Ухвала

від 23.05.2024 по справі 202/1120/24

ІНДУСТРІАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 202/1120/24

Провадження № 1-кс/202/3611/2024

УХВАЛА

Іменем України

23 травня 2024 року слідчий суддя Індустріального районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 ,

розглянувши клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42023040000000641 від 04 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

22 травня 2024 року до слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42023040000000641.

В своєму клопотанні слідчий, з метою збереження речових доказів та можливої спеціальної конфіскації майна, просить накласти арешт, шляхом позбавлення прав на відчуження, розпорядження та користування, на грошові кошти в сумі 700 євро та 30000 гривень, тимчасово вилучені 21.05.2023 року під час обшуку за місцем мешкання директора ПП «Буд Пласт Полімер», код ЄДРПОУ 39766150, ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Власник майна ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання та зазначив, що вилучені грошові кошти є його особистою власністю й не мають жодного відношення, як до діяльності ПП «Буд Пласт Полімер», так і до кримінального провадження.

Заслухавши думку прокурора, власника майна та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про арешт майна не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42023040000000641 від 04 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України.

Нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування у формі процесуального керівництва досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Дніпропетровської обласної прокуратури.

Ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2024 року частково задоволено клопотання слідчого та надано дозвіл на проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , що на праві власності належить ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з метою відшукання та вилучення: оригіналів та копій документів, що стали підставою для реєстрації транспортних засобів Daewoo lanos, VIN: НОМЕР_1 , Mazda 3 VIN: НОМЕР_2 , KIA «Cerato», VIN НОМЕР_3 ; чорнових записів; мобільних телефонів, сім-карток, комп`ютерної техніки, флеш-носіїв, в яких містяться відомості, що мають значення для розслідування кримінального провадження.

Відповідно до протоколу обшуку, 21.05.2024 року, на підставі ухвали слідчого судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 06.05.2024 року було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено та вилучено мобільний телефон RedmiNote 11 Pro з imei: НОМЕР_4 , сім-картками НОМЕР_5 , НОМЕР_6 , а також грошові кошти в сумі 700 євро та 30000 грн.

Постановою слідчого від 21 травня 2024 року майно, вилучене 21.05.2024 року під час проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42023040000000641.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.

У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Також, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, у даному випадку, слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); належність майна підозрюваному, фізичній чи юридичній особі, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, наявність обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом , а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів. Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, Колишній король Греції та інші проти Греції та Малама проти Греції ).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.

Згідно ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Мету накладення арешту на зазначені у клопотанні грошові кошти, сторона обвинувачення мотивує необхідністю забезпечення збереження речових доказів та спеціальної конфіскації.

Вирішуючи питання можливості спеціальної конфіскації майна, як того передбачає п. 3-1 ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України. Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

Спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу ( ч. 1 ст. 36-1 КК України).

Так, звертаючись до слідчого судді із клопотанням про арешт грошових коштів в сумі 700 євро та 30000 гривень, тимчасово вилучених 21.05.2023 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , слідчий вказує про необхідність забезпечення можливої спеціальної конфіскації даних грошових коштів, однак взагалі не зазначає обґрунтувань щодо наявності підстав вважати, що дані грошові кошти дійсно підлягатимуть спеціальній конфіскації, а їх арешт забезпечить її.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя також враховує правову підставу для арешту майна та можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, що передбачено п.п. 1,2 ч. 2 ст. 173 КПК України.

За положеннями ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 84 КПК України речові докази є одним із процесуальних джерел доказів.

Частина 1 ст. 98 КПК України регламентує, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Посилаючись у клопотанні на необхідність накладення арешту на грошові кошти, вилучені за місцем мешкання, ОСОБА_4 , слідчий повинен зазначити, яке відношення останні мають до вчинення кримінального правопорушення, посилаючись при цьому на докази на підтвердження вказаного.

Однак слідчим вказано лише, що вилучене майно має значення для досудового розслідування, може бути використано як доказ кримінального правопорушення, у зв`язку з чим його визнано речовими доказами.

Також, постанова слідчого про визнання вилучених коштів речовими доказами, не містить належного обґрунтування того, що воно дійсно має ознаки речового доказу, у відповідності до ст. 98 КПК України.

З урахуванням наданої ОСОБА_4 документації, наявні достатні підстави вважати, що вилучені грошові кошти належать останньому. При цьому, жодних об`єктивних даних, які б підтверджували, що вказані грошові кошти набуті кримінально протиправним шляхом або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з поданих слідчому судді матеріалів провадження, не надано.

Отже, будь-яких підтверджень того, грошові кошти в сумі 700 євро та 30000 гривень, тимчасово вилучені 21.05.2023 року під час обшуку за місцем мешкання директора ПП «Буд Пласт Полімер», код ЄДРПОУ 39766150, ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , мають значення речових доказів в даному кримінальному провадженні, оскільки можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, або підпадають під критерії, визначені у ст. 98 КПК України, стороною обвинувачення не надано.

Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Таким чином, в порушення вимог ст. 171 КПК України, стороною обвинувачення не було долучено до клопотання даних, які би давали достатньо підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна є необхідним у вказаному кримінальному провадженні.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що матеріали клопотання не містять будь-яких відомостей та обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання в права й свободи особи, про що йдеться в клопотанні слідчого, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду із клопотанням про накладення арешту.

За таких обставин, слідчий суддя доходить висновку про відсутність необхідності накладення арешту, оскільки слідчим не наведено наявність підстав чи розумних підозр вважати, що грошові кошти в сумі 700 євро та 30000 гривень, тимчасово вилучені 21.05.2023 року під час обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 , є доказами кримінального правопорушення.

Враховуючи наведене, оскільки стороною обвинувачення не доведено обставини, передбачені ч. 2 ст. 171 КПК України, слідчий суддя доходить висновку, що клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42023040000000641 від 04 грудня 2023 року України, є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 98, 110, 131, 132, 167-168, 170-175, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна, в рамках кримінального провадження № 42023040000000641 від 04 грудня 2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України відмовити.

Повний текст ухвали проголошено об 11 годині 00 хвилин 24 травня 2024 року.

Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення, якщо ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1