Рішення

від 23.05.2024 по справі 400/805/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2024 р. № 400/805/24 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, провизнання протиправним та скасування рішення від 05.01.2024 №А3272114127035696194, зобов`язання вчинити певні дії,ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом, що містив вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (далі Департамент або відповідач) від 05.01.2024 № А3272114127035696194, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804;

зобов`язати Департамент видати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_2 реконструкція нежитлового об`єкта під магазин, згідно із заявою ОСОБА_1 від 22.12.2023.

На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказала, що у відповідача не було законних підстав для відмови у задоволенні заяви позивача, а спірне рішення не є обґрунтованим.

У відзиві (арк. 36-40) Департамент вимоги адміністративного позову заперечив, зазначив, що підставою для рішення були недоліки поданих позивачем документів.

Позивач подала відповідь на відзив (арк. 53-54), Департамент заперечення на відповідь на відзив (арк. 66-67).

В судовому засіданні представник позивача вимоги адміністративного позову підтримав, представник Департаменту просила у задоволенні позову відмовити.

Як встановлено судом, 22.12.2023 ОСОБА_1 звернулася до Департаменту із «Заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва» (далі Заява, арк. 75). У Заяві ОСОБА_1 просила видати містобудівні умови та обмеження для реконструкції зі зміною зовнішніх геометричних параметрів фундаментів у плані, об`єкт будівництва реконструкція нежитлового об`єкта під магазин, адреса об`єкта АДРЕСА_2 , кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:01:020:0050.

Перелік отриманих відповідачем додатків до Заяви наведений в «Описі документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги» (далі Опис, арк. 16).

05.01.2024 директор Департаменту, з посиланням на частину четверту статті 29 Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності», далі Закон № 3038, прийняв «Рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень» (№ А3272114127035696194, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804, далі Рішення, арк. 15).

Підставою для відмови у Рішенні вказано: неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону № 3038 документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії бездіяльності покладається на відповідача.

У частині четвертій статті 29 Закону № 3038 вказано, що підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є:

1)неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

2)виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці;

3)невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

У Рішенні наведені підстави відмови, а відповідне обґрунтування цих підстав відсутнє.

Відповідач у Рішенні не зазначив, які документи не було подано (пункт 1), в яких з поданих документів було виявлено недостовірні відомості та в чому полягає недостовірність (пункт 2), що саме підтверджує невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні (пункт 3).

Обґрунтування підстав відмови відповідач виклав у заявах по суті справи.

На думку суду, Рішення не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, що зумовлює задоволення позовних вимог в частині визнання Рішення протиправним та його скасування.

Так, частина четверта статті 29 Закону № 3038 вимагає зазначення у відповідному рішенні обґрунтування підстав відмови у наданні містобудівних умов та обмежень. Отже, відсутність такого обґрунтування свідчить про те, що Рішення було прийнято не у спосіб, що визначений законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 11.09.2023 у справі № 420/14943/21 Верховний Суд зазначив таке:

«… у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) …

критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинами справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права …

невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності …».

Розглядаючи вимогу про зобов`язання відповідача надати позивачу містобудівні умови та обмеження, суд керувався тим, що метою вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У постановах від 23.12.2021 у справі № 480/4737/19 та від 08.02.2022 у справі № 160/6762/21 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого ефективний спосіб захисту прав та інтересів особи в адміністративному суді має відповідати таким вимогам: забезпечувати максимально дієве поновлення порушених прав за існуючого законодавчого регулювання; бути адекватним фактичним обставинам справи; не суперечити суті позовних вимог, визначених особою, що звернулася до суду; узгоджуватися повною мірою з обов`язком суб`єкта владних повноважень діяти виключно у межах, порядку та способу, передбаченого законом.

Частиною третьою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У постанові від 22.09.2022 у справі № 380/12913/21 Верховний Суд зазначив: «… у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єкт звернення дотримав усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання відповідним заявником усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень діяти під час прийняття рішення на власний розсуд.

Суд зазначив, що такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки під час розгляду вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але й у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити певні дії після скасування його адміністративного акта …».

Зміст частини четвертої статті 29 Закону № 3038 свідчить про відсутність у відповідача дискреційних повноважень, оскільки підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень чітко визначені. Отже, якщо висновки (за результатами перевірки дотримання позивачем усіх визначених законом умов) суб`єкта владних повноважень про наявність підстав для відмови не доведені або спростовані відповідними доказами, то єдиним можливим варіантом дій (обов`язком) суб`єкта владних повноважень є надання містобудівних умов та обмежень.

Як вказано вище, обґрунтування підстав відмови (мотиви Рішення) відповідач виклав у заявах по суті справи.

До відзиву доданий лист за підписом директора Департаменту, адресований директору юридичного департаменту Миколаївської міської ради, від 13.02.2024 № 115/1201-24/24-2, в якому містяться пояснення щодо мотивів Рішення (далі Лист, арк. 42).

Суд, використовуючи принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі, оцінив подані сторонами докази з метою встановлення факту дотримання позивачем вимог, встановлених частиною третьою статті 29 Закону № 3038, та перевірки обґрунтованості висновків відповідача про наявність підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень.

Частина третя статті 29 Закону № 3038 містить вичерпний перелік документів, що додаються до заяви замовника:

1)Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Незважаючи на те, що речове право на земельну ділянку (право власності) було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, позивач додала до Заяви витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (арк. 84, пункт 2 в Описі).

2)Копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації).

До Заяви позивач додала свідоцтво про право власності на нерухоме майно (арк. 87) та технічний паспорт на нежитловий об`єкт (арк. 88-99).

3)Викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

Цей документ (арк. 14) був доданий, про що вказано у пункті 4 в Описі.

Також ОСОБА_1 додала до Заяви інші документи, про що вказано в Описі.

У відзиві вказано, що ОСОБА_1 до Заяви не додала містобудівний розрахунок (відповідна інформація у Листі відсутня).

Частиною третьою статті 29 Закону № 3038 було встановлено, що для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва.

Ця норма, відповідно до абзацу другого пункту 1 розділу ІІ Закону України від 17.01.2017 № 1817-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності», діяла до 1 січня 2019 року, тому у позивача у грудні 2023 року відповідного обов`язку не було.

У Листі вказано:

«… згідно з містобудівною документацією Генеральним планом містом Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 № 35/18, земельна ділянка за кадастровим номером … частково належить до території дорожньо-вуличної мережі території вулиць місцевого значення,частково до невизначеної території. Згідно з містобудівною документацією Планом зонування території міста Миколаєва затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 № 36/13, земельна ділянка з кадастровим номером … відноситься частково до зони транспортної інфраструктури зони вулиць в червоних лініях (ТР-2), частково до громадської торгівельної зони (Г-6). Розміщення об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового об`єкта під магазин за адресою: АДРЕСА_2 … на даній території не передбачена …».

Цю інформацію, згідно з відзивом, Департамент визначив як третю з перелічених у частині четвертій статті 29 Закону № 3038 підстав, - невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

На підтвердження цієї невідповідності відповідач додав: витяг з Генерального плану міста Миколаєва, витяг з Плану зонування території міста Миколаєва, витяг із Схеми зонування території міста Миколаєва (арк. 43-47).

З цих документів неможливо встановити, в чому саме полягає невідповідність. Департамент не зазначив, яка частина з належної позивачу земельної ділянки належить до території дорожньо-вуличної мережі, не вказав, які існуючі об`єкти нерухомого майна розташовані саме на цій частині земельної ділянки, не підтвердив, що намірами забудови передбачається будівництво саме на цій частині земельної ділянки.

На належній позивачу земельній ділянці площею 0,1278 га (що, згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, далі Витяг з ДЗК, арк. 79-82, має використовуватися для обслуговування нежитлових приміщень магазину), згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно, розташовані належні позивачу об`єкти нерухомого майна, загальна площа яких складає 536,10 м2 (арк. 18-27, 83 зв., 87).

У «Схемі генерального плану М 1:500» (арк. 17, пункт 7 в Описі) позивач вказала, що площа забудови за проектом 499,11 м2, тобто менше за площу, що зазначена у свідоцтві про право власності на нерухоме майно.

Суд встановив, що відповідач не довів невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Твердження про те, що «… розміщення об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового об`єкта під магазин за адресою: Миколаївська обл, Миколаївський р-н, Миколаївська територіальна громада, м. Миколаїв, вул. 8-го Березня, 46а/2 … на даній території не передбачена …», не узгоджуються з частиною другою статті 24 Закону № 3038, відповідно до якої зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення обмежень у використанні земель, а також припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій, а також не тягне за собою обов`язковості зміни виду цільового призначення земельної ділянки незалежно від того, чи належить цей вид до переліку видів цільового призначення, встановлення яких є можливим у межах такої зони. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

У Листі вказано:

«… в поданому замовником пакеті документів, невизначено тип документа «викопіюванням з топографо-геодезичного плану М 1:2000». Основні правила, щодо оформлення викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 передбачені нормами чинного законодавства, а саме: «ДСТУ Б А.2.4-6:2009. Правила виконання робочої документації генеральних планів» та « ОСОБА_2 .2.4-4-2009. Основні вимоги до проектної та робочої документації» …».

Цю інформацію, згідно з відзивом, Департамент визначив як другу з перелічених у частині четвертій статті 29 Закону № 3038 підстав, - виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Суд встановив, що факт подання позивачем викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 підтверджений Описом (пункт 4). Та обставина, що на цьому документі (арк. 14) відсутня назва «викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000», не свідчить про недостовірність відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

У Листі вказано:

«… в поданому пакеті документів є невідповідність між назвою об`єкта будівництва, що вказана в правоустановчих документах, а саме: у Витязі з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.10.2023 № НВ-4800499582013, в якому вказано вид використання земельної ділянки «для обслуговування нежитлових приміщень магазину»; Витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №113922150 від 23.10.2023, в якому вказано «цільове призначення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень магазину» та у Свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 05.06.2012, в якому вказаний тип об`єкта як «нежитловий об`єкт». Оскільки в поданих документах є різниця в читані, департаментом … вбачається невідповідність відомостей в документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з тими відомостями, що вказується замовником у заяві на видачу містобудівних умов та обмежень …».

На думку суду, ці доводи є хибними.

По-перше, у пункті 2 частини четвертої статті 29 Закону № 3038 йдеться саме про недостовірність відомостей: 1) у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або 2) у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

«Різниця в читанні» недостовірність не доводить.

В чому саме полягає недостовірність відомостей, і яких відомостей (про земельну ділянку або про об`єкт нерухомого майна), відповідач не вказав.

По-друге, у Витягу з ДЗК (арк. 79-82) та у Витягу з Державного реєстру речових право на нерухоме майно про реєстрацію права власності (арк. 84) вказані відповідно: «вид використання земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень магазину» та «цільове призначення для обслуговування нежитлових приміщень магазину». Розбіжності відсутні.

По-третє, згідно зі Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 05.06.2012 серія НОМЕР_1 (арк. 87), ОСОБА_1 є власником нежитлового об`єкта. Відповідачу був наданий технічний паспорт об`єкта нерухомості, в якому вказано, що нежитловим об`єктом є торговельний комплекс. У Заяві зазначено, що ОСОБА_1 має намір здійснити реконструкцію нежитлового об`єкта (торговельного комплексу) під магазин, який за своїм визначенням є об`єктом роздрібної торгівлі. Відповідач не довів, що сукупність та зміст поданих позивачем документів не дозволяє ОСОБА_1 реалізувати право на реконструкцію належного їй об`єкту нерухомого майна, що розташований на належній позивачу земельній ділянці з відповідним видом цільового призначення.

Належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження наявності підстав для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень Департамент суду не надав, тому суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судові витрати (сплачена позивачем сума судового збору), відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати «Рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень» № А3272114127035696194, що було прийнято 05.01.2024 директором Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804).

Зобов`язати департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження за поданою ОСОБА_1 22.12.2023 заявою (реєстраційний номер 23010-000665937-010-16).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код - 02498754) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 2 422,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Датою складення повного судового рішення є дата його ухвалення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Суддя В.В. Птичкіна