Постанова

від 23.05.2024 по справі 695/3477/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/644/24Головуючий по 1 інстанціїСправа №695/3477/19 Категорія: на ухвалу ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції Гончар Н. І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 рокум. Черкаси

Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів:

Гончар Н.І.,Новікова О.М., Сіренка Ю.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_2 ;

представник ОСОБА_2 адвокат Сизько Борис Борисович;

відповідач - Державний навчальний заклад «Золотоніський професійний ліцей»;

представник Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» - адвокат Лучинович Інна Віталіївна;

особа, що подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Золотніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача звернувся до суду з клопотанням про зупинення провадження у справі для надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» на розірвання трудового договору із ОСОБА_2 .

Вказане клопотання мотивовано тим, що відповідач заперечуючи проти доводів позивача у відзиві на позовну заяву та додатках до нього посилається на висновок профкому, який нібито надав згоду на звільнення ОСОБА_2 .

Згідно з листом голови профкому державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» від 15 жовтня 2019 року викладач ОСОБА_2 двічі не з`явилася на засідання, що відбулись 04 жовтня 2019 року та 15 жовтня 2019 року.

Допитані в судовому засіданні в якості свідків голова профкому ОСОБА_3 та члени профкому ОСОБА_4 , ОСОБА_5 пояснили, що розгляд подання директора ліцею ОСОБА_6 про звільнення ОСОБА_2 відбулося на засіданні профкому за відсутності позивача.

Представником позивача було зазначено, що відповідачем жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 запрошувалася на засідання профкому в порядку, встановленому чинним законодавством України не надано, а тому розгляд подання директора відповідача про звільнення ОСОБА_2 за її відсутності свідчить про порушення встановленого статтею 43 КЗпП Українипорядку його розгляду, а тому згода профспілкового комітету на розірвання трудового договору з позивачем не може бути визнана належною.

Сторона позивача вважала, що оскільки позивач була звільнена із займаної посади без відповідної згоди профспілки, тому необхідно зупинити провадження у справі для отримання згоди профспілки чи відмови в отриманні згоди профспілки щодо звільнення позивача ОСОБА_2 .

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року клопотання представника ОСОБА_2 адвоката Сизька Б.Б. задоволено.

Ухвалено звернутись до первинної профспілкової організації ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» із запитом про надання згоди чи відмови у наданні згоди, з додержанням вимог ст. 43 КЗпП України на звільнення ОСОБА_2 з посади викладача іноземної мови, зарубіжної літератури, художньої культури в зв`язку з вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи на підставі п. 3 ст. 41 КЗпП України.

Провадження у справі зупинено до отримання рішення профспілкової організації.

Ухвала судумотивована тим,що підчас розглядусправи,судом буловстановлено,що предметом спору є скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Суд врахував обставини які викладені позивачем у своїй позовній заяві, взяв до уваги те, що позивач є членом профспілкової організації та дійшов висновку, що для всебічного, повного та об`єктивного з`ясування усіх обставин по справі та прийняття законного і вмотивованого рішення по справі необхідно зупинити провадження у справі та запитати у профспілкової організації, згоди або відмову у наданні згоди на звільнення ОСОБА_2 . При цьому, суд мотивував свій висновок тим, що отримання такої згоди буде важливою гарантією дотримання прав позивача та відповідатиме інтересам сторін по справі. При цьому суд зауважив, що необґрунтованість рішення профспілкового комітету породжує відповідне право власника на звільнення працівника, а обґрунтованість такого рішення виключає виникнення такого права, тому суд зобов`язаний оцінювати рішення профспілкового органу на предмет наявності чи відсутності ознак обґрунтованості.

Не погоджуючись із ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_2 оскаржила її до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить суд змінити ухвалу Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року шляхом доповнення її мотивувальної частини.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що ухвала суду першої інстанції не містить обґрунтувань прийнятого висновку суду. В мотивувальній частині ухвали відсутні посилання на покази свідків та відсутній день виготовлення повного тексту ухвали 08 лютого 2024 року. ОСОБА_2 вважає, що вказані в апеляційній скарзі недоліки районного суду підлягають виправленню апеляційним судом шляхом викладення мотивувальної частини ухвали із зазначенням показів свідків, що буде відповідати принципу всебічної оцінки доказів, здійснених судом.

У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від представника ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» - адвоката Лучинович І.В. зазначено, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними. Суд першої інстанції правомірно застосував норми процесуального законодавства та дійшов до правильного висновку про необхідність зупинення провадження у справі до отримання висновку (рішення) органу профспілки щодо правомірності чи неправомірності звільнення позивача. Оскарження позивачем такої ухвали на думку відповідача є зловживанням процесуальними правами та відповідно до ч. 3 ст. 44 ЦПК України є підставою для повернення апеляційної скарги.

Незгода позивача з мотивувальною частиною ухвали ніяким чином не впливає на правильність висновків районного суду. Тому, з вищевказаних обставин представник ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» - адвокат Лучинович І.В. просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін.

Крім того, представником ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» - адвокатом Лучинович І.В. подано окреме клопотання про застосування до ОСОБА_7 заходів процесуального примусу шляхом накладення на нею штрафу у розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9084 грн. за зловживання нею своїми процесуальними правами.

