Постанова

від 20.12.2024 по справі 400/805/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2024 р.м. ОдесаСправа № 400/805/24

Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Дата і місце ухвалення: 23.05.2024 р., м. Миколаїв

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Бойка А.В.,

суддів: Федусика А.Г.,

Шевчук О.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року у справі № 400/805/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради від 05.01.2024 року № А3272114127035696194, реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради видати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки в АДРЕСА_1 - реконструкція нежитлового об`єкта під магазин згідно із заявою від 22.12.2023 року.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень № А3272114127035696194, що було прийнято 05.01.2024 року директором Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804). Зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради надати ОСОБА_1 містобудівні умови та обмеження за поданою ОСОБА_1 22.12.2023 року заявою (реєстраційний номер 23010-000665937-010-16).

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

В поданій апеляційній скарзі апелянт зазначив, що Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради при розгляді заяви позивача було встановлено наявність ряду порушень приписів чинного містобудівного законодавства, а тому, відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень, тобто, відповідач діяв на підставі положень законодавства та в межах наданих повноважень. Відповідач вказує, що зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що у ньому наведено правову (нормативну) підставу для відмови, а саме частину четверту статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та вказано перелік порушень відповідно до вказаної норми права. Відповідач вважає, що не має обов`язку щодо детального обґрунтування відмови. На думку відповідача, судом першої інстанції через формальні підстави залишено поза увагою наведені твердження відповідача. Відповідач посилається на те, що довів, в чому саме полягає невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, що є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень. Відповідач вказує, що Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради було зазначено, яка частина з належної позивачу земельної ділянки належить до території дорожньо-вуличної мережі, вказано, які існуючі об`єкти нерухомого майна розташовані саме на цій частині земельної ділянки та підтверджено, що намірами забудови передбачається будівництво саме на цій частині земельної ділянки. Крім того, відповідач посилається на те, що суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.

Зважаючи на зазначене, апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмити у задоволенні апеляційної скарги.

Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.12.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва.

У вказаній заяві ОСОБА_1 просила видати містобудівні умови та обмеження для реконструкції, зі зміною зовнішніх геометричних параметрів фундаментів у плані, нежитлового об`єкта під магазини, адреса об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:01:020:0050.

Перелік отриманих відповідачем додатків до заяви наведений в «Описі документів, що надано до ЦНАП суб`єктом господарювання, громадянином для виконання адміністративної послуги».

З матеріалів справи вбачається, що до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень були додані наступні документи:

- заява ОСОБА_1 від 15.12.2023 року щодо розташування на земельній ділянці трансформатора;

- копії паспорту та ідентифікаційного коду ОСОБА_1 ;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050;

- викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

- витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050;

- схема генерального плану М 1:500;

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 ;

- технічний паспорт на громадський будинок нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду наведеної заяви ОСОБА_1 , Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради було прийнято рішення від 05.01.2024 року № А3272114127035696194 (реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804), яким відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки відповідно до вимог ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» з наступних підстав:

- неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень;

- невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні;

- виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції, з яких виходив останній вирішуючи справу, з огляду на викладене.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів є Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» № 3038-VI від 17.02.2011 року (далі Закон № 3038-VI, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно ст. 26 Закону № 3038-VI, забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.

Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 3-1) отримання права на виконання підготовчих та будівельних робіт у випадках, визначених цим Законом; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 4-1) державна реєстрація спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва та майбутній об`єкт нерухомості у випадках, визначених законом; 4-2) проведення контрольного геодезичного знімання закінчених будівництвом об`єктів (крім об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1)) та здійснення їх технічної інвентаризації (крім об`єктів, перелік яких визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування); 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) державна реєстрація права власності на закінчений будівництвом та прийнятий в експлуатацію у випадках, визначених цим Законом, об`єкт (його складову).

Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Статтею 29 Закону № 3038-VI передбачено, що основними складовими вихідних даних є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.

Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Містобудівні умови, обмеження та технічні умови для проектування об`єктів будівництва в рамках здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії, можуть надаватися приватному партнеру, концесіонеру на підставі документа, що засвідчує право користування земельною ділянкою, виданого підприємству, установі, організації, що є балансоутримувачем майна, що передається у концесію, за умови, що така земельна ділянка (або її частина) відповідно до положень договору необхідна для здійснення державно-приватного партнерства або реалізації проекту, що здійснюється на умовах концесії.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.

У випадках, визначених частиною четвертою статті 34 цього Закону та частиною першою статті 12-1 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи», кадастровий номер земельної ділянки зазначається у заяві за його наявності, а копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію додається до заяви за наявності.

Інформацію про речове право на земельну ділянку, право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, відомості з Державного земельного кадастру уповноважені органи містобудування та архітектури отримують відповідно до частини восьмої статті 9 Закону України «Про адміністративні послуги».

Для отримання містобудівних умов та обмежень до заяви замовник також додає містобудівний розрахунок, що визначає інвестиційні наміри замовника, який складається у довільній формі з доступною та стислою інформацією про основні параметри об`єкта будівництва (абзац частини третьої статті 29 діє до 1 січня 2019 року).

Цей перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним.

Витяг з містобудівного кадастру для формування містобудівних умов та обмежень до документів замовника додає служба містобудівного кадастру (у разі її утворення).

Перелік об`єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.

Підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Відмова у наданні містобудівних умов та обмежень з обґрунтуванням підстав такої відмови надається у строк, що не перевищує встановлений строк їх надання.

Містобудівні умови та обмеження містять: 1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта; 1-1) ідентифікатор об`єкта будівництва або закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів нового будівництва та закінчених будівництвом об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор об`єкта будівництва до видачі містобудівних умов та обмежень); 2) інформацію про замовника; 3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні; 4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах (з урахуванням обмежень використання приаеродромних територій, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України); 5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки; 6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону); 7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд; 8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони, планувальні обмеження використання приаеродромних територій, встановлені відповідно до Повітряного кодексу України, зони, встановлені відповідно до законодавства за результатами визначення рівнів ризиків виникнення надзвичайних ситуацій, відображені у містобудівній документації); 9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж; 10) вимоги щодо розроблення розділу інженерно-технічних заходів цивільного захисту (для об`єктів, визначених відповідно до частини десятої статті 31 цього Закону).

Перелік зазначених умов є вичерпним.

Відомості, визначені пунктами 3, 4, 6-9 цієї частини, визначаються у містобудівних умовах та обмеженнях на підставі відомостей Державного земельного кадастру. Дія цього положення не поширюється на випадки, коли такі дані були встановлені містобудівною документацією до набрання чинності цим абзацом і відомості про них не внесені до Державного земельного кадастру.

Надання містобудівних умов та обмежень або прийняття рішення про відмову в їх наданні здійснюється відповідним уповноваженим органом містобудування та архітектури протягом 10 робочих днів з дня реєстрації заяви, затверджується наказом такого органу.

Містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

Внесення змін до містобудівних умов та обмежень може здійснювати орган, що їх надав, за заявою замовника або за рішенням суду.

Скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється: 1) за заявою замовника; 3) за рішенням суду.

У разі скасування за рішенням суду містобудівних умов та обмежень посадові особи відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури несуть відповідальність згідно із законом.

Завдання на проектування об`єктів будівництва складається і затверджується замовником за погодженням із проектувальником.

Завдання на проектування визначає обґрунтовані вимоги замовника до планувальних, архітектурних, інженерних і технологічних рішень об`єкта будівництва, його основних параметрів, вартості та організації його будівництва і складається з урахуванням технічних умов, містобудівних умов та обмежень.

Отже, отримання містобудівних умов та обмежень є однією з обов`язкових стадій будівництва.

Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації.

В свою чергу, виключні підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень визначені у ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI та такими підставами є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень; 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

При цьому, відмова у наданні містобудівних умов та обмежень має містити обґрунтування підстав такої відмови, тобто, підстав, які визначені у ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, що прямо передбачено цією статтею.

Наведені вимоги Закону № 3038-VI кореспондуються із положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України, згідно якої, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно обставин даної справи, 22.12.2023 року ОСОБА_1 звернулась до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради із заявою про видачу містобудівних умов та обмежень для реконструкції, зі зміною зовнішніх геометричних параметрів фундаментів у плані, нежитлового об`єкта під магазини, адреса об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:01:020:0050, за результатами розгляду якої Департаментом архітектури та містобудування Миколаївської міської ради було прийнято рішення від 05.01.2024 року № А3272114127035696194 (реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804), яким відмовлено у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, оскаржуване рішення про відмову позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки не містить обґрунтувань такої відмови.

