Рішення

від 14.05.2024 по справі 380/27677/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 рокусправа №380/27677/23

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Стецишин П.Д.,

з участю представників: позивача Щербини А. І., відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення,

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (далі позивач, ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч»), в інтересах якого діє адвокат Щербина Артем Ігорович, звернулося до суду з позовом до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі відповідач, ЗМУ ДПС ВПП), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати вимогу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2023 №664/33000702 про сплату боргу (недоїмки);

- визнати протиправною та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2023 №664/33000702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначив, за результатами документальної позапланової перевірки, оформленої актом від 24.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154, відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2023 №664/33000702, якою Товариству донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з квітня 2014 року по березень 2023 року у розмірі 2 121 314 грн 36 к., та рішення від 23.08.2023 №664/33000702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 498 936 грн 99 к., за донарахування своєчасно ненарахованого єдиного внеску. Не погодившись з викладеними у акті перевірки з висновками відповідача, подав заперечення до акту, яке відповідачем не було враховано. Надалі Товариство звернулося до ДПС України зі скаргою про скасування спірних вимоги та рішення, яка рішенням від 09.11.2023 залишила скаргу позивача без задоволення, а вимогу та рішення без змін.

Вказує не відповідність висновків відповідача в частині перевірки ЄСВ фактичним обставинам справи та неповноту перевірки. Стверджує про відсутність у Товариства обов`язку нараховувати ЄСВ на суми виплат за договорами страхування та безпідставність застосування відповідачем Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, оскільки сплачені працівникам за договорами страхування суми не є базою нарахування ЄСВ. Відповідачем всупереч пункту 9-11 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI донараховано Товариству штрафні санкції у період дії карантину з лютого 2020 року по грудень 2021 року, для для розрахунку яких у період з квітня 2014 року по жовтень 2014 року застосовано штраф у розмірі 10%, передбачений пунктом 3 частини 11 статті 25 Закону №2464-VI у його поточній редакції. При цьому станом на квітень 2014 року жовтень 2014 року розмір штрафу за цим пунктом становив лише 5%, що свідчить про безпідставність нарахування штрафу у вказаних розмірах. Окрім цього, дані розрахунків по ЄСВ за актом перевірки є очевидно завищеними, оскільки відповідачем всупереч положень статті 7 Закону №2464-VI було нараховано ЄСВ на суми, які не входять до бази оподаткування ЄСВ, без урахування максимальної величини бази нарахування ЄСВ та невідповідності даних щодо суми нарахованих премій працівникам за довготривалу працю відповідно до наказу №808 від 23.12.2016. Вважає відповідача не уповноваженим податковим органом в розумінні статті 25 Закону №2464-VI на прийняття спірних вимоги та рішення. Вказує на протиправність вимоги та рішення від 23.08.2023, тому такі підлягають скасуванню.

Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у правомірності прийняття спірної вимоги та рішення про застосування штрафних санкцій. Вказує, що ЗМУ ДПС ВПП проводилась позапланова перевірка ТОВ «ЛКФ» Світоч», в ході якої, в тому числі перевірялося питання правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з січня 2013 по березень 2023 року. Перевіркою встановлено порушення при визначенні бази нарахування єдиного внеску для нарахування ЄСВ у розмірі 37,18% (2014 2015 рр.), у розмірі 22% (2016 2023 рр.) та у розмірі 8,41% протягом періоду перевірки на заробітну плату працюючих інвалідів, на загальну суму 9 405 019 грн 20 к. За період перевірки платником занижено базу нарахування єдиного соціального внеску на суму нарахованих премій працівникам за довготривалу працю згідно до наказів про преміювання №633 від 16.12.2014, №679 від 14.12.2015, та №808 від 23.12.2016 р. на суму 706 822,77 грн, в т.ч. по роках: 2014 - 270 618,77 грн, 2015 - 196 204,0 грн, 2016 240 000,0 грн. Саме 240 000,0 грн. не включено до фонду оплати праці, на який нараховується єдиний внесок по місячних відомостях нарахування зарплати. Зазначає, що по відомості нарахування заробітної плати за грудень 2016 року проходить сума 240 000,00 грн., яку не віднесено до бази нарахування єдиного внеску. Як підтвердження нарахування зазначеної суми платником надано Наказ №808 від 23.12.2016 (без рядка «всього»). Крім зазначених наказів, доказів того, що суми не були базою нарахування ЄСВ, не надано. Заниження бази нарахування ЄСВ призвело до заниження нарахування та утримання єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 2 121 314,36 грн, в т.ч. нарахування ЄСВ занижено в сумі 2 091 184,06 грн, утримання ЄСВ занижено в сумі 30 130,30 грн.

Щодо нарахування ЄСВ поза межами максимальної величини бази нарахування єдиного внеску зазначає, що в ході перевірки на усні вимоги про надання відомостей по працівниках, щодо яких проводилось нарахування зарплати в розмірі більшому максимальної величини бази нарахування ЄСВ, такі не надавались, а також зазначені дані не надано до заперечення на акт перевірки. Крім цього, перевіркою встановлено заниження нарахування єдиного внеску у звітах за період з вересня 2016 по березень 2023 років, яке самостійно виправлялось платником у наступних звітних місяцях та проводилось у звітах рядком 4. Донараховано та/або доутримано єдиного внеску у зв`язку з виправленням помилок, допущених в попередніх звітних періодах. За період з вересня 2016 по березень 2023 року несвоєчасно нараховано єдиного внеску на загальну суму 2 067 978,72 грн. Щодо застосування штрафних санкцій у розмірі 10% у період 2014 року за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, то в розрахунку штрафних санкцій допущено описку, фактично пораховано штрафну санкцію у розмірі 5%, відтак жодного порушення контролюючим органом не допущено. Просить відмовити у задоволенні позову.

Ухвалою від 27.11.2023 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі. Підготовче засідання призначено на 19.12.2023.

Відповідачем 13.12.2023 (вх. №95757) подано відзив на позовну заяву.

Позивачем 13.12.2023 (вх. №95991) подано клопотання про розгляд справи в закритому судовому засіданні, у задоволенні якого ухвалою суду від 19.12.2023, відмовлено.

Позивачем 18.12.2023 (вх. №96959) подано відповідь на відзив.

Підготовче засідання, призначене на 19.12.2023, відкладено до 06.02.2024 для надання додаткових доказів до матеріалів справи.

Позивачем 25.01.2024 (вх. №6609) подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи та 01.02.2024 (вх. №8274) пояснення по справі.

Відповідачем 06.02.2024 (вх. №9519) подано заяву про виклик свідка, у задоволенні якого ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 26.03.2024 відмовлено.

Позивачем 06.02.2024 (вх. №9636) подано заперечення на клопотання про виклик свідка, пояснення по справі (вх. №9673) та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Підготовче засідання, призначене на 06.02.2024, відкладено до 27.02.2024 для ознайомлення відповідачаіз матеріалами справи.

Відповідачем 20.02.2024 (вх. №13442) подано додаткові пояснення по справі.

Позивачем 21.02.2024 (вх. №14110) подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи в електронному вигляді та 26.02.2024 (вх. №14824) пояснення по справі.

Підготовче засідання, призначене на 27.02.2024, відкладено до 26.03.2024.

Ухвалою від 26.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2024.

Суд у судовому засіданні 16.04.2024 заслухав вступні промови сторін та оголосив перерву до 14.05.2024.

Представником позивача 07.05.2024 (вх. №35131) подано пояснення по справі.

Суд, заслухавши сторін та з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» зареєстровано в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з присвоєнням коду ЄДРПОУ 00382154.

Західним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ «ЛКФ» Світоч», за результатами якої складено акт перевірки від 24.07.2023 №494/33-00-07-01/00382154.

Як слідує з акту, проведеною перевіркою встановлено порушення ТзОВ «Світоч», зокрема:

- пп.1, пп.2 п.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, із змінами та доповненнями, а саме: порушено порядок нарахування єдиного внеску, що призвело до заниження нарахування єдиного соціального внеску на загальну суму 2 121 314,36 грн. за період перевірки з квітня 2014 по березень 2023, та несвоєчасне нарахування єдиного внеску за період з вересня 2016 по березень 2023 на загальну суму 2 067 978,72 грн.

На підставі такого висновку контролюючим органом 23.08.2023 винесено:

- податкову вимогу про сплату боргу (недоїмки) №664/33000702, якою позивачу донараховано єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з квітня 2014 року по березень 2023 року у розмірі 2 121 314 грн 36 к.,

- рішення №664/33000702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 498 936 грн 99 к. за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» 08.09.2023 звернулося до ДПС України із скаргою, у якій просило скасувати спірні вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2023 №664/33000702 та рішення від 23.08.2023 №664/33000702 про застосування штрафних санкцій у розмірі 1 498 936 грн 99 к.

Рішенням ДПС України від 09.11.2023 №33586/6/99-00-06-02-01-06 скаргу позивача залишено без задоволення, а вимогу від 23.08.2023 №664/33000702 та рішення від 23.08.2023 №664/33000702 без змін.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2023 №664/33000702 та рішення про застосування штрафних санкцій від 23.08.2023 №664/33000702 є предметом оскарження у справі з підстав протиправності.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі - Податковий кодекс).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі Закон №2464-VI).

