Рішення

від 23.05.2024 по справі 240/32449/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2024 року м. Житомир справа № 240/32449/23

категорія 111030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "СМК-Полісся" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2023 №00202950711 в частині відмови Приватному Підприємству "СМК-Полісся" у наданні права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування суму від`ємного значення при на наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 184132,0 грн. на поточний рахунок платника податку; № 00202940711 в частині зменшення Приватному Підприємству "СМК-Полісся" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 329050,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій на 82262,50 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що не погоджується з висновками контролюючого органу в частині відмови Приватному Підприємству "СМК-Полісся" у наданні права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування суму від`ємного значення при на наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 184132,0 грн. на поточний рахунок платника податку, оскільки заявлений до відшкодування розмір ПДВ відповідає фактично сплаченому розміру за товар. Таким чином, вказані висновки не відповідають дійсним обставинам, так як укладений договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, а видані ним первинні документи підтверджують факт здійснення господарських операцій, які як наслідок, прямо впливають на оподаткування податком на додану вартість та податку на прибуток.

Провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, сертифікати походження товару та інші документи, що підтверджують якість та походження поставленого товару. У свою чергу, відсутність сертифікату якості продукції не дає можливості ідентифікувати придбаний товар, встановити виробника придбаного товару, зазначеному у оформлених документах по ланцюгу постачання від вищевказаного контрагента-постачальника до ПП "СМК- Полісся". З аналізу інформації щодо придбання та продажу тріски контролюючим органом зроблено висновок, що ціна реалізації тріски позивачем значно нижча від ціни придбання тріски у ПП "Свитязь", як у липні 2023 так і в серпні 2023 року, а сама операція здійснена лише з метою формування податкового кредиту з ПДВ та отримання суми бюджетного відшкодування. Також, Головне управління ДПС у Житомирській області звертає увагу суду на гой факт, що директор ПП "СМК-Полісся" ОСОБА_1 , є засновником ПП "Свитязь", який володіє 100 відсотками статутного капіталу. За сукупності вищевказаних обставин контролюючим органом встановлено безпідставне формування податкового кредиту ПП "СМК-Полісся" по податкових накладних виписаних ПП "Свитязь", які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту за липень 2023, оскільки не мають статусу юридично значимих. ПП "Свитязь" було створено штучну видимість господарських операцій з контрагентами-покупцями шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

Ухвалою від 29.12.2023 справу призначено до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.

Усною ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання, вирішено продовжити розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області, на підставі підпункту 19. 1.6 пункту 19-1. 1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (далі - ПКУ, Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "СМК- Полісся" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2023 №15262/06-30-07-11/40851165.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:

1.п.44.1, ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п..198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2023, на загальну суму 329050,00 грн.;

2.п.200.1; п.200.4 ст.200 ПКУ, у результаті чого у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за липень 2023 на суму 184132,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача від 07.10.2023 на акт перевірки, Комісією з розгляду спірних питань заперечення залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.10.2023:

-№00202950711, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 184132,00 грн.;

-№00202940711, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 329050,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 82262,50 грн.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 1.1 статті 1 ПК України відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 згаданого Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 згаданого Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до згаданого Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Таким чином, податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України установлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2023 № 00202940711 зменшено Приватному Підприємству "СМК-Полісся" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 329050,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82262,50 грн.

Підставою для його винесення стало встановлене перевіркою порушення позивачем п.44.1, ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п..198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2023, на загальну суму 329050,00 грн.

Як вказано у акті перевірки, вказане порушення полягає у тому, що позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах із контрагентом стосовно якого встановлено відсутність фактичної можливості поставки ТМЦ, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2023 на суму 329050,00 грн.

Вказана позиція податкового органу ґрунтується на нереальності господарських операцій з контрагентом ПП "Свитязь".

Як зазначено у акті перевірки, посадовими особами контролюючого органу проведено аналіз ланцюгів постачання згідно бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних" та встановлено, що у ПП "Свитязь" протягом січня - липня 2023 року відсутнє придбання тріски деревної, соснової та придбання сировини для її виготовлення (дров, обрізків та інше), що вказує на те, що підприємство не могло реалізувати тріску деревну, соснову ПП "СМК-Полісся" оскільки вона відсутня у його придбанні.

Таким чином, у ході проведеного аналізу неможливо встановити кінцевого виробника товарів та дослідити ланцюги постачання по вищевказаним постачальникам у зв`язку із чим встановлено нереальність придбання ідентифікованих товарів та послуг включення в обіг як їх (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів та послуг (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу.

Контролюючим органом 07.09.2023 позивачу було вручено запит ПП "СМК-Полісся" стосовно надання пояснень щодо отримання тріски деревної соснової від ПП "Свитязь" та обґрунтування ціни.

У відповіді зазначено, що оскільки продавець і покупець знаходяться за однією адресою: с. Заріччя вул. Коростенська 13, тож придбаний товар знаходився за цією адресою.

Однак, у наданій відповіді відсутня інформація щодо обґрунтування ціни отриманого товару та аналіз цін на ринку. Також у відповіді зазначено, що відповідно до пункту 2.1 Договору купівлі-продажу ціна за 1 м.куб. складала 1320,00 гри, в т.ч. ПДВ 220,00 грн., ціна на товар встановлюється в гривнях за 1 куб.м, на умовах франко-склад Продавця і визначена за згодою сторін та вказана у видатковій накладній.

Крім того, позивачем не надано до перевірки акти приймання- передачі товару.

Також зазначено, що на день подання запиту, придбаний товар був реалізований нерезиденту RUD LOGISTICS SPOLKA KOMANDYTOWA, а саме у серпні 2023.

Проведеного перевіркою встановлено, що за серпень 2023 відповідно до вантажно- митних декларацій, податкових накладних, тріску експортовано фірмі RUD LOGISTICS SPOLKA KOMANDYTOWA, Польша. Ціна за 1 куб.м, складала:

-ПН №1 від 01.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 900 куб.м, по ціні 457,2764 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 411548,79 грн. (ВМД№Т677 від 01.08.2023);

-ПН №2 від 01.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1800 куб.м, по ціні 487,9228 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 878261,08 грн. (ВМД №4674 від 01.08.2023);

-ПН №3 від 11.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1260,0 куб.м, по ціні 502,7443 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 633457,84 грн. (ВМД №; 1759 від 11.08.2023);

-ПН №4 від 16.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 900,0 куб.м, по ціні 498,7732 грн, за 1 куб.м, на загальну суму 448895,87 грн. (ВМД №1791 від 16.08.2023);

-ПН №5 від 16.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1440,0 куб.м, по ціні 498,7732 гри. за 1 куб.м, на загальну суму 718233,39 грн. (ВМД №1787 від 16.08.2023);

-ПН №12 від 30.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1980,0 куб.м, по ціні 499,8774 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 989757,25 грн. (ВМД №1899 від 16.08.2023).

Отже, ціна при купівлі тріски у ПП "Свитязь" за 1 куб.м, складала 1320,00грн., в т.ч. ПДВ, а ціна реалізації (на експорт) у липні 2023 року склала 512,32 грн., 512,42 грн., 489,51 грн., у серпні 2023 року склала 457,27 грн., 487,92 грн., 502,74 грн., 498,77 грн., 499,87 грн.

Тобто, з аналізу інформації щодо придбання та продажу тріски контролюючим органом зроблено висновок, що ціна реалізації тріски Позивачем значно нижча від ціни придбання тріски у ПП "Свитязь", як у липні 2023 так і в серпні 2023 року, а сама операція здійснена лише з метою формування податкового кредиту з ПДВ та отримання суми бюджетного відшкодування, що являється основною діловою метою підприємства.

За результатами проведеного аналізу встановлено безпідставне формування податкового кредиту по ПН виписаних ПП "Світязь", які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту за липень 2023, оскільки не мають статусу юридично значимих.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача, з огляду на таке.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ПП "СМК-Полісся" є лісопильне та стругвальне виробництво.

Як вбачається з матеріалів справи, у липні 2023 року позивачем у податковому обліку відображено придбання від ПП "Свитязь" (код згідно ЄДРПОУ 31277255) тріски технологічної хвойних порід деревини на загальну суму 1974300.24 грн., в т.ч. ПДВ 329050,00 грн.

Так, 27.02.2023 між позивачем (Покупець) та ПП "Свитязь" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №27/02-23 щодо поставки Тріски деревної.

Згідно з п. 1.1 Предмет договору Продавець продає, а покупець купує подрібнені кускові відходи хвойних порід (сосна), тріска технологічна хвойних деревини надалі (Товар).

Пунктом 1.2 передбачено, що право власності на майно переходить від Продавця до Покупця у момент поставки товару згідно товарно-транспортної накладної.

Згідно з п.2 Ціна та загальна сума договору, а саме в п.2.1 вказано, що ціна на товар встановлюється в гривнях за 1 м.куб. на умовах франко-склад Продавця.

Пунктом 4.1 передбачено, що Поставка товару по даному договору здійснюється на умовах франко-склад продавця партіями.

У липні 2023 відповідно до видаткової накладної №С-00000086 від 14.07.2023 позивачем відображено отримання від ПП "Свитязь" тріски деревної в кількості 1495,682 куб.м. по ціні без урахування ПДВ 1100,00 грн. на загальну суму 1974300,24 гри. в т.ч. ПДВ 329050,04 грн.

Дану операцію відображено бухгалтерською проводкою Дт281 Кт631 на суму 1645250,20 грн., Дт64 Кт631 на суму 329050,04 грн.

Крім того, на виконання умов договору, у липні 2023 позивачем здійснено оплату в сумі 1974300,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідачем не заперечується, що заборгованість по вказаному договору відсутня.

Також, на виконання умов договору, позивачем було складено податкову накладну №2 від 14.07.2023 на загальну суму 1974300.24 грн., в т.ч. ПДВ 329050,04 грн., яку було включено до складу податкового кредиту у декларації за липень 2023.

Отже, факт виконання умов договору підтверджується договором, додатковою угодою, платіжними інструкціями, видатковою та податковою накладною.

В подальшому, відповідно до вантажно-митних декларацій, податкових накладних, тріску експортовано фірмі RUD LOGISTICS SPOLKA KOMANDYTOWA, Польща.

За визначенням ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 140/6978/20, від 17 грудня 2020 року у справі №816/2270/16, від 21 листопада 2022 року у справі № 804/7753/16, від 07 березня 2019 року у справі №818/3838/15, від 04 квітня 2023 року у справі №120/15979/21-а.

Також, Верховний Суд у вказаних постановах звертав увагу, що з`ясування наміру платника податку отримати економічний ефект від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе лише у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість або за ціну придбання товару.

Відповідно, знаходять своє підтвердження доводи позивача про неврахування наведених висновків Верховного Суду, а тому суд визнає помилковою позицію відповідача, що сам лише факт збитковості конкретної операції зумовлює визнання її такою, що не пов`язана із господарською діяльністю платника податків. Однак, для висновку, що збиткова операція відноситься до господарської діяльності платника податків слід встановити наявність у її змісті економічних причин чи ділової мети.

У постанові від 10 грудня 2019 року у справі №П/811/1512/14 Верховний Суд також зазначав, що до факторів ціноутворення, крім рівня витрат, пов`язаних із виробництвом товару, належать: рівень попиту на продукцію, кон`юнктура ринку, платоспроможність покупця, обсяги виробництва та складські запаси продавця та інші умови, які об`єктивно впливають на формування ціни. При цьому, прибутковість кожної окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності, яка може включати і окремі збиткові операції, здійснення яких викликано об`єктивними причинами, а відтак продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати операцією поза межами господарської діяльності позивача.

З таким підходом Верховний Суд розглядав справу №816/2270/16 (постанова від 17 грудня 2020 року) і зазначив, що оскільки метою продажу товару позивачем було отримання прибутку виходячи з цін, які склались на ринку сільськогосподарської продукції, та уникнення додаткових витрат, пов`язаних із подальшим зберіганням та переробкою продукції, то продаж позивачем продукції за ціною, нижчою собівартості, не можна розглядати як операцію поза межами його господарської діяльності.

Як вже зазначалося, позивачем було придбано пресовану дерев"яну щепу у ПП "Свитязь".

Натомість, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, після технологічного процесу декомпресування та сушіння було отримано насипну щепу.

Технологічно насипний метр кубічний щепи має співвідношення до пресованого 0,36. Тобто зворотній коефіцієнт співвідношення пресованої та насипної щепи становить 2,8.

Отже, придбавши 1м кубічний щепи за ціною 1100 грн., підприємство реалізувало товар за середньою ціною 495 грн. за метр кубічний. Маючи орієнтовне позитивне значення на рівні 286,6 грн. з кожного метра кубічного.

Отже, на думку суду вказане відповідає принципам ділової мети та економічної ефективності господарської діяльності позивача.

Крім того, відповідно до п.5.4 Договору купівлі-продажу датою передачі товару поставки товару Продавцем та прийому його Покупцем вважається дата видаткової накладної, тобто 14.07.2023.

Позивач пояснив, що оскільки Продавець та Покупець знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 , тому придбаний товар знаходився за цією ж адресою. Відстань між приміщеннями близько 100 метрів.

Відтак, суд вважає, що відсутність ТТН на переміщення у такому випадку, не свідчить про недобросовісність платника податків, а вказує на реальність господарської операції та відсутність штучності.

При вказані обставини позивач повідомляв позивач відповідача листом на запит від 08.09.2023 про надання документів.

Отже, доводи відповідача про ненадання позивачем витребуваних документів, в т.ч. і ТТН є безпідставними.

Суд вважає, що висновки про неможливість контрагента здійснити господарські операції контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Окрім того, суд зауважує, що під час проведення господарських операцій платник податків не може і не повинен бути обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності контрагентів свого постачальника, а також контрагентів по ланцюгу, про які не тільки позивач, а й його контрагенти навіть не були обізнані.

Щодо доводів відповідача про ненадання позивачем акту приймання-передачі товару, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі товару - тріски деревної від 14.07.2023 до договору від 27.02.2023 №27/02-23 на загальну суму 1645250,20 грн. без ПДВ, з ПДВ - 1974300,24 грн.

При цьому, суд ураховує наявність у платника податку права довести саме у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його доводи. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім того, правова позиція Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, вказує на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Суд вважає, що оцінка господарських операцій повинна даватися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Також, суд стверджує, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Такі висновки є тотожними з висновками Верховного Суду, що містяться у постанові КАС ВС від 24 вересня 2021 року у справі № 320/5555/20 та у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17.

Зі свого боку позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту.

Матеріалами справи, а саме - документами фінансово-господарської діяльності, підтверджено отримання позивачем товару, його використання у господарській діяльності підприємства.

При цьому суд зазначає, що позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару (послуг) у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару/послуг, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлені обставини справи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій, ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання товарів з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача. Тобто, встановлені обставини у цій справі свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

З огляду на встановлену обставини, суд вважає, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1, ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п..198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що полягає у віднесенні позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах із контрагентом стосовно якого встановлено відсутність фактичної можливості поставки ТМЦ, та як наслідок, завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2023 на суму 329050,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №00202940711 в частині зменшення Приватному Підприємству "СМК-Полісся" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 329050,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій на 82262,50 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення від 30.10.2023 №00202950711 в частині відмови Приватному Підприємству "СМК-Полісся" у наданні права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування суму від`ємного значення при на наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 184132,0 грн. на поточний рахунок платника податку.

Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначає стаття 200 ПК України.

Відповідно до пунктів, 200.1, 200.2 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого згаданим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 згаданої статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 згаданого Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пункту 200.7 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (підпунктів 200.7.1, 200.7.2 пункту 200.7 статті 200 ПК України).

Згідно з пунктом 200.8 статті 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.

Відповідно до пункту 200.10 статті 200 ПК України у строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 згаданого Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 вказаної статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до згаданого Кодексу.

Контролюючий орган має право протягом 60 календарних днів, що настають за граничним строком подання податкової декларації, а в разі якщо така податкова декларація надана після закінчення граничного строку - за днем її фактичного подання провести документальну перевірку платника податку в разі, якщо розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за операціями: за періоди до 1 липня 2015 року, що не підтверджені документальними перевірками; з придбання товарів/послуг за період до 1 січня 2017 року у платників податку, що використовували спеціальний режим оподаткування, визначений відповідно до статті 209 згаданого Кодексу.

Згідно з пунктом 200.12 статті 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат: ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.12 статті 200 ПК України).

Водночас, пункт 200.14 статті 200 ПК України передбачено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган:

- у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування;

- у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Зі змісту наведених норм ПК України можна дійти висновку, платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

Приписами пункту 200.14 статті 200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, умовою прийняття податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні є невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, яка задекларована, у зв`язку з проведенням перевірки (не тільки податковим органом), за наслідком котрої встановлено факт, що впливає на право на відшкодування.

Вказане рішення відповідача ґрунтується на тому, що ПП "СМК-Полісся" за липень 2023 заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі більшому, ніж фактично сплачено отримувачем товарів послуг попередній та звітному періодах сумі податку постачальника таких товарів і послуг або до Державного бюджету, що є порушенням п.200.1, п.200.4, ст.200 ПКУ.