Заслухавши доповідь головуючого, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Частиною третьоюстатті 3 ЦПК Українивизначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно достатті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду в повній мірі відповідає вказаним вимогам.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог ч. 9 ст. 43 КЗпП України, суд вважав за необхідне зупинити провадження по справі та запитати згоду або відмову виборного органу профспілкової організації щодо звільнення позивача.

Колегія суддів погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1(крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації),2-5,7 статті 40 і пунктами 2, 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Згідно із ч. 9 статті 43 КЗпП України, якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації, суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті.

Вищевказана обставина є безумовною обставиною для зупинення провадження у справі.

Колегія суддів звертає увагу, що як при звільненні члена профспілкової організації без отримання попередньої згоди виборного органу первинної профспілкової організації (стаття 43 КЗпП України), так і при звільненні члена виборного профспілкового органу без отримання попередньої згоди виборного органу, членом якого він є, а також вищого виборного органу цієї профспілки (стаття 252 КЗпП України) суд має зупинити провадження по справі та запитати відповідний орган щодо згоди на звільнення. Відсутність такого рішення під час звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода на звільнення може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 336/5828/16, на яку вірно посилався суд першої інстанції, палата дійшла висновку, що у разі звільнення працівника, який є членом виборного профспілкового органу, без отримання попередньої згоди вищого виборного органу відповідної профспілки, суд має зупинити провадження по справі та запитати у відповідного органу згоду на звільнення. Відсутність такого рішення на день звільнення працівника сама по собі не є безумовною підставою для його поновлення на роботі, оскільки така згода або незгода може бути витребувана судом при вирішенні трудового спору.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що за приписами статті 43 КЗпП Українирозірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктом 3 частини 1 статті 41 КЗпП Україниможе бути проведено лише за попередньою згодою первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

Статтею 252 КЗпП України та частиною третьою статті 41 ЗУ «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» визначено, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, установи, організації (у тому числі структурних підрозділів), його керівників, профспілкового представника (там, де не обирається виборний орган професійної спілки), крім випадків додержання загального порядку, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок).

Отже, системний аналіз вказаних норм закону дозволяє зробити висновок, що попередня згода чи незгода на звільнення працівника, який є членом профспілкової організації, з боку профспілкової організації є засобом захисту прав працівника, і це право на захист не може бути обмежено.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 21 жовтня 2020 року (справа № 756/936/18), від 28 червня 2022 року (справа № 640/942/20) та яку судом першої інстанції вірно враховано при розгляді клопотання представника позивача про направлення запиту до первинної профспілкової організації ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» із запитом про надання згоди або обгрунтованої відмови на звільнення ОСОБА_2 .

Пленумом Верховного Суду України у пункті 15 Постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»роз`яснено, що суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду. Аналогічним чином вирішується спір про поновлення на роботі, якщо згоду профспілкового органу на звільнення визнано такою, що не має юридичного значення. Відмова профспілкового органу в згоді на звільнення є підставою для поновлення працівника на роботі.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції мав підстави для здійснення запиту до первинної профспілкової організації ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» про надання згоди або обгрунтованої відмови на звільнення ОСОБА_2 та для зупинення провадження в справі на виконання імперативної норми частини 9 статті 43 КЗпП Українищодо зупинення провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги про відсутність в мотивувальній частині ухвали аналізу щодо показів свідків, зазначених в клопотанні від 08 лютого 2024 року та відсутності дати виготовлення повного тексту ухвали є безпідставними, ніяким чином не спростовують правильності висновків районного суду щодо необхідності здійснення відповідної процесуальної дії щодо зупинення провадження у справі для виключення сумнівів в об`єктивності рішення профспілкового органу щодо розірвання чи відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору.

Щодо клопотання представника ДНЗ «Золотоніський професійний ліцей» про застосування заходів процесуального примусу відносно позивача ОСОБА_2 шляхом накладення на неї штрафу в розмірі трьох прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 9084 грн., суд апеляційної інстанції вважає, що таке клопотання не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 6 ч. 2 та ч. 3 ст. 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 143 ЦПК Українизаходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 144 ЦПК Українивстановлено, що заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.

Відповідно до ч. 1 ст. 148 ЦПК Українисуд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин.

Отже, підставою для стягнення в дохід державного бюджету штрафу в порядку процесуального примусу є факт недобросовісної поведінки учасника судового процесу, ухилення, тобто уникнення, ігнорування вчинення дій, покладених судом без поважних причин, зловживання процесуальними правами, що має певну мету перешкоджання судочинству, та умисне, без поважних причин, неподання доказів або повідомлення про неможливість їх подання.

На думку суду апеляційної інстанції факт оскарження позивачем ухвали суду про зупинення провадження у справі з підстав, приведених в апеляційній скарзі не свідчить про вчинення позивачем злісних дій, для перешкод судочинству, а є способом, що обрав позивач для захисту свого порушеного права, відтак застосування заходів процесуального примусу в даному випадку немає необхідності.

У відповідності до вимог статі 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанціїзалишити без змін.

Керуючись ст.141,268,367,374,375,381-384,389 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу Золотніського міськрайонного суду Черкаської області від 08 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного навчального закладу «Золотоніський професійний ліцей» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 23 травня 2024 року.

Судді