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є роботодавці - підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Підпунктом 1 пункту 1 частини першої статті 7 Закону №2464-VI закріплено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених, зокрема, у пункті 1 (крім абзацу 7) - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці, забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 №108/95-ВР (далі Закон №108/95-ВР).

За змістом статті 2 Закону №108/95-ВР основна заробітна плата це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Роботодавці вправі самостійно застосовувати заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі вводити виплати, не передбачені законодавством, а також самостійно встановлювати розмір компенсацій, зокрема у колективному договорі.

Введені такими локальними нормативними актами заохочувальні та компенсаційні виплати, будуть включатися до фонду оплати праці підприємства, а відповідно є базою нарахування соціального внеску.

За змістом підпункту 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Статтею 1 Закону України «Про страхування» від 18.11.2011 №1909-ІХ (далі Закон №1909-ІХ) визначено, що страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів

Відповідно до статті 16 Закону №1909-ІХ договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Як встановлено судом, ТзОВ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» уклала договір добровільного страхування життя від 31.03.2024 №101 01 01 01000 із ПрАТ АСК «ІНГО Україна ЖИТТЯ» та договір страхування від нещасних випадків та здоров`я на випадок хвороби від 25.12.2013 №061.0452756.612 із ПрАТ «СК Альфа страхування».

Відповідно до пункту 1 Договору від 25.12.2013 №061.0452756.612 предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з життям, здоров`ям та працездатністю застрахованих осіб.

Відповідно до пункту 7 Договору від 31.03.2024 №101 01 01 01000 предметом договору страхування є майнові інтереси застрахованої особи, що не суперечать закону і пов`язанні із життям, здоров`ям, працездатністю застрахованої особи.

Постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 №1170 затверджено перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі Перелік №1170).

Зокрема відповідно до пункту 2 розділу ІІ Перелік №1170 не нараховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їх сімей.

Згідно з абзацом другим пункту 1.1 Інструкція зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 за №114/8713, Інструкція не застосовується для визначення складових фонду оплати праці як бази (об`єкта) для нарахування внесків до фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказане спростовує доводи відповідача про те, що згідно з підпунктом 2.3.4 пункту 2.3 Інструкції №5 витрати Товариства на добровільне страхування мали бути віднесені до фонду оплати праці та відповідно з цих платежів належало сплатити єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, оскільки до спірних відносин щодо правильності нарахування позивачем єдиного внеску вказана Інструкція не застосовується.

Саме така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №813/3242/17.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, сформованого у постанові від 27.07.2023 у справі №826/3455/16, фактично за договором страхування надається страхова послуга, яка за своєю суттю є фінансовою послугою у вигляді продажу юридично оформлених зобов`язань з надання страхового захисту, яку пропонують на ринку страховики потенційним страхувальникам. Тобто за страхові платежі страхувальник набуває для застрахованої особи страховий захист, який є послугою і полягає у гарантії отримати часткове або повне відшкодування збитків при настанні страхової події.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем правомірно не включено страхові суми до бази оподаткування єдиним соціальним внеском, оскільки сплата страхових платежів не залежить від виконання трудових функцій та досягнення трудових успіхів, є соціальною гарантією, не входить до структури заробітної плати та не є додатковим благом таких працівників.

Окрім того, як визначено статтею 21 КЗпП України, трудовим договором є угода працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

За змістом статті 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу.

Статтею 97 КЗпП України визначено оплату праці на підприємствах, в установах і організаціях.

Так, за частиною другою статті 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.

Системний аналіз вказаних правових норм, дає підстави стверджувати, що заробітна плата (основна та додаткова) визначається за погодженням з працівником у трудовому договорі, інші заохочувальні, компенсаційні і гарантійні виплати встановлюються роботодавцем у колективному договорі. Критерієм для віднесення доходу працівника до заробітної плати (основної, додаткової чи інших заохочувальних та компенсаційних виплат) або до додаткового блага є обумовлення вказаної виплати у грошовій чи в натуральній формі трудовим договором (контрактом) чи колективним договором.

Як встановлено судом, у долучених позивачем документах, а саме, колективних договорах, положення про оплату праці та положення про преміювання страхові виплати не віднесено до компенсаційних чи заохочувальних виплат, а тому такі страхові виплати не входять структури фонду заробітної плати, відповідно страхові платежі сплачені позивачем за договорами страхування не можуть вважатися базою нарахування ЄСВ.

Відповідно до пункту третього частини першої статті 7 Закону №2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті першої Закону №2464-VI максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п`ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок

При цьому, як встановлено судом вище, у позивача був відсутній обов`язок щодо нарахування ЄСВ на суми виплат за договорами страхування від 31.03.2024 №101 01 01 01000 та від 25.12.2013 №061.0452756.612, а тому у контролюючого органу не було підстав для нарахування бази ЄСВ у спірній вимозі та рішенні.

Окрім того, в судовому засіданні знайшли підтвердження доводи позивача про перевищення максимальної бази нарахування ЄСВ.

Так, згідно довідки щодо перевищення визначеної при перевірці бази нарахування єдиного внеску від 29.01.2024 за вих. №01/290124, відповідач, проводячи підрахунки, завищив базу нарахування ЄСВ за період з 2014 по 2023 рік на загальну суму 268 524 грн 38 к., у зв`язку із чим позивачу було завищено донарахування у вимозі на 60 145 грн 97 к. та завищено розмір штрафної санкції у спірному рішенні на 6 014 грн 61 к.

Наявні розбіжності обумовлені не врахуванням податковим органом обов`язку з нарахування єдиного внеску виключно в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що згідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI становить еквівалент 15 розмірі мінімальної заробітної плати.

Дані розрахунків по ЄСВ за Актом перевірки є очевидно завищеними, оскільки розрахунок проводився суцільним масивом, а не персоніфіковано, що унеможливлює перевірку таких. В Акті перевірки також і не вказуються конкретно осіб, по відношенню до яких міг би бути застосований ЄСВ. Як наслідок, відповідачем було застосовано ЄСВ на суми, які в принципі не входять до бази оподаткування ЄСВ.

Щодо доводів позивача про протиправність застосування відповідачем штрафних санкцій під час дії карантину (за період лютий 2020 року грудень 2021 року), суд виходить з такого.

Дія пункту 9-11.1. Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI зупинялася до 30.06.2023 на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до пункту 2 розділу II Закону № 3219-IX від 30.06.2023, відповідно до якого тимчасово штрафні санкції, визначені частиною одинадцятою статті 25 цього Закону, не застосовуються за такі порушення, вчинені у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19):

несвоєчасна сплата (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

неповна сплата або несвоєчасна сплата суми єдиного внеску одночасно з видачею сум виплат, на які нараховується єдиний внесок (авансових платежів);

несвоєчасне подання звітності, передбаченої цим Законом, до податкових органів. При цьому абзаци другий та третій пункту 7 частини одинадцятої статті 25 цього Закону щодо такого порушення, вчиненого у період з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) року, не застосовується.

Наявні у матеріалах справи Розрахунки свідчать, що всупереч наведеній вище прямій нормі податковим органом донараховано Товариству штрафні санкції за період лютий 2020 року грудень 2021 року, тобто під час дії карантину.

Вказане свідчить про протиправність таких дій відповідача.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суд у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого, оскаржуючи наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень.

Ураховуючи вищенаведене в сукупності, суд виснує, що спірні вимога про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2023 №664/33000702 та рішення від 23.08.2023 №664/33000702 про застосування штрафних санкцій є такими, що не ґрунтуються на нормах закону.

Щодо інших доводів позивача, суд виходить із пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не подано належних доказів правомірності прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2023 №664/33000702 та рішення від 23.08.2023 №664/33000702 про застосування штрафних санкцій.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій спростовано наведеним вище аналізом чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржувані вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 23.08.2023 №664/33000702 та рішення від 23.08.2023 №664/33000702 про застосування штрафних санкцій, суд дійшов переконання, що такі прийняті відповідачем з порушенням передбачених статтею 2 КАС України принципів та без урахування вимог Податкового кодексу та Закону №2464-VI, тому їх слід визнати протиправними та скасувати, задовольнивши позов в цілому.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в сумі 26 840 грн, сплаченого за платіжною інструкцією №492 від 13.11.2023.

Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (вул. Ткацька, буд. 10, м. Львів, 79019, код ЄДРПОУ 00382154) до Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79028, код ЄДРПОУ ВП 44045187) про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79028, код ЄДРПОУ ВП 44045187) від 23.08.2023 №664/33000702 про сплату боргу (недоїмки).

Визнати протиправним та скасувати рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79028, код ЄДРПОУ ВП 44045187) від 23.08.2023 №664/33000702 про застосування штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Стягнути з Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79028, код ЄДРПОУ ВП 44045187) за рахунок бюджетних асигнувань в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівська кондитерська фабрика «Світоч» (вул. Ткацька, буд. 10, м. Львів, 79019, код ЄДРПОУ 00382154) 26 840 (двадцять шість тисяч вісімсот сорок) грн судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 23 травня 2024 року.

Суддя О.П. Хома