Рішення

від 23.05.2024 по справі 120/642/24

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

23 травня 2024 р. Справа № 120/642/24

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Бошкової Ю.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування рішень.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на те, що 02.11.2023, прямуючи потягом, він прибув до міжнародного пункту пропуску "Могилів-Подільський-Отач" з метою перетнути державний кордон України на виїзд до Молдови та, в подальшому, до Німеччини. За наслідками проведеного паспортного контролю рішенням інспектора прикордонної служби 1 категорії віпс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 майстер-сержантом ОСОБА_2 від 02.11.2023 відмовлено в перетині державного кордону України.

Як зазначає позивач, пізніше, того ж дня (02.11.2023) він прибув до того ж пункту пропуску з метою перетнути державний кордон України пішим ходом. Однак, за наслідками проведеного паспортного контролю рішенням інспектора прикордонної служби 1 категорії віпс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 від 02.11.2023 йому знову було відмовлено в перетинанні державного кордону України.

В обох рішеннях про відмову в перетинанні державного кордону України інспекторами зазначено наступну причину для відмови: «вищевказаний громадянин України не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану згідно п. 2-1 2-18 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995».

Позивач звертає увагу, що в обох рішеннях про відмову в перетинанні державного кордону України не вказано причину відмови, конкретного документу або переліку документів, які він не надав, але мав надати, та/або не вказано підставу, передбачену статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», яка б перешкоджала позивачу для перетину державного кордону України. У свою чергу позивач вважає, що ним було пред`явлено вичерпний перелік документів для перетину державного кордону України, а саме: паспорт громадянина України для виїзду за кордон (передбачено статтею 2 «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»); військовий квиток та довідку ВЛК, які підтверджують факт виключення з військового обліку, а як наслідок відсутність обмежень, які існують для осіб чоловічої статі від 18 років та до 60 років під час дії надзвичайного та/або воєнного стану та встановлені законодавством, для перетину кордону.

Відтак, позивач вважає оскаржувані рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з цим позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Ухвалою суду від 22.01.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

09.02.2024 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Мотивуючи свою позицію відповідач зазначає, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» передбачено, що під час дії воєнного стану, в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачених Указом Президента України про введення воєнного стану, встановлюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, а вже безпосередньо Порядком № 1455 визначено, що перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством. Тобто, чинним законодавством передбачено можливість встановлення законних обмежень щодо права вільного залишення території України громадянами, на час спроби виїзду за межі України позивачем.

Представник військової частини НОМЕР_1 зазначає, що з пояснень інспектора прикордонної служби 1 категорії віпс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 встановлено: «З 08:00 год. 01.11.2023 по 08:00 год. 02.11.2023 виконувала наказ на охорону ДКУ в п/ н «СПнППр» в міжнародному ППр «Могилів Подільський Волчинець», під час здійснення прикордонного контролю міжнародного потягу сполученням «Київ-Кишинів» громадянин України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 паспорт НОМЕР_2 виданий 10.08.2022 до 10.08.2032 надав пакет документів: 1) військовий квиток офіцера запасу НОМЕР_3 , 2) довідка ВЛК №83/1959 (вид. 01.05.2023).

Відповідно до наказу АДПСУ №692-АГ від 24.12.2022 «Про організацію застосування профілів ризику» та Профілю ризику №З-2010-01-У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України»», мною було здійснено взаємодію з черговим ІНФОРМАЦІЯ_6 старшим лейтенантом ОСОБА_4 , який надав відповідь, що відповідно до наказу МОУ №402 п. 22.1, глави 22 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ та абз. 3 п. 22.5 глави 22 розділ ІІ Положення про військово-лікарську експертизу на офіцерів запасу у воєнний час, складається свідоцтво про хворобу на підставі, якого здійснюється виключення з військового обліку. Тому старший лейтенант ОСОБА_5 повідомив, що громадянина ОСОБА_6 було безпідставно виключено з військового обліку з порушенням вимог нормативно-правових актів та не підтвердив виключення його з військового обліку.

Мною було прийнято рішення щодо відмови у пропуску даній особі через ДКУ та винесено рішення про відмову в пропуску серії МП-2235 від 02.11.2023.»

З пояснень інспектора прикордонної служби 1 категорії віпс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 встановлено: «Вона з 08:00 02.11.2023 по 08:00 03.11.2023 виконувала наказ на охорону державного кордону України (далі ДКУ) в прикордонному наряді (далі ПН) старший зміни прикордонних нарядів (далі СЗПН). Близько 15:00 їй надійшла доповідь від ПН «Перевірка документів - вихід» (далі ПД) штаб-сержанта ОСОБА_7 про те, що гр. України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_5 паспортний документ НОМЕР_4 , виданий 10.08.2022 на паспортний надав пакет документів: 1) військовий квиток офіцера запасу НОМЕР_3 , 2) довідка ВЛК №83/1959 (від 01.05.2023).

