Рішення

від 22.05.2024 по справі 486/884/22

ЮЖНОУКРАЇНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 486/884/22

Провадження № 2/486/163/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 року м. Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Маляновій А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_4 , відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

18 серпня 2022 року ОСОБА_1 , який діяв через свого представника адвоката Сорочана В.О., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування, в якому просив визнати за ним право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 та право власності на 1/6 частину земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4810800000:01:007:0006, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути судові витрати.

В обгрунтування позовних вимог зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_5 . Після його смерті спадкоємці син ОСОБА_1 , дружина ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_2 успадкували по 1/3 частки від 1/2 частки житлового будинку АДРЕСА_1 із господарськими спорудами та по 1/3 частці земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4810800000:01:007:0006, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_6 . Після її смерті залишилась спадщина у вигляді 2/3 часток житлового будинку та 1/3 частки земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері є її син позивач ОСОБА_1 та дочка ОСОБА_2 . Спадкоємцем за заповітом є ОСОБА_3 .

При зверненні до Южноукраїнської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отримав відмову, мотивовану відсутністю правовстановлюючих документів.

18 квітня 2023 року представник позивача ОСОБА_4 надав суду уточнену позовну заяву, у якій вказав, про те, що дізнався щодо наявності у спадковій справі заповіту, за яким померла ОСОБА_6 все своє майно заповіла ОСОБА_3 .

Зазначає, що позивач є повнолітнім непрацездатним сином спадкодавця, отримує соціальну допомогу по інвалідності, а тому має право на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту.

Вважає, що як обов`язкова частка у спадщині позивачу має належати 1/6 частка будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач в судове засідання не з`явився.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, надав пояснення, викладені у позові, зауважив, що позивач є особою з інвалідністю, внаслідок чого непрацездатною особою, і тому має право на частку у спадковому майні.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснила, що позивач отримав свою частку ще за батьком. Інвалідом він став на час розгляду справи приблизно у 2013 році. 2/3 частки, які їй заповіла бабуся, на 1/3 частку ще необхідні документи на правильність розподілу земельної ділянки. Позивач перебуває зараз не на окупованій території, а в м. Одеса з 28 серпня 2023 року по АДРЕСА_2 .

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що вона має тільки частку від батька, не розуміє, чому вона вказана відповідачем. У позивача була лише довідка про встановлення інвалідності, свідоцтва не було.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 /а.с. 4/. Спадкоємцями майна ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_6 , син ОСОБА_1 , дочка ОСОБА_2 . Спадщина складається із земельної ділянки, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастовий номер 4810800000:01:007:0006, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , а також 1/2 частки житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 5, 6/.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованої 22 грудня 2023 року, власниками земельної ділянки, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастовий номер 4810800000:01:007:0006, площею 0,1 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 1/3 частка та ОСОБА_6 1/3 частка. Власниками житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 1/6 частка та ОСОБА_6 2/3 частки /а.с. 186-188/.

12 березня 2021 року ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки спадкоємцями не були надані документи на спадкове майно /а.с 9/.

Як вбачається із заповіту /а.с. 172/, що зберігається в матеріалах спадкової справи № 47/2020 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 , початої 14 травня 2020 року, ОСОБА_6 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження, спадкоємицею усього належного їй на день смерті рухомого та нерухомого майна, де б воно не було і з чого б воно не складалось, а також майнових прав, і взагалі всього того, що належатиме їй на день смерті і на що вона за законом матиме право, призначила ОСОБА_3 /а.с. 159-183/.

28 травня 2020 року ОСОБА_3 звернулась до Южноукраїнської державної нотаріальної контори із заявою, в якій спадщину, що залишилась після смерті її баби ОСОБА_6 прийняла /а.с. 170 зв. 171/.

Згідно копії посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 05 вересня 2018 року ОСОБА_1 має ІІІ групу інвалідності по зору безстроково. З 01 жовтня 2017 року йому призначено державну соціальну допомогу /а.с.10/.

Відповідно до копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією та виписки з акту огляду, на дату огляду 10 листопада 2014 року ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності по зору. Причина інвалідності загальне захворювання. Інвалідність встановлена безстроково /а.с. 167/.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Згідно ст.1216,1217 ЦК України- спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно дост. 1223 ЦК Україниправо на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261 - 1265 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 1241 ЦК України передбачено, що малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Розмір обов`язкової частки у спадщині може бути зменшений судом з урахуванням відносин між цими спадкоємцями та спадкодавцем, а також інших обставин, які мають істотне значення.

Так, малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту. Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту.

Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначенестаттею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає. При з`ясуванні чи відноситься певний суб`єкт до кола осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині слід враховувати, що непрацездатність особи повинна підтверджуватися відповідними документами. При цьому відповідна особа для віднесення її до кола суб`єктів, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, має бути непрацездатною саме на момент відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10 листопада 2021 року у справі № 607/24365/19 (провадження № 61-6658св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 552/3281/20 (провадження № 61-5972св21).

Згідно із частиною третьою статті 75 СК України непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є особою з інвалідністю I, II чи III групи.

Відповідно до статті 1Закону України«Про загальнообов`язковедержавне пенсійнестрахування» непрацездатні громадяни - особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника відповідно до цього Закону.

Розкриваючи зміст поняття «повнолітні непрацездатні діти», що використовується в частині першій статті 1241 ЦК України щодо права на обов`язкову частку в спадщині, Конституційний Суд України у рішенні від 11 лютого 2014 року № 1-рп/2014 (справа про право на обов`язкову частку в спадщині повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця) виходив з положень частини третьоїстатті 75 СК України, яка відносить до категорії «непрацездатні» інвалідів I, II та III групи, а також положень пенсійного законодавства та законів України, які регулюють соціальне страхування і визначають поняття «непрацездатний», а саме частини четвертої статті 1 «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року, абзацу 17 частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та вирішив, що в аспекті конституційного звернення положення частини першоїстатті 1241 ЦК Українищодо права повнолітніх непрацездатних дітей спадкодавця на обов`язкову частку в спадщині необхідно розуміти так, що таке право мають, зокрема, повнолітні діти спадкодавця, визнані інвалідами в установленому законом порядку незалежно від групи інвалідності.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини, про що наголошує ч. 5 ст. 1268 ЦК України.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1ст. 1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, якій починається з часу відкриття спадщини (ч.1ст. 1270 ЦК України).

Згідно з частинами першою-третьоюстатті 1268 ЦК Україниспадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Якщо спадкоємець протягом строку, встановленогост. 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Відповідно дост. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Відповідно до ст. 66 Закону України «Про нотаріат» на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців або держави, державним нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України.

Згідно ч. 1ст. 46 Закону України «Про нотаріат»нотаріуси, які вчиняють нотаріальні дії, мають право витребувати від фізичних та юридичних осіб відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальних дій.

Відповідно до п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженогоНаказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5(далі - Порядок вчинення нотаріальних дій) видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу І цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна.

В силу п. 4.18 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

Відповідно до частин 1, 2ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зіст. 5 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначеніст. 16 ЦК України, згідно з якою способом захисту цивільного права та інтересу може бути, зокрема, визнання права.

Згідно з п. 2, п. 23Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування»(пункт 23) передбачено звернення до суду за правилами позовного провадження осіб, яким нотаріус відмовив в оформленні права на спадкування.

Відповідно до норм ч. 5ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3ст. 1296 ЦКУкраїни відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Як передбаченост. 328 ЦК Україниправо власності набувається в порядку, визначеному законом, та на підставах не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 2ст. 332 ЦК Україниправо власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про власність» володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом, третейським судом.

З письмових доказів, доданих до позову вбачається, що за життя спадкодавець ОСОБА_6 розпорядилась на рахунок всього свого майна та заповіла його онуці ОСОБА_3 . Однак, син померлої ОСОБА_1 на момент сметрі був і на теперішній час є особою з інвалідністю ІІІ групи безстроково, а тому має право на обов`язкову частку у розмірі половини частини, яка належала б двом особам у разі спадкування за законом, а саме, 1/6 (1/3:2) частки земельної ділянки, цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 4810800000:01:007:0006, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та 1/3 (2/3:2) частка житлового будинку з господарськими спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено, останній не має можливості усунути порушення своїх прав в позасудовому порядку.

Враховуючи, що позивач, який є спадкоємцем 1 черги за законом, однак, як повнолітня непрацездатна особа, має право на обов`язкову частку у спадковому майні після смерті матері ОСОБА_6 , суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до положень ч.1ст. 141 ЦПК Українина користь позивача з відповідачів в рівних частках підлягає стягненню судовий збір (станом на день звернення із позовом до суду) в сумі 992,40 грн (992,40 грн:2=496,20 грн), тобто по 496,20 грн з кожної /а.с. 1/.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 263, 265, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності в порядку спадкування.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину житлового будинку АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину земельної ділянки з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер: 4810800000:01:007:0006, площею 0,1000 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок, тобто по 496 (чотириста дев`яносто шість) гривень 20 копійок з кожної.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець м. Томськ-7, Російської Федерації, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка м. Томськ-7, Російської Федерації, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Повне ім`я відповідача: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Южноукраїнськ, Миколаївської області, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова