Постанова

від 22.05.2024 по справі 520/28784/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2024 р.Справа № 520/28784/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Макаренко Я.М.,

Суддів: Любчич Л.В. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024, головуючий суддя І інстанції: Полях Н.А., м. Харків, по справі № 520/28784/23

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" , Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" , Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" , Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД"

про визнання договорів недійсними,

ВСТАНОВИВ:

У жовтня 2023 року Головне управління ДПС у Харківській області (надалі ТОВ ГУ ДПС в Харківській області, позивач) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (надалі відповідача-1, ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ"), Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО" (надалі відповідача-2, ФГ "ПЕРВОМАГРО"), Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР" (надалі відповідача-3, ТОВ "КОНОПЛЯР"), Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" (надалі відповідача-4, ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД"), про визнання договорів недійсними, у якій просило суд:

- визнати договір поставки № 0304/2023-1 від 03.04.2023 укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) та ФГ "ПЕРВОМАГРО" (ЄДРПОУ 43316873) недійсним;

- визнати договір поставки №0704-2023/1-23 від 07.04.2023 укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) та ТОВ "КОНОПЛЯР" (ЄДРПОУ 44330258) недійсним;

- визнати договір поставки № 02-2023/1-23 від 27.02.2023 укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) та ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД" (ЄДРПОУ 44255031) недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) на користь ФГ "ПЕРВОМАГРО" (ЄДРПОУ 43316873) 7509202,80 грн;

- застосувати наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ФГ "ПЕРВОМАГРО" (ЄДРПОУ 43316873) на користь держави 7509202,80 грн.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі №520/28784/23 адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ", Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" про визнання договорів недійсними задоволено в повному обсязі.

Визнано договір поставки № 0304/2023-1 від 03.04.2023 укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) та ФГ "ПЕРВОМАГРО" (ЄДРПОУ 43316873) недійсним.

Визнано договір поставки №0704-2023/1-23 від 07.04.2023 укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) та ТОВ "КОНОПЛЯР" (ЄДРПОУ 44330258) недійсним.

Визнано договір поставки № 02-2023/1-23 від 27.02.2023 укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) та ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД" (ЄДРПОУ 44255031) недійсним.

Застосовано наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (ЄДРПОУ 40673756) на користь ФГ "ПЕРВОМАГРО" (ЄДРПОУ 43316873) 7 509 202,80 грн.;

Застосовано наслідки недійсності правочинів, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ФГ "ПЕРВОМАГРО" (ЄДРПОУ 43316873) на користь держави 7 509 202,80 грн.

ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ", не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Свою позицію відповідач-1 обґрунтував тим, що предметом спору у даній справі є договори, які укладені не були, за наслідком яких не відбулося ані постачання товару, ані його оплата, а також не було сформовано податковий кредит, що виключає будь-які правові наслідки для учасників спору.

В той же час, в додаткових поясненнях поданих 22.05.2024 до суду апеляційної інстанції, посилаючи на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23, ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження у справі №520/28784/23.

Не погоджуючи із доводами апеляційної скарги позивачем подано до суду апеляційної інстанції письмовий відзив, в якому просить залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає дане рішення суду законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які сторони посилаються в апеляційній скарзі та відзиві на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (код ЄДРПОУ 40673756) зареєстровано за адресою: 61001, Харкiвська обл., м. Харків, Основ`янський р-н., м-н Захисників України, буд. 7/8. Зареєстровано як платник ПДВ та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

ФГ "ПЕРВОМАГРО" (код ЄДРПОУ 43316873) зареєстровано за адресою: 64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Миру, буд. 48-А. Зареєстровано як платник ПДВ та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

ТОВ "КОНОПЛЯР" (код ЄДРПОУ 44330258) зареєстровано за адресою: 64107, Харківська обл., м. Первомайський, вул. Залізнична, буд. 76. Подано заяву про реєстрацію платник ПДВ з бажаною датою 01.10.2023 та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД" (код ЄДРПОУ 44255031) зареєстровано за адресою: 63301, Харківська обл., м. Красноград, вул. Шевченка, буд 1. Зареєстровано як платник єдиного податку четвертої групи та перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Харківській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі 520/17623/23 позов - залишено без задоволення.

Предметом спору було визнання протиправними та скасування рішень комісії ГУ ДПС у Харківській області від 22.06.2023 №9045104/40673756, №9045107/40673756, №9045105/40673756, №9045110/40673756, №9045106/40673756, №9045108/40673756, №9045111/40673756 та зобов`язання ДПС зареєструвати податкові накладні №1 від 03.04.2023, №3 від 08.04.2023, №5 від 14.04.2023, №2 від 05.04.2023, №6 від 17.04.2023, №8 від 21.04.2023, №4 від 11.04.2023, №7 від 19.04.2023 на загальну суму 7509202,80 грн (із ПДВ).