Відповідно до Наказу ДПСУ №692-АГ від 24.12.2022 «Про організацію застосування профілів ризиків у 2023 році» та профілю ризику 3-2010-01У «Незаконне перетинання державного кордону військовозобов`язаними громадянами України», нею було здійснено взаємодію із заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 начальником мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_6 підполковником ОСОБА_8 , яка пояснила, що відповідно до Наказу МОУ №402 п. 22.1 глави ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ та абзацу 3 п. 22.5 гл. 22 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу на офіцерів запасу у воєнний час складається свідоцтво про хворобу, на підставі якого здійснюється виключення з військового обліку. Також підполковником ОСОБА_8 було роз`яснено, що громадянин ОСОБА_9 був безпідставно виключений з військового обліку з порушенням нормативно-правових акті. Тому з вищевикладеного підполковник ОСОБА_8 не підтвердила виключення з військового обліку гр. України ОСОБА_10 , ОСОБА_11 було прийнято рішення щодо відмови в пропуску даній особі через ДКУ та винесено рішення про відмову у пропуску серії МП №2238».

Відповідач наголошує, що будь-яких документів, які б вказували на наявність у ОСОБА_1 статусу посадової чи службової особи, з переліку визначеного п. 2-1 2-18 Правил перетину ДКУ під час спроби перетинання ДКУ, 02.11.2023 надано не було. Ураховуючи вищезазначене, уповноважені службові особи охорони державного кордону законно та обґрунтовано прийшли до висновку, що підстав для перетинання ДКУ у позивача немає, у зв`язку із чим, у відповідності до вимог та в порядку, визначеному ч. 1 ст. 14 Закону України «Про прикордонний контроль» прийнято рішення №МП-2235 та №2238 від 02.11.2023 про відмову в перетинанні державного кордону України відносно ОСОБА_1

12.02.2024 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зокрема наголошує на тому, що відповідачем пропущено строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Щодо доводів військової частини НОМЕР_1 , наведених у відзиві, представник позивача зазначає, що такі доводити зводяться лише до того, що в телефонному режимі посадові особи ІНФОРМАЦІЯ_7 не підтвердили виключення ОСОБА_1 з військової служби. Водночас жодним пунктом Правил перетинання державного кордону громадянами України не визначено такого способу встановлення для громадян права на перетинання кордону чи обмеження в праві перетинанні кордону як отримання інформації в телефонному режимі.

Жодною статтею Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не передбачено підтвердження наявності тієї чи іншої підстави для перетинання кордону іншими документами, ніж зазначені в цьому Законі.

Більш того, факт виключення позивача з військового обліку, який дає мені право на перетинання кордону під час воєнного стану, не перестав існувати і існує досі, оскільки висновок ВЛК, який підтверджується довідкою, наданою для перетинання кордону, був 02.11.2023 та є чинним до теперішнього часу. Вказаний факт підтверджується, зокрема, у відповіді ІНФОРМАЦІЯ_7 на адвокатський запит, що доданий до позовної заяви, де в п. 2 вказано «після 01.05.2023 р. у військово-облікові документи гр. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 не вносились будь-які зміни».

Окремо зазначено, що вже в поточному році, а саме 29.01.2024 ОСОБА_1 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_7 для отримання витягу з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, на що отримав відповідь вих. №952/8/1475 від 06.02.2024, де в абзаці 7 зазначено, що облікові та персональні дані позивача були внесені до реєстру та присвоєно індивідуальний реєстраційний номер облікового запису, однак відповідно до запису в базі даних цього реєстру, на підставі висновку військово-лікарської комісії від 01.05.2023 №83/1959 ОСОБА_1 виключено з військового обліку військовозобов`язаних. Відтак дані позивача, як військовозобов`язаного, на підставі постанови ВЛК від 01.05.2023 навіть були виключені з Єдиного державного реєстру, що, на переконання позивача, свідчить про те, що при взаємодії відповідача із працівниками ІНФОРМАЦІЯ_7 останні надали неправдиві відомості, а також неправомірно та безпідставно не підтвердили факт виключення позивача з військового обліку, який мав місце і має досі.

Ухвалою суду від 23.05.2024 продовжено військовій частині НОМЕР_1 строк на подачу відзиву на позовну заяву.

