виконавчої служби у Звягельському районі Житомирської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ)

за участю третьої особи ТОВ «Август-Кий»

про визнання дій неправомірними, визнання протиправною та скасування постанови.

I. ПРОЦЕДУРА

1. У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" (далі - ТОВ "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство") звернулось до суду з вказаним позовом, в якому просить, зокрема:

- визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Ємільчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Радченка А.М. щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 8619,11 грн від 20 березня 2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Ємільчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Радченка А.М. про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 8619,11 грн від 20 березня 2019 року, винесену в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

2. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року, позовну заяву повернуто позивачу.

3. Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить скасувати вказані судові рішення, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 04 грудня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

II. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

5. Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, в заяві не зазначені підстави його пропуску, які можуть бути визнані судом поважними, тому існують підстави для застосування наслідків, визначених у пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

6. Суд першої інстанції зазначив, що позивач фактично оскаржує постанову державного виконавця від 20 березня 2019 року, однак до суду звернувся 09 серпня 2023 року, тобто з пропуском встановленого Законом України «Про виконавче провадження» та пунктом 1 частини другої статті 287 КАС України десятиденного строку, останнім днем якого було 30 березня 2019 року.

7. Також суд першої інстанції вказав, що посилання позивача в заяві на дії відповідача (повернення виконавчого документа 26 вересня 2019 року тощо), які мали місце через декілька місяців після закінчення строку звернення до суду з позовом, останнім днем якого було 30 березня 2019 року, не можуть бути розцінені судом як поважна причина порушення такого строку.

8. Суд апеляційної інстанцій погодився з висновком суду першої інстанції та залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

III. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. В обґрунтування касаційної скарги скаржник посилається на постанови від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 2019 року у справі №910/22695/13, в яких Верховний Суд дійшов висновку, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.

10. Чинне процесуальне законодавство початок перебігу строку звернення до суду визначає альтернативно - це день, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, тому при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з`ясувала для себе, що через певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є необхідним змінити спосіб захисту на той, яким вона раніше скористатися не бажала.

11. Зазначена правова позиція знаходить своє відображення в постанові Верховного Суду від 31 січня 2023 року у справі №420/7598/22.

12. Скаржник зазначає, що про постанову про поновлення виконавчого провадження дізнався 04 серпня 2023 року, що підтверджується наданими до суду документами, які не були досліджені та не брались судом першої та апеляційної інстанції до уваги, що в свою чергу призвело до порушення права на судовий захист.

13. Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свої прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або якщо вказані підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

14. Така позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06 лютого 2018 року у справі №607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі №438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі №375/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі №663/10112/16-а, від 10 липня 2018 року у справі №820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі №826/11545/17, від 09 листопада 2018 року у справі №334/3536/17 (2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 оку у справі №537/2348/16-а, від 27листопада 2018 року у справі №305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі №756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі №712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі №201/9987/17 (2-а/201/304/2017), від 07 лютого 2019 року у справі №802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі №826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15, від 05 травня 2022 року у справі №240/10663/20.

15. Скаржник вважає, що суди під час ухвалення оскаржуваних рішень допустили порушення норм процесуального права, а саме неправильно застосували положення 122 КАС України, в результаті чого дійшли протиправних висновків про те, що зазначені ним підстави пропуску строку звернення до суду не є поважними.

16. Щомісячно на початку календарного місяця працівники позивача проводять моніторинг наявних активних судових та виконавчих проваджень за якими стороною виступає позивач. При здійсненні такого моніторингу на початку липня 2023 року стало відомо про відкрите виконавче провадження НОМЕР_2.

17. 03 серпня 2023 року позивачем було надіслано на електронну адресу виконавчої служби (info@nv.zt.dvs.ua) заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, що підтверджується роздруківкою електронної пошти. 04 серпня 2023 року позивач ознайомився з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_2, з яких стало відомо, що виконавче провадження було відновлене 11 липня 2023 року.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити таке.

19. Касаційне провадження у справі відкрите з підстави оскарження судового рішення, зазначеної в частині другій статті 328 КАС України, та посилання скаржника на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

20. Перевіряючи правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права необхідно вказати таке.

21. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, яка залишена без змін постановою суду апеляційної інстанції, про повернення позовної заяви у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом (визнання неповажними причин пропуску такого строку).

22. Згідно зі статтею 5 КАС України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

23. Відповідно до частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

24. Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

25. За змістом частин першої, другої статті 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

26. Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

27. Пунктом 9 частини четвертої статті 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

28. Відповідно до частини другої статті 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

29. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина четверта статті 122 КАС України).

30. Так, предметом оскарження у цій справі є постанова старшого державного виконавця Ємільчинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Радченка А.М. про стягнення виконавчого збору у розмірі 26 8619,11 грн від 20 березня 2019 року, винесена в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

31. Водночас, з указаними позовними вимогами до суду позивач звернувся 09 серпня 2023 року. У позовній заяві позивач не просив поновити строк звернення до суду.

32. Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

33. 21 серпня 2023 року на виконання вимог вказаної ухвали позивач подав заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, в обґрунтування якої зазначив, що при здійсненні щомісячного моніторингу справ на початку липня 2023 року працівникам ТОВ "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" стало відомо про наявність виконавчого провадження НОМЕР_1. В межах цього виконавчого провадження 20 березня 2019 року старшим державним виконавцем було відкрито виконавче провадження та винесено постанову про стягнення з ТОВ "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" виконавчого збору. 26 вересня 2019 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, згідно з якою припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. 26 травня 2021 року старшим державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 39, статті 40 Закону України "Про виконавче провадження". 04 серпня 2023 року представник позивача ознайомився з матеріалами виконавчого провадження НОМЕР_1 та встановив, що виконавче провадження було відновлено 11 липня 2023 року. Вважаючи постанову державного виконавця від 20 березня 2019 року ВП НОМЕР_1 про стягнення виконавчого збору незаконною, ТОВ "Яблунецьке хлібоприймальне підприємство" 09 серпня 2023 року звернулось з позовом до суду.

34. Оцінивши наведені позивачем у заяві причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом, суд першої інстанції визнав їх неповажними, оскільки посилання позивача в заяві на дії відповідача (повернення виконавчого документа 26 вересня 2019 року тощо), які мали місце через декілька місяців після закінчення строку звернення до суду з позовом, останнім днем якого було 30 березня 2019 року, не може бути розцінене як поважна причина порушення такого строку.

35. Таким чином, враховуючи, що позивачем пропущений строк звернення до суду, в заяві не зазначені підстави його пропуску, які можуть бути визнані судом поважними, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви позивачу.

36. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції та правильно зазначив, що доказів, які б підтверджували наявність істотних обставин, перешкод чи труднощів, що унеможливили своєчасне звернення з цим позовом до суду позивачем не надано, а наведені ним у заяві про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду обставини щодо пропуску такого строку не є об`єктивно непереборними і не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду, оскільки є результатом суб`єктивних дій самого позивача.

37. Що ж стосується посилання скаржника на його необізнаність про існування постанови про відновлення виконавчого провадження від 11 липня 2023 року у ВП НОМЕР_2, то суд апеляційної інстанції зазначив, що такі не спростовують висновків суду про пропуск позивачем процесуального строку на оскарження постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 20 березня 2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1. Крім того, скаржником не обґрунтовано, яким чином вчинення виконавчих дій у ВП НОМЕР_2 вплинуло на неможливість своєчасного оскарження постанови про стягнення виконавчого збору від 20 березня 2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

38. У аспекті вказаних висновків судів попередніх інстанцій про відсутність істотних обставин, непереборних перешкод чи труднощів, колегія суддів зауважує, що строк звернення до суду, як одна зі складових гарантії права на суд, може і має бути поновленим лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

39. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

40. Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку для подання позовної заяви здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

41. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

42. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

43. Частина друга статті 44 КАС України покладає на учасників справи обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

44. Для цього позивач як особа, зацікавлена у поданні позову, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

45. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 жовтня 2020 року у справі №9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку з пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

46. Також Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

47. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

48. Отже, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

49. Підсумовуючи колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивач не навів змістовних і вагомих доводів щодо вчинення ним всіх необхідних і можливих дій, які вказують на бажання реалізувати його процесуальні права з метою їх захисту в судовому порядку; не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним позовної заяви не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від його волевиявлення.

50. У касаційній скарзі скаржник посилається на постанови Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року та від 11 жовтня 22019 року у справі №910/22695/13, в яких викладено висновок, що за відсутності обов`язку у сторін виконавчого провадження відстежувати автоматизовану систему виконавчого провадження та за відсутності доказів направлення приватним виконавцем постанови про вчинення дії у виконавчому провадженні (документа виконавчого провадження), є передчасними висновки судів попередніх інстанцій про неповажність наведених скаржником причин розгляду. Ненаправлення державним виконавцем таких документів може свідчити про порушення прав скаржника бути обізнаним про хід виконавчого провадження та на здійснення своєчасних процесуальних заходів для запобігання порушенню його прав та охоронюваних законом інтересів. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 07 липня 2022 року у справі №918/539/16.

51. Однак, Верховний Суд вважає, що посилання на вказану правову позицію є безпідставними, оскільки позивач у справі, що розглядається, посилається на свою необізнаність існування постанови про відновлення виконавчого провадження від 11 липня 2023 року у виконавчому провадженні НОМЕР_2, тоді як предметом оскарження у спірних правовідносинах є постанова про стягнення виконавчого збору від 20 березня 2019 року в межах виконавчого провадження НОМЕР_1.

52. При цьому, позивач не вказує про те, що йому не було відомо про існування спірної постанови від 20 березня 2019 року, в результаті чого можна зробити висновок про його обізнаність з такою постановою. У той же час правом її оскарження у строк, встановлений процесуальним законом, позивач не скористався.

53. Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а значною мірою зводяться до трактування на власний розсуд норм процесуального права, що стосуються строку звернення до адміністративного суду.

54. Висновки судів у цій справі не суперечать висновкам, викладеним у постановах Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі.

55. З огляду на викладене Суд констатує, що у касаційній скарзі відсутні обґрунтовані доводи, які б свідчили про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права.

56. Частиною першою статті 350 КАС України установлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

57. Таким чином, оскільки при ухваленні судових рішень суди попередніх інстанцій порушень норм процесуального та матеріального права не допустили, то колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних рішень - без змін.

58. З огляду на результат касаційного розгляду справи питання про розподіл судових витрат не вирішується.

Керуючись статтями 345, 350, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Яблунецьке хлібоприймальне підприємство» залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі №240/23428/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Н.М. Мартинюк

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду