Рішення

від 14.05.2024 по справі 336/676/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/676/24

Провадження №: 2/336/1309/2024

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

14 травня 2024 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суду м. Запоріжжя в складі головуючого судді Боєва Є.С., за участю:

секретаря судового засідання Журавель Д.В.,

представника прокуратури прокурора Лисенко І.С.,

представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гурильова А.С.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника третьої особи адвоката Коноваленка О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, до ОСОБА_1 , третя особа: Селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_2 », про конфіскацію земельної ділянки,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувсядо судуз вказаним позовомв обґрунтуванняякого зазначав,що відповідач ОСОБА_1 є громадяниномросійської федерації.Згідно свідоцтвапро правона спадщинуза заповітомсерії ,зареєстрованого за № 1369 від 23.10.2013 року відповідач набув право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,7399 га за кадастровим номером 2323981500:05:003:0070, що розташована на території Кіровської сільської ради Оріхівського (натепер увійшов до складу Пологівського) району Запорізької області). Рішенням приватного нотаріуса Пологівського районного нотаріального округу Запорізької області Студенцовим О.В. від 23.10.2013 року зареєстровано право власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 190349623239, номер відомостей про речове право 3024126. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 є власником цієї земельної ділянки і на цей час, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 361099846 від 08.01.2024 року. У цій Інформації у графі «Власники» вказані паспортні дані ОСОБА_1 , з яких видно, що відповідач має паспорт громадянина російської федерації, країна громадянства: російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 .

Позивач зазначав, що 03.05.2018 р. між ОСОБА_1 та СФГ « ОСОБА_2 » укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 2323981500:05:003:0070 строком на 10 років з моменту державної реєстрації права оренди. Державну реєстрацію договору оренди здійснено 30.10.2018 року та відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказаний договір є чинним на цей час.

Також позивач в обґрунтування позову вказав на те, що на направлений прокуратурою 04.10.2023 року лист з метою з`ясування теперішнього громадянства відповідача ОСОБА_1 отримано 24.10.2023 року відповідь від Управління ДМС у Запорізькій області, в якому вказано, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований посвідкою ІН НОМЕР_2 від 29.05.2013 року, орган видачі 2301. Паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався, тобто, ОСОБА_1 отримав вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування саме як іноземець. Проте упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2323981500:05:003:0070 відповідач не відчужив її. Оскільки відповідач, який є іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і по теперішній час не відчужив дану земельну ділянку, наявні всі підстави для конфіскації ділянки у власність держави.

У позові також зазначалося, що враховуючи виявлені порушення та зазначені положення законодавства, керуючись ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», Мелітопольською окружною прокуратурою на адресу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області надіслано лист від 04.10.2023 року із повідомленням про виявлені порушення та з вимогою про інформування про вжиті заходи щодо їх усунення, у тому числі в судовому порядку. У відповіді на вказаний лист від 16.10.2023 року ГУ Держгеокадастру поінформувало окружну прокуратуру про те, що управління позбавлене можливості звернутися до суду із позовною заявою про конфіскацію спірної земельної ділянки, оскільки у Головного управління відсутні належні та допустимі докази для обґрунтування таких позовних вимог, а також обсяг коштів, виділених на сплату судових витрат на 2023 рік значно обмежений.

Позивач вважає, що зазначені причини не є поважними та не дають підстав залишити без реагування зазначені порушення, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 05 лютого 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у даній справі та призначено підготовче судове засідання на 13.03.2024 року (а. с. 48).

04.03.2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гурильова А.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду (а. с. 59-60).

12.03.2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гайдаржийського В.С. надійшла заява про зміну представника та участь нового представника у судовому засіданні, призначеному на 13.03.2024 року (а. с. 63-64).

13.03.2024 року від представника третьої особи СФГ «Карпенко О.І.» - адвоката Коноваленко О.Ю. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (а. с. 70).

В підготовче судове засідання, призначене на 13.03.2024 року з`явилися представник прокуратури та представник ГУ Держгеокадастру. Ухвалою, постановленою на місці, суд ухвалив закрити підготовче судове засідання, призначити справу до судового розгляду на 14.05.2024 року (а. с. 74).

07.05.2024 року від представника третьої особи адвоката Коноваленко О.Ю. надійшли письмові пояснення. Адвокат зазначав, що в позовній заяві неналежним чином сформовано підстави залучення третьої особи (СФГ «Карпенко О.І.) до розгляду справи, а також прокурором взагалі не визначено яким саме чином рішення в справі буде впливати на права та обов`язки третьої особи (а. с. 77).