Право на подачу заперечень на відповідь на відзив відповідач не скористався.

Вивчивши матеріали справи у їх сукупності, оцінивши наведені сторонами доводи на підтримку своїх вимог та заперечень, суд встановив такі обставини.

02.11.2023, при спробі перетину ОСОБА_1 державного кордону потягом у пункті пропуску через державний кордон України "Могилів-Подільський-Отач", інспектором ПС 1 категорії віпс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_2 майстер-сержантом ОСОБА_2 як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення МП-2235 від 02.11.2023, яким позивачу відмовлено у виїзді з України з причин: «що вищевказаний громадянин України не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану згідно п. 2-1 2-18 Правил перетину державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995».

02.11.2023 позивач намагався повторно перетнути державний кордон України пішим шляхом у пункті пропуску через державний кордон України "Могилів-Подільський-Отач", інспектором ПС 1 категорії віпс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 як уповноваженою службовою особою підрозділу охорони державного кордону прийнято рішення МП-2238 від 02.11.2023, яким позивачу відмовлено у виїзді з України з причин: «що вищевказаний громадянин України не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану згідно п. 2-1 2-18 Правил перетину державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995».

Позивач вважає зазначені рішення неправомірними, тому за захистом своїх прав та інтересів останній звернутися до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та спірним правовідносинам, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Порядок реалізації права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

Згідно з частиною першоюстатті 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України, крім випадків, передбачених цим Законом, та в`їхати в Україну.

За приписами частини першоїстатті 3 цього Закону перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред`явлення одного з документів, зазначених устатті 2 цього Закону, відповідно до частини першої якої серед документів, які дають право громадянину України на виїзд з України і в`їзд в Україну, зазначені: паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну).

Відповідно до частини другоїстатті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України.

Частиною третьоюстатті 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначено, що тимчасове обмеження права громадянина України на виїзд з України у випадках, передбачених частинами першою та шостою цієї статті, запроваджується в порядку, передбаченому законодавством. У разі запровадження такого обмеження орган, що його запровадив, в одноденний строк повідомляє про це громадянина України, стосовно якого запроваджено обмеження, та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ № 64/2022), затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першоїстатті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб У подальшому Указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні було неодноразово продовжено та такий правовий режим діє до сьогоднішнього дня.

Пунктом 2 Указу № 64/2022 постановлено військовому командуванню разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Пунктом 3 цього ж Указу передбачено, що у зв`язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, передбачені статтями30-34,38,39,41-44,53 Конституції України, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану, які передбачені частиною першоюстатті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».

Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану"(даліЗакон № 389-VIII) воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Згідно з п. 6 ч. 1ст. 8 Закону № 389-VIII в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в`їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів.

Як видно з матеріалів справи, позивач намагався перетнути державний кордон України в режимі виїзд 02.11.2023, тобто під час дії правового режиму воєнного стану на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону України від 05.11.2009 № 1710-VI "Про прикордонний контроль" (далі- Закон № 1710-VI) іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

За змістом ч. 3ст. 14 Закону № 1710-VI особа, якій відмовлено у перетинанні державного кордону, має право оскаржити відповідне рішення згідно із Законом України "Про звернення громадян" або до суду. Оскарження зазначеного рішення не зупиняє його дії. Оскаржене рішення може бути скасовано чи змінено начальником органу охорони державного кордону або скасовано та визнано нечинним судом.

В силу приписів пункту 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1455, перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Зі змісту оскаржуваних рішень відповідача вбачається, що підставою для їх прийняття слугувало те, що ОСОБА_1 не має права на перетин державного кордону України під час введення на території України надзвичайного або воєнного стану згідно п. 2-1 2-18 Правил перетину державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №57 від 27.01.1995.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 14 Закону № 1710-VI рішення уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону про відмову громадянину у праві перетину кордону в кожному випадку повинно бути обґрунтованим, із зазначенням конкретних причин відмови.

Натомість в оскаржуваних рішеннях не вказано конкретної причини для відмови позивачу у перетинанні державного кордону, в тому числі з посиланням на документи, які надав позивач та їх неналежність чи недостатність для виїзду за кордон. Водночас можливість підтвердження позивачем наявності права на перетин кордону прямо залежить від чіткого визначення відповідачем конкретного та вичерпного переліку необхідних для цього документів, чого зроблено не було.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що рішення МП-2235 від 02.11.2023 та МП-2238 від 02.11.2023 не є таким, що відповідають критеріям правомірності, визначеним у ч. 2ст. 2 КАС України, а тому наявні підстави для визнання таких рішень протиправними і таким, що підлягають скасуванню.