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.08.2023 по справі 520/17623/23 набрало законної сили.

Посадовими особами контролюючого органу встановлено, що між ФГ "ПЕРВОМАГРО" (покупець) та ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (постачальник) укладено договір поставки № 0304/2023-1 від 03.04.2023, предметом якого є поставка пшениці.

Саме за результатом господарських операцій за цим Договором ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" складено вищевказані спірні податкові накладні на адресу ФГ "ПЕРВОМАГРО".

Між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (покупець) та ТОВ "КОНОПЛЯР" (постачальник) укладено договір поставки № 0704-2023/1-23 від 07.04.2023 на поставку пшениці, згідно з видатковими накладними №1 від 08.04.2023, №2 від 09.04.2023, №3 від 10.04.2023, №4 від 12.04.2023, №6 від 18.04.2023 на загальну суму 843 838,00 грн.

Між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" (покупець) та ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД" (постачальник) укладено договір поставки № 02-2023/1-23 від 27.02.2023 на поставку пшениці, згідно з видатковими накладними №2 від 21.03.2023, №5 від 25.03.2023, №4 від 23.03.2023, №3 від 22.03.2023, №1 від 01.03.2023 на загальну суму 932550,00 грн.

Зі змісту вказаних договорів вбачається, що ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" закупило товар у ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД", ТОВ "КОНОПЛЯР" та в подальшому поставило закуплений товар на адресу ФГ "ПЕРВОМАГРО".

Проте, ГУ ДПС у Харківській області вважає, що договір поставки № 0304/2023-1 від 03.04.2023, укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" та ФГ "ПЕРВОМАГРО" договір поставки № 0704-2023/1-23 від 07.04.2023, укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ " та ТОВ "КОНОПЛЯР "; договір поставки № 02-2023/1-23 від 27.02.2023, укладений між ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ " та ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД" підлягає визнанню недійсним з огляду на їх невідповідність інтересам держави і суспільства. Отже суб`єкт владних повноважень звернувся до суду із зазначеним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відсутність матеріальних та трудових ресурсів у постачальника обумовлює ситуацію, за якої платник податків покупець позбавляється права на податковий кредит, у зв`язку з чим, позовні вимоги ГУ ДПС у Харківській області є обґрунтованими.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Так, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України (частина друга статті 6 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) суд, «встановлений законом», має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Ураховуючи ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17, та застосовуючи динамічне тлумачення наведених вище норм у контексті цієї справи, колегія суддів акцентує на тому, що за загальним правилом спір є приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Зокрема, спірні правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

Водночас податковий орган у позовній заяві обґрунтовує підвідомчість спору адміністративному суду тим, що подання зазначеного позову контролюючим органом згідно з компетенцією, передбаченою підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, слід розцінювати як виконання покладених на цей орган повноважень задля забезпечення публічно-правового інтересу у сфері оподаткування.

Проте, статус позивача не є визначальним критерієм для віднесення спору у цій справі до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом цієї норми, фундаментальними критеріями адміністративної юрисдикції є публічно-правовий характер спору та спрямування саме на захист прав та інтересів фізичних і юридичних осіб у публічно-правових відносинах від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на завдання адміністративного судочинства суб`єкт владних повноважень у такому судочинстві зазвичай виступає у процесуальному статусі відповідача, однак у визначених Конституцією та законами України випадках може бути позивачем у справі.

За загальним правилом, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України), з метою реалізації покладених на них повноважень у відповідних спірних публічно-правових правовідносинах.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ (стаття 19 КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом (пункт 5 частини першої цієї статті).

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (пункт 1 частини першої статті 4 КАС України).

Публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, за загальним правилом до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлено інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий.

Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ судам слід виходити із суті права та/або інтересу, по захист якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин у сукупності.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Велика Палата Верховного Суду у своїй практиці неодноразово наголошувала, що публічно-правовим вважається, зокрема, спір, у якому одна зі сторін виконує публічно-владні управлінські функції, тобто хоча б один суб`єкт законодавчо вповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого владного суб`єкта, у яких одна особа може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Необхідною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним публічно-владних управлінських функцій саме в тих правовідносинах, у яких виник спір (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі №137/1842/16-а та від 17 червня 2020 року у справі №826/10249/18).

Публічно-владні управлінські функції передбачають прямий безпосередній публічно-владний вплив на іншого суб`єкта цих правовідносин, який є обов`язковим для цього суб`єкта. Публічно-владний вплив також означає, що суб`єкт владних повноважень наділений законними повноваженнями вирішувати питання про права, свободи та інтереси іншого суб`єкта, який вступає з ним у правові відносини.

Зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні, майновій самостійності та вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу їх учасника.

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

У справі, що розглядається, ГУ ДПС в Харківській області звернулося до адміністративного суду з позовом до ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ", ФГ "ПЕРВОМАГРО", ТОВ "КОНОПЛЯР" та ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД", в якому просило визнати недійсними договорів поставки № 0304/2023-1 від 03.04.2023, №0704-2023/1-23 від 07.04.2023 та № 02-2023/1-23 від 27.02.2023, укладеними між відповідачами, а також засотувати наслідки недійсності правочинів передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України.

Матеріально-правовою підставою таких вимог ГУ ДПС в Харківській області визначило норми статей 203, 215, 228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорювані договори укладені відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Отже, у цій справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочини (договори), укладені суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав їх недійсності, визначених цивільним законом.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Правовою аксіомою вважається, що правочин є правомірною дією суб`єктів цивільного права та найбільш поширеним юридичним фактом, на підставі якого набуваються, змінюються або припиняються права та обов`язки учасників цивільних правовідносин. Договір є дво- чи багатостороннім правочином.

За загальним правилом, договір є універсальним регулятором приватноправових відносин та направлений на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків сторін.

У такому договорі відносини ґрунтуються на юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності сторін, на відміну від адміністративного договору, що передбачає, зокрема, наявність відносин влади і підпорядкування сторін (подібний правовий висновок mutatis mutandis викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 814/1375/17).

Недійсність договору як приватноправова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів особи або ж їх відновлювати.

Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України визнання недійсним правочину (серед іншого договору) є одним з окремо визначених матеріальним законом способів захисту у приватноправових відносинах.

Натомість до визначених частиною першою статті 5 та частиною другою статті 245 КАС України загальних способів звернення до адміністративного суду та захисту права у публічно-правових відносинах такий спосіб захисту, як визнання недійсними правочинів, зокрема цивільно-правових договорів, не належить.

У пункті 4 частини першої статті 19 КАС України законодавець конкретизував юрисдикцію адміністративних судів лише стосовно адміністративних договорів, зазначивши, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів.

Отже, обраний ГУ ДПС в Харківській області спосіб захисту інтересів у спірних правовідносинах - визнання недійсними правочинів (господарських договорів) є характерним саме для приватноправового спору та не властивий публічно-правовим правовідносинам.

За змістом позову, основною вимогою ГУ ДПС в Харківській області є визнання недійсними правочинів (договорів, укладених суб`єктами господарювання), з підстав його невідповідності інтересам держави і суспільства за частиною третьою статті 228 ЦК України.

Таким чином, основна позовна вимога направлена на припинення договірних (зобов`язальних) правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів) у приватноправовій сфері.

Позивач - контролюючий орган не є стороною оспорюваного договору, не вповноважений владно керувати чи здійснювати прямий безпосередній вплив на господарську діяльність відповідачів, давати дозвіл чи іншим чином визначати дії сторін щодо вчинення чи виконання цього правочину.

Між сторонами зазначених договорів - ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ", ФГ "ПЕРВОМАГРО", ТОВ "КОНОПЛЯР" та ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД", а також між ними та позивачем відсутні відносини влади та підпорядкування у спірних правовідносинах з його укладення чи виконання, зміст цього правочину не визначає прав та обов`язків його учасників у публічно-правовій сфері, саме тому, заявляючи позов про визнання недійсним договору та застосування наслідків його недійсності, позивач ГУ ДПС в Харківській області втручається у сферу приватноправових відносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору.

При цьому недоречним є посилання контролюючого органу на те, що він здійснює податковий контроль у спірних правовідносинах, звертаючись із позовом про визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228 ЦК України, оскільки статтею 62 ПК України, що визначає способи податкового контролю, такий спосіб, як оспорення правочинів / договорів, укладених платником податків, не передбачений.

Наділення законодавцем контролюючого органу повноваженнями на звернення з позовом до суду про визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, з урахуванням наведеного вище виходить за межі податкового контролю.