По вказаному порушенню у акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що ПП "СМК-Полісся" у декларації з липень 2023 відображено у складі суми заявленої до відшкодування суму податку фактично не сплачену постачальнику, а саме:

- згідно з Додатком З (ДЗ) до декларації з ПДВ за липень 2023 1111 "СМК-Полісся" відображено у складі суми від`ємного значення яке виникло за квітень 2023, в тому числі сплаченої постачальнику лісопродукції ДСГП "Ліси України" (код згідно ЄДРПОУ 44768034), суму податку в розмірі 250060,52 грн.

Згідно наданих до перевірки банківських виписок, платіжних доручень, розрахунків бухгалтерського обліку (рах. 311, 631), встановлено, що ПП "СМК-Полісся" за квітень - липень 2023 здійснено оплату отриманої лісопродукції від ДСГП "Ліси України" на суму податку в розмірі 65928,22 грн.

В додатку 3 до декларації з ПДВ липень 2023 ТОВ "КОЧ-ЛІС" завищено сплату по постачальнику лісопродукції, а саме ДСГП "Ліси України" на суму 184132,3 грн. (250060,52- 65928,22).

За таких обставин, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за липень 2023 в сумі 184132,00 грн.

Суд з такими висновками не погоджується, з огляду на таке.

30.03.2023 між ДСГП "Ліси України" (Продавець) та ПП "СМК Полісся" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини .

Договір укладено на підставі біржового (аукціонного) свідоцтва №4692/300323/40851 165/1 від 30 березня 2023 р., сформованого на підставі укладених біржових угод за результатами біржових торгів (аукціону) з продажу необробленої деревини № 4692, які відбулись 30 березня 2023 р., (далі - Аукціон) на товарній біржі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" (далі - Біржа) згідно з Регламентом з організації та проведення біржових торгів з купівлі-продажу необробленої деревини та пиломатеріалів на товарній біржі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" (далі - Регламент), про наступне:

За результатами Аукціону, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час Аукціону, яка відповідає умовам цього Договору (далі - Товар). І сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього Договору.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього Договору.

Загальна вартість Товару, що є предметом цього Договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва № 4692/300323/40851165/1 від 30 березня 2023 р. про результати Аукціону та складає 14196000,00 (чотирнадцять мільйонів сто дев`яносто шість тисяч гривень 00 копійок), з ПДВ. Зміна вартості Товару не допускається, окрім випадків, коли Сторони погодили зміну умов поставки Товару відповідно до п.п. 3.3, 3.4 цього Договору.

Виконання умов договору підтверджується платіжними інструкціями від 11.04.2023, від 18.04.2023, від 16.05.2023, від 02.06.2023, від 12.06.2023, від 15.06.2023, від 21.06.2023.

Натомість відповідно до укладеного договору, покупець зобов"язаний прийняти та оплатити реалізований за результатами аукціону товар - необроблену деревину.

При цьому в договорі чітко вказано, що оплата проводиться на рахунки відокремленого підрозділу продавця - ФІЛІЯ "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та ФІЛІЯ "Олевське спеціалізоване лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Перерахунок коштів здійснювався відповідно до умов договору па загальну суму 14196000,00 грн.

Отже, заявлений до відшкодування розмір ПДВ відповідає фактично сплаченому розміру за товар.

Заперечення відповідача щодо існування оплати за товар, спростовуються матеріалами справи.

Суд зазначає, що підприємством надано докази проведення повної оплати постачальнику продукції на суму договору в тому числі оплата біржі вхідного внеску.

Роз`яснення щодо правомірності включення цього платежу у суму податкового кредиту надано ДПС України в ході індивідуальної податкової консультації, що підтверджує лист від 11.07.23 на звернення підприємства від 11.04.23. Сплачені підприємством кошти у розмірі 1104 793,8 грн. в межах договору є підставою для відшкодування ПДВ на невизнану ДПС суму 184 132,3 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за липень 2023 в сумі 184132,00 грн. є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 30.10.2023 №00202950711 в частині відмови Приватному Підприємству "СМК-Полісся" у наданні права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування суму від`ємного значення при на наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 184132,0 грн. на поточний рахунок платника податку є протиправним та підлягає скасуванню.

Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб`єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог податкового законодавства і не довів правомірності оскаржуваного податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим останні підлягають скасуванню.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Приватного підприємства "СМК-Полісся" (вул. Івана Богуна, 45,м. Овруч, Житомирська обл., Коростенський р-н,11101. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40851165) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) , про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 30.10.2023 №00202950711 та №00202940711.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Приватного підприємства "СМК-Полісся" судовий збір у розмірі 5368.00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос