Рішення

від 17.05.2024 по справі 461/2687/24

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа №461/2687/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 травня 2024 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова

в складі: головуючого судді Мисько Х.М.

за участю: секретаря судового засідання Євтушенка В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правиламиспрощеного позовногопровадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби, в якому просить змінити пункт 2 постанови у справі про порушення митних правил № 0036/20900/24 від 19.03.2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст. 471 МК України, в частині розміру штрафу та накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30% вартості товару у сумі 96 789,74 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначає, що постановою Львівської митниці від 19.03.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 471 Митного кодексу України, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 30 % вартості товарів, що складає 176301,36 грн. Стягнуто на користь Львівської митниці 4835,56 витрат за зберігання товару на складі митниці.

В обґрунтування адміністративного позову покликається на те, що 15.01.2024 року в зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україну смугою руху «червоний коридор» пункту пропуску 2Шегині» митного поста «Мостиська» Львівської митниці в`їхав транспортний засіб марки «Mercedes Benz», р.н. НОМЕР_1 від керуванням ОСОБА_1 . Під час проведення митного огляду автомобіля в багажному відділені автомобіля, без ознак приховування було виявлено товар, а саме: супутникові системи супутникового зв`язку «Starlink standart kit», без ознак використання, в заводському упакуванні. У письмових поясненнях ОСОБА_1 вказав, що вказані товари передав його знайомий для перевезення в Україну. 18.01.2024 року засобами електронного зв`язку скеровано на адресу Львівської митниці заява про доручення до матеріалів справи фіскальних чеків щодо товару, який вилучений згідно протоколу про порушення митних правил №0036/20900/24 від 15.01.2024 року. Позивач зазначає, що 01.02.2024 року запропоновано укласти мирову угоду, відповідно до п.2 якої, ОСОБА_1 зобов`язується до 28.02.2024 року сплатити штраф в розмірі 176301,36 грн. та відшкодувати витрати за зберігання товарів на складі митного органу. З оскаржуваної постанови вбачається, що загальна вартість вилучених предметів, на підставі висновку СЛЕД Держмитслужби №142000-3400-0017 від 26.01.2024 року, становить 587871,20 грн. Позивач вважає, що висновок експерта не є належним та допустимим доказом, оскільки для визначення вартості товару використовувались національні інтернет сайти, тобто вартість визначалась на підставі цін внутрішнього ринку, а не рівні світових цін. Позивач зазначає, що згідно інвойсів, долучених до матеріалів справи, вартість товару становить 322632,45 грн. З наведених обставин, позивач просить накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 30% вартості предметів порушення митних правил на суму 96789,74 грн.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 02.04.2024 року відкрито спрощене позовне провадження, без виклику (повідомлення) сторін.

У відповідності до ч. 5ст. 262 КАС України,суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Таким чином, питання щодо виклику учасників справи для надання пояснень у справі вирішується судом з урахуванням необхідності заслуховування таких пояснень.

Проаналізувавши матеріали позовної заяви, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, суд дійшов висновку, що підстави для її розгляду за участю сторін відсутні.

11.04.2024 року до суду надійшов відзив від Львівської митниці Державної митної служби України, у якому відповідач повністю заперечує проти задоволення позовних вимог. На спростування доводів позивача зазначає, що висновок експерта є належним та допустимим доказом. Так відповідач повідомив, що оскільки в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митного органу не надано будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, в порядку ст. 516 МК України в справі було призначено експертизу та в межах ст. 515 МК України експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України було встановлено вартість предметів правопорушення. Крім того, представник відповідача зазначив, що що документи надані Позивачем, як додаток до позову, не можуть бути доказом оплати за товар оскільки опис товару у таких не надає можливості ідентифікувати чи дійсно такі стосуються вилучених у справі предметів. Зазначені документи не мають жодних ідентифікаційних ознак товару та отримувачами у таких виступають треті особи в той час як Позивчем не надано будь- яких документів з яких слідує, що такі особи уповноважили Позивача на перевезення зазначених товарів через митний кордон України. Також зазначені інвойси не перекладені Українською мовою. З урахуванням викладеного, представник відповідача вказує, що висновок від 26.01.2024 № 142000-3400- 0017 складений уповноваженим органом, відповідає вимогам закону, є належним та допустимим доказом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, а також, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної митної політики, врегульовані положеннями МК України та згідно ч. 1 ст. 7 МК України становлять митну справу. Одним із принципів здійснення митної справи є принцип законності та презумпції невинуватості (п. 3 ч. 1 ст. 8 МК України).

Завданнями провадження у справах про порушення митних правил, згідно ст. 486 МК України, є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.

Провадження у справі про порушення митних правил включає в себе виконання процесуальних дій, зазначених у статті 508 цього Кодексу, розгляд справи, винесення постанови та її перегляд у зв`язку з оскарженням.

