Рішення

від 23.05.2024 по справі 280/1478/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 травня 2024 року Справа № 280/1478/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши за правилами спрощеного, в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29)

до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (далі позивач) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі відповідач), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.11.2023 № 597408010710.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що спірним податковим повідомленням-рішенням до ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 16521,69 грн. Разом із тим, податковим органом не враховано приписи п. 52-1 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України, відповідно до яких протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню. З урахуванням наведеного вважає оскаржуване податкове повідомлення-рішення протиправним та просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 19.02.2024 позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 днів від дня одержання копії ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 19.02.2024 відкрито провадження в адміністративній справі № 280/1478/24; ухвалено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідач позов не визнав, надав відзив (вх. 07.03.2024 № 11308), в якому проти задоволення позовних вимог заперечив та зазначив, що на штрафні санкції та пеню, нараховані відповідно до Закону України «Про валюту і валютні операції» не поширюються положення п. 52-1 підр. 10 р. ХХ Податкового кодексу України. Просить відмовити у задоволенні позову.

07.03.2024 від представника відповідача надійшло клопотання (вх. № 11310) про розгляд справи в порядку спрощеного провадження з викликом сторін. Представник позивача заперечив проти задоволення даного клопотання, про що зазначив у заяві (вх. від 08.03.204 № 11326).

Розглянувши вказане клопотання, суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 2 ст. 12 КАС України).

Згідно з пунктом 10 ч. 6 ст. 12 КАС України, для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті (ч. 2 ст. 257 КАС України).

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 257 КАС України, при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як зазначено у ч. 1 ст. 260 КАС України, питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 6 ст. 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Як зазначено у ч. 7 ст. 262 КАС України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Зважаючи на те, що відповідачем не доведена необхідність розгляду справи з викликом сторін; дана справа є справою незначної складності і характер спірних правовідносин та предмет доказування в ній не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача.

Крім того, клопотання про проведення судового розгляду з повідомленням (викликом) сторін не містить будь-якої інформації стосовно предмету спору, яка може бути надана сторонами лише у судовому засіданні за участі їх представників та не може бути надана із заявами по суті справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд звертає увагу на наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (код ЄДРПОУ 22161169) зареєстровано в якості юридичної особи.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 69.2-1 підр. 10 р. ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, на підставі наказу ГУ ДПС у Запорізькій області від 20.10.2023 № 1845-п та направлення від 20.10.2023 № 2550/08-01-07-10 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (код ЄДРПОУ 22161169) з питання дотримання вимог валютного законодавства по зовнішньоекономічному контракту від 19.09.2022 № 22460/ІМ, укладеному з нерезидентом «AGBOR ENGINEERING LIMITED» (Великобританія) за період з 29.09.2022 по 27.10.2023, за результатом якої складено акт від 02.11.2023 № 6646/08-01-07-10/22161169.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 та пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 № 18, а саме: повернення попередньої оплати по імпортному контракту № 22460/ІМ від 19.04.2022, укладеному з нерезидентом «AGBOR ENGINEERING LIMITED» (Великобританія), відбулось з порушенням законодавчо встановленого 180-денного строку: в сумі 72000,00 дол. США у періоді з 28.03.2023 по 28.03.2023 (1 день), в сумі 78600,00 дол. США у періоді з 29.03.2023 по 29.03.2023 (1 день). Повернення попередньої оплати в сумі 16,56 дол. США не відбулось в законодавчо встановлений 180-денний строк (період прострочення складає 212 днів - з 30.03.2023 по 27.10.2023).

Відповідно до підпункту 1 пункту 9 розділу ІІI Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 7, підпункту 7 пункту 2 розділу І Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління НБУ від 02.01.2019 № 5 пеня за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на суму простроченої заборгованості в розмірі 16,56 дол. США по контракту № 22460/ІМ від 19.09.2022 нарахуванню не підлягає, оскільки розмір такої незавершеної операції є незначним - меншим, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».

На підставі акту перевірки від 02.11.2023 № 6646/08-01-07-10/22161169 ГУ ДПС у Запорізькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 24.11.2023 № 597408010710, яким позивачу нараховано пеню за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 16521,69 грн.