Зазначеного достатньо для висновку про те, що спір у цій справі до публічно-правових не належить, з огляду на приватноправовий характер правовідносин стосовно укладення і виконання оспорюваного договору, у яких позивач - контролюючий орган безпосередньо не здійснював владно-управлінських повноважень та обраний ним спосіб захисту права/інтересу властивий саме приватноправовим правовідносинам - визнання недійсним договору на підставі статей 203, 215, 228ЦК України.

Наведеного підходу до визначення юрисдикції спорів за участю контролюючих органів не змінює посилання ГУ ДПС в Харківській області на наявність повноважень, передбачених підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, а саме звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов`язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами, адже ця норма, власне, визначає елемент загальної компетенції контролюючого органу, що може бути реалізована суб`єктом владних повноважень виключно у випадках визначених Конституцією та законами України (частина четверта статті 5 КАС України).

Отже, самого по собі посилання позивача на наявність повноважень ініціювати судовий розгляд, зокрема повноважень контролюючого органу за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України, недостатньо, щоб стверджувати про адміністративну юрисдикцію спору.

За змістом частини четвертої статті 5, пункту 5 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Таким чином, при реалізації контролюючим органом повноважень за підпунктом 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначальним для віднесення відповідного спору до юрисдикції адміністративних судів залишається з`ясування його публічно-правової природи (змісту, характеру) із застосуванням наведених вище критеріїв, на чому неодноразово наголошувала Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 17 квітня 2018 року у справі №815/6956/15, від 23 травня 2018 року у справі №914/2006/17, від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 02 квітня 2019 року у справі №137/1842/16-а, від 17 червня 2020 у справі №826/10249/18, від 01 березня 2023 року у справі №925/556/21, від 30 березня 2023 року у справі №990/1/23, від 31 серпня 2023 року у справа №640/26320/20, формулюючи універсальний підхід до розмежування приватноправових і публічно-правових спорів, який має враховуватися судами для вирішення питання предметної юрисдикції спору за участю суб`єкта владних повноважень незалежно від конкретного складу сторін.

У постанові від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23 Велика Палата Верховного Суду наголосила, що, вирішуючи питання предметної юрисдикції спору за позовом суб`єкта владних повноважень до суб`єктів приватного права щодо оспорення вчинених ними правочинів, слід враховувати, що статус позивача та/чи зазначені ним мотиви звернення до суду не є достатнім чи визначальним критерієм для віднесення такого спору до предметної юрисдикції адміністративних судів.

Під час визначення предметної юрисдикції справ за таким позовом відповідно до статі 19 КАС України, статті 20 ГПК України, статті 19 ЦПК України судам слід виходити, окрім складу сторін, також із суті права та/або інтересу, що оспорюється або за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, обраного способу захисту та характеру спірних правовідносин у сукупності.

Застосування зазначених критеріїв дає підстави для висновку, що, оспорюючи правочин, вчинений суб`єктами приватного права та спрямований на набуття, зміну або припинення ними цивільних прав чи обов`язків, суб`єкт владних повноважень передусім втручається у приватноправові відносини та застосовує спосіб захисту, властивий саме цим відносинам, тому, незважаючи на обґрунтування позовних вимог, такий спір є приватноправовим, а справа в такому спорі відноситься до предметної юрисдикції загальних чи господарських судів залежно від складу сторін спору, якщо законом не встановлено інше правило предметної юрисдикції таких спорів.

Підсумовуючи все викладене колегія суддів констатує, що спір за позовом Головного управління ДПС в Харківській області до ТОВ "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ", ФГ "ПЕРВОМАГРО", ТОВ "КОНОПЛЯР", ТОВ "АГРО ГРІН ЛЕНД" про визнання недійсним договорів поставки не можна розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відтак, рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.02.2024 про задоволення вищевказаного позову не є правильним.

Згідно частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно частиною першою статті 319 КАС України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, встановлених статтею 19, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів апеляційної скарги.

Згідно пункту 1 частиною першою статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З урахуванням зазначених обставин та норм права, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції помилково розглянув в порядку адміністративного судочинства позовну вимогу Головного управління ДПС у Харківській області про визнання договорів недійсними, тому ухвалене судове рішення підлягає скасуванню, а провадження в адміністративній справі щодо вказаної позовної вимоги закриттю з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ" задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.01.2024 по справі № 520/28784/23 скасувати.

Провадження у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕРНОТРЕЙД ПРОМ", Фермерського господарства "ПЕРВОМАГРО", Товариства з обмеженою відповідальністю "КОНОПЛЯР", Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО ГРІН ЛЕНД" про визнання договорів недійсними закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.М. МакаренкоСудді Л.В. Любчич С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 23.05.2024