Постанова

від 31.10.2024 по справі 240/32449/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/32449/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос Оксана Валентинівна

Суддя-доповідач - Смілянець Е. С.

31 жовтня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Смілянця Е. С.

суддів: Драчук Т. О. Полотнянка Ю.П. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «СМК- Полісся» до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в листопаді 2023 року позивач, ПП «СМК- Полісся», звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (відповідача) про визнання дій протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень від 30.10.2023 №00202950711 в частині відмови приватному підприємству "СМК-Полісся" у наданні права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування суму від`ємного значення при на наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 184132,0 грн. на поточний рахунок платника податку; № 00202940711 в частині зменшення приватному підприємству "СМК-Полісся" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 329050,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій на 82262,50 грн.

Житомирський окружний адміністративний суд рішенням від 23.05.2024 позов задовольнив. Судове рішення мотивоване тим, що у липні 2023 року позивачем у податковому обліку відображено придбання від ПП "Свитязь" (код згідно ЄДРПОУ 31277255) тріски технологічної хвойних порід деревини на загальну суму 1974300.24 грн., в т.ч. ПДВ 329050,00 грн. Заявлений до відшкодування розміру ПДВ відповідає фактично сплаченому розміру за товар, заперечення відповідача щодо існування оплати за товар, спростовуються матеріалами справи, підприємством надано докази проведення повної оплати постачальнику продукції на суму договору в тому числі оплата біржі вхідного внеску. Вважає, що сплачені підприємством кошти у розмірі 1104793,8 грн. в межах договору є підставою для відшкодування ПДВ на невизнану ДПС суму 184132,3 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

Аргументами на підтвердження вимог скарги зазначає, що позивачем не було надано до перевірки товарно-транспортні накладні, сертифікати якості, сертифікати походження товару та інші документи, що підтверджують якість та походження поставленого товару.

Вважає, що відсутність сертифікату якості продукції не дає можливості ідентифікувати придбаний товар, встановити виробника придбаного товару, зазначеному у оформлених документах по ланцюгу постачання від вищевказаного контрагента-постачальника до ПП "СМК- Полісся". З аналізу інформації щодо придбання та продажу тріски контролюючим органом зроблено висновок, що ціна реалізації тріски позивачем значно нижча від ціни придбання тріски у ПП "Свитязь", як у липні 2023 так і в серпні 2023 року, а сама операція здійснена лише з метою формування податкового кредиту з ПДВ та отримання суми бюджетного відшкодування.

Звертає увагу суду на гой факт, що директор ПП "СМК-Полісся" ОСОБА_1 , є засновником ПП "Свитязь", який володіє 100 відсотками статутного капіталу. За сукупності вищевказаних обставин контролюючим органом встановлено безпідставне формування податкового кредиту ПП "СМК-Полісся" по податкових накладних виписаних ПП "Свитязь", які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту за липень 2023, оскільки не мають статусу юридично значимих. ПП "Свитязь" було створено штучну видимість господарських операцій з контрагентами-покупцями шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом.

У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача повторно зазначає, що заявлений до відшкодування розмір ПДВ відповідає фактично сплаченому розміру за товар. Загальна вартість товару, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва № 4692/300323/40851165/1 від 30 березня 2023 р. про результати Аукціону та складає 14196000,00 (чотирнадцять мільйонів сто дев`яносто шість тисяч гривень 00 копійок), з ПДВ. Виконання умов договору підтверджується платіжними інструкціями від 11.04.2023, від 18.04.2023, від 16.05.2023, від 02.06.2023, від 12.06.2023, від 15.06.2023, від 21.06.2023.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Виходячи з приписів ст.ст. 311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що

посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області, на підставі підпункту 19. 1.6 пункту 19-1. 1 статті 19-1, підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 200.11 статті 200 та підпункту 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ (далі - ПКУ, Кодекс), проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства "СМК- Полісся" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2023 від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

За результатами перевірки складено акт від 20.09.2023 №15262/06-30-07-11/40851165.

Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:

1.п.44.1, ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п..198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2023, на загальну суму 329050,00 грн.;

2.п.200.1; п.200.4 ст.200 ПКУ, у результаті чого у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за липень 2023 на суму 184132,00 грн.

За наслідками розгляду заперечень позивача від 07.10.2023 на акт перевірки, Комісією з розгляду спірних питань заперечення залишено без задоволення, а висновки акту перевірки без змін.

За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення від 30.10.2023:

-№00202950711, яким відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість у сумі 184132,00 грн.;

-№00202940711, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 329050,00 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в сумі 82262,50 грн.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Так, спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із підпунктом а пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Абзацом третім пункту 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 згаданого Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Абзацами першим третім пункту 198.6 статті 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 згаданого Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до згаданого Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Тобто, податкове законодавство дає право платнику податку на додану вартість на податковий кредит у разі придбання товарів та послуг, які будуть використовуватися ним в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності. Отже, придбання товарів та послуг платником податку на додану вартість для здійснення своєї господарської діяльності дає право на формування податкового кредиту.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України установлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

За визначенням ст. 1 Закону № 996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

У той же час, не обов`язковим, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Із визначеного в Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов`язково повинен бути намір платника податку отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція принаймні теоретично (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності.

Зазначені висновки викладені у постановах Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 140/6978/20, від 17 грудня 2020 року у справі №816/2270/16, від 21 листопада 2022 року у справі № 804/7753/16, від 07 березня 2019 року у справі №818/3838/15, від 04 квітня 2023 року у справі №120/15979/21-а.

Верховний Суд у вказаних постановах звертав увагу, що з`ясування наміру платника податку отримати економічний ефект від господарської операції передбачає аналіз умов та обставин її здійснення. При цьому економічний ефект не повинен полягати виключно в зменшенні податкового навантаження на хоча б одного з учасників операції.

Відповідно, економічний ефект відсутній в операціях, які призводять до збільшення задекларованих витрат платника та зменшують об`єкт його оподаткування без можливості отримання додаткового приросту активів чи збереження їх вартості.

При цьому, варто виходити з того, якою в тій чи іншій ситуації має бути поведінка добросовісного суб`єкта господарювання, що за звичайних умов ведення господарської діяльності зацікавлений у найбільшому скороченні своїх витрат.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Тобто, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Віднесення таких операцій до господарських можливе лише у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість або за ціну придбання товару.

Як встановлено судом першої інстанції, податковим повідомленням-рішенням від 30.10.2023 № 00202940711 зменшено приватному підприємству "СМК-Полісся" суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 329050,00 грн. та накладено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 82262,50 грн.

Підставою для його винесення стало встановлене перевіркою порушення позивачем п.44.1, ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п..198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що призвело до завищення суми від`ємного значення з ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню за липень 2023, на загальну суму 329050,00 грн.

Також вказано у акті перевірки, що вказане порушення полягає у тому, що позивачем до складу податкового кредиту було віднесено суми ПДВ по взаємовідносинах із контрагентом стосовно якого встановлено відсутність фактичної можливості поставки ТМЦ, в результаті чого завищено бюджетне відшкодування з ПДВ за липень 2023 на суму 329050,00 грн.

Вказана позиція податкового органу ґрунтується на нереальності господарських операцій з контрагентом ПП "Свитязь".

Як зазначено у акті перевірки, посадовими особами контролюючого органу проведено аналіз ланцюгів постачання згідно бази даних "Єдиний реєстр податкових накладних" та встановлено, що у ПП "Свитязь" протягом січня - липня 2023 року відсутнє придбання тріски деревної, соснової та придбання сировини для її виготовлення (дров, обрізків та інше), що вказує на те, що підприємство не могло реалізувати тріску деревну, соснову ПП "СМК-Полісся" оскільки вона відсутня у його придбанні.

Таким чином, у ході проведеного аналізу неможливо встановити кінцевого виробника товарів та дослідити ланцюги постачання по вищевказаним постачальникам у зв`язку із чим встановлено нереальність придбання ідентифікованих товарів та послуг включення в обіг як їх (первинний продаж) не підтверджується фактом (законним джерелом) реального походження цих товарів та послуг (відсутнє дійсне формування активу) у попередніх ланках ланцюга його продажу.

Контролюючим органом 07.09.2023 позивачу було вручено запит ПП "СМК-Полісся" стосовно надання пояснень щодо отримання тріски деревної соснової від ПП "Свитязь" та обґрунтування ціни.

У відповіді зазначено, що оскільки продавець і покупець знаходяться за однією адресою: с. Заріччя вул. Коростенська 13, тож придбаний товар знаходився за цією адресою.

Однак, у наданій відповіді відсутня інформація щодо обґрунтування ціни отриманого товару та аналіз цін на ринку. Також у відповіді зазначено, що відповідно до пункту 2.1 Договору купівлі-продажу ціна за 1 м.куб. складала 1320,00 гри, в т.ч. ПДВ 220,00 грн., ціна на товар встановлюється в гривнях за 1 куб.м, на умовах франко-склад Продавця і визначена за згодою сторін та вказана у видатковій накладній.

Крім того, позивачем не надано до перевірки акти приймання-передачі товару.

Також зазначено, що на день подання запиту, придбаний товар був реалізований нерезиденту RUD LOGISTICS SPOLKA KOMANDYTOWA, а саме у серпні 2023.

Проведеного перевіркою встановлено, що за серпень 2023 відповідно до вантажно-митних декларацій, податкових накладних, тріску експортовано фірмі RUD LOGISTICS SPOLKA KOMANDYTOWA, Польша. Ціна за 1 куб.м, складала:

-ПН №1 від 01.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 900 куб.м, по ціні 457,2764 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 411548,79 грн. (ВМД№Т677 від 01.08.2023);

-ПН №2 від 01.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1800 куб.м, по ціні 487,9228 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 878261,08 грн. (ВМД №4674 від 01.08.2023);

-ПН №3 від 11.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1260,0 куб.м, по ціні 502,7443 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 633457,84 грн. (ВМД №; 1759 від 11.08.2023);

-ПН №4 від 16.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 900,0 куб.м, по ціні 498,7732 грн, за 1 куб.м, на загальну суму 448895,87 грн. (ВМД №1791 від 16.08.2023);

-ПН №5 від 16.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1440,0 куб.м, по ціні 498,7732 гри. за 1 куб.м, на загальну суму 718233,39 грн. (ВМД №1787 від 16.08.2023);

-ПН №12 від 30.08.2023 реалізовано тріска або стружка деревини соснова розміром 10- 50x10-50x30-100 мм в кількості 1980,0 куб.м, по ціні 499,8774 грн. за 1 куб.м, на загальну суму 989757,25 грн. (ВМД №1899 від 16.08.2023).

Отже, ціна при купівлі тріски у ПП "Свитязь" за 1 куб.м, складала 1320,00грн., в т.ч. ПДВ, а ціна реалізації (на експорт) у липні 2023 року склала 512,32 грн., 512,42 грн., 489,51 грн., у серпні 2023 року склала 457,27 грн., 487,92 грн., 502,74 грн., 498,77 грн., 499,87 грн.

Тобто, з аналізу інформації щодо придбання та продажу тріски контролюючим органом зроблено висновок, що ціна реалізації тріски Позивачем значно нижча від ціни придбання тріски у ПП "Свитязь", як у липні 2023 так і в серпні 2023 року, а сама операція здійснена лише з метою формування податкового кредиту з ПДВ та отримання суми бюджетного відшкодування, що являється основною діловою метою підприємства.

За результатами проведеного аналізу встановлено безпідставне формування податкового кредиту по ПН виписаних ПП "Світязь", які не можуть розглядатися в якості належного підтвердження податкового кредиту за липень 2023, оскільки не мають статусу юридично значимих.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції в цій частині, колегія суддів виходить з наступного.

Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ПП "СМК-Полісся" є лісопильне та стругвальне виробництво.

Як встановлено судом першої інстанції, у липні 2023 року позивачем у податковому обліку відображено придбання від ПП "Свитязь" (код згідно ЄДРПОУ 31277255) тріски технологічної хвойних порід деревини на загальну суму 1974300.24 грн., в т.ч. ПДВ 329050,00 грн.

Зокрема, 27.02.2023 між позивачем (Покупець) та ПП "Свитязь" (Продавець) укладено договір купівлі - продажу №27/02-23 щодо поставки Тріски деревної.

Згідно з п. 1.1 Предмет договору Продавець продає, а покупець купує подрібнені кускові відходи хвойних порід (сосна), тріска технологічна хвойних деревини надалі (Товар).

Пунктом 1.2 передбачено, що право власності на майно переходить від Продавця до Покупця у момент поставки товару згідно товарно-транспортної накладної.

Згідно з п.2 Ціна та загальна сума договору, а саме в п.2.1 вказано, що ціна на товар встановлюється в гривнях за 1 м.куб. на умовах франко-склад Продавця.

Пунктом 4.1 передбачено, що Поставка товару по даному договору здійснюється на умовах франко-склад продавця партіями.

У липні 2023 відповідно до видаткової накладної №С-00000086 від 14.07.2023 позивачем відображено отримання від ПП "Свитязь" тріски деревної в кількості 1495,682 куб.м. по ціні без урахування ПДВ 1100,00 грн. на загальну суму 1974300,24 гри. в т.ч. ПДВ 329050,04 грн.

Дану операцію відображено бухгалтерською проводкою Дт281 Кт631 на суму 1645250,20 грн., Дт64 Кт631 на суму 329050,04 грн.

Крім того, на виконання умов договору, у липні 2023 позивачем здійснено оплату в сумі 1974300,24 грн., що підтверджується платіжним дорученням.

Відповідачем не заперечується, що заборгованість по вказаному договору відсутня.

Також, на виконання умов договору, позивачем було складено податкову накладну №2 від 14.07.2023 на загальну суму 1974300.24 грн., в т.ч. ПДВ 329050,04 грн., яку було включено до складу податкового кредиту у декларації за липень 2023.

Отже, факт виконання умов договору підтверджується договором, додатковою угодою, платіжними інструкціями, видатковою та податковою накладною.

В подальшому, відповідно до вантажно-митних декларацій, податкових накладних, тріску експортовано фірмі RUD LOGISTICS SPOLKA KOMANDYTOWA, Польща.

Як вже зазначалося, позивачем було придбано пресовану дерев`яну щепу у ПП "Свитязь".

Натомість, як пояснив у судовому засіданні представник позивача, після технологічного процесу декомпресування та сушіння було отримано насипну щепу.

Технологічно насипний метр кубічний щепи має співвідношення до пресованого 0,36. Тобто зворотній коефіцієнт співвідношення пресованої та насипної щепи становить 2,8.

Отже, придбавши 1м кубічний щепи за ціною 1100 грн., підприємство реалізувало товар за середньою ціною 495 грн. за метр кубічний. Маючи орієнтовне позитивне значення на рівні 286,6 грн. з кожного метра кубічного.

Отже, як вірно вважав суд першої інстанції вказане відповідає принципам ділової мети та економічної ефективності господарської діяльності позивача.

Крім того, відповідно до п.5.4 Договору купівлі-продажу датою передачі товару поставки товару Продавцем та прийому його Покупцем вважається дата видаткової накладної, тобто 14.07.2023.

Також, позивач пояснив, що оскільки Продавець та Покупець знаходяться за однією адресою: АДРЕСА_1 , тому придбаний товар знаходився за цією ж адресою. Відстань між приміщеннями близько 100 метрів.

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відсутність ТТН на переміщення у такому випадку, не свідчить про недобросовісність платника податків, а вказує на реальність господарської операції та відсутність штучності.

Про вказані обставини позивач повідомляв позивач відповідача листом на запит від 08.09.2023 про надання документів.

Тобто, доводи відповідача про ненадання позивачем витребуваних документів, в т.ч. і ТТН є безпідставними.

При цьому, висновки про неможливість контрагента здійснити господарські операції контролюючим органом зроблено виключно на підставі аналізу зібраної та опрацьованої узагальненої податкової інформації наявної в базі даних ДПС, проте податкова інформація, що наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того, така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Крім того, під час проведення господарських операцій платник податків не може і не повинен бути обізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності контрагентів свого постачальника, а також контрагентів по ланцюгу, про які не тільки позивач, а й його контрагенти навіть не були обізнані.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо доводів відповідача про ненадання позивачем акту приймання-передачі товару, колегія суддів враховує, що в матеріалах справи міститься копія акту приймання-передачі товару - тріски деревної від 14.07.2023 до договору від 27.02.2023 №27/02-23 на загальну суму 1645250,20 грн. без ПДВ, з ПДВ - 1974300,24 грн.

При цьому, суд ураховує наявність у платника податку права довести саме у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його доводи. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів.

Крім того, правова позиція Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/11879/13-а, вказує на те, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

При цьому, оцінка господарських операцій повинна даватися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення конкретного правочину з обов`язковим врахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. При цьому, наявність певних недоліків при заповненні не може свідчити на невідповідність вказаних документів та, за умови наявності інших первинних документів, які підтверджують здійснення фінансово-господарських операцій, не може бути безумовною підставою для висновків про безпідставність формування позивачем показників податкової звітності за вказаними господарськими операціями.

Поряд з цим, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагентів може свідчити про незаконність формування показників податкової звітності за такими операціями.

Однак у даній справі податковим органом не доведено існування таких обставин.