Незгода з даним податковим повідомленням-рішенням зумовила звернення ТОВ «ТЕХЕНЕРГОХІМ» до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними мотивами.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі ПК України), який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до приписів підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), контролюючі органи виконують такі функції, а саме: здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті, за додержанням порядку приймання готівки для виконання платіжних операцій (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), проведення розрахункових операцій, а також за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, наявністю торгових патентів.

Відповідно до статті 62 ПК України одним із способів здійснення податкового контролю є перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірки щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов`язки суб`єктів валютних операцій і уповноважених установ та відповідальність за порушення ними валютного законодавства регламентовано приписами Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21.06.2018 № 2473-VIIІ (далі Закон № 2473-VIIІ).

Відповідно до частини 1 статті 13 Закону № 2473-VIII Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.

Рішення про застосування до уповноважених установ, суб`єктів валютних операцій заходів впливу приймається органами валютного нагляду відповідно до компетенції, визначеної частинами п`ятою і шостою статті 11 цього Закону, у порядку, визначеному законодавством, що діє на день прийняття відповідного рішення (абзац 2 частини 8 статті 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2473-VIII).

За правилами частини 3 статті 13 Закону № 2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).

Пунктом 21 розділу II Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 5, визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.

Водночас, пунктом 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 № 18 установлено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог пункту 1 та пункту 3 статті 13 Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 14-2 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 № 18.

Приписами частини 5 статті 13 Закону № 2473-VIII передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).

Контролюючим органом нараховано позивачеві пеню у розмірі 16521,69 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем безпідставно не застосовано до спірних правовідносин абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України та, як наслідок, протиправно нараховано пеню під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), оскільки пеня за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті є одним із різновидів пені в розумінні приписів ПК України.

Так, згідно з абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX підпункт 14.1.162 ПК України викладено в наступній редакції: «пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи».

Згідно підпункту 14.1.39 пункту 14.1. статті 14 ПК України, грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.

Відповідно до норм пп. 54.3.3. п. 54.3. статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв`язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення, у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що ПК України визначено, що пеня за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є різновидом грошового зобов`язання платника податків та застосовується контролюючим (податковим) органом в порядку, який передбачений для прийняття податкових повідомлень-рішень, а Закон України «Про валюту і валютні операції», зокрема його стаття 13, містить лише встановлення такого виду відповідальності, як пеня за порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею.

Наведені висновки викладені Верховним Судом у постанові від 28.03.2024 у справі № 380/17879/22.

Також, Верховний Суд у постанові від 15.02.2023 у справі № 420/1538/23 сформулював висновок, відповідно до якого пеня, нарахована за порушення резидентами строку розрахунків в іноземній валюті, з 01.01.2021 (дата набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПК України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16.01.2020 № 466-IX) є одним із різновидів пені в розумінні приписів підпункту 14.1.162. пункту 14.1. ст. 14 ПК України, та, відповідно, на неї розповсюджується дія положень абз. 11 п. 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, який передбачає, що протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню.

Застосовуючи такий висновок Верховного Суду до правовідносин, які виникли у цій справі, суд вказує на відсутність у контролюючого органу підстав для нарахування товариству у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а саме за періоди з 28.03.2023 по 28.03.2023, з 29.03.2023 по 29.03.2023, пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Стосовно ж періоду з 30.03.2023 по 27.10.2023 (враховуючи, що з 01.07.2023 карантин скасований) суд зазначає, що, як видно з акту перевірки, пеня за порушення законодавчо встановлених строків розрахунків на суму простроченої заборгованості в розмірі 16,56 дол. США по контракту № 22460/ІМ від 19.09.2022 нарахуванню не підлягає, оскільки розмір такої незавершеної операції є незначним - меншим, ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України від 06.12.2019 № 361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення». Тобто, за цей період пеня не нараховувалась.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, пеня позивачу в період дії карантину нарахована безпідставно, а отже у суду наявні обґрунтовані підстави для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2023 № 597408010710.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 24.11.2023 № 597408010710.

3. Судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕХЕНЕРГОХІМ» (69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, 29; код ЄДРПОУ 22161169) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 166; код ЄДРПОУ ВП 44118663).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 23.05.2024.

Суддя Ю.П. Бойченко