Відповідно до ч. 1 ст. 487 МК України, провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, - відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до пункту 24 частини 1 статті 4 МК України, митний контроль це сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України. Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 15.01.2024 року у зону митного контролю пункту пропуску п/п «Шегині» м/п «Мостиська» Львівської митниці смугою руху «червоний коридор» в напрямку «в`їзд в Україну» прибув транспортний засіб марки Mercedes-benz, реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким в якості водія слідував громадянин України ОСОБА_1 .

Перед початком митного контролю, водію ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльністю, у якій він заявив про наявність в нього особистих речей

Після перевірки заявлених відомостей та завірення митної декларації штампом «Під митним контролем № «344», під час проведення митного огляду в багажному відсіку транспортного засобу було виявлено не задекларований товар, а саме супутникові системи зв`язку "Starlink standart kit", без ознак використання, в заводському упакуванні, загальною кількістю 30 штук.

В наданому поясненні від 15.01.2024 року гр. ОСОБА_1 вказав, що виявлені системи супутникового зв`язку взяв перевезти із Німеччини в Україну, проте при заповнені митної декларації не вказав про їх наявність. Під час складання протоколу документів, що підтверджують вартість виявленого товару не надав.

Згідно висновку експерта СЛЕД Держмитслужби від 26.01.2024 № 142000-3400-0017 загальна вартість товару тимчасово вилученого протоколом про порушення митних правил №0036/20900/24 становить 587 671,20 гривень.

Відповідно до ст.ст. 519 та 520 МК України із гр. ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь Львівської митниці витрати за зберігання тимчасово вилучених товарів на складі митниці.

Згідно з електронною базою даних «Реєстр порушників митних правил» ДМС України, станом на 15.01.2024 гр. ОСОБА_1 впродовж року не притягався до адміністративної відповідальності за вчинення однорідних правопорушень.

18.01.2024 року звернувся з клопотанням про доручення до матеріалів справи фіскальних чеків на товар вилучений протоколом та з заявою про припинення провадження у справі про порушення митних правил №0036/20900/24 від 15.01.2024 року.

01.02.2024 року було укладено мирову угоду у даній справі між ОСОБА_1 та Львівською митницею.

01.03.2024 року у зв`язку з невиконанням умов вказаної мирової угоди Львівською митницею було складено акт про невиконання мирової угоди.

Таким чином, гр. ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення через митний кордон України товарів шляхом недекларування, тобто не заявив за встановленою формою точних та достовірних відомостей, перелік яких визначений Митним кодексом України, про товари, які переміщуються громадянином через митний кордон України.

Згідно з ч. 2 ст. 471 МК України, недекларування товарів (крім зазначених у частинах першій та/або третій цієї статті), що переміщуються через митний кордон України громадянами, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі 30 відсотків вартості цих товарів.

Відповідно до ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 1 ст. 257 МК України).

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 266 Митного кодексу України, декларант зобов`язаний здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу. У разі самостійного декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення декларантом передбачену цим Кодексом відповідальність за вчинення порушення митних правил у повному обсязі несе декларант.

Частиною 6 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення.

Згідно з частиною 8 статті 264 Митного кодексу України, з моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.

Частиною 4 статті 374 Митного кодексу України встановлено, що товари (крім підакцизних), що ввозяться громадянами у ручній поклажі та/або у супроводжуваному багажі, сумарна фактурна вартість та/або загальна вага яких перевищують обмеження, встановлені частиною першою цієї статті (сумарна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 500 євро та сумарна вага яких не перевищує 50 кг), але загальна фактурна вартість яких не перевищує еквівалент 10000 євро, підлягають письмовому декларуванню в порядку, встановленому для громадян. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення (частина 1 статті 257 Митного кодексу України).

Виходячи з наведених норм, ОСОБА_1 справді був декларантом ввезеного товару, а отже мав обов`язок заявити митному органу достовірні відомості з приводу кількості та вартості ввезеного ним товару на митну територію України.

Суд встановив, що у письмових поясненнях позивача ОСОБА_1 , відібраних у нього під час складання протоколу про порушення митних правил зазначено: «Мене попросили забрати з Німеччини Стралінкі для ЗСУ, в німця в перевезти в Україну, які відправити «Новою Поштою» у м. Харків Кустову Валерію, в кількості 30 штук. На них я маю PDF накладні. На митниці я рухався по «червоному коридорі» і при заповненні декларації не вказав їх кількість. Неоподатковану норму увезення мені повернуто».

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина 2 статті 52 МК України).

Згідно з частинами 1, 2 статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Так, що позовної заяви позивачем долучено PDF накладні (інвойси), однак судом встановлено, що такі при здійсненні митних формальностей позивачем до митного контролю не надавались. Враховуючи цей факт зазначені інвойси не були долучені до матеріалів справи в ході складання протоколу у зв`язку з чим і призначена товарознавча експертиза.

Нормами ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема і висновком експерта

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 357 Митного кодексу України дослідження (аналізи, експертизи) проводяться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, чи його відокремленого підрозділу або інших експертних установ (організацій), призначених митним органом. Зазначені дослідження (аналізи, експертизи) проводяться з метою забезпечення здійснення митного контролю та митного оформлення і не є судовими експертизами

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 515 Митного кодексу України встановлено, що Експертиза призначається, якщо для з`ясування питань, що виникають у справі про порушення митних правил, виникла потреба у спеціальних знаннях з окремих галузей науки, техніки, мистецтва, релігії тощо. Зазначена експертиза не є судовою експертизою.

Прямо зобов`язуючими нормами права щодо провадження у справах про порушення митних правил, визначеними частиною другою статті 515 МК України, встановлено, що експертиза проводиться експертами спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень (тобто СЛЕД Держмитслужби) центрального органу виконавчоївлади, що реалізує державну митну політику (тобто Державної митної служби України), його відокремлених підрозділів та інших установ або окремими спеціалістами, які призначаються посадовою особою митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил. Особа, щодо якої порушено зазначену справу, має право на проведення за її рахунок незалежної експертизи

Згідно норм ст. 516 Митного кодексу України, визнавши за необхідне проведення експертизи, посадова особа митного органу, у провадженні якої знаходиться справа про порушення митних правил, виносить постанову, у якій визначаються підстави для призначення експертизи, прізвище експерта або найменування спеціалізованого органу з питань експертизи та досліджень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, його відокремленого підрозділу чи іншої відповідної установи, в якій має проводитися експертиза. У цій же постанові ставляться конкретні питання, які мають бути вирішені під час проведення експертизи, а також визначаються матеріали, що передаються у розпорядження експерта

З огляду на те, що в день вчинення порушення митних правил посадовій особі митниці не надано будь-яких документів щодо вартості на переміщуваний товар, в порядку ст. 516 МК України в справі було призначено експертизу та в межах ст. 515 МК України експертом Спеціалізованої лабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби України було встановлено вартість предметів правопорушення

Відповідно до пункту 3 Положення про СЛЕД Держмитслужби, затвердженого наказом Держмитслужби від 23.10.2019 № 18, у редакції наказу від 12.11.2019 № 29 (зі змінами), на СЛЕД Держмитслужби покладено завдання з проведення досліджень та здійснення експертної діяльності у митній сфері, а також здійснення відповідно до законодавства попередньої оцінки майна, вилученого, конфіскованого за порушення митного законодавства

Отже, повноваження СЛЕД Держмитслужби на проведення експертизи в справах про порушення митних правил, в тому числі проведення товарознавчої експертизи із визначенням вартості вилученого майна, що є предметом правопорушення, закріплено Положенням про СЛЕД Держмитслужби, що відповідає вимогам МК України, з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 № 2658-ІЩ далі-Закон N° 2658-ПІ)

Так, позивачем не наведено жодного нормативного акту в порушення норм якого виконано висновок СЛЕД Держмитслужби

Суд приходить до переконання, що вартість товару визначена експертом СЛЕД Держмитслужби є об`єктивною оскільки експертом, як і зазначено у висновку, взято інформацію із зазначених у такому сайтів як джерело інформації на основі якої вирахувано середню ціну на ринку та зроблено додаткову знижку у розмірі 10 % у зв`язку з відсутністю документів на товар та великою партією.

Крім того, експерти СЛЕД Держмитслужби є державними службовцями та такі в силу виконання своїх посадових обов`язків, за вчинення протиправних дій, несуть дисциплінарну, матеріальну, адміністративну та кримінальну відповідальність. Також, експертиза СЛЕД Держмитслужби не є судовою експертизою та проведення такої регламентується наведеними вище нормативно правовими актами, що відрізняються від тих на які посилається суд в оскаржуваній постанові.

Судом встановлено, що на підтвердження вартості предметів порушення митних правил, позивачем надано копії PDF накладних (інвойсів), однак суд не вважає вказані інвойси належними та допустимим доказами, оскільки такі не можуть бути доказом оплати за товар, та опис товару у таких не надає можливості ідентифікувати чи дійсно такі стосуються вилучених у справі предметів. Окрім того, зазначені документи не мають жодних ідентифікаційних ознак товару та отримувачами у таких виступають треті особи в той час як Позивчем не надано будь- яких документів з яких вбачається, що такі особи уповноважили Позивача на перевезення зазначених товарів через митний кордон України. Також зазначені інвойси не перекладені на українську мову.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова Львівської митниці у справі про порушення митних правил № 0036/20900/24 від 19.03.2024 року, якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.471 МК України, є законною, ухваленою уповноваженою особою в межах санкції даної статті.

Згідно з ст. 139 КАС України, судові витрати належить залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72-77, 139, 243-246,250, 268,286,293 КАС України, ст.ст. 50-51, 55, 215, 291-292, 295, 351-352, 354, 485 МК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Львівської митниці Державної митної служби України про скасування постанови у справі про порушення митних правил - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 );

Відповідач: Львівська митниця Державної митної служби України (Вул. Т. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000; код ЄДРПОУ: 43971343)

Повний текст рішення виготовлений 17.05.2024 року.

Суддя /підпис/ Мисько Х.М.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Мисько Х.М.