Колегія суддів зазначає, що відповідач у рішенні про відмову позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки лише процитував положення ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI без наведення будь-яких обґрунтувань, в чому полягають у спірному випадку дійсні підстави для прийняття такого рішення.

Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, які передбачають обов`язок відповідного уповноваженого органу містобудування та архітектури навести обґрунтування підстав для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо обґрунтованості прийнятого ним рішення та погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт наведення відповідачем змісту ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI, який визнає підстави для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень, не можна вважати належним обґрунтуванням для такої відмови.

Таким чином, вірним є висновок суду першої інстанції щодо невідповідності оскаржуваного рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки вимогам ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI та ч. 2 ст. 2 КАС України в частині вимог щодо його обґрунтованості.

Разом з цим, під час судового розгляду справи відповідачем був наданий лист від 13.02.2024 року директора Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, який адресований Директору юридичного департаменту Миколаївської міської ради, в якому визначені фактичні підстави для прийняття рішення від 05.01.2024 року № А3272114127035696194 (реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804) про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050.

Зі змісту вказаного листа директора Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради та відзиву на позовну заяву вбачається наступне:

1) підставою для висновку про неподання визначених частиною третьою статті 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, стали ті обставини, що в поданому замовником пакеті документів, невизначено тип документа «викопіюванням з топографо-геодезичного плану М 1:2000». Основні правила, щодо оформлення викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000 передбачені нормами чинного законодавства, а саме: «ДСТУ Б А.2.4-6:2009. Правила виконання робочої документації генеральних планів» та «ДСТУ Б.А.2.4-4-2009. Основні вимоги до проектної та робочої документації»;

2) підставою для висновку про виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, стали ті обставини, що в поданому пакеті документів є невідповідність між назвою об`єкта будівництва, що вказана в правоустановчих документах, а саме: у витягу з державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.10.2023 року № НВ-4800499582013, в якому вказано вид використання земельної ділянки «для обслуговування нежитлових приміщень магазину», у витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №113922150 від 23.10.2023 року, в якому вказано «цільове призначення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень магазину» та у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 05.06.2012 року, в якому вказаний тип об`єкта як «нежитловий об`єкт». Оскільки в поданих документах є різниця в читані, департаментом вбачається невідповідність відомостей в документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці з тими відомостями, що вказується замовником у заяві на видачу містобудівних умов та обмежень;

3) підставою для висновку про невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні стали ті обставини, що згідно з містобудівною документацією Генеральним планом містом Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 року № 35/18, земельна ділянка за кадастровим номером 4810136300:01:020:0050 частково належить до території дорожньо-вуличної мережі території вулиць місцевого значення, частково до невизначеної території. Згідно з містобудівною документацією Планом зонування території міста Миколаєва затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, земельна ділянка з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050 відноситься частково до зони транспортної інфраструктури зони вулиць в червоних лініях (ТР-2), частково до громадської торгівельної зони (Г-6). Розміщення об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового об`єкта під магазин за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4810136300:01:020:0050) на даній території не передбачена.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведені доводи відповідача щодо неподання позивачем визначених ч. 3 ст. 29 Закону № 3038-VI документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, а саме викопіюванням з топографо-геодезичного плану М 1:2000, є необґрунтованими, оскільки до заяви про видачу містобудівних умов та обмежень було додано, зокрема викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаної заяви позивача з додатками.

Також, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про безпідставність посилань відповідача на недостовірність відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено будь-яких обставин, які свідчать про недостовірність відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці.

В рішенні про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень взагалі не розкрито, в чому полягає недостовірність поданих документів.

У наведеному вище листі директора Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради та відзиві на позовну заяву зазначено, що в поданому пакеті документів є невідповідність між назвою об`єкта будівництва, що вказана в правоустановчих документах з огляду на те, що в поданих документах є різниця в читані.

Проте, наведені доводи відповідача жодним чином не свідчить про недостовірність поданих документів, що є підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки згідно ч. 4 т. 29 Закону № 3038-VI.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено відповідачем, у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 22.10.2023 року № НВ-4800499582013 вказано вид використання земельної ділянки «для обслуговування нежитлових приміщень магазину», у витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №113922150 від 23.10.2023 року вказано «цільове призначення земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень магазину» та у свідоцтві про право власності на нерухоме майно від 05.06.2012 року визначено тип об`єкта як «нежитловий об`єкт», тобто, дані державного земельного кадастру та Державного реєстру прав на нерухоме майно відповідають одним одному та відповідачем не наведено будь-яких обставин, які свідчать про недостовірність відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою, або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, які б могли бути підставою для відмови у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки.

Щодо невідповідності намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, колегія суддів зазначає наступне.

Стаття 1 Закону України «Про землеустрій» від 22.05.2003 року № 858-IV (далі - Закон № 858-IV, в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким, це є допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України (далі ЗК України), при встановленні цільового призначення земельних ділянок здійснюється віднесення їх до певної категорії земель та виду цільового призначення.

Водночас, поняття «цільове призначення земельної ділянки» нерозривно пов`язане із поняттям «категорія земель».

Так, у статті 19 ЗК України передбачено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Отже, категорія - це основне цільове призначення кожної земельної ділянки.

Статтею 19 ЗК України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Земельна ділянка, яка за основним цільовим призначенням належить до відповідної категорії земель, відноситься в порядку, визначеному цим Кодексом, до певного виду цільового призначення, що характеризує конкретний напрям її використання та її правовий режим.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України, згідно з якою, до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм.

Пунктами 2, 9 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI визначено, що генеральний план населеного пункту - одночасно містобудівна документація на місцевому рівні та землевпорядна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; план зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон.

Згідно ч.ч. 1, 10 ст. 17 Закону № 3038-VI, генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

До складу генерального плану населеного пункту обов`язково включаються планувальні рішення детальних планів територій (у тому числі формування земельних ділянок), на яких планується розміщення: за рахунок державного або місцевого бюджету: об`єктів соціальної інфраструктури (освіти, охорони здоров`я, культури, житлово-комунального господарства); об`єктів, передбачених Генеральною схемою планування території України та схемою планування області; об`єктів, для розташування яких відповідно до закону може здійснюватися примусове відчуження земельних ділянок з мотивів суспільної необхідності (якщо розташування таких об`єктів передбачено генеральним планом населеного пункту); інших об`єктів, визначених замовником у завданні на проектування.

Після затвердження генерального плану населеного пункту відомості про такі земельні ділянки підлягають внесенню до Державного земельного кадастру.

Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель).

Статтею 18 Закону № 3038-VI передбачено, що план зонування території розробляється у складі комплексного плану, генерального плану населеного пункту з метою визначення умов та обмежень використання території у межах визначених функціональних зон. До затвердження генерального плану населеного пункту в межах території територіальної громади, щодо якої затверджено комплексний план (якщо обов`язковість розроблення генерального плану населеного пункту визначена рішенням про затвердження комплексного плану), межі функціональних зон та функціональне призначення територій у такому населеному пункті визначаються комплексним планом.

План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій, запобігання надмірній концентрації населення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовища, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.

Зонування території здійснюється з дотриманням таких вимог: 1) урахування попередніх рішень щодо планування і забудови території; 2) виділення зон обмеженої містобудівної діяльності; 3) відображення існуючої забудови територій, інженерно-транспортної інфраструктури, а також основних елементів планувальної структури територій; 4) урахування місцевих умов під час визначення функціональних зон; 5) установлення для кожної зони дозволених і допустимих видів використання територій для містобудівних потреб, умов та обмежень щодо їх забудови; 6) узгодження меж зон з межами територій природних комплексів, смугами санітарно-захисних, санітарних, охоронних та інших зон обмеженого використання земель, червоними лініями; 7) відображення меж прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об`єктів; 8) відображення обмежень (у тому числі меж) використання приаеродромної території, встановлених відповідно до Повітряного кодексу України.

Параметри використання території та будівель, запропонованих для розташування у межах декількох земельних ділянок або окремої земельної ділянки, зокрема функціональне призначення, граничні поверховість та площа забудови, можливе розміщення на ділянці, є обов`язковими для врахування під час зонування відповідної території.

Внесення змін до плану зонування території допускається за умови їх відповідності іншим положенням генерального плану населеного пункту, комплексного плану (за наявності).

Такі зміни розробляються, узгоджуються та затверджуються в порядку, визначеному цим Законом для розроблення, узгодження та затвердження комплексного плану, генерального плану населеного пункту.

За порушення вимог, встановлених планом зонування території, фізичні та юридичні особи несуть відповідальність відповідно до закону.

Колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постановах від 16 травня 2023 року у справі № 640/4844/22 та від 23 листопада 2023 року у справі № 420/21826/21 вже звертав увагу на той факт, що «цільове призначення земельної ділянки (категорія земель та певний вид використання земельної ділянки в межах відповідної категорії земель)» в розумінні Земельного кодексу України та «функціональне призначення території» в розумінні Генерального плану м. Києва як містобудівної документації, розробленої відповідно до містобудівного законодавства та державних будівельних норм, не є тотожними і однорідними поняттями в регулюванні земельних правовідносин, оскільки в межах певної функціональної території міста, визначеної містобудівною документацією, зокрема Генеральним планом, можуть бути різні цільові призначення земельних ділянок.

Згідно висновків Верховного Суду в постановах від 16 травня 2023 року у справі № 640/4844/22 та від 23 листопада 2023 року у справі № 420/21826/21, кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму та земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватись за різними видами цільового призначення.

Верховний Суд в постановах від 16 травня 2023 року у справі № 640/4844/22 та від 23 листопада 2023 року у справі № 420/21826/21 також звернув увагу на те, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте, з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Частиною першою статті 193 ЗК України встановлено, що державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Отже, відомості щодо цільового призначення земельної ділянки відображаються у державному земельному кадастрі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050, вказана земельна ділянка належить на праві власності позивача, цільове призначення зазначеної земельної ділянки В.03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, який був чинним на момент державної реєстрації земельної ділянки (13.09.2013 року), категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень магазину.

У вказаному витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050 визначені наступні відомості про земельний сервітут: право проходу та проїзду на велосипеді 0,0067 гектарів; про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи 0,0015, 0,0037, 0,0266 гектарів, охоронна зона навколо інженерних комунікацій 0,0302, 0,0088 гектарів.

Водночас, із наданих відповідачем до суду витягів із Генерального плану міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 18.06.2009 року № 35/18, Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, Схеми зонування території м. Миколаєва. Планувальні обмеження Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050 вбачається, що ця земельна ділянка частково входить до зони транспортної інфраструктури зони вулиць в червоних лініях (ТР-2), частково громадська торгівельна зона (Г-6), дані щодо площі земельної ділянки, яка відноситься до кожної із вказаних зон у витягах не наведено.

Враховуючи вищевикладене, відповідач посилається на те, що розміщення об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового об`єкта під магазин за адресою: АДРЕСА_1 (кадастровий номер 4810136300:01:020:0050)» на даній території не передбачена.

Проте, колегія суддів не погоджується з вказаним висновком відповідача, оскільки часткове віднесення земельної ділянки до зони транспортної інфраструктури зони вулиць в червоних лініях само по собі не може бути підставою для висновку про невідповідність намірів забудови.

Так, колегія суддів повторно звертає увагу на те, що згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050, цільове призначення земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень магазину, та на вказаний земельній ділянці вже розташовані об`єкти нерухомого майна торгівельний комплекс, який складається з 10 основний будівель площею: 57,7 кв.м., 72,2 кв.м., 74,2 кв.м., 19,1 кв.м., 38,7 кв.м., 71,1 кв.м., 95,2 кв.м., 77 кв.м., 324,5 кв.м., 6,1 кв.м., що підтверджується наявним в матеріалах справи свідоцтвом про право власності на нерухоме майно та технічним паспорт на вказані об`єкти.

При цьому, згідно витягів із Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, Схеми зонування території м. Миколаєва. Планувальні обмеження Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050, на які посилається відповідач, ця земельна ділянка перебуває в громадській торгівельній зоні (Г-6) і лише частково в зоні транспортної інфраструктури зоні вулиць в червоних лініях (ТР-2).

За таких обставин, висновок відповідача про те, що на земельній ділянці, яка належить позивачу, взагалі не передбачено розміщення об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового об`єкта під магазин» суперечить даним Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо цільового призначення земельної ділянки, щодо категорії цієї землі та виду її використання і Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, Схемі зонування території м. Миколаєва. Планувальні обмеження Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, згідно яких, земельна ділянка позивача перебуває частково в громадській торгівельній зоні (Г-6), переважними видами використання якої і є розміщення магазинів, торгівельних та ринкових комплексів.

Що стосується доводів відповідача про те, що частково земельна ділянка перебуває у зоні транспортної інфраструктури зоні вулиць в червоних лініях (ТР-2), колегія суддів зазначає наступне.

Так, колегія суддів звертає увагу на те, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки це документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Отже, саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, спеціально уповноважений суб`єкт владних повноважень має викласти свої вимоги до планування майбутнього будівництва на відповідних земельних ділянках.

Таким чином, саме у містобудівних умовах та обмеженнях забудови земельної ділянки, спеціально уповноважений суб`єкт владних повноважень має викласти свої вимоги щодо відступів будинків і споруд від червоних ліній.

Тобто, орган, який видає містобудівні умови та обмеження, безпосередньо у самому документі визначає всі планувальні обмеження, в тому числі і щодо відступів будинків і споруд від червоних ліній.

Колегія суддів також зазначає, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не є документом дозвільного характеру, вони не дають право на забудову земельної ділянки, на виконання будівельних робіт.

Основною метою надання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є, передусім, визначення відповідності намірів забудови діючий містобудівній документації та визначення основних, передбачених державними будівельними нормами вимог, на підставі яких в подальшому має розроблятись проектна документація на будівництво об`єкту.

Остаточно містобудівні умови та обмеження, як документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування та будівництва, повинен містити розділ під назвою «містобудівні умови та обмеження», що визначає вимоги до гранично допустимої висоти будівлі; максимально допустимого відсотку забудови земельної ділянки; відстаней від об`єкта, який проектується, до меж червоних ліній та ліній регулювання забудови; мінімально допустимих відстаней від об`єктів, які проектуються, до існуючих будинків та споруд тощо.

Вказані вимоги слід вважати дотриманими під час видачі містобудівних умов та обмежень шляхом зазначення про подальше визначення таких показників відповідно до Генерального плану міста, майбутньої проектної документації «згідно з чинним законодавством», «відповідно до нормативно-правових актів», «в установленому чинним законодавством порядку», «урахувати законні інтереси та вимоги», «з дотриманням діючих державних будівельних норм».

Вказане формулювання є доречним, зважаючи на те, що стадія отримання вихідних даних в силу приписів частини 5 статті 26 Закону № 3038-VI передує стадії розроблення та затвердження проектної документації, а тому, такі дані містять лише стислу інформацію щодо законодавчих вимог до параметрів та техніко-економічних показників об`єкта будівництва, про дійсні наміри забудовника, є описовими, адже, характеристика об`єкта будівництва визначається не містобудівними умовами та обмеженнями, а подальшою проектною документацією, тому, конкретизація параметрів будівництва саме у цифровому вигляді в даній стадії формування документації законодавчо безпосередньо не передбачена.

Крім того, колегія суддів наголошує, що не можна ототожнювати поняття «нове будівництво» та «реконструкція», які разом входять до ширшого поняття «будівництво». Перше поняття позначає діяльність із створення нового об`єкта нерухомості, натомість друге позначає зміну існуючого об`єкта нерухомості з модифікацією його фізичних параметрів (заміна окремих конструкцій, їх елементів, зміна основних техніко-економічних показників тощо), у тому числі шляхом перебудов, добудов, надбудов і т.п., а тому обмеження в частині нового будівництва не є релевантними до реконструкції.

Колегія суддів зазначає, що у спірному випадку позивач просила видати містобудівні умови та обмеження для реконструкції, проте, зі зміною зовнішніх геометричних параметрів фундаментів у плані, нежитлового об`єкта під магазини, адреса об`єкта будівництва: м. Миколаїв, вул. 8-го Березня, 46а/2, кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:01:020:0050.

Водночас, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач не дослідив в повній мірі дійсні наміри забудовника у спірному випадку та відповідно відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

Так, до заяви про надання містобудівних умов та обмежень позивачем додано Схему генерального плану М 1:500, в якій визначено наміри забудови земельної ділянки, а саме вказано про те, що запланована площа забудови 499,11 кв.м., існуюча площа 538,2 кв.м.

Згідно вказаної Схеми, заплановано зміну зовнішніх геометричних параметрів фундаментів у плані об`єктів нерухомості.

При цьому, у зазначеній Схемі також вказано, що у спірному випадку заплановано демонтаж об`єктів та перенесення каналізації.

Крім того, у наведеній Схемі містяться відмітки про запланований службовий в`їзд, новий зупинковий навіс тощо.

Разом з цим, як встановлено судом апеляційної інстанції, у витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050 визначені наступні відомості про земельний сервітут: право проходу та проїзду на велосипеді 0,0067 гектарів; про обмеження у використанні земельної ділянки: охоронна зона навколо (вздовж) об`єкта енергетичної системи 0,0015, 0,0037, 0,0266 гектарів, охоронна зона навколо інженерних комунікацій 0,0302, 0,0088 гектарів.

Крім цього, як також зазначалось колегією суддів, згідно витягів з Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, Схеми зонування території м. Миколаєва. Планувальні обмеження Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4810136300:01:020:0050 вбачається, що ця земельна ділянка частково входить до зони транспортної інфраструктури зони вулиць в червоних лініях (ТР-2).

За таких обставин, відповідач мав перевірити наміри забудови земельної ділянки щодо дотримання вказаних обмежень у використанні земельної ділянки, що ним здійснено не було.

В свою чергу, сам факт часткового віднесення земельної ділянки до зони транспортної інфраструктури зони вулиць в червоних лініях не може бути підставою для висновку про невідповідність намірів забудови, оскільки земельна ділянка, яка належить позивачу на праві власності, перебуває в громадській торгівельній зоні (Г-6) і лише частково в зоні транспортної інфраструктури зоні вулиць в червоних лініях (ТР-2), тобто, ця земельна ділянка може використовуватись під розміщення магазинів, торгівельних та ринкових комплексів, однак, із дотримання вказаних обмежень у використанні земельної ділянки, в тому числі, щодо відступів будинків і споруд від червоних ліній.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає наступне:

- відповідач у рішенні про відмову позивачу у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки лише процитував положення ч. 4 ст. 29 Закону № 3038-VI без наведення будь-яких обґрунтувань, в чому полягають у спірному випадку дійсні підстави для прийняття такого рішення;

- зазначені відповідачем під час судового розгляду справи підстави для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки щодо взагалі неможливості розміщення у спірному випадку об`єкта будівництва «Реконструкція нежитлового об`єкта під магазин» суперечить даним Державного земельного кадастру про земельну ділянку щодо цільового призначення земельної ділянки, щодо категорії цієї землі та виду її використання і Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, Схемі зонування території м. Миколаєва. Планувальні обмеження Плану зонування території міста Миколаєва, затвердженого рішенням Миколаївської міської ради від 17.05.2017 року № 36/13, згідно яких, цільове призначення земельної ділянки, яка належить позивачу на праві власності, - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки для обслуговування нежитлових приміщень магазину, земельна ділянка позивача частково перебуває в громадській торгівельній зоні (Г-6), переважними видами використання якої і є розміщення магазинів, торгівельних та ринкових комплексів, тобто, ця земельна ділянка може використовуватись під розміщення магазинів, торгівельних та ринкових комплексів;

- відповідач взагалі не перевірив дійсні наміри забудови земельної ділянки щодо дотримання обмежень у використанні земельної ділянки, які визначені у Державному земельному кадастрі, в тому числі, щодо відступів будинків і споруд від червоних ліній, враховуючи, що земельна ділянка частково входить до зони транспортної інфраструктури зони вулиць в червоних лініях (ТР-2).

За наведеного правого регулювання та встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки є протиправним та підлягає скасуванню, а відповідач підлягає зобов`язанню повторно розглянути заяву позивача про видачу містобудівних умов та обмежень, з урахуванням висновків суду у даній справі.

Водночас, оскільки відповідач не перевірив наміри забудови земельної ділянки щодо дотримання вказаних обмежень у використанні земельної ділянки, це питання також залишилось поза увагою суду першої інстанції, а тому, висновок суду першої інстанції, що відповідач підлягає саме зобов`язанню надати позивачу містобудівні умови та обмеження є необґрунтованими.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а також неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно з`ясуванні обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, частково не відповідають обставинам справи, що частково призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, постановлене судове рішення, на підставі ст. 317 КАС України, підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про часткове задоволення позову з перерозподілом судових витрат.

Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 262, 263, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради задовольнити частково.

Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 23 травня 2024 року скасувати.

Ухвалити по справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у видачі містобудівних умов та обмежень № А3272114127035696194, яке прийнято 05.01.2024 року директором Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (реєстраційний номер документа в ЄДЕССБ MU01:2114-1270-4408-4804).

Зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Миколаївської міської ради повторно розглянути заву ОСОБА_1 від 22.12.2023 року (реєстраційний номер 23010-000665937-010-16) про видачу містобудівних умов та обмеження для реконструкції, зі зміною зовнішніх геометричних параметрів фундаментів у плані, нежитлового об`єкта під магазини, адреса об`єкта будівництва: АДРЕСА_1 , кадастровий номер земельної ділянки 4810136300:01:020:0050, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради (код ЄДРПОУ 02498754) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Судді: А.Г. Федусик

О.А. Шевчук