Такі висновки є тотожними з висновками Верховного Суду, що містяться у постанові КАС ВС від 24 вересня 2021 року у справі № 320/5555/20 та у постанові від 03.09.2019 у справі №810/3790/17.

Зі свого боку позивачем було дотримано всіх обов`язкових вимог закону, безпосередньо пов`язаних з формуванням податкового кредиту.

Матеріалами справи, а саме - документами фінансово-господарської діяльності, підтверджено отримання позивачем товару, його використання у господарській діяльності підприємства.

При цьому, позивач не зобов`язаний та не має об`єктивної можливості під час придбання товару (послуг) у контрагента встановлювати його походження, а тому не може нести відповідальність з урахуванням таких обставин діяльності контрагента.

Окрім того, позивач позбавлений можливості впливати на його контрагентів в частині здійснення ними господарської діяльності в рамках чинного законодавства України.

З наданих позивачем первинних документів, копії яких долучено до матеріалів справи, можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару/послуг, їх кількість та вартість, визначено сторони господарських операцій та осіб відповідальних за здійснення господарських операцій. Тобто, вказані документи, у розумінні Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підтверджують факт здійснення між сторонами господарських операцій.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що встановлені обставини справи свідчать про належне документальне підтвердження господарських операцій, ділову мету здійснення таких господарських операцій, а саме придбання товарів з метою ведення власної господарської діяльності, зміну у власному капіталу позивача. Тобто, встановлені обставини у цій справі свідчать про реальність господарських операцій, які не визнаються відповідачем.

Тому, суд першої інстанції обґрунтовано вважав висновки контролюючого органу про порушення позивачем п.44.1, ст.44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п..198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 ПКУ, що полягає у віднесенні позивачем до складу податкового кредиту суми ПДВ по взаємовідносинах із контрагентом стосовно якого встановлено відсутність фактичної можливості поставки ТМЦ, та як наслідок, завищення бюджетного відшкодування з ПДВ за липень 2023 на суму 329050,00 грн. не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №00202940711 в частині зменшення приватному підприємству "СМК-Полісся" суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 329050,00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій на 82262,50 грн. є протиправним та підлягало скасуванню.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції щодо податкового повідомлення рішення від 30.10.2023 №00202950711 в частині відмови Приватному Підприємству "СМК-Полісся" у наданні права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування суму від`ємного значення при на наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 184132,0 грн. на поточний рахунок платника податку, колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Тобто, платники податку отримують бюджетне відшкодування за умови узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, за результатами документальної перевірки.

Приписами пункту 200.14 статті 200 ПК України встановлено, що якщо за результатами камеральної або документальної перевірки, контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.

Отже, умовою прийняття податкового повідомлення-рішення про відмову у бюджетному відшкодуванні є невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, яка задекларована, у зв`язку з проведенням перевірки (не тільки податковим органом), за наслідком котрої встановлено факт, що впливає на право на відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції, оскаржуване рішення відповідача ґрунтується на тому, що ПП "СМК-Полісся" за липень 2023 заявлено до бюджетного відшкодування суму в розмірі більшому, ніж фактично сплачено отримувачем товарів послуг попередній та звітному періодах сумі податку постачальника таких товарів і послуг або до Державного бюджету, що є порушенням п.200.1, п.200.4, ст.200 ПКУ.

По вказаному порушенню у акті перевірки зазначено, що проведеною перевіркою встановлено, що ПП "СМК-Полісся" у декларації з липень 2023 відображено у складі суми заявленої до відшкодування суму податку фактично не сплачену постачальнику, а саме:

- згідно з Додатком З (ДЗ) до декларації з ПДВ за липень 2023 1111 "СМК-Полісся" відображено у складі суми від`ємного значення яке виникло за квітень 2023, в тому числі сплаченої постачальнику лісопродукції ДСГП "Ліси України" (код згідно ЄДРПОУ 44768034), суму податку в розмірі 250060,52 грн.

Згідно наданих до перевірки банківських виписок, платіжних доручень, розрахунків бухгалтерського обліку (рах. 311, 631), встановлено, що ПП "СМК-Полісся" за квітень - липень 2023 здійснено оплату отриманої лісопродукції від ДСГП "Ліси України" на суму податку в розмірі 65928,22 грн.

В додатку 3 до декларації з ПДВ липень 2023 ТОВ "КОЧ-ЛІС" завищено сплату по постачальнику лісопродукції, а саме ДСГП "Ліси України" на суму 184132,3 грн. (250060,52- 65928,22).

За таких обставин, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за липень 2023 в сумі 184132,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи встановлено, що 30.03.2023 між ДСГП "Ліси України" (Продавець) та ПП "СМК Полісся" (Покупець) укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини .

Зокрема, договір укладено на підставі біржового (аукціонного) свідоцтва №4692/300323/40851 165/1 від 30 березня 2023 р., сформованого на підставі укладених біржових угод за результатами біржових торгів (аукціону) з продажу необробленої деревини № 4692, які відбулись 30 березня 2023 р., (далі - Аукціон) на товарній біржі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" (далі - Біржа) згідно з Регламентом з організації та проведення біржових торгів з купівлі-продажу необробленої деревини та пиломатеріалів на товарній біржі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська універсальна біржа" (далі - Регламент), про наступне:

За результатами Аукціону, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти наступний товар, яким є необроблена деревина, що реалізована під час Аукціону, яка відповідає умовам цього Договору (далі - Товар). І сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в розділі 4 цього Договору.

Право власності на Товар переходить до Покупця з моменту виконання умов поставки відповідно до цього Договору.

Загальна вартість Товару, що є предметом цього Договору, встановлена в гривні відповідно до умов біржового (аукціонного) свідоцтва № 4692/300323/40851165/1 від 30 березня 2023 р. про результати Аукціону та складає 14196000,00 (чотирнадцять мільйонів сто дев`яносто шість тисяч гривень 00 копійок), з ПДВ. Зміна вартості Товару не допускається, окрім випадків, коли Сторони погодили зміну умов поставки Товару відповідно до п.п. 3.3, 3.4 цього Договору.

Виконання умов договору підтверджується платіжними інструкціями від 11.04.2023, від 18.04.2023, від 16.05.2023, від 02.06.2023, від 12.06.2023, від 15.06.2023, від 21.06.2023.

Крім того, відповідно до укладеного договору, покупець зобов`язаний прийняти та оплатити реалізований за результатами аукціону товар - необроблену деревину.

Також, в договорі чітко вказано, що оплата проводиться на рахунки відокремленого підрозділу продавця - Філія "Овруцьке спеціалізоване лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та ФІЛІЯ "Олевське спеціалізоване лісове господарство Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".

Перерахунок коштів здійснювався відповідно до умов договору на загальну суму 14196000,00 грн.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, заявлений до відшкодування розмір ПДВ відповідає фактично сплаченому розміру за товар.

Заперечення відповідача щодо існування оплати за товар, спростовуються матеріалами справи.

Як вірно зазначає суд першої інстанції, що підприємством надано докази проведення повної оплати постачальнику продукції на суму договору в тому числі оплата біржі вхідного внеску.

При цьому, роз`яснення щодо правомірності включення цього платежу у суму податкового кредиту надано ДПС України в ході індивідуальної податкової консультації, що підтверджує лист від 11.07.23 на звернення підприємства від 11.04.23.

Отже, сплачені підприємством кошти у розмірі 1104 793,8 грн. в межах договору є підставою для відшкодування ПДВ на невизнану ДПС суму 184 132,3 грн.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що висновки контролюючого органу про відсутність у позивача права на бюджетне відшкодування, яке заявлено у рядку 20.2.1 Декларації за липень 2023 в сумі 184132,00 грн. є безпідставними та спростовуються матеріалами справи.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 30.10.2023 №00202950711 в частині відмови приватному підприємству "СМК-Полісся" у наданні права на отримання бюджетного відшкодування за період липень 2023 року та відсутності права на врахування суму від`ємного значення при на наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 184132,0 грн. на поточний рахунок платника податку є протиправним та підлягало скасуванню.

При цьому, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог податкового законодавства і не довів правомірності оскаржуваного податкових повідомлень-рішень, у зв`язку із чим останні підлягали скасуванню.

Доводи апеляційної скарги, що ПП "Свитязь" було створено штучну видимість господарських операцій з контрагентами-покупцями шляхом формального складення первинних документів, які не супроводжувались дійсним рухом активів у процесі виконання операцій саме з цим контрагентом, колегія суддів вважає необґрунтованими оскільки що чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов`язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов`язань, адже, поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов`язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Суд зазначає, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.315,316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Смілянець Е. С. Судді Драчук Т. О. Полотнянко Ю.П.