Водночас, за змістом відзиву на позовну заяву відповідач посилається на пояснення інспекторів прикордонної служби, якими безпосередньо приймались рішення про відмову в перетинанні державного кордону України. Так, інспектор прикордонної служби майстер-сержант ОСОБА_12 та інспектор прикордонної служби майстер-сержант ІНФОРМАЦІЯ_8 зазначили, що після взаємодії з ІНФОРМАЦІЯ_7 стало відомо, що ОСОБА_1 було безпідставно виключено з військового обліку з порушенням нормативно-правових актів, адже відповідно до Наказу МОУ №402 п. 22.1 глави ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в ЗСУ та абзацу 3 п. 22.5 гл. 22 Розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу на офіцерів запасу у воєнний час складається свідоцтво про хворобу, на підставі якого здійснюється виключення з військового обліку.

Більш того, відповідач вказує, що ОСОБА_1 не надано документів, які б вказували на наявність в нього статусу посадової чи службової особи, з переліку визначеного п. 2-1 2-18 Правил № 57, тому рішення про відмову у перетинанні державного кордону є правомірними.

Надаючи оцінку вищезазначеним доводам сторони відповідач, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Призов військовозобов`язаних та резервістів на військову службу у зв`язку з мобілізацією та звільнення з військової служби у зв`язку з демобілізацією проводяться в порядку, визначеному Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтею 22 якого визначено такий обов`язок громадян як з`являтися за викликом до військових комісаріатів для постановки на військовий облік та визначення призначення на воєнний час.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку, підлягають виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки.

У постановах від 17 серпня 2023 року у справі № 380/7792/22, від 31 серпня 2023 року у справі № 380/572/23, від 27 вересня 2023 року у справі № 380/16876/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3428/22, від 26 жовтня 2023 року у справі № 260/3951/22, від 16 листопада 2023 року у справі № 160/15200/22, від 23 листопада 2023 року у справі № 260/4613/22 Верховний Суд сформував правовий висновок, відповідно до якого той факт, щоЗакон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану»таЗакону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду.

За приписами частини другої статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» правила перетинання державного кордону України громадянами України встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до цього Закону та інших законів України, що надає підстави Кабінету Міністрів України враховувати при встановленні зазначених правил заходи воєнного стану, запроваджені Законами України «Про правовий режим воєнного стану» та «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

На момент виникнення спірних правовідносин порядок перетину державного кордону України визначений Правилами перетинання державного кордону громадянами України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 1995 року № 57 (далі - Правила № 57).

Так, відповідно до пункту 2 Правил № 57 перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу. У випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім вищезазначених документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Згідно з пунктом 2-6 Правил № 57 у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених упунктах 2-1та2-2цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації.

З аналізу наведених вище положень слідує, що позивач (чоловік призовного віку) задля перетину державного кордону за визначених у даній справі обставин мав надати докази виключення його з військового обліку як особи, яка непридатна до військової служби, тобто не є військовозобов`язаною.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 18.04.2024 у справі № 260/3528/22.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ОСОБА_1 при паспортному контролі на кордоні України надано паспорт громадянину України для виїзду за кордон серії НОМЕР_2 , довідку ВЛК №83/1959 від 01.05.2023, військовий квиток серії НОМЕР_3 .

Сторінка 26 військового квитка позивача містить відмітку про виключення з військового обліку. Так, з 01.05.2023 ОСОБА_1 виключений з обліку ІНФОРМАЦІЯ_9 , як визнаний ВЛК непридатний до в/служби з виключенням з в/обліку ст. 40 а; 39 б гр. ІІІ н-зу МЮУ №402 від 14.08.2008 та ст. 37 ч. 6 п. 3 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Відповідно до довідки ВЛК №83/1959 від 01.05.2023 ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.

Отже, позивачем надано документи, які є доказами виключення його з військового обліку як особи, яка непридатна до військової служби, тобто не є військовозобов`язаним.

Водночас, посадовими особами військової частини НОМЕР_1 поставлено під сумнів такі документи, з огляду на отриману в телефонному режимі інформацію від посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_6 щодо безпідставності виключення ОСОБА_1 з військової служби на підставі довідки ВЛК №83/1959 від 01.05.2023.

Суд вважає слушними доводи позивача з приводу того, що ані Правилами перетинання державного кордону громадянами України, ані жодним іншим нормативно-правовим актом не визначено такого способу встановлення для громадян права на перетинання кордону чи обмеження в праві перетинанні кордону як отримання інформації в телефонному режимі.