08.05.2024 року від представника ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гурильова А.С. надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду. В заяві також зазначалося, що в системі Відеоконференцзв`язку представником Головного управління зареєстрований ОСОБА_3 (а. с. 83-84).

13.05.2024 року від заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Сніжани Кісілічак надійшли письмові пояснення (у порядку ст. ст. 43, 49, 56 ЦПК України), в яких зазначалося, що викладені у письмових поясненнях представника третьої особи доводи щодо незрозумілості підстав для залучення третьої особи СФГ « ОСОБА_2 » спростовуються наступним. В разі прийняття судом рішення про задоволення позовних вимог право власності на спірну земельну ділянку перейде до держави в особі уповноваженого державного органу ГУ Дергеокадастру у Запорізькій області, яким потім буде здійснено продаж конфіскованої земельної ділянки на земельних торгах. За таких обставин право вимагати від орендаря виконання умов Договору, а також обов`язки орендодавця будуть належати іншим особам, а не відповідачу, тобто рішення в справі буде матиме вплив на права та обов`язки СФГ « ОСОБА_4 » як сторони договору оренди земельної ділянки (а. с. 87-90).

В судовому засіданні, яке відбулось 14.05.2024 року прокурор Мелітопольської окружної прокуратури Лисенко І.С. підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити в повному обсязі припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 4,7399 га, кадастровий номер 2323981500:05:003:0070, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 190349623239, номер відомостей про речове право 3024126, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (ЄДРПОУ 39820689). Також позивач просила стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3028 грн.

Представник ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області Гурильов А.С. підтримав заявлені прокурором позовні вимоги в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Відповідач ОСОБА_1 заперечив проти позову, пояснивши суду, що нотаріус при оформленні спадщини роз`яснив про необхідність відчуження земельної ділянки впродовж року. Проте інший юрист пояснив йому, що така законодавча вимога відсутня.

Представник третьої особи (СФГ «Карпенко О.І.») адвокат Коноваленко О.Ю. послався на те, що прокуратурою не доведені підставі для представництва інетересів держави в особі ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області.

Під час ухвалення рішення суд у відповідності до вимог статті 264 ЦПК України повинен вирішити чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Заслухавши пояснення сторін та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено і не заперечується відповідачем, що ОСОБА_1 є громадянином російської федерації. Це підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 361099846 від 08.01.2024 року. У цій Інформації у графі «Власники» вказані паспортні дані ОСОБА_1 , з яких видно, що відповідач має паспорт громадянина російської федерації, країна громадянства: російська федерація, РНОКПП НОМЕР_1 (а. с. 18-19).

Також зі змісту наданої отриманої позивачем копії відповіді від 24.10.2023 р., яка надійшла від Управління Державної міграційної служби у Запорізькій області, вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 документований посвідкою ІН НОМЕР_2 від 29.05.2013 року, орган видачі 2301. Паспортом громадянина України та паспортом громадянина України для виїзду за кордон не документувався (а. с. 27).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого за № 1369 від 23.10.2013 року (спадкова справа № 116/2010) відповідач набув право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,7399 га, кадастровий номер 2323981500:05:003:0070. Право власності на вказану земельну ділянку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2013 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 190349623239, номер відомостей про речове право 3024126 (а. с. 20; 18-19).

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 отримав вищевказану земельну ділянку у порядку спадкування саме як іноземець. Проте упродовж року після набуття права власності на спірну земельну ділянку відповідач не відчужив її.

Згідно зі статтями 13, 14 Конституції України, земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля в Україні є національним багатством і перебуває під особливою охороною закону. Згідно норм ст. 19 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення віднесено до категорії особливо цінних. Суб`єктами права приватної власності на землю відповідно до статті 80 Земельного кодексу України визначено громадян України та юридичних осіб. Проте з урахуванням змісту частини другої статті 81 та інших норм Земельного кодексу України суб`єктами права приватної власності на землю визнаються також іноземні громадяни та особи без громадянства.

Зокрема, іноземні громадяни та особи без громадянства відповідно до частини 2 статті 81 Земельного кодексу України можуть набувати права власності на земельні ділянки несільськогосподарського призначення в межах населених пунктів, а також на земельні ділянки несільськогосподарського призначення за межами населених пунктів, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві приватної власності. Згідно із частиною 3статті 81 Земельного кодексу України іноземці та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки відповідно до частини другої цієї статті у разі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) викупу земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності; в) прийняття спадщини.

Відповідно до частини 5 статті 22 Земельного кодексу України набуття у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням вимог статті 130 цього Кодексу, а саме: іноземцям, особам без громадянства та юридичним особам заборонено набувати частки у статутному (складеному) капіталі, акції, паї, членство у юридичних особах (крім як у статутному (складеному) капіталі банків), які є власниками земель сільськогосподарського призначення.

Одночасно за змістом частини 4 статті 81 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню.

У разі невиконання цієї вимоги настають наслідки, передбачені ч. 2, 4 ст. 145 Земельного кодексу України, а саме, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду. Позов про конфіскацію земельної ділянки подається до суду органом, що здійснює державний контроль за використанням та охороною земель. Конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах.

Таким чином, нормами Земельного кодексу України чітко визначені права іноземців щодо спадкування земельних ділянок сільськогосподарського призначення та обов`язок припинити право власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення шляхом її відчуження протягом року.

Пунктом 10 ч. 1 ст. 346 Цивільного кодексу України визначено конфіскацію як одну з підстав припинення права власності. Згідно із статтею 354 Цивільного кодексу України до особи може бути застосовано позбавлення права власності на майно за рішенням суду як санкція за вчинення правопорушення (конфіскація) у випадках, встановлених законом. Конфісковане майно переходить у власність держави безоплатно, крім випадків, визначених законом. Обсяг та порядок конфіскації майна встановлюються законом.

Частиною 6 статті 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Частиною 5 ст. 41 Конституції України визначено, що конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Згідно пункту «е» ч. 1 ст. 140 Земельного кодексу України однією з підстав примусового припинення права власності на земельну ділянку є невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом. Примусове припинення прав на земельну ділянку відповідно до п. «в» ч. 1 ст. 143 Земельного кодексу України здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

У правовому висновку Верховного Суду України, викладеному в постанові від 18 вересня 2013 року (справа № 6-92 цс13) зазначено, що основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. Таким чином, особа може бути позбавлена її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності має бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку порушення інтересів держави полягає в тому, що відповідач порушив визначену ст.ст. 13,14,41 Конституції України, ст.ст. 80,81,145 Земельного кодексу України процедуру використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, будучи іноземним громадянином, не відчужив земельну ділянку упродовж року після набуття права власності на неї та на теперішній час безперешкодно використовує спірну земельну ділянку на території України.

Підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (частина 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру»). Правовий висновок щодо застосування частини 3статті 23 Закону України «Про прокуратуру» викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права (частина 6статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Підставою для представництва в суді інтересів держави стали факти порушення законодавства при використанні іноземним громадянином відповідачем ОСОБА_1 земельної ділянки, оскільки відповідач не відчужив її упродовж року після набуття права власності. Дана процедура безумовно передбачена чинним земельним законодавством (ч. 4 ст. 81 Земельного кодексу України), та ця норма є імперативною і не передбачає винятків.

З огляду на характер спірних правовідносин не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Обраний спосіб захисту порушеного права власності на земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яку відповідач незаконно використовує, є ефективним та належним способом захисту порушених прав держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області, як уповноваженого органу на здійснення функцій держави щодо конфіскації у власність держави земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які незаконно використовуються іноземними громадянами, оскільки зазначений спосіб захисту чітко визначений частиною 4 статті 81 Земельного кодексу України.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації таких прав. Враховуючи, що відповідач, будучи іноземним громадянином, упродовж року після набуття права власності на земельну ділянку не відчужив її, є підстави для її конфіскації у власність держави.

Відповідно до ч. 4 ст. 145 ЗК України конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику. Статтею 153 Земельного кодексу України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до переконання, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПКУкраїни судовий збір у розмірі 3028 грн., що Запорізької обласною прокуратурою, за звернення до суду із позовною заявою, стягується з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 81,125, 145, 153 ЗК України, ст. ст. 16, 346, 354 ЦК України, ст. ст. 141, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов заступника керівника Мелітопольської окружної прокуратури Запорізької області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (м. Запоріжжя, вул. Українська, 50, ЄДРПОУ 39820689) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа: Селянське (фермерське) господарство « ОСОБА_2 » ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ 24515884), про конфіскацію земельної ділянки задовольнити.

Припинити громадянину російської федерації ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку сільськогосподарського призначення, площею 4,7399 га, кадастровий номер 2323981500:05:003:0070, право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.10.2013, номер відомостей про речове право 3024126, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 190349623239, шляхом її конфіскації на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Запорізької обласної прокуратури судовий збір в сумі 3028 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 23.05.2024.

Суддя Є.С. Боєв

14.05.24