При цьому, стороною відповідача не надано доказів того, що на момент прийняття рішень про відмову у перетинанні державного кордону України довідка ВЛК №83/1959 від 01.05.2023 або ж запис у військовому квитку серії НОМЕР_3 були визнанні недійсними та скасовані.

Суд звертає увагу, що суб`єкт владних повноважень не вправі приймати рішення, яке б базувалось на припущеннях іншої посадової особи, враховуючи відсутність будь-якого документального підтвердження, на момент прийняття оскаржуваних рішень, щодо внесення у військовий квиток позивача відмітки про виключення з військової обліку на підставі недійсних / підроблених документів, або ж документів, які не підтверджують право на виключення з військового обліку.

Таким чином, на переконання суду, рішення про відмову в перетинанні державного кордону України від 02.11.2023 №МП-2238 та № МП-2235 прийняті відповідачем передчасно та без належного обґрунтування, тому позовні вимоги про визнання протиправними та скасування вищезазначених рішень відповідача підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала її посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.

Щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 6000 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до положеньстатті 132 КАС Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Водночас про витрати на професійну правничу допомогу йдеться устатті 134 КАС України.

Так, частиною 1 цієї статті визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини 2 згаданої статті за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 3статті 134КАС України).

Приписами частини 4статті 134 КАС Українипередбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частиною 5 та 6статті 134 КАС Українивстановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Зі змісту вказаних норм слідує, що від учасника справи, який поніс витрати на професійну правничу допомогу, вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Як встановлено судом, на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу представником позивача надано, зокрема, договір про надання правової домоги від 15.11.2023 №08/23, який укладено між ОСОБА_1 (надалі- Клієнт) та адвокатським бюро Алли Гордайчук (далі- Бюро).

Згідно з пунктом 1.1 цього Договору Бюро бере на себе зобов`язання надати клієнту послуги правового характеру (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити вартість таких послуг (гонорар (винагороду) за надану правову допомогу) та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених цим Договором.

Адвокатським бюро Алли Гордайчук відповідно до Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги ОСОБА_1 надано наступні послуги: консультування змовника щодо можливого оскарження рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, опрацьовано наявні в Замовника документи, пов`язані із предметом спору за позовною заявою, аналіз судової практики при вирішенні в судовому порядку подібних спорів, усна консультація із Замовником щодо узгодження правової позиції, підготовка проекту позовної заяви, консультування змовника щодо можливого оскарження рішення про відмову у перетинанні державного кордону України, опрацьовано наявні в Замовника документи, пов`язані із предметом спору за позовною заявою, аналіз судової практики при вирішенні в судовому порядку подібних спорів, усна консультація із Замовником щодо узгодження правової позиції, підготовка проекту позовної заяви.

Як вбачається з Акту виконаних робіт (наданих послуг) №1 від 16.01.2024, Виконавцем виконані в повному обсязі роботи (надані послуги) згідно Договору №08/23 від 15.11.2023, а саме:

- консультування змовника щодо можливого оскарження рішення про відмову у перетинанні державного кордону України (1 год.) 400 грн.,

- опрацьовано наявні в Замовника документи, пов`язані із предметом спору за позовною заявою (1 год.) 400 грн.,

- аналіз судової практики при вирішенні в судовому порядку подібних спорів (3 год.) 1200 грн.,

- усна консультація із Замовником щодо узгодження правової позиції (1 год.) 400 грн.,

- підготовка проекту позовної заяви (4 год.) 3600 грн.

Всього 6000 грн.

Дослідивши зміст наданих доказів на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що такі витрати дійсно були пов`язані саме із розглядом цієї справи та підтверджені документально.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, кількість доказів та фактичних даних, які підлягали дослідженню адвокатом, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат на правничу допомогу є співмірною зі складністю справи, тому на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 6000 грн., що відповідатиме вимогам розумності та співмірності.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби 1 категорії віпс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_4 № МП-2235 від 02.11.2023 про відмову в перетинанні державного кордону України.

Визнати протиправним та скасувати рішення інспектора прикордонної служби 1 категорії віпс " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) впс « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (тип Б) ІНФОРМАЦІЯ_3 № МП-2238 від 02.11.2023 про відмову в перетинанні державного кордону України.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн. (шість тисяч гривень нуль копійок) за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 .

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ).

Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Рішення суду сформовано: 23.05.2024.

СуддяБошкова Юлія Миколаївна